Ухвала суду № 32354905, 10.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2541/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

10 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства «Київреконструкція» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не дотримано положень ст. 95 Податкового кодексу України щодо послідовного застосування відносно платника податків, який є боржником, процедури погашення податкового боргу.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Встановлено судом з матеріалів справи, що відповідач - ВАТ «Київреконструкція» є юридичною особою, платником податків, і перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 15.10.2004 р. за №12003р.

Вбачається з матеріалів справи, що за ВАТ «Київреконструкція» на час розгляду справи судом згідно облікової картки платника податків обліковується заборгованість у загальному розмірі 1 859 534,17 гривень, в тому числі: - з податку на прибуток у розмірі 248 051,82 грн; - з податку на додану вартість у розмірі 602 389,89 грн.; - по податку з власників наземних транспортних засобів у розмірі 5 131,89 грн.; - з орендної плати із юридичних осіб у розмірі 1 560 719,84 грн.; - з комунального податку у розмірі 918,00 грн.; - зі збору за право використання місцевої символіки - 33 917,56 грн.; - з податку на доходи з фізичних осіб - 1,81 грн.; - зі збору за спеціальне використання води - 1 849,69 грн.; - з інших зборів за забруднення навколишнього природного середовища - 327,67 грн.

Відповідно до положень діючого на час виникнення податкового боргу Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органом ДПІ було направлено відповідачу першу податкову вимогу на суму 660 495,55 грн., яку було вручено відповідачу поштою 22 травня 2006 року та другу податкову вимога від 22 червня 2006 року на суму 660 621,71 грн., яку було вручено відповідачу 30.06.2006р.

Надалі, з метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу податковим органом складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави № 8-з від 13.11.2009 року, відомості з якого було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Крім того, судом встановлено, що згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011 року по справі № 2а-3198/11/2670 вирішено стягнути з відповідача 593 774,00 грн. податкового боргу.

Після встати чинності Законом України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» питання стягнення податкового боргу з 01 січня 2011 року врегульвано нормами Податкового кодексу України, положень якого повинен дотримуватись податковий орган.

Так, п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Погашення податкового боргу, згідно з п.95.1 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь Держави, вживаючи заходи щодо погашення боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, Податковим кодексом України чітко визначено послідовність дій податкового органу щодо стягнення податкового боргу, і надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, можливо лише за умови недостатності коштів, які перебувають у власності такого платника податків.

При цьому, рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 95.2. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Кошти, які перебувають у власності платника податку та за рахунок яких можливе погашення податкового боргу таким платником податку, можуть перебувати як на рахунках в банку так і в касі такого платника податків.

Статтею 95.4 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» від 29 грудня 2010 р. №1244.

Вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою органу державної податкової служби до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Тоб-то, як вірно зазначено судом першої інстанції, стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, як дія податкового органу в процесі реалізації якої можна встановити недостатній розмір коштів для погашення податкового боргу, здійснюється органом державної податкової служби виключно на підставі рішення суду. І лише в результаті встановлення недостатності коштів, що перебувають у власності платника податку для погашення усієї суми податкового боргу, податковий орган має законні підстави для звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу.

Судом першої інстанції правильно відмічено, що дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається судом у разі послідовного дотримання податковим органом дотримання відповідних умов: наявність податкового боргу, направлення податкової вимоги, спливу 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги; недостатність коштів платника податку, які перебувають у його власності.

Встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, що із загальної суми податкової заборгованості АТ «Київреконструкція» у розмірі 2 453 308,17 гривень, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2011 року по справі № 2а-3198/11/2670 стягнуто з позивача 593 774,00 грн. податкового боргу.

Але, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби не було надано суду жодного доказу про відсутність у власності відповідача як боржника грошових коштів - платіжну вимогу по виконавчому провадженню, що було повернуто без виконання за відсутністю коштів на рахунках відповідно до п. 2.20, п. 2.18 глави 2 Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», - які могли б свідчити про недостатність коштів на рахунку платника податків, що є передумовою для можливості реалізації передбаченого законом права на продаж майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Тому, беручи до уваги обставини справи, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ним не може бути прийняте рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, оскільки право на стягнення коштів з рахунків відповідача за рішенням суду не було реалізовано позивачем згідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України, тоб-то не надано доказів звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, і доказів реалізації права на стягнення таких коштів з рахунків відповідача за рішенням суду на всю суму податкового боргу.

Оскільки позивачем не надано відомостей щодо відсутності у відповідача коштів на рахунках у банку, обслуговуючого такого платника податків, а також готівки, що належить платнику податків, суд першої інстанції вірно вказав про відсутність підстав для надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.07.2013 року

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Федорова Г.Г.

Вівдиченко Т.Р.

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.