Ухвала суду № 32357645, 08.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 р.Справа № 820/3413/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 820/3413/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" про стягнення суми - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" (юридична адреса: 61166, м. Харків, Кримська, 8, кв. 1, код. ЄДРПОУ 32137080, МФО 351533, р\р 26009407848001 у Філії "ХГРУ" ПАТ КБ "Приватбанк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код. ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р\р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 6770,00 грн. (шість тисяч сімсот сімдесят гривень).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 18, ст. 19 , ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно форми № 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2012 рік, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "Геомакс" до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників складу підприємства у 2012 році становила 10 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників фактично працюючих на підприємстві складає - 1 особа, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2012 році, становить6770,00 коп., на час розгляду справи відповідачем не сплачено адміністративно-господарські санкції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи, а саме з наданого відповідачем листа вбачається, що з січня по червень 2012 року у відповідача всього працювало 7 робітників, а з липня 2012 року - 8 , з серпня - 9, з вересня по грудень - 10. Таким чином, обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи виник у відповідача з липня 2012 року.

З листа Харківського міського центру зайнятості від 15.04.2013 року встановлено, що ТОВ "Геомакс"не подав жодного звіту про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів ( Форми З-ПН ), що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що центром зайнятості інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялись, оскільки відповідач не звітував про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів .

В ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-ХІІ, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів. Порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

З наказу №64 від 01.08.12р. вбачається, що відповідач прийняв на роботу 1 особу - інваліда з 01.08.2012р. Суд зазначає, що обов"язок щодо інформування центру зайнятості у відповідача виник саме з липня 2012 року, а 1 особу інваліда було працевлаштовано лише у серпні 2012 року, жодного звіту до центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування відповідач не подав, отже відповідачем не виконано обов"язок щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 18,19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"та належного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві у липні 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи, перелічені в ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону, і ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем у 2012 році не вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомлено органи працевлаштування про створення відповідних робочих місць у липні 2012 року, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування у липні 2012 року.

Згідно зі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог ст. 18, ст. 19 , ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомакс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2013р. по справі № 820/3413/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2013 р.