Постанова № 32354536, 03.06.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 червня 2013 року 13:04 Справа № 814/2131/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54056;доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028;проскасування податкового повідомлення - рішення від 26.04.2013р. №0002031702;за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 20.05.13р.;

Від відповідача: Приземний С.С., довіреність №37/9/10-007 від 14.01.13р.;

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогою скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 26.04.13р. №0002031702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1228,31грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та відповідній судовій практиці (а.с.6-8).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що ДПІ прийняло рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.49-50).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, є платником єдиного податку та займається видами господарської діяльності: оптовою та роздрібною торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів тощо (а.с.59).

В період з 08.04.13р. по 12.04.13р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Август" (код ЄДРПОУ 313884310) за січень 2011р., листопад 2011р., січень 2012р., березень 2012р.

За результатами перевірки складено акт №856/17-200-НОМЕР_1 від 12.04.13р. (а.с.9-22).

Перевіркою встановлено, що, згідно декларацій з ПДВ за січень 2011р. №3421 від 16.02.11р. податковий кредит позивача складає 1460грн., в т.ч. сформований за рахунок ТОВ "Август" в сумі 85,84грн., за листопад 2011р. №9012311888 від 16.12.11р. податковий кредит позивача складає 706грн., в т.ч. сформований за рахунок ТОВ "Август" в сумі 55,68грн.; за січень 2012р. №9005711838 від 16.02.12р. податковий кредит позивача складає 3625грн., в т.ч. сформований за рахунок ТОВ в сумі 723,5грн.; за березень 2012р. №9019134228 від 17.04.12р. податковий кредит позивача складає 4143грн., в т.ч. сформований за рахунок ТОВ "Август" в сумі 134грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002031702 від 26.04.13р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з ПДВ у сумі 1228,31грн. у т.ч. основний платіж 999,02грн. та штрафні фінансові санкції 229,29грн. (а.с.23).

Відповідач дійшов висновку, що операції купівлі - продажу (підшипників) позивача із ТОВ "Август" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів;

- дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся та додержання вимог ПКУ позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази:

- накладна від 21.03.12р. на чотири підшипники вартістю 167,50грн. (а.с.24);

- рахунок від 20.03.12р. на чотири підшипники вартістю 167,50грн. (а.с.25);

- накладна від 26.01.12р. на два підшипники вартістю 213,75грн. (а.с.26);

- накладна від 11.01.12р. на два підшипники та рахунок від 10.01.12р. (а.с.26);

- накладна від 29.11.11р. на чотири підшипники вартістю 69,60грн. та рахунок від 29.11.11р. (а.с.27); накладна від 28.01.11р. на два підшипники вартістю 214,60грн. та рахунок від 25.01.11р. (а.с.28); договір постачання від 25.01.11р. укладений між ТОВ "Август" та позивачем (а.с.29);

- розрахункові документи (а.с.30-32); податкові накладні на підшипники (а.с.33-37);

- договір постачання від 12.01.09р. укладений між позивачем та Державним підприємством "Зоря - Машпроект" із додатками (специфікації на постачання підшипників) (а.с.52-56); накладні та довіреності на підшипники поставлені позивачем Державному підприємству "Зоря - Машпроект" (а.с.57-58); накладні та рахунки на підшипники поставлені позивачем іншим суб'єктам господарювання (а.с.61-63).

Таким чином, на підставі аналізу зазначених документів, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (підшипників) у свого контрагента (ТОВ "Август") підтверджується вказаними документами та фактом використання отриманих товарів в своїй законній господарській діяльності (подальшої реалізації зазначених товарів іншим підприємствам).

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акт від 05.11.12р. №333/22-200/31388431 від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Август" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками та покупцями за січень 2011р., листопад 2011р., січень 2012р., березень 2012р.

Зазначений акт підтверджує лише факт неможливості проведення зустрічної звірки податковим органом та містить безпідставні висновки про безтоварність правочинів контрагента позивача ( в даному випадку - ТОВ "Август").

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та його безпосередній контрагент (ТОВ "Август"), який виписав податкові накладні, був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних та інших доказів транспортування товару.

Зазначене посилання відповідача позбавлене економічного сенсу з огляду на невелику кількість придбаних підшипників та їх не значну вагу (два - чотири підшипника вагою по 300 грамів кожний).

На підставі зазначених доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента (ТОВ "Август") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. №584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

В обґрунтування безтоварності правочинів відповідач посилається на акт іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки (а.с.12-15).

В той же час, при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення безтоварних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами.

Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Використаний відповідачем акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України.

Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику.

Так, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС від 26.04.2013р. №0002031702 є протиправним та має бути скасовано.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області. ДПС від 26.04.2013р. №0002031702, яким збільшено Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 1228,31грн.

3. Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (і.н.НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 114грн. 71коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.