Ухвала суду № 32363091, 10.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" липня 2013 р. м. Київ К-22109/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Лосєва А.М., Пилипчук Н.Г.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 по справі №2а-7659/09/7/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Сонячна долина» до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Сонячна долина» (далі - ЗАТ «Санаторій «Сонячна долина», позивач) до Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ в Чорноморському районі АР Крим) - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000201502/0 від 02.06.2009, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 195092,70грн., з яких 177357,00грн. сума основного платежу з податку на додану вартість та 17735,70грн. сума штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40грн.

Рішення судів мотивовано правомірністю формування податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням, з огляду на те, що недотримання продавцем порядку, встановленого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон України №168/97-ВР) не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 03.06.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту від 28.05.2009 №456/15-2/31833727, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Санаторій «Сонячна долина» з питань включення до податкового кредиту податкових накладних минулих періодів, відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0000201502/0 від 02.06.2009, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 195092,70грн, у тому числі 177357,00грн. - за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 17735,70грн.

Підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання слугував висновок податкового органу, про порушення позивачем п.п.7.7.5, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України №168/97-ВР, внаслідок формування податкового кредиту у квітні 2009 року за податковими накладними, виписаними у червені, серпні, вересні 2007 року. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивач додатково подано до органів державної податкової служби відомості про нарахування податкового кредиту на підставі зазначених вище податкових накладних та включено ці відомості в період, що перевірявся, тоді як на час перевірки, яка відбулася раніше (акт перевірки №5/2301/31833727 від 17.03.2008) такі документи позивачем не надавалися.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзацу другого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Судом встановлено, що спірні податкові накладні були отримані позивачем з запізненням, а тому були відображені у періоді коли вони були фактично отримані.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

При цьому, слід зазначити, що п.п.7.7.5 та п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, на порушення яких вказує відповідач в акті перевірки, встановлено порядок проведення податковим органом перевірки правильності визначення заявленого бюджетного відшкодування та наслідки невідповідності суми бюджетного відшкодування, сумі, заявленій у податковій декларації з податку на додану вартість, проте, вказаними нормами не встановлено порядку, який повинен дотримуватися платник податку при формуванні податкового кредиту, що свідчить про недотримання податковим органом положень, щодо оформлення результатів проведеної перевірки.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ А.М. Лосєв

___ Н.Г. Пилипчук