Постанова № 32355014, 10.07.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 5023/5793/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

ПАТ «ОТП Банк» - Пчолкіна Л.В. (довіреність б/н від 07.08.2012р.)

Арбітражного керуючого Босенко К.В. - без належним чином оформлених повноважень

розглянувши апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" (вх. №1748Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2013 року у справі № 5023/5793/12

за заявою ФОП ОСОБА_4, смт. Васищеве

до ФОП ОСОБА_5, м. Харків

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2013 року у справі № 5023/5793/12 (суддя Міньковський С.В.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора. Визнано вимоги кредиторів: АТ " ОТП Банк" в сумі 5226127,20 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 350000,00 грн., ПАТ "Харківміськгаз" в сумі 99,24 грн., що були незадоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними. Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстровану виконавчим комітетом Харківської міської ради 06.09.2000 р. за реєстраційним № 20018896768, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття Фізичної особи - підприємця з обліку. Провадження у справі припинено.

ПАТ "ОТП Банк" із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 18.05.2013 року по справі № 5023/5793/12, справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції порушив ст.43 ГПК України, невірно надав оцінку доказам, які, на думку апелянта, не можна вважати належними та допустимими згідно зі ст.32,34 ГПК України. Зокрема, апелянт стверджує, що оскаржувану ухвалу постановлено господарським судом за відсутності сторони провадження у справі про банкрутство, не повідомленої належним чином про засідання суду на якому затверджено звіт ліквідатора. Апелянтом також зазначено, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки порушенню ліквідатором боржника порядку задоволення вимог заставного кредитора, та здійснено необґрунтованого висновку щодо наявності підстав погашення вимог АТ «ОТП Банк» на суму 5226127,30 грн., та щодо вжиття ліквідатором достатніх заходів по виявленню активів та їх реалізації.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Ліквідатор боржника Арбітражний керуючий Босенко К.В. прибув в судове засідання без належним чином оформлених повноважень, у зв'язку з чим не був допущений до участі у судовому засіданні.

Представники інших кредиторів у судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, кредитори не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, та оскільки явка в судове засідання згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. про прийняття апеляційної скарги до провадження явку представників судом обов'язковою визнано не було.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду від 25.12.2012р. суд визнав боржника - ФОП ОСОБА_5 банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Босенко К.В., якого зобов'язав виконати всі дії передбачені ст.ст. 22- 34, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2013р. затверджено наданий суду звіт ліквідатора, визнано погашеними вимоги кредиторів - АТ " ОТП Банк" в сумі 5226127,20 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 350000,00 грн., ПАТ "Харківміськгаз" в сумі 99,24 грн.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором було проведено всі необхідні дії по ліквідації банкрута, як того вимагає ст.ст.22-32, 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ПАТ «ОТП Банк» зазначено, що оскаржувану ухвалу постановлено судом за відсутності ПАТ «ОТП Банк» не повідомленого належним чином.

При дослідженні вказаної обставини, апеляційним судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.05.2013р. звіт ліквідатора призначено на 18.05.2013р., зобов'язано ліквідатора виконати у повному обсязі вимоги ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і надати до суду всі необхідні документи стосовно проведення ліквідаційної процедури. Абзацом третім резолютивної частини вказаної ухвали постановлено направити дану ухвалу тільки ліквідатору. Про направлення вказаної ухвали тільки ліквідатору свідчить штамп на зворотній стороні ухвали, відповідно до якого вказана ухвала направлена 13.05.2013р. в кількості 1-го примірника.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, судом при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу обов'язково необхідно заслухати думку або членів комітету кредиторів або окремих кредиторів, про що їх обов'язково повинно бути повідомлено ухвалою суду.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадянських прав і обов'язків незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відкритий характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Згідно з п.п. 2, 4 ч. 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Забезпечення участі сторін та інших процесуальних осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний винести і надіслати ухвалу про призначення скарги до розгляду в засіданні господарського суду, вказавши про дату, час і місце його проведення -стаття 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут), учасником провадження у справі про банкрутство є арбітражний керуючий (розпорядник майна) тощо.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що матеріали справи свідчить про порушення вимог процесуального законодавства щодо порядку повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання в суді першої інстанції.

У відповідності до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання.

З урахуванням викладеного, ухвала господарського суду Харківської області від 18.05.2013р. по даній справі підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням господарським судом норм процесуального права.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011р №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» господарським судам роз'яснено, що порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1-7 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Отже, як зазначалось вище, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідатором було проведено всі необхідні дії по ліквідації банкрута, як того вимагає ст.ст.22-32, 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, судова колегія не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, до яких зокрема, віднесені, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що ліквідатором у відповідності до ст.ст. 47-49 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були виконані всі необхідні дії по банкруту. Ліквідатором була проведена інвентаризація майнових активів банкрута, про що складено інвентаризаційний опис основних засобів банкрута від 27.12.2012 р., виявлено майно банкрута та включено до ліквідаційної маси, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5, літ. "А-4", заг. площею 152,6, адреса: АДРЕСА_3.

Інших активів банкрута в ході ліквідаційної процедури ліквідатором виявлено не було, що підтверджується довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.01.2013 року, довідкою ДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 17.03.2013р., довідкою інспекції сільсьгосподарства від 03.04.2013р. Згідно листа ВДВС Московського р-ну м. Харкова від 20.05.13 р. виконавчі провадження у відділі відсутні.

На публікацію у газеті "Голос України" №3 від 05.01.2013 року про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надійшли заяви з грошовими вимогами до банкрута від: АТ "ОТП Банк" в сумі 6080755,20 грн, ФОП ОСОБА_4 в сумі 350000,00 грн, ПАТ "Харківміськгаз" в сумі 99,24 грн., які були розглянуті та визнані ліквідатором у повному обсязі.

Ліквідатором у відповідності до ст. 29 Закону про банкрутство було проведена оцінка виявленого майна банкрута, що підтверджується звітом про оцінку активів банкрута від 28.12.2012р., виконаним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 За результатами оцінки майна встановлено, що вартість нерухомого майна складає 976000,00 грн.

У відповідності до ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатором через Інноваційно-комерційну товарну біржу було здійснено продаж майна банкрута, для чого ліквідатором було укладено договір на проведення торгів з продажу нерухомого майна від 09.01.13 р. Переможцем торгів відповідно до протоколу торгів від 06.03.2013 року є фізична особа ОСОБА_6 (ціна продажу нерухомості склала 976000,00 грн). В подальшому між ліквідатором та покупцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (в матеріалах справи).

Грошові кошти у розмірі 854628,00 грн. направлені на часткове погашення вимог заставного кредитора АТ "ОТП Банк", про що свідчить банківська виписка від 22.03.2013 року, інша сума в розмірі 121372,00 грн. ліквідатором направлена на погашення витрат по ліквідаційній процедурі (послуги банку - 507,00 грн., послуги біржі - 488000,00 грн., юридичні послуги - 72465,00 грн.).

Після завершення розрахунків, ліквідатор закрив рахунок в банку, про що свідчить довідка АТ "ОТП Банк" від 18.05.13 р.

Таким чином, наведені обставини господарський суд визнав достатніми для затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у даній справі.

Проте, апелянтом зазначено, що ліквідатором порушено порядок задоволення вимог заставного кредитора, оскільки банку після реалізації майна банкрута було перераховано 854628,00 грн., тоді як продаж майна боржника здійснено за 976000,00 грн. Різницю - 121372,00 грн. ліквідатором витрачено на погашення витрат по здійсненню ліквідаційної процедури: 507 грн. - послуги банку, 48800,00 грн. - послуги біржі по продажу майна боржника, 72465,00 грн. - юридичні послуги.

26.12.12р. ліквідатор ФОП ОСОБА_5 Босенко К.В. уклав з ТОВ «Юридична компанія «Юстпрайм» договір про надання юридичних послуг, предметом якого є отримання інформації щодо зареєстрованого рухомого та нерухомого майна ОСОБА_5, в т.ч. з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру обтяжень відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, зняття арештів з рухомого та нерухомого майна, інші проблемні юридичні питання, які виникають в ході проведення ліквідаційної процедури. А також здійснення оцінки майна ОСОБА_5 з визначенням його ліквідаційної вартості в процесі банкрутства, погодження з заставними кредиторами порядок продажу майна ОСОБА_5 у відповідності до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також пошук потенційного покупця майна ОСОБА_5

Отже, вказаний договір укладено на наступній день після прийняття постанови про визнання ФОП ОСОБА_5 банкрутом та призначення Арбітражного керуючого Босенко К.В. ліквідатором ФОП ОСОБА_5, а предмет вказаного договору є фактично делеговані юридичній компанії повноваження ліквідатора Босенко К.В. щодо здійснення ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_5, передбачені статтею 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.

Відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», кошти отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішення господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Частиною 1 статті 49 вказаного закону передбачено, що до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом.

Склад витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії визначено у частині 1 статті 31 вказаного закону, та складається з таких виплат - витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.

Перелічені витрати відшкодовуються ліквідаційною комісією після реалізації нею частини ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Черговість задоволення вимог кредиторів від продажу майна банкрута-підприємця встановлена статтею 49 закону про банкрутство, відповідно до якої вимоги заставного кредитора підлягають задоволенню у третю чергу.

Отже, розподіл коштів, отриманих від продажу майна банкрута-підприємця в ліквідаційній процедурі після внесення їх на депозит нотаріуса повинен бути затверджений судом, а задоволення таких вимог здійснюється в порядку черговості передбаченої вказаним Законом.

В матеріалах даної справи відсутні докази затвердження судом першої інстанції витрат, пов'язаних з веденням ліквідаційної процедури та надання згоди ліквідатору на погашення витрат по ліквідаційній процедурі в такому порядку та розмірі, на що господарський суд уваги не звернув.

Апелянтом також зазначено, судом першої інстанції необґрунтовано визнано погашеними вимоги АТ «ОТП Банк» на суму 5226127,20 грн., в порушення вимог ч. 2 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Так, господарським судом зазначено, що вимоги підприємця-банкрута незадоволені за недостатністю майна: 5226127,20 грн. - АТ «ОТП Банк», 35000 грн. - ФОП ОСОБА_4, 99,24 грн. - ПАТ «Харківміськгаз» визнано погашеними.

Однак, як встановлено колегією суддів, 02.09.2008р. ОСОБА_5 на підставі договору №RM-SME 703/339/2008 було надано кредит у розмірі 306000,00 долл. США - на рефінансування. А також 3.09.2008р. ОСОБА_5 на підставі договору №СM-SME 703/340/2008 було надано кредит у розмірі 464000,00 долл. США - на споживчі цілі.

Частинами 2 та 3 ст. 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Отже, враховуючи, що кредитні зобов'язання за договором №СM-SME 703/340/2008 від 03.09.2008р. носять непідприємницький характер, оскільки цільовим використанням вказаного кредиту є споживчі цілі громадянина ОСОБА_5 та не повинні погашатися за недостатністю майна підприємця-банкрута, господарським судом вимоги, що виникли на підставі вказаного кредитного договору неправомірно визнано погашеними.

Зазначене призвело до помилкового звільнення ОСОБА_5 від подальшого виконання зобов'язань перед ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором № СM-SME 703/340/2008 від 03.09.2008р. в рамках цивільно-процесуальних відносин, оскільки під час провадження у справі про банкрутство у ліквідаційній процедурі не може бути погашеним зобов'язання громадянина перед його кредиторами, у процедурі банкрутства визнаються та погашаються борги підприємця.

Що стосується доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі з приводу вжиття ліквідатором не всіх заходів по виявленню майна банкрута, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_9 укладено Договір іпотеки №РМ-SМE 703/340/2008/1 від 21.10.2008 року, предметом іпотеки за яким є нежитлові приміщення 1-го поверху №1-6-:1-8, 2-го поверху №2-1-:-2-7, 3-го поверху №3-1-:-3-10, 4-го поверху №4-1-:-4-10 в літ. «А-4», загальною площею 826,0 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, заставною вартістю 7780640,00 грн.

14.06.2012 року Київським районними судом м. Харкова винесено Рішення у справі №2018/2-1968/11 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області до ОСОБА_5, ОСОБА_9, 3-я особа КП «Харківське міське БТІ» про визнання недійсними правочину, а саме договору дарування від 10.10.2008 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 нежитлових приміщень, що є Предметом іпотеки.

Зазначене рішення ґрунтується на ухвалі Київського районного суду м. Харкова, від 11.02.2011р., якою було скасовано рішення Київського районного суду м. Харкова від

30.05.2008 р. про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежитлові приміщення 1-

го поверху №1-6-:1-8, 2-го поверху №2-1-:-2-7, 3-го поверху №3-1-:-3-10, 4-го поверху №4-

1-:-4-10 в літ. «А-4», загальною площею 826,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, справу призначено до слухання в загальному порядку.

22.02.2011р. позов ОСОБА_5 про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1-6-:-1-8, 2-го поверху №2-1-:-2-7, 3-го поверху №3-1-:-3-10, 4-го поверху №4-1-:-4-10 в літ. «А-4», загальною площею 826,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 було залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача.

Таким чином, у власність ОСОБА_5 повернуто належна йому на підставі договору купівлі-продажу від 18.03.2005р. квартира АДРЕСА_2, що була реконструйована у нежитлове (офісне) приміщення 1-го поверху №1-6-:-1-8, 2-го поверху №2-1-:-2-7, 3-го поверху №3-1-:-3-10, 4-го поверху №4-1-:-4-10 в літ. «А-4», загальною площею 826,0 кв. на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2008р.

Вказані обставини не були відображені у звіті ліквідатора, що свідчить про неповноту даних звіту ліквідатора, затвердженого судом першої інстанції.

Крім того, відомості про наявність у ОСОБА_5 вказаного нерухомого майна були відображені у кредитному договорі №№RM-SME 703/339/2008 від 02.09.2008р., на що ліквідатор уваги не звернув та не вжив заходи щодо пошуку та виявленню цього нерухомого майна.

Згідно ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі є затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вищевказаних вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до поданого звіту ліквідатора боржника Босенко К.В. від 18.05.2013р. взагалі не доданий ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_5

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2013 р. затверджено звіт ліквідатора та припинено провадження по справі № 5023/5793/12 без затвердження ліквідаційного балансу ФОП ОСОБА_5

В порушення ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатором боржника Босенко К.В. не додавався реєстр вимог кредиторів, з даними погашення кредиторських вимог.

Таким чином, ліквідатором Босенко К.В. було порушено вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Вказані обставини свідчать про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та прийняття ухвали про затвердження звіту ліквідатора з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В ході судового розгляду встановлено, що ліквідатор Босенко К.В. не спростував доводів апеляційної скарги, а твердження ліквідатора про проведення належної роботи в процедурі ліквідації боржника, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 ст.32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Тобто, про ліквідацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця повинно бути зазначено в резолютивній частині ухвали, якою затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Проте, в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про ліквідацію ФОП ОСОБА_5 взагалі не вказано.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 18.05.2013р. у зв'язку з порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Частиною 7 статті 106 ГПК України передбачено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ст.103, п.п.1,4 ч.1, п.2 ч.3 ст.104, ст.105, ст.106 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18 травня 2013р. по справі №5023/5793/12 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 09.07.2013р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Шутенко І.А.