Постанова № 32353099, 12.07.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/2488/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Воєдило Л.П.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРПРОМ» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРПРОМ» звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.06.2013 № 0003262200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді між ТОВ «СІВЕРПРОМ» було укладено договори поставки товарів: із ООО «Компанія ТріеЛ» від 10.03.2011 за № 110202/1 та із ТОВ «РОККО» від 19.03.2012 за № 190312, а також із ТОВ «АМКР-СК» від 01.06.2012 за № 160 укладено договір купівлі-продажу.

Виконання договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

На підставі виписаних податкових накладних, в перевіряємий період, які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, сплачена позивачем в ціні вартості товару сума податку на додану вартість була включена до податкового кредиту.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, його товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність інформації отриманої від ДПІ інших обласних центрів України про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ООО «Компанія ТріеЛ», ТОВ «РОККО», ТОВ «АМКР-СК», а тому вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 176-184), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Сіверпром" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ „Компанія Тріел" за жовтень 2011 року, з ТОВ „Рокко", за квітень 2012 року, з ТОВ „АМРК - СК" за червень, липень, серпень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 14.06.2013 №1381/22/37298862.

Висновки акту перевірки позивача були зроблені ДПІ у м. Чернігові на підставі: акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 22/22- 14/34976084 від 15.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ "Компанія Тріел" (код 34976084) з підприємствами - покупцями та постачальниками, автоматичної системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України між податковим зобов'язанням станом на 14.06.2013 ТОВ "Рокко" та ТОВ «СІВЕРПРОМ», згідно якої існують розбіжності на загальну суму ПДВ 4846,99 грн, в т.ч. за квітень 2012 року на суму 4846,99 грн, які внесені в акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 13.11.2012 № 1289/224/32218976 ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська, та акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення звірки ТОВ «АМКР-СК» (код ЄДРПОУ 35985571) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає неправомірним віднесення до складу податкового кредиту ТОВ «Сіверпром» сум ПДВ загальну суму 18622 грн, в т.ч. по операціях з ТОВ "Компанія Тріел'' на суму 1201,97 грн за жовтень 2011 року, з ТОВ «Рокко» на суму 4846,99 грн за квітень 2012 року, з ТОВ «АМКР- СК» на загальну суму 12572,36 грн, в т.ч. за червень 2012 року на суму 9863,59 грн, за липень 2012 року на суму 1685,11 грн, за серпень 2012 року на суму 1023,66 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІВЕРПРОМ» (ідентифікаційний код 37297862) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 21.09.2010, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 29.03.2010 за № 10501, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 24), копією акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 14.06.2013 за № 1381/22/37298862 (а. с. 6-22), також, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.10.2010 № 282122 (а. с. 25), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 1716 від 03.06.2013, відповідно до наказу № 1667 від 03.06.2013 співробітниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СІВЕРПРОМ» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Тріел» (код 34976084) за жовтень 2011 року, з ТОВ «Рокко» (код 32218976) за квітень 2012 року, з ТОВ «АМЕР-СК» (код 35985571) за червень, липень, серпень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 14.06.2013 за № 1381/22/37298862, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період, що перевірявся на загальну суму 18622,00 грн, в тому числі за жовтень 2011 року - 1201,97 грн, за квітень 2012 року - 4846,99 грн, за червень 2012 року - 9863,59 грн, за липень 2012 року - 1685,11 грн, за серпень 2012 року - 1023,66 грн.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 № 0003262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на загальну суму 23278,00 грн, з яких за основним платежем - 18622,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4656,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «СІВЕРПРОМ» є неспеціалізована оптова торгівля, виробництво інструментів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 24).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «СІВЕРПРОМ» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ООО «Компанія ТріеЛ», ТОВ «РОККО», ТОВ «АМКР-СК».

Так, 10.03.2011 між ТОВ «СІВЕРПРОМ» (Покупець) та ООО «Компанія ТріеЛ» (Постачальник) було укладено договір поставки № 110202/1, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару (а. с. 39-40).

Згідно договору, постачальник відвантажує покупцю товар по цінам, зазначеним у погоджених додатках. Загальна вартість товару визначається сторонами шляхом сумування вартості товару, зазначеного у окремих додатках.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011.

Відповідно до додатку до договору № 110202/1 від 10.03.2011 специфікація № 564 від 20.10.2011 (а. с. 41) на поточну поставку становить 6375,38 грн, в тому числі ПДВ 1062,56 грн та відповідно до додатку до договору № 110202/1 від 10.03.2011 специфікація № 570 від 21.10.2011 (а. с. 42) на поточну поставку становить 836,48 грн, в тому числі ПДВ 139,41 грн.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 18 від 20.10.2011 на загальну суму 6375,38 грн, в т.ч. ПДВ 1062,56 грн, № 25 від 26.10.2011 на загальну суму 836,48 грн, в т.ч. ПДВ 139,41 грн (а. с. 47-48);

- видаткові накладні: № КТ-0000360 від 20.10.2011 на загальну суму 6375,38 грн, в т.ч. ПДВ 1062,56 грн, № КТ-0000363 від 27.10.2011 на загальну суму 836,48 грн, в т.ч. ПДВ 139,41 грн (а. с. 43-44);

- прибуткові накладні: № СФ-0000166 від 20.10.2011 на загальну суму 6375,38 грн, в т.ч. ПДВ 1062,56 грн, № СФ-0000172 від 27.10.2011 на загальну суму 836,48 грн, в т.ч. ПДВ 139,41 грн (а. с. 45-46);

- товарно-транспортні накладні: № 59000005043401 від 20.10.2011, № 59000005044913 від 27.10.2011 (а. с. 49-50).

- карткою рахунку: 631: Контрагенти: ТОВ «Компанія «ТріеЛ» за 01.10.2011-30.11.2011 ТОВ «СІВЕРПРОМ» (а. с. 51).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями № 278 від 26.10.2011 на загальну суму 5636,86 грн, в т.ч. ПДВ 939,48 грн, № 290 від 02.11.2011 на загальну суму 1575,00 грн, в т.ч. ПДВ 262,50 грн (а. с. 52-53).

13.03.2012 між ТОВ «СІВЕРПРОМ» (Покупець) та ТОВ «Рокко» (Постачальник) було укладено договір поставки № 190312, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується постачати покупцю за його замовленням товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар (а. с. 54-56).

Згідно договору, постачальник, отримавши замовлення від покупця, на його основі формує та надає покупцю видаткову накладну, у якій зазначено номенклатуру, кількість, ціну.

Доставка товару від постачальника до покупця здійснюється за допомогою кур'єрських служб, або іншим зручним способом. Послуги по доставці товару оплачується постачальником.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 12 від 10.04.2012 на загальну суму 183,60 грн, в т.ч. ПДВ 30,60 грн, № 41 від 13.04.2012 на загальну суму 13516,74 грн, в т.ч. ПДВ 2252,79 грн, № 55 від 25.04.2012 на загальну суму 10453,60 грн, в т.ч. ПДВ 1742,27 грн, № 56 від 26.04.2012 на загальну суму 4927,97 грн, в т.ч. ПДВ 821,33 грн (а. с. 70-76);

- видаткові накладні: № 41 від 13.04.2012 на загальну суму 13516,74 грн, в т.ч. ПДВ 2252,79 грн, № 55 від 25.04.2012 на загальну суму 10453,60 грн, в т.ч. ПДВ 1742,27 грн, № 56 від 26.04.2012 на загальну суму 4927,97 грн, в т.ч. ПДВ 821,33 грн, № 12 від 10.04.2012 на загальну суму 183,60 грн, в т.ч. ПДВ 30,60 грн (а. с. 58-61);

- прибуткові накладні: № СФ-0000079 від 10.04.2012 на загальну суму 183,60 грн, в т.ч. ПДВ 30,60 грн, № СФ-0000092 від 13.04.2012 на загальну суму 13516,74 грн, в т.ч. ПДВ 2252,79 грн, № СФ-0000096 від 25.04.2012 на загальну суму 10453,60 грн, в т.ч. ПДВ 1742,27 грн, № СФ-0000097 від 26.04.2012 на загальну суму 4927,97 грн, в т.ч. ПДВ 821,33 грн (а. с. 62-65);

- карткою рахунку: 631: Контрагенти: ТОВ «Рокко» за 01.04.2012-31.05.2012 ТОВ «СІВЕРПРОМ» (а. с. 77-79) та посвідченнями про відрядження № СФ-000014 від 09.04.2012, № СФ-000018 від 26.04.2012 (а. с. 66-69).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням № 525 від 23.05.2012 на загальну суму 29081,90 грн, в т.ч. ПДВ 4846,98 грн (а. с. 80).

01.06.2012 між ТОВ «СІВЕРПРОМ» (Покупець) та ТОВ «АМКР-СК» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 160, у відповідності до вимог якого постачальник зобов'язується постачати покупцю за його замовленням товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити товар (а. с. 81-83).

Згідно договору, постачальник, отримавши замовлення від покупця, на його основі формує та надає покупцю видаткову накладну, у якій зазначено номенклатуру, кількість, ціну.

Доставка товару від постачальника до покупця здійснюється за допомогою кур'єрських служб, або іншим зручним способом. Послуги по доставці товару оплачується постачальником.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2012.

Реальність виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи:

- податкові накладні: № 2 від 01.06.2012 на загальну суму 6654,70 грн, в т.ч. ПДВ 1109,129 грн, № 3 від 12.06.2012 на загальну суму 8243,71 грн, в т.ч. ПДВ 1373,95 грн, № 5 від 15.06.2012 на загальну суму 18771,04 грн, в т.ч. ПДВ 3128,51 грн, № 25 від 20.06.2012 на загальну суму 23136,40 грн, в т.ч. ПДВ 3856,07 грн, № 29 від 26.06.2012 на загальну суму 1332,60 грн, в т.ч. ПДВ 222,10 грн, № 33 від 27.06.2012 на загальну суму 1043,06 грн, в т.ч. 173,84 грн, № 42 від 10.07.2012 на загальну суму 6219,64 грн, в т.ч. ПДВ 1036,61 грн, № 56 від 23.07.2012 на загальну суму 2229,61 грн, в т.ч. ПДВ 371,60 грн, № 60 від 23.07.2012 на загальну суму 113,40 грн, в т.ч. ПДВ 18,90 грн, № 81 від 30.07.2012 на загальну суму 1548,00 грн, в т.ч. ПДВ 258,00 грн, № 8 від 03.08.2012 на загальну суму 207,30 грн, в т.ч. ПДВ 34,55 грн, № 9 від 03.08.2012 на загальну суму 656,52 грн, в т.ч. ПДВ 109,42 грн, № 21 від 09.08.2012 на загальну суму 3202,90 грн, в т.ч. ПДВ 533,82 грн, № 39 від 20.08.2012 на загальну суму 826,08 грн, в т.ч. ПДВ 137,68 грн, № 52 від 27.08.2012 на загальну суму 1249,12 грн, в т.ч. ПДВ 208,19 грн (а. с. 134-164);

- видаткові накладні: № 2 від 01.06.2012 на загальну суму 6654,70 грн, в т.ч. ПДВ 1109,129 грн, № 3 від 12.06.2012 на загальну суму 8243,71 грн, в т.ч. ПДВ 1373,95 грн, № 5 від 15.06.2012 на загальну суму 18771,04 грн, в т.ч. ПДВ 3128,51 грн, № 25 від 20.06.2012 на загальну суму 23136,40 грн, в т.ч. ПДВ 3856,07 грн, № 29 від 26.06.2012 на загальну суму 1332,60 грн, в т.ч. ПДВ 222,10 грн, № 33 від 27.06.2012 на загальну суму 1043,06 грн, в т.ч. 173,84 грн, № 42 від 10.07.2012 на загальну суму 6219,64 грн, в т.ч. ПДВ 1036,61 грн, № 56 від 23.07.2012 на загальну суму 2229,61 грн, в т.ч. ПДВ 371,60 грн, № 60 від 23.07.2012 на загальну суму 113,40 грн, в т.ч. ПДВ 18,90 грн, № 81 від 30.07.2012 на загальну суму 1548,00 грн, в т.ч. ПДВ 258,00 грн, № 9 від 03.08.2012 на загальну суму 656,52 грн, в т.ч. ПДВ 109,42 грн, № 21 від 09.08.2012 на загальну суму 3202,90 грн, в т.ч. ПДВ 533,82 грн, № 39 від 20.08.2012 на загальну суму 826,08 грн, в т.ч. ПДВ 137,68 грн, № 52 від 27.08.2012 на загальну суму 1249,12 грн, в т.ч. ПДВ 208,19 грн (а. с. 84-101);

- прибуткові накладні: № СФ-0000168 від 01.06.2012 на загальну суму 6654,70 грн, в т.ч. ПДВ 1109,129 грн, № СФ-0000171 від 12.06.2012 на загальну суму 8243,71 грн, в т.ч. ПДВ 1373,95 грн, № СФ-0000172 від 15.06.2012 на загальну суму 18771,04 грн, в т.ч. ПДВ 3128,51 грн, № СФ-0000174 від 20.06.2012 на загальну суму 23136,40 грн, в т.ч. ПДВ 3856,07 грн, № СФ-0000167 від 26.06.2012 на загальну суму 1332,60 грн, в т.ч. ПДВ 222,10 грн, № СФ-0000165 від 27.06.2012 на загальну суму 1043,06 грн, в т.ч. 173,84 грн, № СФ-0000177 від 10.07.2012 на загальну суму 6219,64 грн, в т.ч. ПДВ 1036,61 грн, № СФ-0000187 від 23.07.2012 на загальну суму 2229,61 грн, в т.ч. ПДВ 371,60 грн, № СФ-0000181 від 23.07.2012 на загальну суму 113,40 грн, в т.ч. ПДВ 18,90 грн, № СФ-0000207 від 30.07.2012 на загальну суму 1548,00 грн, в т.ч. ПДВ 258,00 грн, № СФ-0000209 від 03.08.2012 на загальну суму 207,30 грн, в т.ч. ПДВ 34,55 грн, № СФ-0000215 від 03.08.2012 на загальну суму 656,52 грн, в т.ч. ПДВ 109,42 грн, № СФ-0000216 від 09.08.2012 на загальну суму 3202,90 грн, в т.ч. ПДВ 533,82 грн, № СФ-0000227 від 20.08.2012 на загальну суму 826,08 грн, в т.ч. ПДВ 137,68 грн, № СФ-0000228 від 27.08.2012 на загальну суму 1249,12 грн, в т.ч. ПДВ 208,19 грн (а. с. 102-117);

- карткою рахунку: 631: Контрагенти: ТОВ «АМКР-СК» за 01.06.2012-30.04.2013 ТОВ «СІВЕРПРОМ» (а. с. 165-168) та посвідченнями про відрядження № СФ-000023 від 01.06.2012, № СФ-000026 від 15.06.2012, № СФ-0000027 від 20.06.2012, № СФ-0000028 від 27.06.2012, № СФ-000029 від 10.07.2012, № СФ-0000031 від 30.07.2012, № СФ-0000033 від 09.08.2012, № СФ-0000036 від 27.08.2012 (а. с. 118-134).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями: № 614 від 02.08.2012 на загальну суму 59181,50 грн, в т.ч. ПДВ 9863,58 грн, № 658 від 31.08.2012 на загальну суму 10110,65 грн, в т.ч. ПДВ 1685,11 грн, № 1014 від 09.04.2013 на загальну суму 6141,93 грн, в т.ч. ПДВ 1023,66 грн (а. с. 169-171).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства - контрагенти позивача були зареєстрований в якості юридичної особи та платника податків, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 26-38), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договору з контрагентом позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагента та чи здійснює він господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «СІВЕРПРОМ», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами ТОВ «СІВЕРПРОМ» відповідач посилається на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 22/22-14/34976084 від 15.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ "Компанія Тріел" (код 34976084) з підприємствами - покупцями та постачальниками, співставлення автоматичної системи податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України між податковим зобов'язанням станом на 14.06.2013 ТОВ "Рокко" та ТОВ «СІВЕРПРОМ», згідно якої існують розбіжності на загальну суму ПДВ 4846,99 грн, в т.ч. за квітень 2012 року на суму 4846,99 грн, які внесені в акт про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 13.11.2012 № 1289/224/32218976 ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська та акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення звірки ТОВ «АМКР-СК» (код ЄДРПОУ 35985571) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ООО «Компанія ТриеЛ», ТОВ «РОККО», ТОВ «АМКР-СК» та здійснення ним незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представником відповідача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРПРОМ», - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25.06.2013 № 0003262200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІВЕРПРОМ» судові витрати в сумі 232 (двісті тридцять дві) грн 78 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан