Ухвала суду № 32363012, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К-41584/10

К-41383/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.Суддів -Васильченко Н.В. Розваляєвої Т.С. розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справуза касаційними скаргами1. Заступника прокурора Одеської області 2. Південної митниці напостанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р.у справі№ 2а-752/10/1570за позовомОСОБА_4доПівденної митниціза участюПрокуратури м. Одесипровизнання дій посадових осіб протиправними

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до Південної митниці з позовом, в якому просив:

- визнати дії посадових осіб Південної митниці Державної митної служби України старшого інспектора Дегтярьова Ю.Г., старшого інспектора Марчукова А.С., керівника підрозділу відділу контролю митної вартості та номенклатури Горлова Р.А., які виразилися у відмові здійснення митного оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за задекларованою митною вартістю на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007 року, №153/11 від 26.11.2007 року, №156/11 від 26.11.2007 року - протиправними;

- зобов'язати Південну митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за вантажною митною декларацією за заявленою декларантом митною вартістю на підставі Висновків експертизи Київського Політехнічного музею №135/08 від 30.08.2007 року, №153/11 від 26.11.2007 року, №156/11 від 26.11.2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії співробітників Південної митниці є протиправними, оскільки при відмові в здійсненні митного оформлення належних йому автомобілів за заявленою митною вартістю ними не враховані експертні висновки та порушено законодавство при визначенні митної вартості самостійно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2010р. в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вмотивував свої висновки тим, що декларантом було заявлено вантаж до митного оформлення із заниженням митної вартості. Південною митницею правильно був застосований резервний метод визначення митної вартості товару, у зв'язку із відсутністю інформації необхідної для її визначення іншими методами. Крім того, виключно до компетенції митних органів належить визначення митної вартості товару.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2010р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано неправомірними дії посадових осіб Південної митниці Державної митної служби України, які виразились у відмові здійснення митного оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за задекларованою митною вартістю на підставі висновків експертизи Київського політехнічного музею № 135/08 від 30 серпня 2007 року, № 153/11 від 26 листопада 2007 року, № 156/11 від 26 листопада 2007 року. Зобов'язано Південну митницю Державної митної служби України здійснити митне оформлення автомобілів ЗІЛ-41047, ЗІЛ-115А, ЗІЛ-111В за вантажною митною декларацією з заявленою митною вартістю на підставі висновків експертизи Київського політехнічного музею Національного технічного університету України «КПІ »№ 135/08 від 30 серпня 2007 року, № 153/11 від 26 листопада 2007 року, № 156/11 від 26 листопада 2007 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення автомобілів у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р. Заступник прокурора Одеської області та Південна митниця звернулись з касаційними скаргами, у яких просять скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2010р. .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16 квітня 2008 року, довіреною особою позивача, було ввезено на митну територію України автомобілі російського виробництва, а саме: ЗІЛ-41047 (1987 року випуску, шасі -НОМЕР_1, кузов -НОМЕР_1, двигун НОМЕР_2), ЗІЛ-115А (1981 року випуску, шасі -НОМЕР_3, кузов -НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4), ЗІЛ-111В (1961 року випуску, шасі -НОМЕР_5, двигун НОМЕР_6).

Позивачем до Південної митниці згідно ВМД (ІМ 40Г) №№50000002/8/000478, №50000002/8/000480 від 13.05.2008 року, №500000002/8/000599 від 06.06.2008 року, було заявлено до митного оформлення зазначені автомобілі. Для митної вартості автомобілів та колекційної цінності довіреною особою позивача до Південної митниці були надані висновки експертного автотоварознавчого дослідження «Е.К.О. Гупп» від 24.04.2008 року №015/08-NB, від 24.04.2008 року № 016/08-NB, висновки автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інститут судових експертиз від 05.05.2008 року № 4209, від 05.05.2008 року № 4210, висновки науково-технічної експертизи ДП «Державтотрансдніпроект» від 29.11.2007 року № 775/3275, від 29.11.2007 року № 775/3274, від 31.101.2007 року № 775/3270, експертні висновки Державного Політехнічного музею Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту» від 30.08.2007 року № 135/08, від 26.11.2007 року № 153/11, від 26.11.2007 року № 156/11.

Задекларована вартість вказаних вище автомобілів склала: ЗІЛ 41047 - 99737,50 гривень, ЗІЛ 115А - 189375,00 гривень, ЗІЛ 111В - 54190,06 гривень. На підтвердження митної вартості та класифікаційного коду УКТЗЕД до Південної митниці також були надані інвойс, паспорти транспортних засобів, довідки-рахунки, довідки про транспортні витрати, договори про транспортне обслуговування, копії ВМД країни відправлення, дозволи Міністерства транспорту та зв'язку України на ввезення автомобілів в Україну.

09.10.2008 року Південною митницею прийняті рішення про визначення митної вартості транспортних засобів №500000000/2009/003618/1 та №500000000/2009/003619/1, 09.10.2008 року - довідка про визначення митної вартості, та відповідні картки відмови в митному оформленні транспортних засобів № 500000002/2008/000057, № 500000000/9/001421, № 500000000/9/001422, які були отримані довіреною особою позивача ОСОБА_6 17.02.2009 року та 09.10.2009 року відповідно для подальшого митного оформлення транспортних засобів.

Митна вартість транспортних засобів була визначена митницею у відповідності до ст.249 МК України, зокрема за наявності інформації в мережі Інтернет, на рівні: ЗІЛ 115А - 100000,00 дол. США, ЗІЛ 41047 - 117000,00 дол. США, ЗІЛ 111В - 231030,01 дол. США.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу прийшли до протилежних висновків щодо правомірності дій Митниці.

Так, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, вмотивував свої висновки тим, що декларантом було заявлено вантаж до митного оформлення із заниженням митної вартості, а Південною митницею правильно був застосований шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

Натомість суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення автомобілів у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Однак колегія суддів вважає дані висновку судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України від 17.11.2002р. (далі - МК України) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

У випадку якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Аналіз зазначених вище статей МК України, а також положень Постанов КМ України № 339 та № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Таким чином, судам попередніх інстанцій під час розгляду справи необхідно було з'ясувати, чи була проведена процедура консультацій між декларантом та митницею, щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів.

Також, судами не надано оцінку тій обставині, що митницею було застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару, водночас, рішення про визначення митної вартості не містять будь-яких пояснень стосовно неможливості застосування попередніх п'яти методів.

Обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2 ст. 264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р.

За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження митної вартості позивачем до Південної митниці були надані: інвойси, паспорти транспортних засобів, довідки-рахунки, довідки про транспортні витрати, договори про транспортне обслуговування, копії ВМД країни відправлення, дозволи Міністерства транспорту та зв'язку України на ввезення автомобілів в Україну; висновки експертного автотоварознавчого дослідження «Е.К.О. Гупп» від 24.04.2008 року №015/08-NB, від 24.04.2008 року № 016/08-NB, висновки автотоварознавчого дослідження Київського науково-дослідного інститут судових експертиз від 05.05.2008 року № 4209, від 05.05.2008 року № 4210, висновки науково-технічної експертизи ДП «Державтотрансдніпроект» від 29.11.2007 року № 775/3275, від 29.11.2007 року № 775/3274, від 31.101.2007 року № 775/3270, експертні висновки Державного Політехнічного музею Національного технічного університету України «Київського політехнічного інституту» від 30.08.2007 року № 135/08, від 26.11.2007 року № 153/11, від 26.11.2007 року № 156/11.

Отже, судам необхідно дослідити, чи було достатньо тих доказів, що були подані позивачем, для визначення митної вартості товару за першим методом, а також наявність підстав у Митниці для сумніву у достовірності заявленої митної вартості товару.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність дій чи бездіяльність суб'єкту владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час нового розгляду судам також необхідно встановити, чи здійснено позивачем на час розгляду справи митне оформлення вантажу, та як наслідок, можливі способи захисту позивачем порушеного права.

Крім того, судам необхідно звернути увагу на можливість застосування ст.ст. 11, 162 КАС України щодо права виходу за межі позовних вимог, з огляду на те, що позивач фактично не погоджується з рішеннями Південної митниці щодо визначення митної вартості.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що рішення судів вимогам ст. 159 КАС України не відповідають. Неповнота у встановленні фактичних обставин справи не дає можливості суду касаційної інстанції визначитись в правильності правової оцінки позовних вимог, проведеної судами попередніх інстанцій. Відповідно до приписів ст. 220 КАС України допущені порушення не можуть бути перевірені і усунуті судом касаційної інстанції.

З огляду на викладене, судові рішення, ухвалені у даній справі, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справу суду належить усунути недоліки, викладені у мотивувальній частині ухвали і правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Заступника прокурора Одеської області та Південної митниці задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2010р. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010р. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: