Ухвала суду № 32363748, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/9991/69046/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Тубольцева О.В.,

відповідача - не з'явивсь,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012

у справі № 2а/0470/13572/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012, позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.06.2011 року № 0000498822/0 та № 0000488822/0.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явивсь представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань своєчасності, правильності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Придніпровська сахарна компанія», ПП «Рефідім», ТОВ «НВО «МСК-Інвест», ТОВ «Інвест Торгпром», ПП ТД «Тіара», ПП «Каскад» за період з 01.12.2010 по 31.01.2011, складено акт №894/08-03/2-30487219 від 20.05.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в податкових деклараціях: за грудень 2010 року на суму 965 347,10 грн., за січень 2011 року на суму 577 232,30 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет по декларації за грудень 2010 року на 577 232,30 грн., за січень 2011 року на 965 347,10 грн.;

- ст. 203, 215, 228 ЦК України, а саме: договори, укладені між позивачем та підприємствами ПП «Рефідім», ПП «Каскад», ТОВ «Інвест Торгпром», ПП «Торговий Дім «Тіара» укладались без мети реального настання передбачених наслідків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 07.06.2011 №0000498822/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 577 233,30 грн., в тому числі за основним платежем - 577 232,30 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1,00 грн.

- від 07.06.2011 №0000488822/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 1 206 683,88 грн., в тому числі за основним платежем - 965 347,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 241 336,78 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зі змісту пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового Кодексу України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Рефідім», ПП «Каскад», ТОВ «Інвест Торгпром», ПП «Торговий Дім «Тіара» підтверджується наявними в матеріалах справи договорами постачання, податковими накладними, розрахунковими документами, товарно-транспортними накладними.

Слід зазначити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Рефідім», ПП «Каскад», ТОВ «Інвест Торгпром», ПП «Торговий Дім «Тіара», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 577 232,30 грн. та 965 347,10 грн., а визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальному розмірі 1 783 917,18 грн. спірними податковими повідомленням-рішенням є неправомірним.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль