Постанова № 32353002, 23.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 р. Справа №2а-13410/12/0170/10

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Казаков В.О., довіреність від 03.01.2013 року,

від відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «РАФ»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «РАФ» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010292204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186496,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 157162,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 29334,75 гривень, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010282204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 211067,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 188419,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 22648,75 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», ПП «Габарит Групп», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 188419,00 гривень, та податку на додану вартість у загальній сумі 157162,00 гривень, внаслідок здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову, а також зазначив що судово-економічною (бухгалтерською) експертизою підтвердилась, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №7062/22-1/32571807 від 05.10.2012 року не підтверджені даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами підприємства.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Суд, враховуючі думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «РАФ» є юридичною особою, зареєстрованою 09.07.2003 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №462496 (т.1 а.с.18, зворотна сторінка).

Приватне підприємство «РАФ» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 15.10.2003 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200054359 (т.1 а.с. 19).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: будівництво будівель, посередництво в торгівлі товару широкого асортименту, роздрібна торгівля з лотків та на ринках, інші види оптової торгівлі (т.1 а.с. 18, зворотна сторінка).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «РАФ» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у період з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Сімферополі проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», ПП «Габарит Групп», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були отримані акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, з яких вбачається, що діяльність постачальників ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», ПП «Габарит Групп», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; в рамках кримінальної справи, порушеної відносно цих підприємств, кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2 КК України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП «Укрторгпартнер», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Комманд», ПП «Габарит Групп», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «РАФ» знайшли своє відображення у Акті №7062/22-1/32571807 від 05.10.2012 року (т.1 а.с. 28-52).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлені порушення:

- п.5.1 ст. 5, пп. 5.2.1, п.5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 №283/97+ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) та п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9. п 139.1.ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 188419 грн., у т.ч. по періодам: за півріччя 2010 року у сумі 8751 грн., за 3 квартали 2010 року у сумі 41453 грн., за 2010 ріку сумі 84881 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 17951 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 29286 грн. за 2-3 квартали 2011 року у сумі 57252 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 79877 грн. за 1 квартал 2012 року у сумі 5710 грн.;

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) та п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого заниження податку на додану вартість у сумі 157162 гривень, у т.ч. по періодам: травень 2010 року у сумі 5555 грн., червень 2010 року у сумі 1446 грн., липень 2010 року у сумі 5677 грн., серпень 2010 року у сумі 8092 грн., вересень 2010 року у сумі 12393 грн., жовтень 2010 року у сумі 7094 грн., листопад 2010 року у сумі 19631 грн., грудень 2010 року у сумі 8017 грн., січень 2011 року у сумі 3379 грн., лютий 2011 року у сумі 3332 грн., березень 2011 року у сумі 7650 грн., квітень 2011 року у сумі 9189 грн., травень 2011 року у сумі 5401 грн., червень 2011 року у сумі 10876 грн., липень 2011 року у сумі 8730 грн., серпень 2011 року у сумі 9383 грн., вересень 2011 року у сумі 6205 грн., жовтень 2011 року у сумі 10942 грн., листопад 2011 року у сумі 2806 грн., грудень 2011 року у сумі 5926 грн., січень 2012 року у сумі 2952 грн., лютий 2012 року у сумі 2486 грн.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набув чинності Податковий кодекс України (надалі - ПК), що діє з 01.01.2011 року.

Згідно зі статтею 14 ПК України: 14.1.157. податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Пунктом 54.3 ст.54 ПК встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується такий вид юридичної відповідальності як фінансова (п.111.1 ст.111 ПК). Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п.111.2 ст.111 ПК).

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення №0010292204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186496,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 157162,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 29334,75 гривень (т.1 а.с.25) та №0010282204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 211067,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 188419,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 22648,75 гривень (т.1 а.с.24).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП "Укрторгпартнер", судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та ПП "Укрторгпартнер" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 15 від 12.01.2010, Договір купівлі продажу № 74/13 від 04.01.2011 року (т.2, а.с.132-135)

На виконання умов зазначених договорів ПП "Укрторгпартнер" надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 277 718,18 грн., вартість без ПДВ 231 431,81 грн., ПДВ 46 286,37 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 210 від 11.05.2010 року (т.2, а.с.179), видаткова накладна № 213 від 12.05.2010 року (т.2, а.с.177), видаткова накладна № 302 від 01.06.2010 року (т.2, а.с.175), видаткова накладна № 377 від 01.07.2010 року (т.2, а.с.173-а), видаткова накладна № 765 від 02.08.2010 року (т.2, а.с.173), видаткова накладна № 768 від 02.08.2010 року (т.2, а.с.171), видаткова накладна № 1052 від 30.08.2009 року (т.2, а.с.169), видаткова накладна № 1084 від 31.08.2010 року (т.2, а.с.167), видаткова накладна № 1281 від 02.09.2010 року (т.2, а.с.165), видаткова накладна № 1285 від 03.09.2010 року (т.2, а.с.163), видаткова накладна № 1284 від 10.09.2010 року (т.2, а.с.161), видаткова накладна № 1803 від 01.10.2010 року (т.2, а.с.159), видаткова накладна № 1988 від 02.11.2010 року (т.2, а.с.157), видаткова накладна № 2000 від 02.11.2010 року (т.2, а.с.155), видаткова накладна № 2071 від 22.11.2010 року (т.2, а.с.153), видаткова накладна № 2242 від 10.12.2010 року (т.2, а.с.151), видаткова накладна № 2370 від 27.12.2010 року (т.2, а.с.149), видаткова накладна № 73 від 06.01.2011 року (т.2, а.с.146), видаткова накладна № 259 від 01.02.2011 року (т.2, а.с.144), видаткова накладна № 603 від 29.03.2011 року (т.2, а.с.142),в идаткова накладна № 719 від 15.04.2011 року (т.2, а.с.140), видаткова накладна № б/н від 30.04.2011 року (т.2, а.с.138), видаткова накладна № 136 від 08.06.2011 року (т.2, а.с.136).

За фактом отримання товарів ПП "Укрторгпартнер" були виписані податкові накладні на загальну суму 277 719,17 грн. у тому числі ПДВ 46 286,53 грн., а саме: № 210 від 11.05.2010 року (т.2, а.с.180), № 213 від 12.05.2010 року (т.2, а.с.178), № 302 від 01.06.2010 року (т.2, а.с.176), № 377 від 01.07.2010 року (т.2, а.с.174-а), № 765 від 01.08.2010 року (т.2, а.с.174), № 768 від 02.08.2010 року (т.2, а.с.172), № 1052 від 30.08.2010 року (т.2, а.с.170), № 1084 від 31.08.2010 року (т.2, а.с.168), № 1281 від 02.09.2010 року (т.2, а.с.166), № 1285 від 03.09.2010 року (т.2, а.с.164), № 1284 від 10.09.2010 року (т.2, а.с.162), № 1803 від 01.10.2010 року (т.2, а.с.160), № 1988 від 02.11.2010 року (т.2, а.с.158), №2000 від 10.11.2010 року (т.2, а.с.156), №2071 від 22.11.2010 року (т.2, а.с.154), № 2242 від 10.12.2010 року (т.2, а.с.152), № 2370 від 27.12.2010 року (т.2, а.с.150), № 73 від 06.01.2011 року (т.2, а.с.148), № 259 від 01.02.2011 року (т.2, а.с.145), № 198 від 29.03.2011 року (т.2, а.с.143), № 105 від 15.04.2011 року (т.2, а.с.141), № 212 від 30.04.2011 року (т.2, а.с.139), № 133 від 08.06.2011 року (т.2, а.с.137).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками, банківськими виписками та платіжними дорученнями на загальну суму 261233,90 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 43538,98 гривень (т.2, а.с.86-131), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП "Укрторгпартнер" складає 16484, 27 гривень.

Відносно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Севелітстрой», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Суборендатор) та ПП «Севелітстрой» (Орендатор) укладено Договір суборенди № 12/108 від 04.01.2011, об'єкт договору - оренда складу загальною площею 100 кв.м., за адресою м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10г (т.2, а.с.59-61).

На виконання умов зазначеного договору ПП «Севелітстрой» надало, а ПП «РАФ» прийняло послуги оренди загальною вартістю 27 500,00 грн., вартість без ПДВ 22 916,67 грн., ПДВ 4 583,33 грн., що підтверджується певним чином оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме: акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за лютий 2011 від лютий 2011 року (т.2, а.с.83), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за березень 2011 від березень 2011 року (т.2, а.с.81), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за квітень 2011 від квітень 2011 року (т.2, а.с.79), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за травень 2011 від травень 2011 року (т.2, а.с.77), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за червень 2011 від червень 2011 року (т.2, а.с.75), акт здачі-п риймання виконаних робіт б/н за липень 2011 від липень 2011 року (т.2, а.с.73), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за серпень 2011 від серпень 2011 року (т.2, а.с.71), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за вересень 2011 від вересень 2011 року (т.2, а.с.69), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за жовтень 2011 від жовтень 2011 року (т.2, а.с.67), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за листопад 2011 від листопад 2011 року (т.2, а.с.65), акт здачі-приймання виконаних робіт б/н за грудень 2011 від грудень 2011 року (т.2, а.с.63).

За фактом отримання послуг ПП «Севелітстрой» були виписані податкові накладні на загальну суму 27 500,00 грн. у тому числі ПДВ 4 583,33 грн., а саме: № 456 від 28.02.2011 року (т.2, а.с.84), № 127 від 31.03.2011 року (т.2, а.с.82), № 83 від 30.04.2011 року (т.2, а.с.80), № 92 від 31.05.2011 року (т.2, а.с.78), № 83 від 30.06.2011 року (т.2, а.с.76), № 99 від 31.07.2011 року (т.2, а.с.74), № 90 від 31.08.2011 року (т.2, а.с.72), № 59 від 30.09.2011 року (т.2, а.с.70), № 62 від 31.10.2011 року (т.2, а.с.68), № 82 від 30.11.2011 року (т.2, а.с.66), №10 від 05.12.2011 року (т.2, а.с.64).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками на загальну суму 24500,00 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 4083,33 гривень (т.2, а.с.56-63), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП «Севелітстрой» складає 3000,00 гривень.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Кримспецтехнолоджи», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 244/34 від 03.10.2011 року (т.2, а.с.239-240).

На виконання умов зазначених договорів ПП «Кримспецтехнолоджи» надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 20 000,00 грн., вартість без ПДВ 16 666,66 грн., ПДВ 3 333,34 грн., що підтверджується певним чином оформленою видатковою накладною, а саме - видаткова накладна № РН-1598 від 27.10.2011 року (т.2, а.с.241).

За фактом отримання товарів ПП «Кримспецтехнолоджи» була виписана податкова накладна № 63 від 27.10.2011 року на суму 20000,00 грн. у тому числі ПДВ 3333,34 грн. (т.2, а.с.242).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками на загальну суму 20000,00 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 3333,33 гривень (т.2, а.с.237-238), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП «Кримспецтехнолоджи» відсутня.

Відносно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Комманд», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та ПП «Комманд» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 244/34 від 03.10.2011 року (т.2, а.с.188-189).

На виконання умов зазначених договорів ПП «Комманд» надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 26 183,70 грн., вартість без ПДВ 21819,75 грн., ПДВ 4363,95 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 211 від 25.01.2012 року (т.2, а.с.196), видаткова накладна № 397 від 13.02.2012 року (т.2, а.с.194), видаткова накладна № 512 від 21.02.2012 року (т.2, а.с.192), видаткова накладна № 516 від 22.02.2012 року (т.2, а.с.190).

За фактом отримання товарів ПП «Комманд» були виписані податкові накладні на загальну суму 26 183,70 грн., у тому числі ПДВ 4363,95 грн., а саме: № 275 від 25.01.2012 року (т.2, а.с.197), № 246 від 13.02.2012 року (т.2, а.с.195), № 482 від 21.02.2012 року (т.2, а.с.193), № 534 від 22.02.2012 року (т.2, а.с.191).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та платіжними дорученнями на загальну суму 24943,90 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 4157,32 гривень (т.2, а.с.182-187), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП «Комманд» складає 11417,80 гривень.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Габарит Групп», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та ПП «Габарит Групп» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 12 від 11.01.2010, Договір купівлі-продажу № 20/24 від 01.03.2011 року (т.3, а.с.40-43).

На виконання умов зазначених договорів ПП «Габарит Групп» надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 348098,67 грн., вартість без ПДВ 290071,10 грн., ПДВ 58027,57 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 265 від 11.05.2010 року (т.3, а.с.114), видаткова накладна № 309/1 від 24.05.2010 року (т.3, а.с.112), видаткова накладна № 785 від 01.06.2010 року (т.3, а.с.110), видаткова накладна № 953/1 від 08.07.2010 року (т.3, а.с.108), видаткова накладна № 953 від 08.07.2010 року (т.3, а.с.106), видаткова накладна № 81 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.104), видаткова накладна № 82 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.102), видаткова накладна № 80 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.100), видаткова накладна № 79 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.98), видаткова накладна № 89 від 11.04.2011 року (т.3, а.с.94), видаткова накладна № 87 від 04.04.2011 року (т.3, а.с.96), акт здачі-приймання виконаних робіт № 93 від 26.04.2011 року (т.3, а.с.90), акт здачі-приймання виконаних робіт № 96 від 30.05.2011 року (т.3, а.с.88), видаткова накладна № 92 від 18.04.2011 року (т.3, а.с.92), видаткова накладна № 105 від 10.05.2011 року (т.3, а.с.86), видаткова накладна № 110 від 20.05.2011 року (т.3, а.с.84), видаткова накладна № 113 від 24.05.2011 року (т.3, а.с.82), видаткова накладна № 115 від 29.05.2011 року (т.3, а.с.80), видаткова накладна № 118 від 31.05.2011 року (т.3, а.с.78), видаткова накладна № 218 від 09.09.2011 року, видаткова накладна № 232 від 26.09.2011 року, видаткова накладна № 212 від 02.09.2011 року, видаткова накладна № 227 від 19.09.2011 року, видаткова накладна № 253 від 07.10.2011 року (т.3, а.с.44), видаткова накладна № 250 від 05.10.2011 року (т.3, а.с.46), видаткова накладна № 208 від 31.08.2011 року (т.3, а.с.48), видаткова накладна № 203 від 25.08.2011 року (т.3, а.с.50), видаткова накладна № 190 від 11.08.2011 року (т.3, а.с.52), видаткова накладна № 182 від 05.08.2011 року (т.3, а.с.54), видаткова накладна № 163 від 22.07.2011 року (т.3, а.с.58), видаткова накладна № 154 від 15.07.2011 року (т.3, а.с.60), видаткова накладна № 149 від 08.07.2011 року (т.3, а.с.62), видаткова накладна № 143 від 01.07.2011 року (т.3, а.с.64), видаткова накладна № 172 від 29.07.2011 року (т.3, а.с.56), видаткова накладна № 137 від 30.06.2011 року (т.3, а.с.66), видаткова накладна № 130 від 24.06.2011 року (т.3, а.с.68), видаткова накладна № 125 від 10.06.2011 року (т.3, а.с.74), видаткова накладна № 127 від 17.06.2011 року (т.3, а.с.72), видаткова накладна № 122 від 03.06.2011 року (т.3, а.с.76), видаткова накладна № 128 від 20.06.2011 року (т.3, а.с.70).

За фактом отримання товарів ПП «Габарит Групп» були виписані податкові накладні на загальну суму 348084,67 грн., у тому числі ПДВ 58014,08 грн., а саме: №265 від 11.05.2010 року (т.3, а.с.115), № 309/1 від 24.05.2010 року (т.3, а.с.113), № 785 від 01.06.2010 року (т.3, а.с.111), № 953/1 від 08.07.2010 року (т.3, а.с.109), № 953 від 08.07.2010 року (т.3, а.с.107), № 15 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.105), № 16 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.103), № 14 від 31.03.2011 року (т.3, а.с.101), № 13 від 13.03.2011 року (т.3, а.с.99), № 8 від 11.04.2011 року (т.3, а.с.95), № 11 від 19.09.2011 року, № 3 від 02.09.2011 року, № 15 від 26.09.2011 року, № 6 від 09.09.2011 року, № 5 від 04.04.2011 року (т.3, а.с.97), № 11 від 26.04.2011 року (т.3, а.с.91), № 17 від 30.04.2011 року (т.3, а.с.89), № 10 від 18.04.2011 року (т.3, а.с.93), № 2 від 10.05.2011 року (т.3, а.с.87), № 9 від 20.05.2011 року (т.3, а.с.85), № 11 від 24.05.2011 року (т.3, а.с.83), № 16 від 29.05.2011 року (т.3, а.с.81),№ 17 від 31.05.2011 року (т.3, а.с.79), № 6 від 07.10.2011 року (т.3, а.с.45),№ 5 від 05.10.2011 року (т.3, а.с.47), № 12 від 31.08.2011 року (т.3, а.с.49), № 11 від 25.08.2011 року (т.3, а.с.51), № 7 від 11.08.2011 року (т.3, а.с.53), № 6 від 05.08.2011 року (т.3, а.с.55), № 14 від 22.07.2011 року (т.3, а.с.59), № 10 від 15.07.2011 року (т.3, а.с.61), № 7 від 08.07.2011 року (т.3, а.с.63), № 2 від 01.07.2011 року (т.3, а.с.65), № 18 від 29.07.2011 року (т.3, а.с.57), №21 від 30.06.2011 року (т.3, а.с.67), № 19 від 24.06.2011 року (т.3, а.с.69), № 12 від 10.06.2011 року (т.3, а.с.75), № 13 від 17.06.2011 року (т.3, а.с.73), № 5 від 03.06.2011 року (т.3, а.с.77), № 17 від 20.06.2011 року (т.3, а.с.71).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та платіжними дорученнями на загальну суму 271199,49 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 45199,92 гривень (т.2, а.с.244-т.3,а.с.39), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП «Габарит Групп» складає 76885,84 гривень.

Відносно господарських взаємовідносин позивача з КП «Альянс», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та КП «Альянс» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 278/14 від 04.01.2010 року (т.2, а.с.29-32)

На виконання умов зазначених договорів КП «Альянс» надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 168 988,51 грн., вартість без ПДВ 140 823,76 грн., ПДВ 28 164,75 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № 2669 від 02.08.2010 року (т.2, а.с.57), видаткова накладна № 3338 від 02.09.2010 року (т.2, а.с.55), видаткова накладна № 3339 від 03.09.2010 року (т.2, а.с.53), видаткова накладна № 3399 від 10.09.2010 року (т.2, а.с.51), видаткова накладна № 3751 від 04.10.2010 року (т.2, а.с.49), видаткова накладна № 3806 від 15.10.2010 року (т.2, а.с.47), видаткова накладна № 3868 від 28.10.2010 року (т.2, а.с.45), видаткова накладна № 4268 від 01.11.2010 року (т.2, а.с.43),видаткова накладна № 4269 від 15.11.2010 року (т.2, а.с.41), видаткова накладна № 4831 від 03.12.2010 року (т.2, а.с.39), видаткова накладна № 4900 від 28.12.2010 року (т.2, а.с.37), видаткова накладна № 130 від 06.01.2011 року (т.2, а.с.35), видаткова накладна № 285 від 01.02.2011 року (т.2, а.с.33), видаткова накладна № 286 від 15.04.2011 року.

За фактом отримання товарів КП «Альянс» були виписані податкові накладні на загальну суму 168988,51 грн., у тому числі ПДВ 28164,75 грн., а саме: № 2669 від 02.08.2010 року (т.2,а.с.58), № 3338 від 02.09.2010 року (т.2,а.с.56), № 3339 від 03.09.2010 року (т.2,а.с.54), № 3399 від 10.09.2010 року (т.2,а.с.52), № 3751 від 04.10.2010 року (т.2,а.с.50), № 3806 від 15.10.2010 року (т.2,а.с.48), № 3868 від 28.10.2010 року (т.2,а.с.46), № 4268 від 01.11.2010 року (т.2,а.с.44), № 4269 від 15.11.2010 року (т.2,а.с.42), № 4831 від 03.12.2010 року (т.2,а.с.40), № 4900 від 28.12.2010 року (т.2,а.с.38), № 130 від 06.01.2011 року (т.2,а.с.36), № 285 від 01.02.2011 року (т.2,а.с.34), №160 від 15.04.2011 року.

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками на загальну суму 158988,51 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 26498,09 гривень (т.2, а.с.4-28), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед КП «Альянс» відсутня.

Стосовно господарських взаємовідносин позивача з ПП «Визит Торг», судом встановлено, що між ПП «РАФ» (Покупець) та ПП «Визит Торг» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу № 195/33 від 01.10.2011 року (т.2, а.с.209-210).

На виконання умов зазначених договорів ПП «Визит Торг» надало, а ПП «РАФ» прийняло господарські товари загальною вартістю 74 490,65 грн., вартість без ПДВ 62 075,51 грн., ПДВ 12 415,14 грн., що підтверджується певним чином оформленими видатковими накладними, а саме: видаткова накладна № РН-1013 від 24.10.2011 року (т.2.,а.с.235), видаткова накладна № РН-1047 від 31.10.2011 року (т.2.,а.с.233), видаткова накладна № 80 від 05.11.2011 року (т.2.,а.с.231), видаткова накладна № 222 від 18.11.2011 року (т.2.,а.с.229), видаткова накладна № 19 від 01.12.2011 року (т.2.,а.с.227), видаткова накладна № 79 від 05.12.2011 року (т.2.,а.с.225), видаткова накладна № 158 від 12.12.2011 року (т.2.,а.с.223), видаткова накладна № 258 від 19.12.2011 року (т.2.,а.с.221),

видаткова накладна № 345 від 26.12.2011 року (т.2.,а.с.219), видаткова накладна № 415 від 30.12.2011 року (т.2.,а.с.217), видаткова накладна № 126 від 11.01.2012 року (т.2.,а.с.115), видаткова накладна № 217 від 23.01.2012 року (т.2.,а.с.213), видаткова накладна № 227 від 25.01.2012 року (т.2.,а.с.211).

За фактом отримання товарів ПП «Визит Торг» були виписані податкові накладні на загальну суму 74489,49 грн., у тому числі ПДВ 12414,92 грн., а саме: № 135 від 24.10.2011 року (т.2, а.с.236), № 195 від 31.10.2011 року (т.2, а.с.234), № 80 від 05.11.2011 року (т.2, а.с.232), № 222 від 18.11.2011 року (т.2, а.с.230), № 19 від 01.12.2011 року (т.2, а.с.228), № 79 від 05.12.2011 року (т.2, а.с.226), № 158 від 12.12.2011 року (т.2, а.с.224), № 258 від 19.12.2011 року (т.2, а.с.222), № 345 від 26.12.2011 року (т.2, а.с.220), № 415 від 30.12.2011 року (т.2, а.с.218), № 58 від 11.01.2012 року (т.2, а.с.216), № 163 від 23.01.2012 року (т.2, а.с.214), № 199 від 25.01.2012 року (т.2, а.с.212).

Отриманий товар був оплачений позивачем на користь контрагента, що підтверджується відповідними фіскальними чеками на загальну суму 74490,00 гривень, у тому числі ПДВ в сумі 12415,00 гривень (т.2, а.с.199-208), у зв'язку із чим заборгованість ПП «РАФ» перед ПП «Визит Торг» складає 0,64 гривень.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Судом встановлено, що товари, які придбані у ПП "Укрторгпартнер", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Габарит Групп", КП «Альянс», ПП "Визит Торг" були використані ПП «РАФ» у власній господарський діяльності, а саме реалізовано, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, журналами-ордерами по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

Відповідач вважає господарські операції між позивачем та його контрагентами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагентів позивача спрямована на отримання податкової вигоди та ці відносини мали безтоварний характер.

Судом встановлено, що предметом перевірки діяльності позивача, щодо якої було встановлено порушення податкового законодавства та донараховано податкові зобов'язання був в тому числі період з 2009 по 2010 роки, коли порядок формування податкового кредиту було визначено Законом України "Про податок на додану вартість", а порядок формування валових витрат, - Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Станом на 2009-2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або датадата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Стосовно неправомірного формування, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, суд зазначає наступне.

В 2009-2010 роках порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

З 01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України.

Судом встановлено, що відповідачем при проведенні перевірки також встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства в 2011-2012 роках.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтями, статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ПП "Укрторгпартнер", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Габарит Групп", КП «Альянс», ПП "Визит Торг" товарів, оприбуткування цих товарів в бухгалтерському обліку, їх використання в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цього товару до валових.

Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентами та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ПП «РАФ», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання товарів від ПП "Укрторгпартнер", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Габарит Групп", КП «Альянс», ПП "Визит Торг" та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Окрім того, судом під час розгляду справи ухвалою від 11.12.2012 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком судово-економічної експертизи №311/12 від 08.04.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С., висновки акту ДПІ в м. Сімферополі №7062/22-1/32571807 від 05.10.2012 року, щодо заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся, у загальній сумі 188419 грн., а також заниження податку на додану вартість у сумі 157162 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку ПП «РАФ» не підтверджується.

Як встановлено судом та підтверджується висновком судово-економічної експертизи №311/12 від 08.04.2013 року, розбіжність з актом перевірки склала 188419,00 гривень за рахунок невизнання ДПІ у м. Сімферополі витрат у розмірі 785810,00 гривень сформованих за рахунок постачальників ПП "Укрторгпартнер", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Габарит Групп", КП «Альянс», ПП "Визит Торг".

Оскільки витрати пов'язані із придбанням господарських товарів та послуг транспортування та оренди у ПП "Укрторгпартнер", ПП "Севелітстрой", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Габарит Групп", КП «Альянс», ПП "Визит Торг" повністю підтверджені первинними документами, то заниження об'єкту оподаткування та податку на прибуток не підтверджено.

Судом також встановлено та підтверджується висновком судово-економічної експертизи №311/12 від 08.04.2013 року, розбіжність з актом перевірки у сумі 157162,00 гривень нарахованого податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет виникла за рахунок не визнання ДПІ податкового кредиту по у розмірі 157162,00 гривень.

Таким чином, оскільки завищення податкового кредиту не підтверджено, висновки акту перевірки №7062/22-1/32571807 від 05.10.2012 року щодо заниження податку на додану вартість у сумі 157162,00 гривень даними бухгалтерського та податкового обліку ПП «РАФ» є необґрунтованими.

Суд, дослідивши даний висновок №311/12 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (перевірялись на вірність арифметичні підсумки та виведені результати, встановлювалась повнота заповнення реквізитів, проводилась відповідність ведення бухгалтерського обліку вимогам законодавчих та нормативних актів, відповідність ведення бухгалтерського обліку, та інше, зіставлялись дані договірної документації з даними первинних документів, що підтверджують господарські операції про виконання договірних зобов'язань), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів з зазначеним контрагентом та завищення податкового кредиту, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до зазначених частин 1-3, 5 і 6 статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Розглядаючи справу у межах доводів відповідача щодо нікчемності укладених правочинів, суд зазначає, що відповідач посилається на порушення під час укладення вказаних угод відповідачем вимог ч.1 та 2 ст.228 ЦК, а саме: укладений правочин порушує публічний порядок.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Однак, суд зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто позивач та його контрагенти мають право вільного вибору як контрагента по угоді, так і виду та якості товарів, що ними придбаваються, а також право вільного вибору наступного розпорядження придбаним товаром - продати його іншим особам, використовувати у власній виробничій діяльності і таке інше.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Посилання ДПІ у м. Сімферополі ДПС в акті перевірки на статті 203, 215 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і стаття 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0010292204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 186496,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 157162,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 29334,75 гривень, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010282204 від 20.11.2012 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 211067,75 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 188419,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 22648,75 гривень, не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи ПП «РАФ» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» грошові кошти у загальному розмірі 10000,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями №1603 від 22.04.2013 року та №1489 від 25.02.2013 року.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2200,00 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 10000,00 гривень.

В судовому засіданні 23.05.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 28.05.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010292204 від 20.11.2012 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «РАФ», про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 186496 (сто вісімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 75 копійок.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0010282204 від 20.11.2012 року, прийняте стосовно Приватного підприємства «РАФ», про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 211067 (двісті одинадцять тисяч шістдесят сім) гривень 75 копійок.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «РАФ» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «РАФ» судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.