Ухвала суду № 32350732, 12.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року справа №805/5560/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участю представника позивача Бушинської Є.В.,

представника відповідача Гой В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по адміністративній справі №805/5560/13-а за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0000671530/29238/10/15-17-3,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2012 року № 0000671530/29238/10/15-17-3.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання за період з січня по вересень 2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2013 року позовні вимоги задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000671530/29238/10/15-17-3 від 14.12.2012 року про застосування до ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» штрафу в розмірі 20% за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 146906,59 гривень.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в Податковому Кодексі відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним. Тому суд першої інстанції порушив приписи п.57.1 ст.57 ПК України та не звернув уваги, що виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом встановленого Кодексом строку.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою яка перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (а.с. 57, 58).

13 грудня 2010 року постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-26770/10/0570 з позивача стягнутий податок на прибуток в сумі 7253650,85 гривень, визначений ним в податковій декларації № 9004954865 від 09.11.2010, та частина чистого прибутку (доходу) в сумі 2644325,00 гривень, визначена в розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності за 3 квартал 2010 року № 9004743171 (а.с. 81).

25 січня 2011 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-26770/10/0570 розстрочене виконання вищезазначеної постанови на строк 36 місяців зі стягненням заборгованості по 274943,59 гривень щомісячно 35 місяців, а останній місяць - 274943,57 гривень, починаючи з 01.02.2012 по 01.02.2014 (а.с. 82-83).

29 листопада 2012 року відповідачем проведена камеральна перевірка податкової звітності позивача, про що 30 листопада 2012 року був складений «Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №578/15-17-3-31599557» (далі - Акт). За висновками Акту позивач несвоєчасно сплатив узгоджене в податковій декларації за 9 місяців 2010 року № 9004954865 від 09.11.2010 податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2644325,00 гривень граничним терміном сплати 09.11.2010 (а.с. 6-8).

14 грудня 2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000671530/29238/10/15-17-3 від 14 грудня 2012 року про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 146906,59 гривень. Підставою застосування штрафу зазначені пункт 57.1 статі 57, частина 2 статті 126 Податкового кодексу України (а.с. 5).

За наслідками процедури адміністративного оскарження скарги позивача про скасування спірного податкового рішення залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000671530/29238/10/15-17-3 від 14 грудня 2012 року - без змін (а.с. 20).

Позивач сплачував частину чистого прибутку (доходу) платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу і відповідно до графіку погашення заборгованості, що встановлений ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-26770/10/0570 25 січня 2011 року (а.с. 28-33).

Статтею 58 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» було встановлено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 15 відсотків, а державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та підприємства, обсяг чистого прибутку яких у поточному році складає більше 50.000 тис. гривень, сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) у розмірі 30 відсотків. Порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5 березня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №158 був затверджений «Порядок відрахування у 2008 році державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої ДПА, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємств. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджетів за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2010 році, був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21.05.2009 №259, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 07.10.2010 №774.

Статтями 9, 10 ПК України визначений виключний перелік загальнообов'язкових та місцевих податків та зборів.

На теперішній час до податкової систему України не включена частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету.

Стаття 126 ПК України передбачена сплата штрафу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Таким чином, оскільки на теперішній час до податкової системи України не включена частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету, відповідача не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 ПК України.

Відповідно до статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виникнення встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. Такі обставини перелічені у статті 54 ПК України, зокрема, даною статтею передбачено, що особами, які визначають суми податкових та грошових зобов'язань є платник податку, податковий агент чи контролюючий орган. ПК України не містить випадків, у яких податкові зобов'язання визначаються судом у постановах чи ухвалах. Зважаючи на це, визначення відповідачем в Акті судового рішення як підстави для виникнення податкового боргу є неправомірним.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

В зв'язку зі встановленими обставинами щодо тяжкого матеріального становища Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" та неможливості одноразового погашення стягнутого податкового боргу, суд прийняв рішення встановити особливий порядок погашення позивачем податкового боргу. Відповідачем вказане судове рішення оскаржено не було, тобто суб'єкт владних повноважень погодився із встановленим судом порядком сплати податкових зобов'язань.

Донецьким окружним адміністративним судом, яким прийнято вказані постанова про стягнення податкового боргу та ухвала його розстрочення, вже досліджувалися обставини існування податкового боргу позивача. При цьому судом визначено конкретну суму такого податкового боргу, що підлягає стягненню з позивача.

Строки погашення податкового боргу, стягнутого у судовому порядку, не регулюються положеннями ПК України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

Розстрочене грошове зобов'язання за визначеним судовим рішенням було сплачено позивачем до останнього календарного дня відповідного місяця, що безпосередньо відповідає змісту позовних вимог та у відповідності з винесеним судовим рішенням. Оскільки, судове рішення про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такого рішення на новий строк. Дане судове рішення набрало законної сили, тобто граничним терміном сплати є строк, вказаний в рішенні. Вказане виключає можливість застосування штрафних санкцій, як міри відповідальності, передбачених статтею 126 ПК України, за умови своєчасного виконання платником податків ухвал суду про розстрочення оплати. Тобто, строки погашення податкового боргу, стягнутого в судовому порядку, не регулюються положеннями Податкового кодексу України щодо строків сплати відповідного податку, з якого виник податковий борг, а визначається змістом відповідного судового рішення про стягнення заборгованості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 24, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по адміністративній справі № 805/5560/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року по адміністративній справі № 805/5560/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 12 липня 2013 року.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді В.А. Шальєва

М.В. Бишов