Постанова № 32362808, 09.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 820/4958/13

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі: позивача - ОСОБА_1,

представників: позивача - ОСОБА_2, відповідача - Доценко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, з адміністративним позовом до ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправними (незаконними) та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001541700 та №0001551700 від 17.04.2013 року.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Суг Восток" та "ТОВ "Ресурс Сервіс" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2013 року за клопотанням представника відповідача в порядку ст.55 КАС України замінено первинного відповідача - ДПІ у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби на належного - ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування наданих до суду письмових запереченнях на позов вказав на те, що позивачем було завищено валові витрати, що в свою чергу призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб а також до складу податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно відніс суми по взаємовідносинам з ТОВ "СУГ Восток" та ТОВ "Ресурс - Сервіс", в результаті чого занижено ПДВ. Вважає, що операції позивача з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, реальність здійснення господарської діяльності з вказаними контрагентами документально не підтверджена, оскільки первинна бухгалтерська документація не відповідає вимогам законодавства, а тому є нікчемними. З цих підстав просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, ФО-П ОСОБА_1, взятий на облік як платник податків Зміївською державною податковою інспекцією від 10.01.2001 року за №6 (Т.1 а.с. 98), 22.02.2001 року зареєстрований у податковому органі як платник ПДВ, про що свідчить копія свідоцтва НОМЕР_4 серії НОМЕР_5, наявна в матеріалах справи, є власником торгового патенту НОМЕР_6, виданого ДПІ у Зміївському районі 01.03.2011 року, який надає позивачу право на здійснення торгівельної діяльності (Т.1 а.с. 96).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем, Державною податковою інспекцією у Зміївському районі відповідно до п.п.20.1.4, п.20.1 ст. 20, п.п.77.1 та п.77.4 ст. 77, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну виїзну планову перевірку ФО-П ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, результати документальної виїзної планової перевірки позивача оформлені актом за №316/17/НОМЕР_1 від 08.04.2013 року, висновками якого встановлено наступні порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1:

- невідповідність вимогам визначеним ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністрерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704 первинних документів на виконання робіт, виписані ТОВ "СУГ Восток" за січень - травень, липень - серпень 2011 року та ТОВ "Ресурс - Сервіс" за січень 2011 року;

- у перевіряємому періоді завищено валові витрати на загальну суму 729610,10 грн., в т.ч. зв 2011 рік, на суму 704768,98 грн., за 2012 рік на суму 24841,12 грн., в результаті чого ФО-П ОСОБА_1 занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 121532,78 грн., в т.ч. за 2011 рік на суму 117806,61 грн., за 2012 рік на суму 3726,17 грн., що призвело до порушення п.п.177.2 - 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України;

- завищено суму податкового кредиту по ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 150088 грн., в т.ч., в січні 2011 року на 29192 грн., у лютому 2011 року - 23312 грн., березні 2011 року - 30115 грн., квітні 2011 року - 37218 грн., травні 2011 року - 1948 грн., липні 2011 року - 21051 грн., серпні 2011 року 6976 грн., серпні 2012 року - 276 грн., в результаті чого ФО-П ОСОБА_1 занижено ПДВ на загальну суму 150088 грн., в т.ч., в січні 2011 року - 29129 грн., лютому 2011 року - 23312 грн., березні 2011 року - 30115 грн., квітні 2011 року - 37218 грн., травні 2011 року - 1948 грн., липні 2011 року - 21051 грн., серпні 2011 року - 6976 грн., серпні 2012 року - 276 грн., чим порушено ст. 185, п.п.198.1 - 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (а.с. 12 - 81).

На підставі висновків акту перевірки №316/17/НОМЕР_1 від 08.04.2013 року, відповідачем прийняті: податкове повідомлення - рішення №0001541700 від 17.04.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивачу по податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 151915,97 грн., з яких 121532,78 грн. - основний платіж, 30383,19 грн. - штрафна (фінансова) санкція; податкове повідомлення - рішення №0001551700 від 17.04.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість в загальній сумі 157164,75 грн., з яких 150088,00 грн. - основний платіж, 7076,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 86 - 87).

В ході розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями №0001541700 та №0001551700 від 17.04.2013 року, позивач оскаржив їх шляхом подачі скарги до ДПС у Харківській області. Рішенням ДПС у Харківській області від 07.06.2013 року №1596/Р/10.2-17 податкові повідомлення - рішення №0001541700 та №0001551700 від 17.04.2013 року залишено без змін, скаргу ФО-П ОСОБА_1 - без задоволення. В рішенні зазначено, що під час розгляду скарги, встановлено, що при збільшенні грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб ДПІ допущено арифметичну помилку при розрахунку завищених валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Ресурс-Сервіс", а саме за 2011 рік сума валових витрат становить 135 907,07 грн., у зв'язку з чим в податковому повідомленні-рішенні № 0001541700 занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 23 104,20 грн. та не донараховані штрафні санкції в сумі 5 776,05 грн. Таким чином, збільшено на 28 880,25 грн. суму грошового зобов'язання, вигаченого в податковому повідомленні-рішенні № 0001541700.

Згідно п.60.6. ст.60 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що станом на 09.07.2013 року ДПІ у Зміївському районі податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошового зобов'язання на підставі рішенням ДПС у Харківській області від 07.06.2013 року №1596/Р/10.2-17 не приймала.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум по взаємовідносинам з ТОВ "СУГ Восток" та ТОВ "Ресурс - Сервіс".

Суд з такими висновками ДПІ у Зміївському районі не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно положень ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що між ФО-П ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "СУГ Восток" (продавець) 26.01.2011 року укладено договір купівлі - продажу №36СУГ-11, згідно якого продавець зобов'язаний передати, а продавець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводний ДСТУ 4047-2001.

В матеріалах справи містяться надані позивачем копії первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "СУГ Восток", а саме:

- податкові накладні на придбання скрапленого газу БТ: №55 від 31.01.2011 року, №10 від 01.02.2011 року, №69 від 04.02.2011 року, №135 від 09.02.2011 року, №253 від 18.02.2011 року, №322 від 24.02.2011 року, №373 від 28.02.2011 року, №51 від 03.03.2011 року, №68 від 04.03.2011 року, №69 від 04.03.2011 року, №221 від 14.03.2011 року, №309 від 18.03.2011 року, №394 від 23.02.2011 року, №435 від 25.03.2011 року, №4 від 01.04.2011 року, №19 від 05.04.2011 року, №55 від 10.04.2011 року, №78 від 13.04.2011 року, №102 від 20.04.2011 року, №126 від 27.04.2011 року, №36 від 07.07.2011 року, №37 від 07.07.2011 року, №74 від 14.07.2011 року, №98 від 20.07.2011 року, №68 від 23.08.2011 року (Т.1 а.с. 116, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 147, 149, 151, 154, 157, 160, 165, 167, 169, 171, 173);

- видаткові накладні №СВ-1131/01-1тр від 31.01.2011 року, №СВ-1131/02-2тр від 31.01.2011 року, №СВ-1101/02-5тр від 01.02.2011 року, №СВ-1104/02-1тр від 04.02.2011 року, №СВ-1109/02-1тр від 09.02.2011 року, №СВ-1118/02-2тр від 18.02.2011 року, №СВ-1124/02-2тр від 24.02.2011 року, №СВ-1128/02-1тр від 28.02.2011 року, №СВ-1128/02-2тр від 28.02.2011 року, №СВ-1103/03-1тр від 03.03.2011 року, №СВ-1104/03-1тр від 04.03.2011 року, №СВ-1104/03-7кр від 04.03.2011 року, №СВ-1114/03-1о від 14.03.2011 року, №СВ-1118/03-1тр від 18.03.2011 року, №СВ-1123/03-1тр від 23.03.2011 року, №СВ-1125/03-3тр від 25.03.2011 року, №СВ-1125/03-4тр від 25.03.2011 року, №СВ-1101/04-3тр від 01.04.2011 року, №СВ-1105/04-2тр від 05.04.2011 року, №СВ-1110/04-2лс від 10.04.2011 року, №СВ-1113/04-4лс від 13.04.2011 року, №СВ-1120/04-4лс від 20.04.2011 року, №СВ-1127/04-3лс від 27.04.2011 року, №СВ-1127/04-4лс від 27.04.2011 року, №СВ-1107/07-1тр від 07.07.2011 року, №СВ-1107/07-2тр від 07.07.2011 року, №СВ-1114/07-1тр від 14.07.2011 року, №СВ-1120/07-1тр від 20.07.2011 року, №СВ-1123/08-4лс від 23.08.2011 року (Т.1 а.с. 117 - 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130 - 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145 - 146, 148, 150, 152, 155, 158, 161 - 162, 166, 168, 170, 172, 174).

В матеріалах справи також містяться подорожні листи №522134 від 31.01.2011 року, №522135 від 04.02.2011 року, 09.02.2011 року, №522137 від 18.02.2011 року, №522138 від 24.02.2011 року, №522139 від 28.02.2011 року, №522140, від 03.03.2011 року, №522141 від 04.03.2011 року, №522142 від 14.03.2011 року, №522143 від 14.03.2011 року, №522144 від 23.03.2011 року, №522145 від 25.03.2011 року, №522146 від 01.04.2011 року, №522147 від 05.04.2011 року, №522148 від 07.07.2011 року, №522149 від 07.07.2011 року, №758259 від 20.07.2011 року, №522150 від 24.07.2011 року (Т.1 а.с. 208 - 224), які свідчать про часткове вивезення товару узгодженим маршрутом транспортним засобом марки ЗИЛ моделі 431410 АЦ ЖГ6-130, реєстраційний номер НОМЕР_7, 1988 року випуску, власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_7 про реєстрацію транспортного засобу, виданого ГУМВС України в Харківській області (Т.1 а.с. 99), який відповідає вимогам Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), про що свідчить свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів №010094 (Т.1 а.с. 104). Судом встановлено, що для транспортування придбаної у ТОВ "СУГ Восток" продукції ФО-П ОСОБА_1 04.07.2007 року укладений договір про надання автотранспортних послуг з ОСОБА_4, (Т.1 а.с. 103), який пройшов підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (Т.1 а.с. 102), та має посвідчення водія серії НОМЕР_3, виданого ДАІ МВС УВС України (Т.1 а.с. 100).

Позивач пройшов підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, про що 25.01.2010 року УДАІ ГУМВС України у Харківській області видано Свідоцтво НОМЕР_8 про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів, копія якого міститься в справі (Т.1 а.с. 101), оскільки діяльність якого пов'язана з роздрібною торгівлею пального (скрапленого газу), яке за своїм хімічним складом є небезпечною речовиною.

Крім того, до матеріалів справи долучені товарно - транспортні накладні №СВ-1110/04-2лс від 10.04.2011 року, №СВ-1113/04-4лс від 13.04.2011 року, №СВ-1120/04-4лс від 20.04.2011 року, №СВ-1127/04-4лс від 27.04.2011 року, №СВ-1127/04-3лс від 27.04.2011 року (Т.1 а.с. 153, 156, 159, 163 - 164), які свідчать про часткове перевезення товару на замовлення ТОВ "СУГ Восток".

Факт оплати придбаного у ТОВ "СУГ Восток" товару підтверджується платіжними дорученнями №17 від 11.02.2011 року, №18 від 14.02.2011 року, №19 від 14.02.2011 року, №36 від 04.03.2011 року, №38 від 12.03.2011 року, №42 від 17.03.2011 року, №48 від 24.03.2011 року, 349 від 28.03.2011 року, №52 від 29.03.2011 року, №53 від 30.03.2011 року, №54 від 29.03.2011року, №55 від 31.03.2011 року, №56 від 31.03.2011 року, №57 від 01.04.2011 року, №58 від 01.04.2011 року, №59 від 05.04.2011 року, №60 від 08.04.2011 року, №68 від 21.04.2011 року, №72 від 29.04.2011 року, 373 від 06.05.2011 року, №74 від 10.05.2011 року, №75 від 11.05.2011 року, №79 від 13.05.2011 року, №85 від 16.05.2011 року, №87 від 23.04.2011 року, №92 від 07.06.2011 року, №127 від 19.07.2011 року, №128 від 19.07.2011 року, 131 від 20.07.2011 року, №134 від 26.07.2011 року, №138 від 29.07.2011 року, №140 від 03.08.2011 року, №176 від 07.09.2011 року (Т.1 а.с. 175 - 207).

Матеріалами справи підтверджено, що між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Ресурс Сервіс", який є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва №100286954 серії НБ№2323985, наявної в матеріалах справи (Т.1 а.с. 234), 05.05.2010 року укладено договір купівлі - продажу №38РМ-10, згідно якого продавець зобов'язаний передати, а продавець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводний ДСТУ 4047-2001.(Т.1 а.с. 225 - 227).

Факт отримання позивачем товарно - матеріальних цінностей (скрапленого газу) відображено у видаткових накладних: №РС-1024/12-6тр від 24.12.2010 року, №РС-1024/12-5тр від 24.12.2010 року, №РС-1105/01-1тр від 05.01.2011 року, №РС-1111/01-1тр від 11.01.2011 року, №РС-1114/01-1тр від 14.01.2011 року, №РС-1120/01-2о від 20.01.2011 року, №РС-1124/01-1о від 24.01.2011 року.

Від ТОВ "Ресурс Сервіс" позивачем отримані податкові накладні №122402 від 24.12.2010 року, №66 від 05.01.2011 року, №180 від 11.01.2011 року, №261 від 14.01.2011 року, №370 від 20.01.2011 року, №433 від 24.01.2011 року (Т.1 а.с. 236, 239, 241, 243, 245, 247).

За придбаний товар за договором купівлі - продажу позивачем на рахунок ТОВ "Ресурс Сервіс", було перераховано грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями №01 від 06.01.2011 року, №2 від 13.01.2011 року, №8 від 18.01.2011 року, №9 від 20.01.2011 року, №11 від 25.01.2011 року, №16 від 31.01.2011 року, №15 від 27.01.2011 року (Т.1 а.с. 249 - 250, Т.2 а.с. 1 - 3, 12 - 16).

Товар (скраплений газ) вивозився власним транспортом засобом позивача, марки ЗИЛ моделі 431410 АЦ ЖГ6-130, реєстраційний номер НОМЕР_7, 1988 року випуску, про що свідчать подорожні листи №522128 від 24.12.2010 року, №522129 від 05.01.2011 року, №522130 від 11.01.2011 року, №522131 від 11.01.2011 року, №522132 від 20.01.2011 року, №522133 від 24.01.2011 року (Т.2 а.с. 4 - 9).

Відповідно до договору відступлення права вимоги №29/02-У від 02.02.2011 року, право вимоги суми заборгованості за договором купівлі - продажу №38РМ-10 від 05.05.2010 року, що склала 109 937,53 грн. перейшло від ТОВ "Ресурс Сервіс" до ТОВ "СУГ Восток". Заборгованість сплачена позивачем на рахунок ТОВ "СУГ Восток", що підтверджується платіжними дорученнями №21 від 17.02.2011 року, №24 від 18.02.2011 року, №27 від 22.02.2011 року, №33 від 24.02.2011 року та №35 від 04.03.2011 року (Т.2 а.с. 12 - 16).

Вищевикладені обставини придбання послуг та товару позивачем підтверджені належними та допустимими доказами, не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення позивачем господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано валові витрати та податковий кредит при обчисленні податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Ресурс Сервіс" до ТОВ "СУГ Восток".

Придбаний у ТОВ "Ресурс Сервіс" до ТОВ "СУГ Восток" товар реалізовувався підприємствам: ТОВ "С-Транс", ТОВ "Кронекс-Укураїна" про що зазначено в акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Суд зазначає, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на судженнях про фіктивність діяльності ТОВ "Ресурс Сервіс" до ТОВ "СУГ Восток". В зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки позивача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «Електротехніка - Н» та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про заниження зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб. Висновки відповідача викладені в акті перевірки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

З'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001541700 та №0001551700 від 17.04.2013 року, винесені Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 2.294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2013 року.

Суддя Шевченко О.В.