Постанова № 32357378, 03.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 липня 2013 року 12:35 Справа № 814/2617/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "Маяк" ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 56101;доБаштанської МДПІ Миколаївської області ДПС, вул.Миколи Аркаса 2, м.Баштанка, Миколаївська область, 56101;провизнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення №0000042200 від 22.02.13р.;за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - довіреність №43 від 02.04.13р.;

Від відповідача: Євсюков С.О. - довіреність №1115/8/10-003 від 15.03.13р.;

Фермерське господарство "Маяк" ОСОБА_1 (позивач) звернулось з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогами визнати неправомірними дії відповідача в частині нарахування позивачу податкового зобов'язання в розмірі 2393141грн., скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000042200 від 22.02.13р. на суму 2393141грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та відповідній судовій практиці (а.с.4-7).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

В період з 23.01.13р. по 29.01.13р. посадовими особами відповідача, на підставі направлення від 23.01.13р. №5/22-100 та від 23.01.13р. №6/17-100, була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.12р. по 31.12.12р.

За наслідками перевірки був складений акт №15/22-НОМЕР_1 від 05.02.13р. (а.с.12-23, 24-45).

Перевіркою було встановлено, що позивачем, в порушення вимог п.209.6 ст.209 ПК України занижено ПДВ на загальну суму 2393141,00грн., в тому числі основного платежу 1595427.00грн. та штрафних (фінансових) санкцій 797714,00грн.

В акті перевірки посадовими особами відповідача вказано на порушення позивачем п.209.6 ст.209 ПКУ посилаючись на заниження 75% бар'єру реалізації сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Зазначені висновки були зроблені у зв'язку із використанням земельних ділянок на підставі договорів, які, на думку відповідача, не відповідають вимогам земельного, цивільного та податкового законодавства.

12.02.13р., відповідно до п.86.7 п.86 ПК України, позивач подав відповідачу письмові заперечення до Акта перевірки (а.с.48-50).

22.02.13р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000042200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ПДВ в розмірі 2393141.00грн., у т.ч. за основним платежем - 1595427,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 797714,00грн. (а.с.46-47).

Скарги, подані позивачем в адміністративному порядку, були залишені без задоволення (а.с.51-75).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність органів або посадових осіб, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів чи їх посадових осіб може виражатись як в діях поза межами власних повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

Так, в акті перевірки посадовими особами відповідача вказано на порушення позивачем п.209.6 ст.209 ПКУ посилаючись на заниження 75% обсягу реалізації сільськогосподарських товарів, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

В той же час, для розрахунку питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції, під час перевірки, перевіряючими було використано данні про обсяги реалізації с/г продукції з травня 2011р. по березень 2012р., згідно попереднього акту перевірки №209/22-НОМЕР_1 від 03.12.12р. (а.с.107-159).

Податкове повідомлення-рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 11.03.2013р. №0000082200 (прийняте на підставі вказаного акту перевірки) було визнане Миколаївським окружним адміністративним судом протиправним та скасовано (Постанова від 26.06.13р. по справі №814/2429/13-а). Таким чином податкове зобов'язання в сумі 1994254,95грн. було неузгодженим, й тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування фінансових санкцій до позивача на підставі не узгодженого податкового зобов'язання та протиправних висновків акту перевірки.

Судом також встановлено, що протягом перевіреного періоду позивач здійснював реалізацію власно виробленої сільськогосподарської продукції - зернових та технічних культур товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД, а саме пшениця та жито (1001). насіння соняшнику (1206), ріпак (1205). ячмінь (1003), що відповідає" п.209.7 ст.209 ПКУ (визначення сільськогосподарських товарів) про що свідчить відсоток питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів в загальному обсязі реалізованих товарів/послуг, а також незначний обсяг реалізації інших несільськогосподарських товарів/ послуг, що засвідчують надані для перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи та визначені в акті перевірки.

Так, судом встановлено, що позивач використовує сільськогосподарські угіддя на підставі відповідних угод (договори про спільний обробіток землі) (а.с.26-45).

Підтвердженням статусу виробника сільгосппродукції, є те що позивач здійснює весь цикл виробництва сільгосппродукції самостійно. Те, що позивач є виробником с/г продукції підтверджено первинними документами (які перевірено в ході перевірки та відображено в акті), а саме накладні на придбання насіння, добрива для обробітку земельних ділянок, наряди виписані механізаторам, рільникам, відомості виплати заробітної плати, придбання та списання паливно - мастильних матеріалів на обробіток земель та інші документи, які підтверджують витрати господарства на вирощування та збирання сільськогосподарської продукції; відсутній факт придбання сільськогосподарської продукції в інших юридичних та фізичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки, угоди на спільний обробіток землі, укладені між позивачем та іншими юридичними особами не визнані судами недійсними, то ці угоди вважаються правомірними (доказів про інше відповідачем суду не надано та в акті перевірки не наведено).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність державної реєстрації зазначених угод або на не відповідність їх форми та змісту положенням цивільного та земельного законодавства з огляду на таке.

Згідно з актом перевірки, відповідач дійшов висновку, що за період, що перевірявся питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75%, господарство не має право на застосування спеціального режиму оподаткування.

В той же час, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, з точки зору податкового законодавства під поняттям оренди (платного користування) розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Для цілей розрахунку частки с/г товаровиробництва враховуються доходи від реалізації продукції рослинництва, яка вироблена (вирощена) на угіддях, що належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування.

Водночас ПКУ не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані с/г угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки с/г товаровиробництва для цілей справляння фіксованого с/г податку.

Таким чином, як випливає зі змісту п.308.4 ст.308 Податкового кодексу України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Крім того, слід зазначити, що податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення (на думку податкових органів) платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами ПК України.

Вказані висновки викладені також й у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.12.12р. №2614/12/13-12 прийнятому у зв'язку з виникненням у судовій практиці питань, пов'язаних із застосуванням норм ПКУ, які регулюють справляння фіксованого с/г податку та застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ.

У зв'язку із цим суд зазначає, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби в частині нарахування Фермерському господарству "Маяк" ОСОБА_1 податкового зобов'язання в розмірі 2393141грн.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби №0000042200 від 22.02.13р. на суму 2393141грн.

4. Присудити на користь Фермерського господарства "Маяк" ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 2294грн. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.