Постанова № 32357427, 09.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09 липня 2013 року 10:30 Справа № 814/2576/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1;доЛенінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ, вул. Декабристів 41/23, м.Миколаїв, 54020;треті особиЗАТ КБ "Приватбанк", вул.Мостобудівельників 17/11, 17/12, м. Миколаїв, 54000;провизнання протиправним та скасування постанов ДВС;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 03.06.13р.;

від відповідача: Суслова М.В., довіреність №28610 від 18.06.13р.;

від третьої особи: не з'явився,

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Ленінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ (відповідач) з таким вимогами:

- визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38162778 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 9193,43грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38162985 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 949,34грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38163582 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 200грн.;

- визнати протиправним та скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38163075 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50грн.;

Позивач та його представник зазначені позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що виконавчі дії вчинено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

25.04.13р. старшим державним виконавцем Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Сусловою М.В. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у виконавчому проваджені №14695919 по виконанню виконавчого листа №2-3468 виданого 16.06.09р. Ленінським районним судом м.Миколаєва, яку позивач отримав поштою 02.05.13р.

22.05.13р. ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що постановою головного державного виконавця Гаркуші О.М. від 14.08.09р. було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-3468 виданого 16.06.09р. Ленінським районним судом м.Миколаєва про стягнення з позивача на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" 91934,38грн. кредитної заборгованості та надано семиденний строк з моменту отримання постанови для добровільного виконання рішення.

01 червня 2013р. позивач на своє звернення отримав відповідь від 28.05.13р. за №25028, та шість постанов державного виконавця:

- постанову №14695959 від 24.05.13р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме виконавчого листа №2-3468 від 16.06.09р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" 949,34грн.;

- постанову №14695919 від 24.05.13р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме виконавчого листа №2-3468 від 16.06.09р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" 91934,38грн.;

- постанову №38162778 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 9193,43грн.;

- постанову №38162985 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 949,34грн.;

- постанову №38163582 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 200,00грн.;

- постанову №38163075 від 28.05.13р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,00грн.;

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно Постанови Пленуму ВАСУ №5 від 21.05.2012р. "Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13.12.10р. №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" при розгляді справ із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції, статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Законом України від 17.06.97р. №475/97-ВР), КАС України, законами України від 24.03.98р. №202/98-ВР «Про державну виконавчу службу», від 21.04.99р. №606-XII «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 04.11.10р. №2677-VI), іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

В той же час, судом встановлено, що копія постанови від 14.08.09р. про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував (доказів про інше відповідачем суду не надано).

Крім того, судом встановлено, що позивач добровільно виконав рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва та самостійно повністю сплатив борг та судові витрати стягувачу ЗАТ КБ "Приватбанк" (третя особа по справі) ще в 2010р. (довідка банку від 25.06.13р. - а.с.87).

Відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого листа без виконання на підставі підписання договору реструктуризації між боржником та банком (а.с.18) згідно листа банку від 23.05.13р. (а.с.65). Із зазначеного листа банку не вбачалось факту погашення боргу.

Суд також зазначає, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Така практика вбачається з п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.03р. №14 "Про практику розгляду судами скарг та рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження". Зазначена правова позиція також висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 06.06.2013 року по справі №К/9991/48179/12.

Отже, відповідно до вищенаведених норм виконавчий збір в даному випадку повинен був стягуватись в разі, якщо рішення було виконано примусово та вираховуватись від фактично стягненої державним виконавцем суми.

Оскільки примусове виконання рішення (виконавчий лист №2-3468 виданого 16.06.09р. Ленінським районним судом м.Миколаєва) не здійснювалось, постанови про стягнення з позивача виконавчого збору підлягають скасуванню.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач самостійно повністю погасив кредитну заборгованість перед банком ще в 2010 році (а.с.87).

Таким чином, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних постанов були викликані наданням стягувачем (банком) помилкової інформації, і отже, не можуть визнані протиправними.

В той же час, в адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Таким чином, всі наступні постанови відповідача, які базувались на помилковій інформації наданої стягувачем (банком), порушують права, свободи та інтереси позивача та підлягають скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 7 КАС України є принцип верховенства права.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.04р. у справі №1-33/2004 роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Згідно положень статті 17 Закону України від 23.02.06р. №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача.

Щодо вимоги про визнання протиправними оскаржуваних постанов, то суд зазначає, що відповідачем доведено суду відсутність протиправних дій при прийнятті оскаржуваних постанов (з огляду на надання помилкової інформації стягувачем). Таким чином в задоволені позову в частині визнання протиправними оскаржуваних постанов слід відмовити.

На підставі викладеного позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163, 181 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38162778 від 28.05.2013р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 9193,43грн.;

3. Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38162985 від 28.05.2013р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 949,34грн.;

4. Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38163582 від 28.05.2013р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 200,00грн.;

5. Скасувати постанову старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ Суслової М.В. №38163075 від 28.05.2013р. про відкриття виконавчого провадження зі стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 50,00грн.;

6. Судові витрати по справі покласти на позивача

7. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.