Рішення № 32350662, 08.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2013 р. Справа № 914/1758/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, м.Червоноград,

до відповідача: Комунального підприємства Червоноградський ринок, Львівська область, м. Червоноград,

про: зобов'язання до укладення договору оренди торгівельного місця та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2), ОСОБА_2 - представник;

Від відповідача: Огорілко Ю.В. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства Червоноградський ринок про зобов'язання до укладення договору оренди торгівельного місця та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 13.06.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 17.05.2013 року рекомендованою поштою №80104 0012700 4, відповідач - 17.05.2013 року рекомендованою поштою №80105 0021599 7 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Судове засідання 13.06.2013 рок відкладено на 08.07.2013 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

13.06.2013 року позивачем подано клопотання (вх. №22377/13), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку.

Представники позивача в судове засідання 08.07.2013 року з'явились, подали клопотання (вх. №26514/13), у якому просять суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, а також зупинити провадження у справі до вирішення Червоноградським міським судом Львівської області по суті справи №459/3187/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Червоноградської міської ради про визнання нечинним рішення міської ради.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти поданого позивачем клопотання про зупинення провадження у справі заперечив, проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Приписами частин першої та третьої статті 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до приписів частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази суд відхиляє клопотання позивача (вх. №26514/14) про зупинення провадження у справі з підстав закінчення законодавчо встановлених процесуальних строків розгляду справи, відсутності в матеріалах справи вмотивованого клопотання про продовження строку розгляду справи, не доведення позивачем у своєму клопотання належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України факту пов'язаності між собою справ №459/3187/13-а та №914/1758/13, а також підстав неможливості розгляду судом справи №914/1758/13 до вирішення по суті справи №459/3187/13-а.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 80100, АДРЕСА_1, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_3 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії НОМЕР_4 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Комунальне підприємство Червоноградський ринок є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 03337929, знаходиться за адресою: 80100, Львівська область, м Червоноград, вул. Сокальська, буд. 5, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №536145, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №704803, Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АЖ №704911 та Довідкою відділу статистики у місті Червонограді Головного управління статистики у Дніпропетровській області з ЄРЮО та ФОП серії АБ №591457 (докази в матеріалах справи).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 13.05.2013 року звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до Комунального підприємства Червоноградського ринку про зобов'язання до укладення договору оренди торгівельного місця. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються тим, що ФОП ОСОБА_1 з 1996 року здійснює підприємницьку діяльність на Червоноградському ринку та постійно сплачував ринковий збір.

05.03.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою б/н про надання торгівельного місця в оренду згідно примірного договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868.

Так, позивач зазначає, що відповідно до пункту 4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №868, у разі, коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Відповідач листом від 26.03.2013 року вих. №1-1/41 повідомив про недоцільність укладення такого договору через відсутність його волевиявлення.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 07.06.2013 року за вх. №21213/13, позовні вимоги позивача вважає безпідставними і необґрунтованими, просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог, покликається на Постанову Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи».

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 року (набрала законної сили 23.06.2011 року), Постанова КМУ від 05.03.2009 року №278 скасована, про що опубліковано в «Офіційному віснику» від 12.10.2012 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.05.2012 року, залишено в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року.

Таким чином, на думку відповідача, норма права, котра покладена в основу позовних вимог позивача, є нечинною, а відтак вимоги позивача - безпідставними і необґрунтованими.

Окрім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує на те, що Рішенням Червоноградської міської ради від 19.06.2008 року №288 на підставі клопотання міської громадської організації підтримки і захисту малого та середнього бізнесу «Єдність», з врахуванням висновків і пропозицій постійної комісії з питань торгівлі і побутового обслуговування вирішено вважати недоцільним відчуження першої та другої ринкових площ відповідача, накладено мораторій на приватизацію та передачу в оренду цих площ до 31.12.2018 року. Також вказаним рішенням доручено адміністрації відповідача продовжити діючі договори по наданню послуг з бронювання торгових місць на першій та другій ринкових площах для розміщення виготовлених за кошти підприємців контейнерів до 31.12.2018 року.

Приписами статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

На підставі вказаного рішення з ініціативи позивача 27.12.2011 року між сторонами у справі укладено договір про надання послуг за користування торговим місцем та його бронювання №582 терміном дії до 31.12.2018 року (належним чином завірена копія договору в матеріалах справи). Відтак, на думку відповідача, при існуючому договорі про надання торгового місця в оренду та його бронювання, відповідач не може укласти з позивачем ще один договір про оренду торгового місця, оскільки для укладення такого договору необхідне вільне волевиявлення обох сторін договору, а відповідач не вбачає жодних підстав для таких дій, так як рішення Червоноградської міської ради від 19.06.2008 року №288 не скасоване та не визнано незаконним у встановленому чинним законодавством України порядку.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що пунктом 3 Прикінцевих положень Податкового кодексу України припинено дію Указу Президента України від 28.06.1999 року №761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», а відтак ринковий збір скасовано, і позивач протягом 2011-2013 років такого збору на користь відповідача не сплачував.

Таким чином відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єктів господарювання у випадках, передбачених Законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні представником відповідача, Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 року в адміністративній справі №2а-4429/09/2670 адміністративний позов задоволено, визнано незаконною та скасовано Постанову Кабінету Міністрів України від 05.09.2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи». Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 15.05.2012 року у справі №К9991/40323/1 Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2010 року в адміністративній справі №2а-4429/09/2670 залишено без змін.

Приписами частини четвертої статті 35 ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Пунктом 38 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що за змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (частина четверта статті 35 ГПК).

Таким чином судом встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №278 «Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи» визнана незаконною та скасована.

Окрім того, судом встановлено, що підпунктом 2 пункту 3 Прикінцевих положень Податкового Кодексу України скасовано дію Указу президента України від 28.06.1999 року « 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору».

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Приписами частини другої вказаної статті передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до частини третьої статті 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до частини першої статті 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Так, позивач з метою укладення договору, звернувся до відповідача заявою від 05.03.2013 року б/н із проханням надати оренду торгового місця (належним чином завірена копія заяви в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується в судовому засіданні повноважними представниками сторін, позивач у встановленому законом порядку до відповідача з вимогою про укладення договору на підставі пункту 4 Положення від 29.07.2009 року №868 із надсиланням відповідачу двох примірників договору у типовій формі, затвердженій Постановою КМУ від 05.03.2009 року №278.

Приписами статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів статті 627 ЦК України сторони, відповідно до статті 6 цього Кодексу, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, судом встановлено що позивачем порушено законодавчо встановлений порядок укладення господарських договорів.

Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, відповідачем спростований, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.

Судові витрати: позивачем за подання позову до суду квитанцією від 12.04.2013 року №20405.339.1 сплачено судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 300 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу на підставі укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.11.1994 року НОМЕР_5) договору про надання правових послуг від 08.06.2013 року б/н, Акту виконаних робіт від 13.06.2013 рок б/н до договору про надання правових послуг від 08.06.2013 року б/н.

Факт понесення витрат на правову допомогу позивач підтверджує долученою до матеріалів справи Квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.06.2013 року №2.

Судові витрати у справі розподілити відповідно до статті 49 ГПК України, залишити сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу за позивачем.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Суддя Козак І.Б.