Постанова № 32364283, 10.07.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/3894/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області про визнання дій незаконними та протиправними, скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, зобов'язання повернути сплачені кошти, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2013 року (згідно відбитку поштового штемпеля) ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахування доповнення до позовної заяви від 09.07.2013) до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області (далі - УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області, відповідач), в якому просила суд:

- встановити (визнати), що вона будучи фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування в зв'язку з оформленою пенсією за віком має право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

- визнати дії відповідача по зобов'язанню її сплачувати єдиний внесок незаконними, протиправними;

- скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-233 від 06.03.2012;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013;

- зобов'язати відповідача повернути їй сплачені на рахунки управління кошти в розмірі 7886,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона не повинна сплачувати єдиний внесок за 2011 та 2012 роки, оскільки їй призначено довічну пенсію за віком, а добровільної згоди на сплату єдиного внеску вона не давала. Відтак, оскільки будучи фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування в зв'язку з оформленою пенсією за віком позивач вказує, що мала право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому вважає дії УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області по зобов'язанню її сплачувати єдиний внесок за 2011 та 2012 роки незаконними та протиправними, а вимогу про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012, а також рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 такими, що підлягають скасуванню. В зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повернув їй сплачену за 2011 та 2012 роки суму єдиного внеску, з урахуванням штрафних санкцій та пені, в загальному розмірі 7886,57 грн, позивач просить суд зобов'язати УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області повернути сплачену суму.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те, що ОСОБА_3 протягом 2011-2013 років допущено порушення норм діючого законодавства в частині нарахування та своєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що потягло за собою винесення вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012, а також прийняття управлінням рішень про застосування штрафних санкцій та пені №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013. При цьому, з позовними вимогами щодо скасування вимоги про сплату недоїмки та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивач звернулась з пропуском строку звернення до суду, встановленого Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а відтак, позовні вимоги в даній частині слід залишити без розгляду. Решта позовних вимог ОСОБА_3 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Твердження позивача про звільнення її від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як пенсіонера за віком, то на думку представника відповідача воно є безпідставним, оскільки відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Однак ОСОБА_3 не досягла 60-ти річного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому не є пенсіонером за віком. Відповідно до бази даних управління ОСОБА_3 перебуває на пенсійному обліку з 22.01.2009 та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 у період з 03.06.1997 по 19.06.2013 перебувала на обліку в УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області як платник страхових внесків, у подальшому єдиного внеску.

19.06.2013 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_3 за власним рішенням, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.29-30).

Окрім цього, матеріали справи свідчать також про те, що ОСОБА_3 починаючи з 22.01.2009 перебуває на пенсійному обліку в управлінні як пенсіонер та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 (протокол про призначення пенсії /а.с. 64/).

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2012 ОСОБА_3 подано до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (січень-липень 2011 року), в якому загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, визначена в розмірі 2312,07 грн (а.с. 41-42). Разом з тим, ОСОБА_3 обов'язку по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-липень 2011 року в повному обсязі не виконала, у зв'язку з чим у неї утворилась недоїмка по сплаті єдиного внеску в розмірі 1332,48 грн (частково сплачено єдиний внесок в сумі 979,59 грн).

З огляду на наявність у ОСОБА_3 недоїмки по сплаті єдиного внеску за період січень-липень 2011 року в розмірі 1332,48 грн, управлінням винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 (а.с. 37). Вказану вимогу направлено для примусового виконання до ВДВС Гадяцького РУЮ, який постановою від 13.04.2012 відкрив виконавче провадження №32153919. Сума боргу в розмірі 1332,48 грн зараховувалась 23.11.2012, 25.12.2012 та 21.01.2013, у зв'язку з чим прострочений термін сплати склав 367 днів.

За несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за січень-липень 2011 року відносно позивача прийнято рішення №130 від 15.02.2013 про застосування штрафу в сумі 133,24 грн та нарахування пені в сумі 455,36 грн (а.с. 34).

26.03.2013 ОСОБА_3 подала до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів Пенсійного фонду України за 2011 рік, яким самостійно визначила збільшення суми зобов'язань за страховими внесками за серпень-грудень 2011 року в розмірі 1698,23 грн (а.с. 43-44). Дане зобов'язання сплачено 21.01.2013.

Крім того, 21.01.2013 позивачем подано до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік, в якому самостійно визначено до сплати єдиний внесок в розмірі 4572,42 грн (а.с. 47-48). Дане зобов'язання сплачене ОСОБА_3 в повному обсязі 26.03.2013.

З огляду на несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року відносно ОСОБА_3 прийнято рішення №257 від 29.03.2013 про застосування штрафу в сумі 272,08 грн та нарахування пені в сумі 89,21 грн (а.с. 33).

Разом з тим, позивач вважає, що відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона не повинна була сплачувати єдиний внесок у 2011 та 2012 роках, оскільки їй призначено довічну пенсію за віком, а добровільної згоди на сплату єдиного внеску вона не давала.

ОСОБА_3 стверджує, що будучи фізичною особою-підприємцем на спрощеній системі оподаткування в зв'язку з оформленою пенсією за віком мала право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відтак, ОСОБА_3 вважає дії УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області по зобов'язанню її сплачувати єдиний внесок у 2011 та 2012 роках незаконними та протиправними, а вимогу про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 такими, що підлягають скасуванню. В зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не повернув їй сплачену за 2011 та 2012 роки суму єдиного внеску, з урахуванням штрафних санкцій та пені, в загальному розмірі 7886,57 грн, позивач просить суд зобов'язати УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області повернути сплачену нею суму.

Як свідчать матеріали справи, з приводу вищевказаного ОСОБА_3 зверталась до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області з відповідними заявами. У відповідь на звернення позивача управлінням повідомлено, що в 2011 та 2012 році вона сплачувала єдиний внесок відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому, за несвоєчасну сплату єдиного внеску їй правомірно нараховувались штрафні санкції та пеня, а тому сплачені нею до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області кошти поверненню не підлягають.

В зв'язку з неповерненням відповідачем сплачених сум єдиного внеску за 2011-2012 роки, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає недоїмку як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до частини 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Оскільки спеціальним законом, а саме, частинами 4 та 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено інший строк для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування штрафних санкцій та пені, ніж передбачено частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку слід керуватись статтею 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка є спеціальною у визначенні строку звернення позивача до суду з даними вимогами.

Як слідує з матеріалів справи, вимога про сплату недоїмки в сумі 1332,48 грн №Ф-233 від 06.03.2012 направлялась відповідачем ОСОБА_3 поштовим конвертом за адресою: АДРЕСА_1, 37300, яка була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та вказана нею особисто у поданому звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (січень-липень 2011 року). Матеріали справи містять докази отримання вказаної вимоги позивачем 15.03.2012 (належним чином завірена копія зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 39/).

Судом встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 були вручені позивачу в день їх винесення 15.02.2013 та 29.03.2013 відповідно, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 на рішеннях, належним чином завірені копії яких маються у матеріалах справи (а.с. 33-34).

Разом з тим, з даною позовною заявою про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 позивач звернулась до адміністративного суду лише 20.06.2013 (згідно відбитку поштового штемпеля), тобто з пропуском 10-денного строку, встановленого частинами 4 та 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Судом критично оцінюються посилання представника позивача на те, що спірні вимога та рішення були отримані ОСОБА_3 лише 18.06.2013 після її звернення до управління, а також на неможливість отримання позивачем спірної вимоги 15.03.2012 у зв'язку з тим, що вказана вимога направлялася за адресою: АДРЕСА_1, 37300, а згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 71) ОСОБА_3 з грудня 2011 року проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Так, матеріали справи свідчать, що вимога про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 направлялась та доставлена 15.03.2012 позивачу за адресою, яка була внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та вказувалась ОСОБА_3 особисто у поданому звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік (січень-липень 2011 року), а рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 були вручені особисто позивачу 15.02.2013 та 29.03.2013 відповідно, про що свідчить її підпис.

В ході судового засідання судом з'ясовувалось питання щодо наявності у ОСОБА_3 поважних причин пропуску нею строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013, передбаченого частинами 4 та 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Проте, жодних обґрунтованих доказів, що свідчили б про поважність причин пропуску 10-денного строку звернення до суду з даними позовними вимогами представником позивача наведено не було. А відтак, за висновком суду, вказаний строк ОСОБА_3 пропущено без поважних на те причин.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 та рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 слід залишити без розгляду.

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області повернути сплачені нею суми єдиного внеску за 2011 та 2012 роки, а також суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, застосовані рішеннями №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013, суд виходить з такого.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI визначено порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску є завданням органів Пенсійного фонду України.

Підпунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, повинні своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як свідчать матеріали справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 у 2011 та 2012 роках перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 вказаного Закону, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Аналогічне визначене також у Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 (надалі - Інструкція).

Так, згідно з пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, у таких розмірах - 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (зі змінами та доповненнями) установлено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2011 році, розмір мінімального страхового внеску повинен становити в січні-березні 2011 року - 326,53 грн, в квітні - вересні 2011 року - 333,12 грн, в жовтні-листопаді 2011 року - 341,80 грн, в грудні 2011 року - 348,39 грн.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" (зі змінами та доповненнями) установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році, розмір мінімального страхового внеску повинен становити в січні-березні 2012 року - 1073,00 грн, в квітні - червні 2012 року - 1094,00 грн, липні-вересні 2012 року - 1102,00 грн, в жовтні-листопаді 2012 року - 1118,00 грн, в грудні 2012 року - 1134,00 грн.

Таким чином, за період з січня 2011 року по грудень 2011 року та за період з січня 2012 року по грудень 2012 року фізичні особи - підприємці, які перебували на спрощеній системі оподаткування, зобов'язані були сплачувати органам Пенсійного фонду суми єдиного внеску у розмірах 4010,30 грн (2011 рік) та 4572,42 грн (2012 рік) .

Разом з тим, пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 №3609-VI (набрав чинності з 06.08.2011) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" згідно з якими статтю 4 цього Закону доповнено частиною 4 такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.".

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

При цьому, статями 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 2 Розділу XV Прикінцеві Положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

У відповідності до протоколу №9002 від 25.03.2009 (а.с. 64) та згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_2 від 13.04.2009 (а.с. 8) ОСОБА_3 з 22.01.2009 призначено пенсію за віком на пільгових умовах (робота за списком №1) відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що сторонами не оспорюється.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, в даному випадку не мають правового значення підстави призначення пенсії за віком. При цьому суд звертає увагу, що пенсії, призначені на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є різновидом пенсій за віком.

Отже, ОСОБА_3 отримує довічну пенсію за віком, а частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 уклала з УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на те, що до ОСОБА_3 не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона не досягла 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивачем у повному обсязі сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з січня 2011 року по грудень 2012 року, а також суми штрафу та пені, застосовані до неї згідно рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013.

Аналізуючи наведені положення Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та "Про пенсійне забезпечення", суд приходить до висновку, що у період з серпня 2011 року по грудень 2012 року, з огляду на набрання 06.08.2011 чинності змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внесених пунктом 7 розділу I Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", ОСОБА_3, як пенсіонер за віком, який обрав спрощену систему оподаткування, не повинна була сплачувати суми єдиного внеску. Відтак, сплачені нею за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року суми єдиного внеску у загальному розмірі 6270,65 грн підлягають поверненню позивачу як помилково сплачені.

Згідно з частиною 13 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 4 Порядку зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №955/18250, повернення коштів здійснюється у випадках: - помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування (далі - рахунок органу Пенсійного фонду), відповідно до встановленого розміру єдиного внеску; - помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду. До сум помилково сплачених коштів не включаються суми авансових платежів, сплачені відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_3 безпідставно сплачених нею до УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області сум єдиного внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року в загальному розмірі 6270,65 грн.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для повернення позивачу сплачених нею сум єдиного внеску за період з січня по липень 2011 року, оскільки положення частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до яких особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, набрали чинності лише з 06.08.2011.

При цьому, суд вважає за доцільне зауважити, що вимога про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012 була виставлена УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області позивачу саме на суму недоїмки по сплаті єдиного внеску за період з січня по липень 2011 року, яка відповідно до вимог законодавства, що діяло до набрання чинності 06.08.2011 відповідних змін, повинна була сплачуватися ОСОБА_3 до управління та не підлягає поверненню останній.

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині скасування рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 судом залишені без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду без поважних на те причин, то підстави для повернення сплачених сум штрафу та пені, що визначені даними рішеннями, відсутні, оскільки такі рішення є чинними та не скасовані в установленому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області повернути сплачені нею суми єдиного внеску за 2011 та 2012 роки, а також суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску, застосовані рішеннями №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013, підлягають задоволенню лише в частині зобов'язання управління повернути ОСОБА_3 сплачену нею за період з серпня 2011 року по грудень 2012 року суму єдиного внеску в розмірі 6270,65 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання незаконними та протиправними дій УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області по зобов'язанню її сплачувати єдиний внесок задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що звіти про суми нарахованого єдиного внеску за 2011 та 2012 роки подавались позивачем самостійно, доказів, які б свідчили про здійснення відповідачем будь-яких дій по зобов'язанню ОСОБА_3 в примусовому порядку подавати звіти чи сплачувати суми єдиного внеску за 2011 та 2012 роки позивачем не надано.

Позовна вимога ОСОБА_3 про встановлення (визнання) того, що вона, будучи фізичною особою - підприємцем на спрощеній системі оподаткування в зв'язку з оформленою пенсією за віком, має право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також не підлягає задоволенню з огляду на приписи статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, та не передбачає можливості захисту порушеного права позивача в адміністративному процесі шляхом встановлення резолютивною частиною постанови будь-якого права. Право на звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач мала після набрання 06.08.2011 чинності змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", про що вказано в мотивувальній частині постанови.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області (ідентифікаційний код 22534535) повернути ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму єдиного внеску в розмірі 6270 (шість тисяч двісті сімдесят) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок.

Позовні вимоги про скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-233 від 06.03.2012, рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №130 від 15.02.2013 та №257 від 29.03.2013 залишити без розгляду.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області (ідентифікаційний код 22534535) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 62 (шістдесят дві) гривні 71 (сімдесят одну) копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава