Постанова № 32352996, 02.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2013 року 14:08 № 826/7861/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києвіпро скасування податкового повідомлення-рішення №0009892202 від 04.10.2012

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Міндоходів у м. Києві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року № 0009892202, визнати протиправними дії, бездіяльність Головного управління Міндоходів у м. Києві, що є правонаступником Державної податкової служби у м. Києві.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням. Позовні вимоги, з урахуванням доповнень, наданих в судовому засіданні, мотивує тим, що відповідачем порушено порядок розгляду первинної скарги, а саме не надано відповідь за результатом розгляду скарги позивача у встановлений Податковим кодексом України строк, що на думку останнього свідчить про скасування спірного рішення.

Крім цього, в обґрунтування позову зазначено, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ «Соло 25», ТОВ «СВН Антарекс», а також зазначено про те, що укладання та виконання договору відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 02 липня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача-1, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 20 вересня 2012 року № 743/22-02/32209207 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Авалон» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період березень, квітень 2012 року.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення адміністративного позову, на підтвердження правової позиції надав докази надання відповіді на скаргу позивача у встановлений Податковим кодексом України строк.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон» (код за ЄДРЮОФОП 32209207) перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

20 вересня 2012 року посадовими особами відповідача-1 проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Авалон» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень, квітень 2012 року, за результатами якої складено акт № 743/22-02/32209207 (далі по тексту - Акт перевірки).

Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження суми податку на додану вартість за березень, квітень 2012 року у розмірі 535659 грн. при формуванні податкового кредиту за рахунок ТОВ «Соло 25, ТОВ «СВН Антарекс».

На підставі Акту перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року № 0009892202, яким позивачу в порушення статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 669574 грн., у тому числі за основним платежем - 535659 грн. та за штрафними санкціями - 133915 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача від 17 жовтня 2012 року (а. с. 18-20) рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві Державної податкової служби від 17 грудня 2012 року № 8556/10/121-114 (а. с. 62-65) залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення - рішення - без змін.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, встановлено, що в періоді березень 2012 року на ТОВ «Соло-25» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності; ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано службову записку № 909/ДПІ/07-10/3 від 05 червня 2012 року з висновком щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Соло-25», а саме: засновник та директор ОСОБА_1 непричетний до діяльності ТОВ «Соло-25» (ЄДРПОУ 30399950), підприємство за податковою адресою не знаходиться. Згідно наданого пояснення ОСОБА_1 відібраного 30 березня 2012 року ст. о/у ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва капітаном п/м Цикалюком М. М. встановлено, що в жовтні-листопаді 2011 року ОСОБА_1 погодився зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Соло-25» за винагороду у розмірі 180 доларів США. Свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_1 в органах ДПС не отримував, жодних звітних документів та документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Соло-25» не підписував. Здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Соло-25» ОСОБА_1 не мав на меті, метою реєстрації даного підприємства було отримання прибутку.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «СВН Антарекс» висновок про заниження суми податку на додану вартість обґрунтований наступним: згідно акту перевірки ТОВ «СВН Антарекс» (код ЄДРПОУ 36124253) від 12 липня 2012 року № 786/2240/36124253 здійсненого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «СВН Антарекс» за період квітень 2012 року.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що операції між позивачем та ТОВ «Соло 25», ТОВ «СВН Антарекс» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту та не мають товарного характеру.

На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Соло 25», ТОВ «СВН Антарекс», обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як встановлено в акті перевірки та не спростовано представником позивача у судовому засіданні позивачем включено за квітень 2012 року до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 484810 грн. по господарським операціям з ТОВ «СВН Антарекс».

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 75-76), ТОВ «СВН Антарекс» перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС. Основним видом діяльності ТОВ «СВН Антарекс» є організація будівництва будівель.

Між позивачем (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «СВН Антарекс» (Виконавець) укладено Договори про надання послуг, а саме: договір від 26 квітня 2012 року № 26/04-1 про розробку типового проекту інтер'єру мультипаливного комплексу, договір від 27 квітня 2012 року № 27/04-1 про розробку типового проекту автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, договір від 24 червня 2012 року № 27/04-6 про розробку типового інтер'єру, екстер'єру магазину та кафе на автомобільній газозварювальній компресорній станції, за умовами яких Виконавець зобов'язується виконати роботи, передбачені цими Договорами.

30 квітня 2012 року сторонами підписано акти надання послуг № 328 на виконання договору 27/04-5, № 292 на виконання договору № 26/04-1, № 306 на виконання договору № 27/04-6, ТОВ «СВН Антарекс» виписано податкові накладні.

Оплата за виконані за договорами послуги проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані копії банківських виписок, не завірені належним чином.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачем включено за березень 2012 року до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 50849 грн. по господарським операціям з ТОВ «Соло 25».

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 77-78), ТОВ «Соло 25» перебуває на обліку в ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС. Основним видом діяльності ТОВ «Соло 25» є посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами.

Між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соло 25» (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу від 28 березня 2012 року № 28-3, за умовами якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання (надалі - товар). Найменування товару, кількість, вартість вказані в Додатку № 1 до даного договору.

На підтвердження реальності вищезазначеної операції позивачем надано до суду копії акту прийом-передачі товару від 28 березня 2013 року за договором № 28-3, рахунку на оплату від 28 березня 2012 року № 761, податкову та видаткову накладні від 30 березня 2012 року.

Оплата за товар, переданий згідно договору № 28-3 проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані копії банківських виписок, не завірені належним чином.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2012 рік в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «СВН Антарекс» та ТОВ «Соло 25».

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Надані позивачем в матеріали справи копії податкових накладних не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись послуги та товари саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем (копії актів надання послуг, договори, податкові накладні) свідчать про те, що ТОВ «СВН Антарекс» надавало позивачу послуги з розробки типового проекту інтер'єру мультипаливного комплексу, з розробки типового проекту автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, з розробки типового інтер'єру, екстер'єру магазину та кафе на автомобільній газозварювальній компресорній станції.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, як саме зазначені послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності, не надано жодних доказів на підтвердження розробки типових проектів інтер'єру мультипаливного комплексу, автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, типового інтер'єру, екстер'єру магазину та кафе на автомобільній газозварювальній компресорній станції.

Крім того, перевіркою встановлено та не спростовано представником позивача, що чисельність працюючих на ТОВ «СВН Антарекс» відповідно до звіту 1-ДФ за 2 місяць 2011 року склала 0 осіб; остання декларація на прибуток подавалась у 2011 році, згідно якої адміністративні, загальновиробничі витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші операційні витрати, амортизація відсутні.

Також згідно акту перевірки ТОВ «СВН Антарекс» від 12 липня 2012 року № 786/2240/36124253, здійсненого ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «СВН Антарекс» за квітень 2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Соло 25» в матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Перевіркою встановлено та не спростовано представником позивача, що за період березень 2012 року на ТОВ «Соло 25» відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби. ДПІ в Шевченківському районі м. Києва ДПС від ГВПМ ДПІ в Шевченківському районі м. Києва отримано службові записку № 909/ДПІ/07-10/3 від 05.06.2012 року з висновком щодо ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Соло 25», а смае: засновник та директор ОСОБА_1 непричетний до діяльності ТОВ «Соло 25», підприємство за податковою адресою не знаходится. Згідно наданих пояснень, в жовтні-листопаді 2011 року ОСОБА_1 погодився зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Соло 25» за винагороду 180 доларів США. Свідоцтво платника ПДВ він не отримував, жодних звітних документів та документів фінансово-господарської діяльності не підписував. Здійснювати фінансово-господарську діяльність ОСОБА_1 не мав на меті, метою реєстрації даного підприємства було отримання прибутку.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно пункту 2. статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід зазначити, що податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування суми податкового кредиту, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, наданих ТОВ «СВН Антарекс» та товарів, отриманих від ТОВ «Соло 25», що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення ТОВ «Авалон» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року № 0009892202 документально не підтверджуються та не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що висновки, викладені у актах перевірок контрагентів позивача приймаються судом як належне обґрунтування заперечень до адміністративного позову, оскільки позивачем не надано суду спростування вищезазначених обставин.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З викладеного вбачається, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Окрім викладеного, суд зазначає, що неналежним чином оформлена (підписана невідомою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21 січня 2011 року, а також постанові від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

За таких обставин, вірним є висновок податкового органу про порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та обґрунтованим є винесення податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року № 0009892202.

Щодо наведених у адміністративному позові доводів позивача про порушення відповідачем-2 положень Податкового кодексу України, а саме пунктів 56.8, 56.9 статті 56, які, на думку позивача, полягають у ненадісланні відповідачем 2 рішення про результати розгляду первинної скарги, рішення про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень у статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

В спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві, відповідачем-2 надано в судовому засіданні належним чином завірені докази на підтвердження продовження строку розгляду первинної скарги ТОВ «Авалон», рішення про результати розгляду первинної скарги від 17 грудня 2012 року № 8656/10/12-114 та направлення відповідних рішень, а саме: рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 15 листопада 2012 року № 7228/10/12-114, копію поштового повернення (оригінал надано для огляду в судовому засіданні 02 липня 2013 року), яким позивачу було направлено вказане рішення, з відміткою «За закінченням терміну зберігання»; рішення про результати розгляду первинної скарги від 17 грудня 2012 року № 8656/10/12-114; копію поштового повернення (оригінал надано для огляду в судовому засіданні 02 липня 2013 року), яким позивачу було направлено вказане рішення, з відміткою «За закінченням терміну зберігання».

У судовому засіданні 02 липня 2013 року представнику позивача надано для ознайомлення оригінали вищезазначених документів, за результатом розгляду яких позивачем не наведено сумнівів щодо направлення на адресу юридичної особи рішення про продовження строку розгляду первинної скарги від 15 листопада 2012 року № 7228/10/12-114.

Наведене дає підстави суду вважати, що відповідачем-2 не порушено приписи пунктів 56.8, 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправними дії, бездіяльності Головного управління Міндоходів у м. Києві, що є правонаступником Державної податкової служби у м. Києві не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авалон» відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник