Ухвала суду № 32363155, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-25348/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 28.08.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 по справі №7/330-АП-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РЕЙ» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Херсонської області від 28.08.2007, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «РЕЙ» (далі - ТОВ «Торговий дім «РЕЙ», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) - задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні від 25.06.2007 №0003712301/0 про зменшення ТОВ «Торговий дім «РЕЙ» бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (далі - ПДВ) згідно податкових декларацій за грудень 2006 року, січень 2007 року у сумі 31853,00грн. Присуджено ТОВ «Торговий дім «РЕЙ» з Державного бюджету 3,40грн. судового збору.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки заявлення позивачем до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення було у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 15.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 28.08.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ДПІ у м. Херсоні проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за листопад - грудень 2006 року, січень 2007 року, за результатом якої складено акт від 30.03.2007, згідно висновками якого заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в установі банку підтверджено.

Також, судами встановлено, за результатом повторно проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника за листопад - грудень 2006 року, січень 2007 року, складено акт від 15.06.2007 №1475/23-7/32809365, на підставі якого податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2007 №0003712301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року та січень 2007 року на 31853,00грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку безпідставним включенням до розрахунку суми бюджетного відшкодування суми податкових векселів з ПДВ, не сплачених грошовими коштами у грудні 2006 року -23608грн., у січня 2007 року - 8245,00грн., внаслідок чого позивачем завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2006 року., січень 2007 року на суму 31853,00грн.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Торговий дім «РЕЙ» подано ДПІ у м.Херсоні податкові декларації з ПДВ за грудень 2006 року та січень 2007 року, в яких в рядку 3 розрахунків суми бюджетного відшкодування (додаток №3), задекларовано суми податкового кредиту попереднього періоду, фактично сплачені у листопаді, грудні 2006 року отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) відповідно 183480,00грн. та 15422,00грн.; у рядку 25 декларацій (рядок 4 розрахунку) відповідно 183480,00грн. та 15422,00грн. заявлені до бюджетного відшкодування при від'ємному значенні попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, за підсумками поточного звітного періоду (рядок 1 розрахунків), відповідно 248772,00грн. та 271411,00грн. та сум податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 2 розрахунку, і відповідно, рядок 17 декларації попереднього податкового кредиту) відповідно 385871,00грн. та 230535,00грн.

Відповідно до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 п.7.7. ст.7 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За результатами розгляду справи встановлено, що суми податкових кредитів попередніх податкових періодів (відповідно 385871,00грн. та 230535,00грн.) значно перевищують суми податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (відповідно 183480,00грн. та 15422,00грн.), які в свою чергу відповідають сумам заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ (відповідно 183480,00грн. та 15422,00грн.). Факт їх оплати повністю підтверджено наданими платіжними дорученнями за листопад-грудень 2006 року.

Отже, за встановлених обставин, та за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР при формуванні податкового кредиту, а також за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо підтвердження права позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, постанову Господарського суду Херсонської області від 28.08.2007 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Н.Г. Пилипчук