Постанова № 32359968, 11.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року № 826/5183/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби в особі заступника начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби Онишко Тетяни Вікторівни

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0004092250/12784, № 0004082250/12783 та від 12 березня 2013 року № 0000312210, № 0000272210, № 0000292230, № 0000282030.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 1 листопада 2011 року № 1379, Постанову Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби неправомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки реальність фактів отримання товару від підприємств та реалізація отриманого товару підтверджується необхідними первинними документами. Також представники позивача вказують на те, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби неправомірно застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки та ведення реєстраторів розрахункових операцій, оскільки усі готівкові кошти, що надходили до каси позивача своєчасно та в повній сумі оприбутковуються та підприємство проводить розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Представники відповідача заперечили по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, законів України Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" та зазначили, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 0004092250/12784, № 0004082250/12783 та від 12 березня 2013 року № 0000312210, № 0000272210, № 0000292230, № 0000282030, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" неправомірно включено до податкового кредиту та до складу витрат суми по взаємовідносинам з ПП "Гермес-Еліт", ТОВ "Дана Плюс", ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ "Екотех-СМУ", ТОВ "Співдружність Контавр", ПП "Ява" з тих підстав, що правочини, вчинені за участю позивача та його контрагентів не спрямовані на реальне виконання умов договору. Також представники відповідача вказали про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" не було забезпечено щоденний друк 14 фіскальних звітних чеків РРО та було перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

В період з 10 грудня 2012 року по 12 грудня 2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі наказу щодо проведення документальної невиїзної перевірки від 7 грудня 2012 року № 1572-П та підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з Приватним підприємством "Ява" за період діяльності з 1 травня 2011 року по 31 травня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 12 грудня 2012 року № 6689/2250/35576140, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М":

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме заниження підприємством податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 року у розмірі 164 579,12 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року у розмірі 123 112,28 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 20 грудня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0004092250/12784, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" суму грошового зобов'язання в розмірі 164 579,12 грн., з якої: за основним платежем - 164 579,12 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000;

- № 0004082250/12783, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" суму грошового зобов'язання в розмірі 123 113,28 грн., з якої: за основним платежем - 123 112,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100.

В період з 29 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлень від 29 січня 2013 року № 70, № 71, № 72, № 73, № 74, № 75, № 76, виданих Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, відповідно до плану-графіка документальних виїзних перевірок та згідно із статтею 77, пункту 81.1 статті 81, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року, валютного законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 22 лютого 2013 року № 799/2210/35576140, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М":

- пункту 144.1 статті 144, підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 395 864 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 25 000 грн., 3 квартал 2010 року - 33 750 грн., 4 квартал 2010 року - 42 262 грн., 1 квартал 2011 року - 82 365 грн., 2 квартал 2011 року - 33 613 грн., 3 квартал 2011 року - 23 000 грн., 4 квартал 2011 року - 46 813 грн., 1 квартал 2012 року - 3 018 грн., 2 квартал 2012 року - 10 453 грн., 3 квартал 2012 року - 95 590 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 473 690,11 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2009 року - 2 100 грн., листопад 2009 року - 2 100 грн., грудень 2009 року - 2 100 грн., лютий 2010 року - 4 366,67 грн., березень 2010 року - 850 грн., квітень 2010 року - 3 350 грн., травень 2010 року - 22 100 грн., червень 2010 року - 2 100 грн., липень 2010 року - 11 100 грн., серпень 2010 року - 11 100 грн., вересень 2010 року - 11 100 грн., жовтень 2010 року - 11 270 грн., листопад 2010 року - 13 540 грн., грудень 2010 року - 1 208 грн., лютий 2011 року - 12 332 грн., березень 2011 року - 42 564,13 грн., квітень 2011 року - 7 051,15 грн., травень 2011 року - 40 965 грн., червень 2011 року - 174 грн., липень 2011 року - 6 516 грн., серпень 2011 року - 27 898 грн., вересень 2011 року - 5 412 грн., жовтень 2011 року - 35 702,50 грн., листопад 2011 року - 5 005 грн., грудень 2011 року - 59 644,33 грн., травень 2012 року - 26 212,33 грн., червень 2012 року - 51 829 грн., липень 2012 року - 54 000 грн.;

- підпункту 241.2.2 пункту 241.2 статті 241, підпункту 242.1.4 пункту 242.1 статті 242, підпункту 250.2.2 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податкового зобов'язання по екологічному податку за період з 1 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року на загальну суму 2 189,32 грн., зокрема за 2 квартал 2011 року - 956,08 грн., за 3 квартал 2011 року - 1 233,24 грн.;

- підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 та підпункту 250.2.2 пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкових розрахунків по екологічному податку за 2 та 3 квартали 2011 року;

- підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 б, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету на загальну суму 995,08 грн.;

- пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", а саме: підприємство проводило розрахункові операції по продажу товарів за готівкові кошти без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

- пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", а саме: підприємством не забезпечено щоденний друк 14 фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій;

- пункту 2.8 статті 2, пункту 3.5 статті 3, пункту 7.24 статті 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, а саме: підприємством перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 17 000 грн.;

- пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 367, а саме: підприємство не оприбутковано (не повно та/або несвоєчасно) готівкові кошти, отримані від споживачів за реалізовані товари на загальну суму: 174 095,29 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 12 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000272210, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" суму грошового зобов'язання в розмірі 542 083 грн., з якої: за основним платежем - 395 864 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 146 219 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000;

- № 0000312210, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" суму грошового зобов'язання в розмірі 710 535,17 грн., з якої: за основним платежем - 473 690,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 236 845,06 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 14010100;

- № 0000292230, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" штрафні санкції в розмірі 904 476,45 грн. за порушення пунктів 2.6, 2.8, 3.5, 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637;

- № 0000282230, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" штрафні санкції в розмірі 4 761 грн. за порушення пунктів 1, 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг".

Оскаржені податкові повідомлення-рішення підписані начальником Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби Онишко Тетяною Вікторівною.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновку про завищення позивачем валових витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Ява", ТОВ "Дана Плюс", ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ "Електропромкомплекс", ТОВ "Екотех-СМУ", ТОВ "Біармсенс", ТОВ "Гермес-Еліт" та ТОВ "Співдружність-Кентавр", оскільки при проведенні перевірки податковим органом зроблений висновок, що правочини вчинені за участю ТОВ "Ліра М" та зазначених контрагентів мають протиправний характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічять інтересам держави та суспільства, а тому є такими, що порушують публічний порядок.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

6 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як замовником, та Приватним підприємством "Гермес-Еліт", як виконавцем, укладено договір на ремонт обладнання АЗС, реєстраторів розрахункових операцій та прибирання приміщень та прилеглих територій № 37/р, за умовами якого виконавець зобов'язується проводити ремонт обладнання і систем керування АЗС, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити, згідно умов цього договору. Ремонтні роботи здійснюються виконавцем щодо обладнання, перелік якого наведений в додатку № 1, фактичний технічний стан обладнання визначається та фіксується уповноваженим представником виконавця в присутності уповноваженого представника замовника на момент укладення цього договору. Прибиральні роботи здійснюються виконавцем щодо території, перелік якої наведено в додатку № 1/1, виходячи із потреб за вимогою замовника, фіксується уповноваженим представником виконавця в присутності уповноваженого представника замовника на момент укладення цього договору. В пункті 1.4 даного договору зазначено, що його положення не регулюють порядок проведення гарантійного обслуговування, яке проводиться виконавцем у відповідності до встановлених правил. У відповідності до пункту 6.1 договору вартість робіт визначається відповідно до фактично проведених робіт згідно потреб замовника та розцінок, наведених у додатку № 4, додатку № 5 до цього договору, та вказується у виставлених виконавцем рахунках. Ремонт обладнання, що вийшло з ладу протягом терміну гарантії згідно з пунктом 5.2 цього договору, проводиться виконавцем безкоштовно. Замовником у цьому випадку сплачуються лише транспортні витрати. Пунктом 5.4 договору визначено, що всі транспортні витрати, що виникають у виконавця в зв'язку з виконанням цього договору, сплачуються замовником у розмірі 2,40 грн., в тому числі ПДВ - 0,40 коп. на підставі рахунків, які виставляє виконавець, протягом строку дії договору.

Між сторонами погоджено вартість з ремонту обладнання АЗС без урахування вартості запасних частин та матеріалів та вартість проведення клінінгових послуг (додаток № 4 та додаток № 5 до договору № 37/р від 6 листопада 2008 року).

Доказів фіксування технічного стану обладнання, ремонт якого зобов'язувалось здійснити Приватне підприємство "Гермес-Еліт", суду не пред'явлено.

3 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як замовником, та Приватним підприємством "Гермес-Еліт", як виконавцем, укладено договір на надання клінінгових послуг № 2, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт по прибиранню приміщень за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, село Куна, вул. Леніна, 72. Згідно розділу 3 договору, щомісячна вартість послуг (робіт), що надаються у відповідності до пункту 1.1 цього договору, згідно додатку № 1 "Вартість робіт", що є невід'ємною частиною договору, складає 13 620 грн. Оплата послуг (робіт) за даною угодою здійснюється за безготівковим розрахунком протягом п'яти робочих днів з дня підписання замовником акту прийому-здачі робіт. Розділом 4 договору визначено, що щомісячно до першого числа місяця наступного за звітним виконавець передає замовникові акт приймання-здачі послуг (робіт), замовник зобов'язаний підписати акт здачі-приймання послуг (робіт) і направити його виконавцеві не пізніше за три робочі дні з моменту його здобуття, інакше послуги (роботи) за даною угодою вважаються прийнятими замовником, наданими з найкращою якістю, належним чином. В разі виявлення в ході надання послуг (робіт) або при підписанні акту приймання-здачі послуг (робіт) порушень до вимог за якістю виконаних робіт, визначених в цьому договорі, і неможливості усунення недоліків негайно, замовник протягом 1,5 годин, з моменту виявлення таких порушень, повинен скласти з виконавцем акт, в якому мають бути обумовлені склад і терміни усунення недоліків у виконаній роботі. Усунення недоліків проводяться за рахунок виконавця не пізніше за три дні з моменту підписання акту уповноваженими представниками виконавця і замовника. У випадку, якщо протягом 1,5 годин з моменту виявлення порушень замовником не був складений і підписаний виконавцем акт, послуги (роботи) вважаються наданими належним чином.

На виконання умов договору, Приватне підприємство "Гермес-Еліт" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 5 від 13 січня 2011 року на загальну суму 13 620 грн., в тому числі ПДВ - 2 270 грн.,

- № 22 від 14 лютого 2011 року на загальну суму 13 620 грн., в тому числі ПДВ - 2 270 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" та Приватним підприємством "Гермес-Еліт" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14 лютого 2011 року № ОУ-0000022 та від 13 січня 2011 року № ОУ-0000005, згідно яких виконавцем надано клірингові послуги на загальну суму 22 700 грн.

Також позивачем надано виписані Приватним підприємством "Гермес-Еліт" на користь позивача податкові накладні:

- № 66 від 6 жовтня 2009 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 94 від 12 листопада 2009 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 140 від 21 грудня 2009 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 2 від 14 січня 2010 року на загальну суму 13 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 266,67 грн.,

- № 34 від 22 лютого 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 36 від 11 березня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 76 від 12 квітня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 240 від 11 травня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ- 2 100 грн.,

- № 172 від 11 червня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 204 від 12 липня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 244 від 11 серпня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 286 від 9 вересня 2010 року на загальну суму 12 600 грн., в тому числі ПДВ - 2 100 грн.,

- № 596 від 30 листопада 2010 року на загальну суму 13 620 грн., в тому числі ПДВ - 2 270 грн.,

- № 444 від 12 листопада 2010 року на загальну суму 13 620 грн., в тому числі ПДВ - 2 270 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" та Приватним підприємством "Гермес-Еліт" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 6 жовтня 2009 року № ОУ-0000061, від 21 грудня 2009 року № ОУ-0000118, від 14 січня 2010 року № ОУ-0000002, від 22 лютого 2010 року № ОУ-0000034, від 11 березня 2010 року № ОУ-0000035, від 12 квітня 2010 року № ОУ-0000040, від 27 травня 2010 року № ОУ-0000041, від 11 червня 2010 року № ОУ-0000068, від 12 липня 2010 року № ОУ-0000076, від 11 серпня 2010 року № ОУ-0000094, від 9 вересня 2010 року № ОУ-0000132, від 12 жовтня 2010 року № ОУ-0000154, 12 листопада 2010 року № ОУ-0000175, від 30 листопада 2010 року № ОУ-0000203, згідно яких виконавцем надано інформаційні та юридично-консультаційні послуги, згідно рахунків.

На підтвердження перерахування коштів на користь Приватного підприємства "Гермес-Еліт" позивачем надано платіжні доручення та виписку по рахунку в відділенні № 101 АТ "УкрСиббанк".

З аналізу наданих позивачем первинних документів по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Гермес-Еліт" суд зазначає, що вони не розкривають зміст та обсяг господарських операцій, оскільки в них відсутня інформація про те, які саме послуги надавалися зазначеним суб'єктом господарювання позивачу, а тільки вказано про надання клінінгових послуг та інформаційних і юридично-консультаційних послуг.

При цьому, договору, укладеного між позивачем та його контрагентом щодо виконання Приватним підприємством "Гермес-Еліт" інформаційних та юридично-консультаційних послуг на користь позивача, суду не пред'явлено.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Приватного підприємства "Гермес-Еліт" є: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інше фінансове посередництво, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Таким чином, надання клінінгових послуг та інформаційних і юридично-консультаційних послуг не відповідає статутній діяльності Приватного підприємства "Гермес-Еліт".

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності юридичної особи Приватного підприємства "Гермес-Еліт" за місцезнаходженням, оскільки зазначені відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 14 серпня 2012 року, тобто вже після вчинення господарських операцій за участю позивача та його контрагента, які були предметом перевірки.

1 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як замовником, та Приватним підприємством "Співдружність-Кентавр", як підрядником, укладеного договір підряду № 01/05-РБ, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника та у відповідності до його вимог, та на свій ризик всі передбачені додатком № 1 до даного договору ремонтно-будівельні роботи, здати в обумовлені строки виконані роботи замовнику, ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість робіт визначається згідно кошторисів.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Співдружність-Кентавр" виписало на користь позивача податкову накладну № 1/05-1-5-РБ від 31 травня 2010 року на загальну суму 120 000 грн., в тому числі ПДВ - 20 000 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" та Приватним підприємством "Співдружність-Кентавр" підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 01/05-1-5-РБ від 31 травня 2010 року.

На підтвердження перерахування коштів на користь Приватного підприємства "Співдружність-Кентавр" позивачем надано платіжні доручення від 9 червня 2010 року № 440, від 11 червня 2010 року № 445, від 16 червня 2010 оку № 455.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано додатку № 1 до договору № 01/05-РБ від 1 травня 2010 року, що унеможливлює встановити обставини щодо видів робіт, які повинно було виконати Приватне підприємство "Співдружність-Кентавр".

При цьому, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Співдружність-Кентавр" не розкривають зміст та обсяг господарських операції та їх використання в господарській діяльності позивача.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2012 року у справі № 5017/2025/2012 Приватне підприємство "Співдружність-Кентавр" визнано банкрутом, оскільки зазначеного контрагента позивача визнано банкрутом вже після вчинення господарських операцій за участю позивача.

24 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ", як зберігачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як поклажодавцем, укладено договір зберігання нафтопродуктів № 2-ХРН, за умовами якого зберігач зобов'язується надати поклажодавцю послуги з прийому, сливу, зберіганню, підтримки якості (у відповідності з сертифікатом/паспортом якості) і кількості, відвантаженню нафтопродуктів протягом дії даного договору. Асортимент, кількість та вартість товару визначається в додатках до даного договору. Додатки підписуються уповноваженими представниками сторін, і є невід'ємною частиною даного договору. Зберігання товару по даному договору здійснюється на складських приміщеннях, розміщених за адресою: 20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Комарова, 1/а і знаходиться у власності (користуванні) зберігача, оренді або на інших законних умовах. Вартість послуг щодо зберігання товару, злитого в резервуари складського комплексу становить 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн. (пункт 6.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 127 від 30 липня 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 159 від 31 серпня 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 230 від 30 вересня 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 425 від 29 жовтня 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.,

- № 720 від 30 листопада 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9000 грн.,

- № 897 від 31 грудня 2010 року на загальну суму 54 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 000 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" підписані акти здачі прийняття-робіт № ОУ-0000069 від 30 липня 2010 року, № ОУ-0000081 від 31 серпня 2010 року, № ОУ-0000111 від 30 вересня 2010 року, № ОУ-0000381 від 29 жовтня 2010 року, № ОУ-0000511 від 30 листопада 2010 року, № ОУ-0000289 від 31 грудня 2010 року.

Проте, як вбачається з податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ", податкова накладна № 897 виписана на підставі акту № ОУ-0000897 від 31 грудня 2010 року, податкова накладна № 720 - на підставі договору № ДГ-0000010 від 24 червня 2010 року, податкова накладна № 425 - на підставі договору № 10 від 24 червня 2010 року, податкова накладна № 230 - підставу не зазначено, податкова накладна № 159 - підставу не зазначено, податкова накладна № 127 - підставу не зазначено.

Таким чином, позивачем не надано доказів правомірності формування податкового кредиту за договором № 2-ХРН, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ".

20 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс", як зберігачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як поклажодавцем, укладено договір зберігання нафтопродуктів № 35-НП, за умовами якого зберігач зобов'язується надати поклажодавцю послуги з прийому, сливу, зберіганню, підтримки якості (у відповідності з сертифікатом/паспортом якості) і кількості, відвантаженню нафтопродуктів протягом дії даного договору. Асортимент, кількість та вартість товару визначається в додатках до даного договору. Додатки підписуються уповноваженими представниками сторін, і є невід'ємною частиною даного договору. Зберігання товару по даному договору здійснюється на складських приміщеннях, розміщених за адресою: 20000, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Комарова, 1/а і знаходиться у власності (користуванні) зберігача, оренді або на інших законних умовах. Вартість послуг щодо зберігання товару, злитого в резервуари складського комплексу становить 30 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 000 грн. (пункт 6.1 договору).

1 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" підписана додаткова угода № 001 ХР до договору зберігання нафтопродуктів № 35-НП, згідно якої з 1 липня 2011 року вартість послуг по зберіганню товару, злитого в резервуар складського комплексу встановлена в розмірі 60 000 грн. в місяць, в тому числі ПДВ - 10 000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні

- № 46 від 31 січня 2011 року на загальну суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 000 грн.,

- № 79 від 28 лютого 2011 року на загальну суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 000 грн.,

- № 101 від 31 березня 2011 року на загальну суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ - 5 000 грн.,

- № 394 від 31 липня 2011 року на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн.,

- № 435 від 31 серпня 2011 року на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн.,

- № 466 від 30 вересня 2011 року на загальну суму 60 000 грн., в тому числі ПДВ - 10 000 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 січня 2011 року № ОУ-0000020, від 28 лютого 2011 року № ОУ-0000041, від 31 березня 2011 року № ОУ-0000062 та акти надання послуг від 31 липня 2011 року № 394, від 31 серпня 2011 року № 435, від 30 вересня 2011 року № 466.

На підтвердження оплати послуг зберігання нафтопродуктів позивачем надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 13 травня 2011 року № 13/05, від 20 травня 2011 року № 20/05, від 23 травня 2011 року № 23/05, від 7 червня 2011 року № 07/06, від 17 червня 2011 року № 17/06, від 29 червня 2011 року № 29/06, від 8 липня 2011 року № 08/07, від 21 липня 2011 року № 21/07, від 18 серпня 2011 року № 18/08, від 21 серпня 2011 року № 21/08, від 1 вересня 2011 року № 01/09, від 2 вересня 2011 року № 02/09, від 5 вересня 2011 року № 05/09, від 6 вересня 2011 року № 06/09, від 7 вересня 2011 року № 07/09, від 8 вересня 2011 року № 08/09, від 9 вересня 2011 року № 09/09, від 12 вересня 2011 року № 12/09, від 13 вересня 2011 року № 13/09, від 14 вересня 2011 року № 14/09, від 15 вересня 2011 року № 15/09, від 16 вересня 2011 року № 16/09, від 19 вересня 2011 року № 19/09, від 20 вересня 2011 року № 20/09, від 21 вересня 2011 року № 21/09, від 22 вересня 2011 року № 22/09, від 30 вересня 2011 року № 30/09, від 10 жовтня 2011 року № 10/10, від 11 жовтня 2011 року № 11/10, від 12 жовтня 2011 року № 12/10, від 13 жовтня 2011 року № 13/10, від 14 жовтня 2011 року № 14/10, від 17 жовтня 2011 року № 17/10, від 21 жовтня 2011 року № 21/10.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно умов договорів № 2-ХРН від 24 червня 2010 року та № 35-НП від 20 грудня 2010 року, укладених позивачем відповідно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" визначено, що поставка товару на зберігання здійснюється на підставі відповідних заявок поклажодавця, направлених не пізніше одного дня до можливого прибуття товару на зберігання (пункт 2.1 договорів). Згідно пунктів 2.3 договорів, акти приймання-передачі товару між сторонами здійснюються на підставі актів прийому нафтопродуктів по кількості (форма - 5-НП).

Проте, позивачем не надано відповідних заявок поклажодавця на зберігання нафтопродуктів та не надано складених у відповідності до норм законодавства актів приймання-передачі товару та актів прийому нафтопродуктів по кількості.

При цьому, суд зазначає, що відсутність необхідних первинних документів не дає підстав для відображення господарських операцій у податковому обліку позивача.

Крім того, згідно службової записки заступника начальника ГВПМ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби № 397/7/07-2/3 від 30 січня 2013 року, в ході відпрацювання основних контрагентів-постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" встановлено, що з Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ" має ознаки "фіктивності".

Як вбачається з актів Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 26 жовтня 2011 року № 1258/3/23-30-32553052 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" щодо підтвердження господарських відносин за липень-серпень 2011 року та від 5 березня 2012 року № 8/3-22-80-32553052 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" щодо підтвердження господарських відносин за вересень 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" має ознаки "фіктивності" та вказаними актами встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності юридичною особою. Доказів оскарження зазначених актів суду не пред'явлено.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дана Плюс" є: посередництво в торгівлі паливом, рудами, металевими та хімічними речовинами, оптова торгівля живими тваринами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, здавання в оренду власного нерухомого майна, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, діяльність автомобільного транспорту.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ" є: організація перевезення вантажів, діяльність у сфері інжинірингу, будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, консультування з питань комерційної діяльності та управління.

Таким чином, надання послуг по зберіганню нафтопродуктів не відповідає статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех-СМУ".

1 січня 2011 року між Приватним підприємством "Ява", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 9 11 Б, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовами договору. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Обсяги, асортимент поставки визначаються рахунками-фактурами, видатковими накладними та/або додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно додаткової угоди № 17 від 16 травня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" замовило у Приватного підприємства "Ява" бензин А-92 в кількості 16 285 л та бензин А-95 в кількості 15 665 л на загальну суму 289 116,50 грн., в тому числі ПДВ - 48 186,08 грн. Базис поставки - EXW (FCA, CPT), місце поставки: м. Васильків, вул. Залізнична, 160, строк поставки: 1 робочий день з дати укладання цієї додаткової угоди, строк оплати: оплата пального погоджена з керівництвом фірми та складає п'ять банківських днів з дати відвантаження товару.

Згідно додаткової угоди № 18 від 20 травня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" замовило у Приватного підприємства "Ява" дизельне паливо ТБД ЕН-590 в кількості 28 260 л та бензин А-76 в кількості 3 690 л на загальну суму 278 444,70 грн., в тому числі ПДВ - 46 407,45 грн. Базис поставки - EXW (FCA, CPT), місце поставки: м. Васильків, база АС-Транс та військова частина Отдиха, 9, строк поставки: 1 робочий день з дати укладання цієї додаткової угоди, строк оплати: оплата пального погоджена з керівництвом фірми та складає п'ять банківських днів з дати відвантаження товару.

Згідно додаткової угоди № 19 від 31 травня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліра М" замовило у Приватного підприємства "Ява" бензин А-92 в кількості 18 250 л, бензин А-95 в кількості 8 100 л та бензин А-76 в кількості 6 300 л на загальну суму 291 112,50 грн., в тому числі ПДВ - 48 518,75 грн. Базис поставки - EXW (FCA, CPT), місце поставки: м. Васильків, вул. Залізнична, 160, строк поставки: 1 робочий день з дати укладання цієї додаткової угоди, строк оплати: оплата пального погоджена з керівництвом фірми та складає п'ять банківських днів з дати відвантаження товару.

На підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ява" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" нафтопродуктів позивачем надано видаткові накладні № ЯВ-0000238 від 16 травня 2011 року, № ЯВ-0000241 від 20 травня 2011 року та № ЯВ-0000252 від 31 травня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ява" виписало на користь позивача податкову накладну № 4 від 31 травня 2011 року на загальну суму 858 673,70 грн., в тому числі ПДВ - 143 112,28 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Ява" нафтопродукти позивачем надано виписки по рахунку у відділенні № 101 в АТ "УкрСиббанк".

18 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 66, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти у відповідності до умов договору и додатків до нього. Номенклатура, кількість, ціна і умови поставки товару визначаються сторонами в додатках до договору. В пункті 2.1 договору зазначено, що якість товару повинна відповідати технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ДСТУ), які діють на території України, і підтверджуватися паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару - ЗАТ "Укрнафта".

На підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" нафтопродуктів позивачем надано накладні № 164 від 19 березня 2011 року, № 334 від 22 квітня 2011 року та № 1180 від 14 жовтня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 75 від 19 березня 2011 року на загальну суму 278 112,80 грн., в тому числі ПДВ - 46 352,13 грн.,

- № 46 від 22 квітня 2011 року на загальну суму 175 368,90 грн., в тому числі ПДВ - 29 228,15 грн.,

- № 46 від 14 жовтня 2011 року на загальну суму 184 245 грн., в тому числі ПДВ - 30 707,50 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" нафтопродукти позивачем надано виписки по рахунку у відділенні "Гейсенське" ПАТ "ВТБ Банк".

15 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як покупцем, укладено договір поставки обладнання № 128, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання (трифазну бензинову електростанцію EISEMANN T 14000E та ПРК (паливо-роздавальна колонка) ТОКНЕІМ Quantium 500 T 4-8), а покупець зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його на підставі видаткових документів постачальника.

Згідно розділу 2 договору, трифазна бензинова електростанція EISEMANN T 14000E поставляється в кількості 1 штуки, ПРК (паливо-роздавальна колонка) ТОКНЕІМ Quantium 500 T 4-8 поставляється в кількості 2 штуки. Обладнання поставляється протягом 30 календарних днів з дня підписання даного договору. Після отримання обладнання покупцем, між постачальником і покупцем підписується видаткова накладна.

Покупець оплачує поставлене постачальником обладнання за ціною, передбаченою в специфікації, яка додається до цього договору. Загальна ціна обладнання становить 319 000 грн., в тому числі ПДВ - 53 166,67 грн. (розділ 4 договору).

1 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М", як покупцем, укладено договір поставки обладнання № 134, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання (апарат високого тиску KARCHER HDS 5/15vU (Мінімийка) в кількості 2 штуки), а покупець зобов'язується прийняти вказане обладнання та оплатити його на підставі видаткових документів постачальника. Обладнання поставляється протягом 30 календарних днів з дня підписання даного договору. Після отримання обладнання покупцем, між постачальником і покупцем підписується видаткова накладна. Покупець оплачує поставлене постачальником обладнання за ціною, передбаченою в специфікації, яка додається до цього договору. Загальна ціна обладнання становить 38 866 грн., в тому числі ПДВ - 6 477,67 грн. (розділ 4 договору).

На підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс" Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М" товару (трифазна бензинова електростанція EISEMANN T 14000E в кількості 1 штуки, ПРК (паливо-роздавальна колонка) ТОКНЕІМ Quantium 500 T 4-8 в кількості 2 штуки, апарат високого тиску KARCHER HDS 5/15vU (Мінімийка) в кількості 2 штуки) позивачем надано видаткові накладні № 57 від 5 грудня 2011 року, № 100 від 12 грудня 2011 року та № 111 від 26 грудня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 57 від 5 грудня 2011 року на загальну суму 55 000 грн., в тому числі ПДВ - 9 166,67 грн.,

- № 100 від 12 грудня 2011 року на загальну суму 264 000 грн., в тому числі ПДВ - 44 000 грн.,

- № 111 від 26 грудня 2011 року на загальну суму 38 866 грн., в тому числі ПДВ - 6 477,67 грн.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс" товар позивачем надано виписки по рахунку в відділенні № 101 АТ "УкрСиббанк".

Позивачем на підтвердження поставлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" товару (СЕККА ND-797.01 з пристроєм вводу-виводу на базі комплексів ТПЗ, резервуари підземні РГС-25.2450.П2.4+4, генератор бензиновий DJ 150 BS-TE), згідно договору № 18-Т від 1 травня 2012 року, надано видаткові накладні № 804 від 30 липня 2012 року, № 700 від 16 липня 2012 року, № 617 від 29 червня 2012 року, № 598 від 26 червня 2012 року, № 589 від 25 червня 2012 року, № 549 від 14 червня 2012 року, № 480 від 29 травня 2012 року, № 490 від 30 травня 2012 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 804 від 30 липня 2012 року на загальну суму 162 000 грн., в тому числі ПДВ - 27 000 грн.,

- № 700 від 16 липня 2012 року на загальну суму 162 000 грн., в тому числі ПДВ - 27 000 грн.,

- № 617 від 29 червня 2012 року на загальну суму 81 000 грн., в тому числі ПДВ - 13 500 грн.,

- № 612 від 27 червня 2012 року на загальну суму 43 874 грн., в тому числі ПДВ - 7 312,33 грн.,

- № 598 від 25 червня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 589 від 25 червня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 549 від 14 червня 2012 року на загальну суму 72 700 грн., в тому числі ПДВ - 12 116,67 грн.,

- № 490 від 30 травня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.,

- № 480 від 29 травня 2012 року на загальну суму 56 700 грн., в тому числі ПДВ - 9 450 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" підписано акти надання послуг № 612 від 27 червня 2012 року та № 500 від 31 травня 2012 року.

На підтвердження перерахування коштів за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" товар позивачем надано виписки по рахунку у відділенні "Гайсин-2" в ПАТ КБ "ПриватБанк".

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не надано договору на виконання якого між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" складалися первинні документи, а тому встановити відповідність господарських відносин умовам договору не вбачається за можливе.

Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача не надано пояснень яким чином здійснювалась поставка товару, згідно укладених договорів з Приватним підприємством "Ява", Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач", Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Біармсенс".

При цьому, суд зазначає, що Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, в наявності серед інших документів має бути товарно-транспортна накладна.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363.

Згідно розділу І Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Вимоги до оформлення товарно-транспортних накладних закріплені розділом 11 Правил.

Спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля: "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. № 2; "Товарно-транспортна накладна", ф. № 1-ТН; "Талон замовника", ф. № 1-ТЗ.

Проте, позивачем не надано товарно-транспортної документації на підтвердження здійснення контрагентами позивача поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліра М". Оскільки вищенаведеними договорами передбачалась поставка специфічної продукції (паливно-мастильні матеріали) та товару (мінімийки, електростанція та паливно-роздавальні колонки) суд звертає увагу, що поставка такого виду продукції та товару потребує спеціального вантажного транспорту, а тому наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим.

При цьому, суд звертає увагу, що у разі відсутності первинної транспортної документації, що підтверджує отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у тому числі товарно-транспортної накладної, при обчисленні об'єкта оподаткування платник податку не має підстав їх врахувати при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Доказів наявності у вказаних юридичних осіб відповідних ліцензій на здійснення перевезень вантажів матеріали справи також не містять. Ця обставина, сама по собі, не є безумовним доказом неправомірності вчинених господарських операцій, однак поряд з іншими доказами вказує на те, що Приватне підприємство "Ява", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач", Товариство з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" не мали можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій.

Крім того, суд також зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаного товару у зазначених контрагентів.

При цьому, суд приймає до уваги, що основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" є роздрібна торгівля пальним, проте позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що саме нафтопродукти придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" та Приватного підприємства "Ява" були відображені у фінансовій звітності позивача та в подальшому реалізовані на АЗС Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М". Сертифікати якості та/або відповідності паливно-мастильних матеріалів у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно акту Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 6 серпня 2012 року № 226/2200/37377048 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 20 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, при відпрацюванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" встановлено, що підприємство за юридичною особою не знаходиться, власні основні засоби відсутні. Також в акті зазначено, що в ході проведення планової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" повідомило, що первинні документи відсутні на підприємстві. Підприємству було надано 90 днів для відновлення вказаних документів, проте по закінченню терміну відновлення документів, підприємство змінило юридичну адресу та зареєструвалося в м. Києві по вул. Кіквідзе, 11, також по підприємству проведено зміну директора та засновника. Таким чином, в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтопромпостач" відсутній факт реального здійснення господарської діяльності, а саме: не підтверджується факт придбання товарів (робіт, послуг) та відповідно не підтверджується реалізація товарів (робіт, послуг) за весь період діяльності підприємства.

Згідно висновку спеціаліста начальника СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 27 листопада 2012 року № 622 щодо дослідження первинних документів отриманих від службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Ява" за травень 2011 року, підписи від імені ОСОБА_2 в графах "Підписи" на первинних документах Приватного підприємства "Ява" в податковій накладній від 31 травня 2011 року № 4, видаткових накладних від 16 травня 2011 року № ЯВ-0000238, від 20 травня 2011 року № ЯВ-0000241 та від 31 травня 2011 року № ЯВ-0000252 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою. Зазначені податкові та видаткові накладні надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин з Приватним підприємством "Ява", а тому не можуть бути прийняті судом як належні докази, враховуючи наявний висновок спеціаліста. Інших документів щодо взаємовідносин з Приватним підприємством "Ява" суду не пред'явлено.

Згідно акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 21 листопада 2012 року № 5398/22-222-36069232 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс" щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торсистем Бутсбах" за грудень 2011 року, яким встановлено неможливість Товариством з обмеженою відповідальністю "Електро-Промисловий комплекс" фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно службової записки заступника начальника ГВПМ Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби № 369/7/07-2/3 від 28 січня 2013 року, Київським міським центром зайнятості надана відповідь про те, що засновник, головний бухгалтер та директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Біармсенс" громадянин Грузії ОСОБА_4 не звертався з відповідною заявою щодо оформлення дозволу на використання праці на підприємствах, установах та організаціях.

Отже, всі вищенаведені дані в сукупності свідчать про факт нереальності вчинення господарських операцій за участю позивача та ПП "Ява", ТОВ "Дана Плюс", ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ "Електропромкомплекс", ТОВ "Екотех-СМУ", ТОВ "Біармсенс", ТОВ "Гермес-Еліт" та ТОВ "Співдружність-Кентавр".

При цьому, суд зазначає, що за відсутності факту придбання товару/послуг, а також доказів, що такі товари/послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність висновків відповідача щодо безпідставності включення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліра М" до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість витрати та податковий кредит на підставі первинних документів, складених ПП "Ява", ТОВ "Дана Плюс", ТОВ "Нафтопромпостач", ТОВ "Електропромкомплекс", ТОВ "Екотех-СМУ", ТОВ "Біармсенс", ТОВ "Гермес-Еліт" та ТОВ "Співдружність-Кентавр".

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (пункт 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України).

Пунктом 11 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби правомірно застосовано до ТОВ "Ліра М" штрафні санкції, згідно оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 20 грудня 2012 року № 0004082250/12783, № 0004092250/12784 та від 12 березня 2013 року № 0000312210, № 0000272210, судом визнаються необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відносно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 0000282230, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 грудня 2012 року № 6689/2250/35576140, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Ліра М" не забезпечено щоденне друкування десяти фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651005420 заводський № НД03000167, дата реєстрації РРО 6 лютого 2008 року, який використовується на АЗС за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Куна, вул. Леніна, 72, а саме: не роздруковано за 19 січня 2012 року, 26 січня 2012 року, 20 лютого 2012 року, 22 березня 2012 року, 10 грудня 2010 року, 19 грудня 2010 року, 22 грудня 2010 року, 6 березня 2011 року, 13 серпня 2011 року та 3 серпня 2012 року.

Позивачем під час розгляду справи надані копії фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651005420, який використовується ТОВ "Ліра М" за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Куна, вул. Леніна, 72, а саме: за 9 грудня 2010 року, 11 грудня 2010 року, 17 грудня 2010 року, 18 грудня 2012 року, 20 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року, 21 грудня 2010 року, 23 грудня 2010 року, 5 березня 2011 року, 6 березня 2011року, 12 серпня 2011 року, 14 серпня 2011 року, 18 січня 2012 року, 20 січня 2012, 24 січня 2012, 25 січня 2012 року, 27 січня 2012 року, 20 лютого 2012 року, 21 лютого 2012 року, 22 лютого 2012 року, 20 березня 2012 року, 21 березня 2012 року, 23 березня 2012 року та 4 серпня 2012 року.

При цьому, суд зазначає, що на копіях фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 20 лютого 2012 року та 6 березня 2011 року містяться виправлення, що не дає підстав вважати, що вказані фіскальні звітні чеки роздруковані позивачем саме 20 лютого 2012 року та 6 березня 2011 року.

Доказів на підтвердження роздрукування фіскальних звітних чеків за 19 січня 2012 року, 26 січня 2012 року, 22 березня 2012 року, 10 грудня 2010 року, 19 грудня 2010 року, 22 грудня 2010 року, 13 серпня 2011 року, 3 серпня 2012 року, суду не пред'явлено.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Ліра М" не забезпечено щоденне друкування одного фіскального звітного чеку (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651007611 заводський № ПН54100816 дата реєстрації РРО 24 лютого 2011 року, який використовується на АЗК за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Маркса, 24-а, а саме: не роздруковано за 24 жовтня 2011 року.

Позивачем надано копії фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651007611, який використовується на АЗК за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Маркса, 24-а, а саме: за 22 жовтня 2011 року, 23 жовтня 2011 року, 24 жовтня 2011 року.

Проте, на копії фіскального звітного чеку (Z-звітів) за 24 жовтня 2011 року відсутня дата його роздрукування, що не підтверджує обставин відносно того, що вказаний фіскальний чек роздрукований позивачем саме 24 жовтня 2011 року.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ "Ліра М" не забезпечено щоденне друкування трьох фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651007885 заводський № ПН54103203, дата реєстрації 8 листопада 2011 року, який використовується на АЗК за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Маркса, 24-а, а саме: не роздруковано за 2 лютого 2012 року, 29 червня 2012 року та 22 липня 2012 року.

Позивачем надано копії фіскальних звітних чеків (Z-звітів) на реєстраторі розрахункових операцій фіскальний № 2651007885, який використовується на АЗК за адресою: Вінницька область, м. Ладижин, вул. Маркса, 24-а, а саме: за 31 січня 2012 року, 1 лютого 2012 року та 2 лютого 2012 року, 28 червня 2012 року, 29 червня 2012 року, 30 червня 2012 року, 22 липня 2012 року, 23 липня 2012 року, 24 липня 2012 року.

Проте, на копіях фіскальних звітних чеків (Z-звітів) за 22 липня 2012 року, 29 червня 2012 року, 2 лютого 2012 року відсутня дата їх роздрукування, що не підтверджує обставин відносно того, що вказані фіскальні чеки роздруковані позивачем саме 22 липня 2012 року, 29 червня 2012 року, 2 лютого 2012 року.

При цьому, зазначення в книгах обліку розрахункових операцій дати їх роздрукування не підтверджують обставин відносно того, що фіскальні звітні чеки роздруковувалися позивачем щоденно.

Відповідачем при проведенні перевірки також встановлено, що згідно книг обліку розрахункових операцій зареєстрованих на РРО фіскальний № 2651005420, фіскальних звітних чеків та контрольних стрічок РРО, ТОВ "Ліра М" за перевіряємий період проводило розрахункові операції по продажу товарів за готівкові кошти без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій в зв'язку з відсутністю в чеках, які видавались споживачам, обов'язкового реквізиту які повинен містити відповідний розрахунковий документ, а саме: назву господарської одиниці. Згідно дозволу на розміщення об'єкта торгівлі (побуту), договору оренди та реєстраційних документів РРР, назвою господарської одиниці у ТОВ "Ліра М", де проводились розрахунки зі споживачами за готівкові кошти, є "АЗС".

Разом з тим, суд зазначає, що на фіскальних звітних чеках міститься назва ТОВ "Ліра М", а тому відсутність назви АЗС не приймається судом, як порушення законодавства. Разом з тим, суд зазначає, що дане правопорушення не вплинуло на визначення розміру штрафних санкцій згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пунктів 1, 9 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Статтею 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

- вчинене вперше - 1 гривня;

- вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

- за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

4) двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за проведення розрахункових операцій по продажу товарів за готівкові кошти без роздрукування відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій в розмірі 1 грн. та штрафні санкції за незабезпечення щоденного друку чотирнадцяти фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 4 760 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що невиконання друку декількох контрольних стрічок є, по суті, вчиненням ряду тотожних правопорушень, кожне з яких є юридично закінченим з часу не вчинення суб'єктом господарювання відповідно дії. При цьому, наступне невиконання друку контрольної стрічки є самостійним протиправним діянням, яке не пов'язано з наступним порушенням, або попереднім.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 12 березня 2013 року № 0000292230, суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено від 12 грудня 2012 року № 6689/2250/35576140, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Ліра М" не оприбутковано готівку, отриману від споживачів за реалізовані паливно-мастильні матеріали за 11 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року, 23 грудня 2010 року, 7 березня 2011 року, 14 серпня 2011 року, 20 січня 2012 року, 27 січня 2012 року, 21 лютого 2012 року, 3 лютого 2012 року, 23 березня 2012 року, 30 червня 2012 року, 23 липня 2012 року, 4 серпня 2012 року, 25 жовтня 2011 року на загальну суму 174 095,29 грн., в зв'язку з відсутністю обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій в розділі № 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а саме: в КОРО № 2651005420/р/4 від 21 вересня 2010 року та в КОРО № 2651005420/р/5 від 18 серпня 2011 року в розділі № 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" суб'єктом підприємницької діяльності не вчинено запис на підставі Z-звіту № 1727 від 11 грудня 2010 року на суму 16 079,07 грн., Z-звіту № 1737 від 20 грудня 2010 року на суму 15 716,33 грн., Z-звіту № 1740 від 23 грудня 2010 року на суму 16 571,85 грн., Z-звіту № 1821 від 7 березня 2011 року на суму 15 182,50 грн., Z-звіту № 0016 від 14 серпня 2011 року на суму 19 394,20 грн., Z-звіту № 0181 від 20 січня 2012 року на суму 9 361,47 грн., Z-звіту № 0188 від 27 січня 2012 року на суму 10 060,34 грн., Z-звіту № 0213 від 21 лютого 2012 року на суму 6 164,12 грн., Z-звіту № 0245 від 23 березня 2012 року на суму 10 972,44 грн., Z-звіту № 0389 від 4 серпня 2012 року на суму 14 716,34 грн.; в КОРО № 2651007885/р/1 від 8 листопада 2011 року в розділі № 2 "Облік руху готівки на суму розрахунків" суб'єктом підприємницької діяльності не вчинено запис на підставі Z-звіту № 0090 від 3 лютого 2012 року на суму 6 050,46 грн., Z-звіту № 0251 від 30 червня 2012 року на суму 9 873,29 грн., Z-звіту № 0274 від 23 липня 2012 року на суму 10 280,11 грн.; в КОРО № 2651007611/р/1 від 24 лютого 2011 року в розділі № 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" суб'єктом підприємницької діяльності не вчинено запис на підставі Z-звіту № 2814 від 25 жовтня 2011 року на суму 13 672,7 грн.

Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що позивачем не оприбутковано готівкові кошти, отримані від споживачів за реалізовані товари в розмірі 174 095,29 грн., суд приходить до висновку про правомірність застосування до ТОВ "Ліра М" штрафних санкцій в розмірі 870 476,45 грн.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі від позивача витребувано оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи КОРО № 2651005420/р/4 від 21 вересня 2010 року, № 2651005420/р/5 від 18 серпня 2011 року, № 2651007885/р/1 від 8 листопада 2011 року, № 2651007611/р/1 від 24 лютого 2011 року.

Проте, витребовувані судом документи позивачем надані не були, доказів на підтвердження своєчасного та в повному розмірі оприбутковування готівки, отриманої від споживачів за реалізовані паливно-мастильні матеріали за 11 грудня 2010 року, 20 грудня 2010 року, 23 грудня 2010 року, 7 березня 2011 року, 14 серпня 2011 року, 20 січня 2012 року, 27 січня 2012 року, 21 лютого 2012 року, 3 лютого 2012 року, 23 березня 2012 року, 30 червня 2012 року, 23 липня 2012 року, 4 серпня 2012 року, 25 жовтня 2011 року на загальну суму 174 095,29 грн., суду не пред'явлено.

Відносно встановлених відповідачем під час проведення перевірки порушень в частині перевищення ТОВ "Ліра М" ліміту залишку готівки в касі підприємства, суд зазначає про наступне.

Пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, встановлено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пунктом 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Як вбачається з акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби складено від 12 грудня 2012 року № 6689/2250/35576140, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "Ліра М" розраховано та встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства в сумі 1 000 грн. (наказ № б/н від 1 липня 2011 року).

При перевірці дотримання ліміту залишку готівки в касі підприємства ТОВ "Ліра М" відповідачем встановлено, що ТОВ "Ліра М" було перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 17 000 грн., в зв'язку з наступним:

- на видатковому касовому ордері № 89 від 10 жовтня 2011 року на суму 6 000 грн. (видача з каси підприємства оплати за договором зберігання нафтопродуктів № 35-НП від 20 грудня 2010 року ТОВ "Дана плюс" через ОСОБА_5) відсутній підпис одержувача готівкових коштів (ОСОБА_5 ТОВ "Дана плюс") в сумі 6 000 грн.;

- на видатковому касовому ордері № 90 від 11 жовтня 2011 року на суму 10 000 грн. (видача з каси підприємства оплати за договором зберігання нафтопродуктів № 35-НП від 20 грудня 2010 року ТОВ "Дана плюс" через ОСОБА_5) відсутній підпис одержувача готівкових коштів (ОСОБА_5 ТОВ "Дана плюс") в сумі 10 000 грн.

- на видатковому касовому ордері № 100 від 21 жовтня 2011року на суму 4 000 грн. (видача з каси підприємства оплати за договором зберігання нафтопродуктів № 35-НП від 20 грудня 2010 року ТОВ "Дана плюс" через ОСОБА_5) відсутній підпис одержувача готівкових коштів (ОСОБА_5 ТОВ "Дана плюс") в сумі 4 000 грн.

Вказані обставини позивачем під час розгляду справи не заперечені, витребовуваних ухвалою про відкриття провадження у справі оригіналів для огляду та копій для залучення до матеріалів справи видаткових касових ордерів № 89 від 10 жовтня 2011 року, № 90 від 11 жовтня 2011 року та № 100 від 21 жовтня 2011 року, суду не надано, а тому суд зазначає про правомірність висновків відповідача відносно того, що видаткові касові ордери № 89 від 10 жовтня 2011 року, № 90 від 11 жовтня 2011 року та № 100 від 21 жовтня 2011 року не можуть бути прийнятими для виведення залишку готівки в касі ТОВ "Ліра М".

Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що позивачем перевищено ліміт залишку готівки в касі підприємства в сумі 17 000 грн., суд приходить до висновку про правомірність застосування до ТОВ "Ліра М" штрафних санкції в розмірі 34 000 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку також про правомірність винесення Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2012 року № 0000292230 та № 0000282230.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліра М" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби в особі заступника начальника Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби Онишко Тетяни Вікторівни про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева