Постанова № 32357239, 01.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01 липня 2013 року Справа № 814/2458/13-а

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О. А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" (ЄДРПОУ 35107148), вул.Космонавтів 89, м.Миколаїв, 54017;

до

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Потьомкінська 24, м.Миколаїв, 54030;

про

скасування податкових повідомлень - рішень від 30.08.12р. №0011622260, №0011632260 та від 06.11.12р. №0016922260;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогами визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою “Р” від 30.08.12р. №0011622260, №0011632260 та повідомлення-рішення за формою “Р” №0016922260 від 06.11.12р. (а.с.4-7).

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.115-118).

Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" зареєстровано як юридичну особу Виконкомом Миколаївської міської ради. 13.09.2012р. позивачем було зареєстровано зміну назви ТОВ "Укр-Транс" на ТОВ "Еталонавто" (т.1, а.с.19-21, 129-154).

Основними видами діяльності позивача є діяльність у сфері пасажирського наземного транспорту міського та приміського сполучення; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів тощо.

В період з 30.07.12р. по 10.08.12р. відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “УКР-ТРАНС” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.03.12р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 17.08.12р. №575/22-600/35107148 (т.1, а.с.22-69).

На думку відповідача позивачем вчинені наступні порушення:

1) п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.138.1, п.138.2 ст.138 ПК України у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 30240,00грн., у т.ч. за 2009р. на суму 1447,00грн., за 2011р. на суму 28793грн.

2) п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про податок на додану вартість”, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, абз.6 п.11 п.п.2 р. XX ПКУ, у результаті чого занижено ПДВ на суму 219822,00грн., у т.ч. за червень 2010р. - 64203,00грн., липень 2010р. - 3333,00грн., вересень 2010р. - 8247,00грн., жовтень 2010р. - 6971,00грн., січень 2011р. - 20368.0грн., серпень 2011р. - 30544,00грн., вересень 2011р. - 25607грн., жовтень 2011р. - 19137,00грн., грудень 2011р. - 4537грн., січень 2012р. - 13727,00грн., лютий 2012р. - 1112,00грн., березень 2012р. - 22036,00грн.

Перевіркою було встановлено, що підприємством ТОВ “УКР-ТРАНС” в порушення п.198.3 ст.198 ПК України включено до складу податкового кредиту ПДВ, обчислене від вартості товарів, по операціям, які є нікчемними, використання яких не пов’язане з господарською діяльністю підприємства.

Висновок про заниження податку на прибуток та висновок про заниження податку на додану вартість був зроблений на підставі визнання податковим органом нікчемним операцій між ТОВ “УКР-ТРАНС” та його контрагентами: ТОВ “ТЕС-ЮГ”, ТОВ “НВО - Житомирбудпроект”, ТОВ “Юнікс Трейд”, ТОВ “Гарбол”, ПП “Дніпро-Авто”.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за формою “Р” від 30.08.12р. №0011622260, №0011632260 та повідомлення-рішення за формою “Р” №0016922260 від 06.11.12р. (т.1, а.с.8-13).

Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, але Рішенням ДПС України скарги позивача були залишені без задоволення (т.1, а.с.14-18).

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платників податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій, у періоді що перевірявся, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази, які були використані для проведення перевірки своєчасності та правильності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах позивача з контрагентами позивача, зокрема:

- договори між ТОВ "СВД-М" та позивачем від 20.12.11р., 23.12.11р. на постачання товару (автозапчастин) та специфікація на товар (т.1, а.с.155-159);

- договір поставки нафтопродуктів від 10.03.10р. між позивачем та ТОВ "Тес-Юг", расходні накладні на дизпаливо, податкові накладні (т.1, а.с.160-165);

- видаткові накладні ТОВ "НВО-Житомирбудпроект", акти здачі – прийняття робіт, договори на надання послуг від 31.08.11р., 19.08.11р., 15.08.11р., 04.08.11р., 02.08.11р. тощо, специфікації на товар, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1, а.с.166-192);

- договори на надання послуг між позивачем та ТОВ "Ситибуд Україна" від 01.03.12р., від 02.03.12р., квитанції до прибуткових касових ордерів, акти здачі – прийняття робіт, податкові накладні (т.1, а.с.193-237);

- договори між позивачем та ТОВ "Гарбол" на надання послуг з авторемонту, податкові накладні, акти здачі – прийняття робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів (т.1, а.с.238-250, т.2, а.с.1-8); договори на надання послуг між позивачем та ПП "Дніпро – Авто", податкові накладні, акти здачі – прийняття робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів (т.2, а.с.9-35);

- видаткові накладні ТОВ "СВД-М", квитанції до прибуткових касових ордерів, акти здачі – прийняття робіт, податкові накладні, договори про надання послуг між позивачем та ТОВ "СВД-М", специфікації на товар тощо (т.2, а.с.36-53).

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг, робіт) у своїх контрагентів (ТОВ “УКР-ТРАНС” та його контрагентами: ТОВ “ТЕС-ЮГ”, ТОВ “НВО - Житомирбудпроект”, ТОВ “Юнікс Трейд”, ТОВ “Гарбол”, ПП “Дніпро-Авто”) підтверджується, крім іншого, зазначеними документами та фактом використання отриманих послуг (товарів, робіт) в своїй господарській діяльності.

В той же час, суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на:

- акт ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 23.03.2011р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Тес-Юг" щодо правильності формування податкового кредиту по ТОВ "Український аграрно – промисловий альянс" (т.1, а.с.85-92);

- акт Дніпропетровської МДПІ від 27.02.2012р. "Про результати проведення зустрічної звірки ПП "Дніпро – авто" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку" (т.1, а.с.93-101);

- акт ДПІ у м.Житомирі від 07.11.11р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НВО-Житомирбудпроект" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ (т.1, а.с.102-107);

- акт ДПІ у Печерському р-ні м.Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гарбол" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків (т.1, а.с.108-114).

Зазначені акти підтверджує лише факт неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав та містять безпідставні висновки про нікчемність правочинів контрагентів позивача або висновки, що базуються на не перевірених та не підтверджених первинними документами припущеннях посадових осіб податкових органів.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ “УКР-ТРАНС” та його контрагентами: ТОВ “ТЕС-ЮГ”, ТОВ “НВО - Житомирбудпроект”, ТОВ “Юнікс Трейд”, ТОВ “Гарбол”, ПП “Дніпро-Авто”), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентами щодо придбання та поставки товарів (робіт, послуг) не є нікчемними або безтоварними, як помилково стверджує відповідач та зазначається в актах перевірки інших податкових органів.

Відповідачем не надано суду будь – яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб’єктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Суд звертає увагу, що при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Отже, висновки щодо нікчемності угод, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи надані сторонами документи та докази, суд вважає за необхідне, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржувані податкові повідомлення – рішення відповідача протиправними (а не нечинними, як просив позивач).

Таким чином, податкові повідомлення-рішення за формою “Р” від 30.08.2012р. №0011622260, №0011632260 та повідомлення-рішення за формою “Р” №0016922260 від 06.11.2012р., прийняті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою “Р” від 30.08.2012р. №0011622260, №0011632260 та повідомлення-рішення за формою “Р” №0016922260 від 06.11.2012р., прийняті ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталонавто" сплачений судовий збір в розмірі 2300грн.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.