Рішення № 32354919, 10.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 922/2635/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС України в Харківській обл., м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача - Квіцінська А.І. (дов. № 01-62юр/4078 від 16.05.2013р.).

Представник відповідача - Арсеньєв В.О. (дов. б/н від 04.02.2013р.).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській обл., про стягнення суми заборгованості за електричну енергію в розмірі 1 506,45 грн. (де 1 255,38 грн. - тарифна складова та 251,07 грн. - ПДВ 20%), суми трьох відсотків річних в розмірі 22,97 грн., суму інфляційних в розмірі 1,02 грн.; пені в розмірі 41,94 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії. В якості правового обґрунтування позову позивач посилається на норми ст. ст. 526, 625 ЦК України та п.1 ст. 275, п.7 ст. 276 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 27.06.2013 року порушено провадження у справі №922/2635/13, розгляд справи призначено на 10.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.07.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, через канцелярію господарського суду за вх. № 24866 від 10.07.2013р. надав документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.07.2013 року визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі, через канцелярію господарського суду 10.07.2013р. надав пояснення та документи для долучення до матеріалів справи, зазначаючи про те що заборгованість зі сплати за електроенергію виникла у зв*язку з несвоєчасним фінансуванням УДАІ ГУМВС України в Харківській області.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27 червня 2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Управлінням Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Харківській обл. було укладено договір про постачання електричної енергії № 62-960 (далі - Договір), який було пролонговано до 2013 року.

Відповідно до пункту 1 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно пункту 2.1.2. Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу електроенергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 Договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини постачання електричної енергії і потужності споживачу" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Пунктом 2.2.5 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" до Договору.

Згідно пункту 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 62-960 від 27 червня 2006 року відповідач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплаченим відповідачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Відповідно до пункту 1. додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 62-960 від 27 червня 2006 року розрахунковий період встановлено відповідачу з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач свої зобов'язання за умовами договору виконав в повному обсязі, а саме, здійснив постачання електричної енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої електричної енергії за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, відповідно до договору про постачання електричної енергії № 62-960від 27 червня 2006 року (копії рахунків містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість з оплати електричної енергії за період з травня 2013 року по квітень 2013 року перед позивачем в сумі 1506,45 грн. (з яких: 1 255,38 грн. - тарифна складова, 251,07 грн. - ПДВ 20%), яка до цього часу відповідачем не погашена, у зв*язку із чим позивач звернувся до господарського суд із відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Положеннями п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених постановаю Національної комісії регулювання електроенергетики України N 28 від 31 липня 1996р. (надалі -ПКЕЕ) передбачено, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

За приписами п.6.11 Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначаючи про те що заборгованість зі сплати за електроенергію виникла у зв*язку з несвоєчасним фінансуванням УДАІ ГУМВС України в Харківській області.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості Управління державної автомобільної інспекції Головного Управління МВС України в Харківській обл. за спожиту електричну енергію, інше відповідачем в судовому засіданні не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача з оплати електричної енергії за період з травня 2013 року по квітень 2013 року перед позивачем в сумі 1506,45 грн. (з яких: 1 255,38 грн. - тарифна складова, 251,07 грн. - ПДВ 20%), обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.5. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з дати остаточного розрахунку, зазначеної в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається в рахунку окремою строчкою.

На підставі пункту 4.2.1. Договору позивач нарахував відповідачеві пеню в сумі 41,94 грн. за період з травня 2012 року по лютий 2013 року.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року (із змінами та доп.) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарським судом перевірено відповідний розрахунок заявлених до стягнення сум пені в розмірі 41,94 грн. за період з травня 2012 року по лютий 2013 року та встановлено, що останій відповідає вимогам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в зв*язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, судом встановлено, що позивачем за несвоєчасну оплату заборгованості за спожиту електричну енергію нарахував до стягнення відповідачеві 3% річних в розмірі 22,97 грн. за період з травня 2012 року по квітень 2013 року та інфляційні витрати на суму 1,02 грн. за лютий 2013 року.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за спожиту електричну енергію або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 22,97 грн. за період з травня 2012 року по квітень 2013 року, інфляційних в сумі 1,02 грню за лютий 2013 року обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61013, м. Харків, вул.Шевченка, буд. 26, код 14319053, п/р 35223004000040 в ГУДКУ у Х/О, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) на:

- п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 - суму заборгованості за електричну енергію в розмірі 1 506,45 грн.

- п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954 - суму трьох відсотків річних в розмірі 22,97 грн., інфляційні витрати в сумі 1,02 грн.; пені в розмірі 41,94 грн., судові витрати зі сплати судового збору 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.