Рішення № 32355095, 10.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 922/2327/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської райдержадміністрації, м. Куп'янськ, Харківської області про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Парахіна В.В. (дов. № 01-62юр/5421 від 12.07.2012р.); Алісултанова І.Б. (дов. № 01-62юр/7135 від 17.09.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської райдержадміністрації суми невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій у розмірі 6 168,92 грн., за період з 01.01.2011 року до 31.12.11 року. Позивач посилався на те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не проведено компенсацію витрат енергопостачальної компанії з надання пільг певним категоріям громадян. Позов обґрунтований приписами статей 147, 150 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008, статті 87 Бюджетного кодексу України, частини 4 статті 17 Закону України "Про електроенергетику", статей 61, 69, 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктами 3, 5, 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.02, пунктом 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.03 №117.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2013 року порушено провадження у справі №922/2327/13, розгляд справи призначено на 25.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 25.06.2013 року розгляд справи відкладено до 10.07.2013 року, в зв*язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 24867 від 10.07.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 10.07.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх.№23225 від 25.06.2013 року надав заперечення на позовну заяву, в якій вказує на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року № 879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі, споживання електроенергії на комунально-побутові потреби. На думку відповідача, зазначена постанова не передбачає виключень, а тому визначені цією постановою норми пільгового споживання житлово-комунальних послуг поширюються на всі категорії громадян, які відповідно до законодавства мають право на пільги. Тому, як зазначає останній, зайво нараховані пільги за 2011 рік не прийняті до відшкодування за рахунок субвенції з державного бюджету. З врахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовні вимог повністю.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Законом України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", а саме: частину четверту ст. 22 доповнено словами "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

Окрім того, частину 6 ст. 22 Закону України "Про пожежну безпеку" доповнено відповідним положенням: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка по оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством".

При цьому, згідно з розділом III Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Тобто введення "середніх норм споживання" у деякі законодавчі акти, мало діяти лише протягом 2008 бюджетного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N107Л/І (107-17) (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., NN 5-8, ст. 78) і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"(107-17), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Таким чином, положення вищевказаних законів стосовно введення «середніх норм споживання» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Цим Рішенням визначено, що Конституція України не надає закону України про державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Згідно зі статтею 150 Конституції України Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 3 "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002р. (надалі - Порядок) головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі головні розпорядники коштів).

Згідно з п. 5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг.

Також відповідно до п. 6 Порядку, у разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми.

При вірному застосуванні норм прямої дії, а саме рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та положень Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", відповідач повинен був надіслати уточнену інформацію щодо необхідності компенсування пільг, наданих енергопостачальником, відповідним категоріям громадян, фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги п. 6 Порядку, чим порушено права АК "Харківобленерго".

Статтею 147 Конституції України передбачено, що Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Господарський суд звертає увагу на безпідставність та необґрунтованість посилань на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року №879 встановлено норми користування житлово-комунальними послугами, в межах яких надаються передбачені чинним законодавством пільги на оплату житлово-комунальних послуг, з огляду на те, що положення Законів України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку" щодо надання 50-процентної знижки по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива з урахуванням середніх норм споживання були чинні до 31.12.2008 року, а з 01.01.2009 року зазначені положення законів передбачають надання 50-процентної знижки пільговим категоріям без будь-яких обмежень.

Відповідно частини 4 статті 17 Закону України "Про електроенергетику" збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтверджує свої позовні вимоги двосторонніми актами звіряння розрахунків за надані пільги Ветеранам ВС, Ветеранам ОВС, та іншим пільгам за соціальною ознакою між Куп*янським РВЕ та головним розпорядником коштів державного бюджету, Управлінням праці та соціального захисту населення Куп*янської райдержадміністрації станом на 01.01.2012 року, по формі №3-пільга затвердженій наказом Мінпраці України від 28.03.2003 року за погодженням з Мінфіном та Держкомстатом. Зазначена звірка проводиться між позивачем та відповідачем щомісячно за вимогами Порядку. Тобто відповідно до форми "№ 3-пільга" позивачу не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій станом на 01.01.2012 року в розмірі 12890,52 грн., з них 6 721,60 грн. підлягають до стягнення з управління праці та соціального захисту населення Куп*янської райдержадміністрації відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2011 року по справі № 5023/677/11.

Отже, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року - енергопостачальнику не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 6 168,92 грн., які і складають позовні вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача невідшкодованих витрат від надання товарної продукції електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 6 168,92 грн. за період з 01.01.2011 р по 31.12.2011 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача, зазначені у в заререченнях на позовну заяву не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Куп'янської районної державної адміністрації (63701, Харківська область, місто Куп'янськ, площа Леніна, буд.12, код 03196506, р/р 35218001001013 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 8510110) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код 00131954, п/р 260323012307 у філії ХОУ ВАТ ДОБУ,МФО 351823) суму невідшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій в розмірі 6 168,92 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.