Рішення № 32354795, 08.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р.Справа № 922/1747/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Дитиненко А.В. (дов. № 689 від 09.04.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 60 777,00 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору купівлі - продажу з відстроченням платежу №10.12./КП/ХРК1, відповідно до умов якого позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 56 615,00 грн. на підставі видаткових накладних, які знаходяться в матеріалах справи, який в свою чергу був прийнятий відповідачем, про що свідчать підписи на вищевказаних видаткових накладних та скріплені печаткою підприємства відповідача, проте останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, вказані обставини стали причиною нарахування штрафних санкцій та звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2013 року порушено провадження у справі №922/1747/13, розгляд справи призначено на 12.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2013 року розгляд справи відкладено до 26.06.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засіданні представника відповідача.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2013 року задоволено заяву позивача про продовження строку розгляду справи на підставі ч.3 ст.69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 08.07.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні 08.07.2013 року підтримує заявлені позовні вимоги, крім того, надав пояснення (вх.№23474 від 26.06.2013 року), в яких розмежував заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в сумі 56 615,00 грн. та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 4 161, 00 грн., нормативно обґрунтувавши вищевказані нарахування по пені з приведенням відповідної формули розрахунку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду, яке долучено до матеріалів справи (арк. спр. 213).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2012 року між ТОВ "Епіцентр К" (продавцем) та ТОВ "Австрія" (покупцем )було укладено договір купівлі - продажу №10ю12/КП/ХРК1.

Розділом першим договору сторонами передбачено, що покупець зобов'язується оплатити товар на умовах, визначених цим договором, а продавець зобов*язується передати товар у власність покупця, який зобов*язується прийняти його. Предметом купівлі - продажу є товар, вказаний в рахунках.

Згідно п.3.1., п.3.2 договору оплата товару здійснюється у національній валюті України шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі рахунків - фактур.

Відстрочка оплати за кожну партію товару становить до 14 календарних днів, починаючи з дати поставки такої партії товару, тільки в разі якщо вартість товару не перевищує 50 000,00 грн.

Розділом четвертим договору сторонами передбачено термін та умови поставки, відповідно до якого датою постачання і моментом переходу до покупця права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної). Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

Пунктом 9.1 договору визначений строк дії договору до 31.12.2012 року.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору шляхом виставлення відповідних рахунків - фактур було поставлено вiдповiдачу товар на загальну суму 56 615,00 грн., що підтверджується вiдповiдними видатковими накладними підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств за період з 28.09.2012 року по 22.11.2012 року (а.с.13-50). Відповідний товар було прийнято відповідачем через своїх представників, що діяли за довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи, проте, останній в порушення умов п. 3.2 договору оплату за товар не здійснив.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі своїх обов'язків щодо оплати товару, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору № 10.12./КП/ХРК1від 01.02.2012 року - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки станом на момент розгляду справи відповідачем заборгованості за отриманий за договором товар не сплачено та не надано суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 56 615,00 грн.

За таких обставин, враховуючи укладення між сторонами договору № 10.12./КП/ХРК1від 01.02.2012 року між позивачем та відповідачем, виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 161,70 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з умовами п.7.2. договору, сторонами передбачено, що за порушення зобов'язань згідно цього договору сторони сплачують штрафні санкції в розмірі 5% від суми договору за кожен день прострочення, але не нижче облікової ставки НБУ.

Позивачем за порушення умов договору купівлі - продажу щодо своєчасної оплати відповідачем товару, нараховані штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожною видатковою накладною окремо та надано відповідний розрахунок.

Господарський суд проаналізувавши вищевказаний розрахунок штрафних санкцій в розумінні норм цивільного та господарського законодавства та з урахуванням пояснень позивача, кваліфікує відповідні штрафні санкції як нараховану позивачем до стягнення пеню.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Такої ж позиції дотримується Верховний суд України в постановах № 25/187 від 24.10.2011 р., № 5002-2/5109-2010 від 07.11.2011 р.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини, господарським судом перевірено розрахунок нарахованої до стягнення пені та встановлено, що даний розрахунок пені по накладних №Рнк/КН-0014411 від 28.09.2012 року, №Рнк/КН-0014825 від 05.10.2012 року, №Рнк/КН-0014874 від 08.10.2012 року, №Рнк/КН-0014875 від 08.10.2012 року, здійснено всупереч вимогам ч.6 ст. 232 ГК України, тобто, поза межами шестимісячного терміну визначеним цією статтею, в зв'язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені по вищевказаним накладним перераховані судом за допомогою системи бази "Законодавство" та в цілому відповідно до розрахунку долученого до матеріалів справи складають суму пені в розмірі 4 145,41 грн., які підлягають стягненню з відповідача, в іншій частині позовних вимог по пені на суму 16.29 грн. господарський суд відмовляє в задоволенні, як в безпідставно заявлених.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 526, 611, 612, 626, 629, 662-665, 691, 692 ЦК України, 188 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Австрія" (61099, Харківська область, місто Харків, Фрунзенський район, вул.Єнакіївська, буд.14, код 37461972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (02139, м. Київ, Дніпровський район, вул. Братиславська, буд.11, код 32490244) - 56 615,00 грн. основного боргу, пені в сумі 4145,41грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,03 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.