Рішення № 32350573, 09.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4017/13 09.07.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Шобей Івана Івановича

до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 247 909,20 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Шобей І.І.

від відповідача: Стрілко О.В.

вільний слухач: Стойка Л.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець Шобей І.І. (далі-Позивач) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі-Відповідач) про стягнення 247 909,20 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2013 р. порушено провадження у справі № 907/110/13-г та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2013 р. справу №907/110/13-г направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

04.03.2013 р. матеріали справи № 907/110/13-г надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 р. суддя Бондарчук В.В. справу № 907/110/13-г прийняла до свого провадження, присвоїла їй №910/4017/13 та призначила до розгляду на 19.03.2013 р.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в яких просить у задоволенні позову відмовити та зазначає, що у відповідача відсутні будь-які правові підстави для визнання вищезазначеної події страховим випадком і виплати позивачу страхового відшкодування, про що його було повідомлено листом №7064 від 07.09.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 р. витребувано у Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у строк до 23.04.2013 р. належним чином засвідчені копії матеріалів, отриманих та зібраних відповідачем під час розслідування та встановлення обставин пожежі 20.04.2012 р. на предмет страхового випадку.

У судовому засіданні 25.04.2013 р. судом оголошувалася перерва до 23.05.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

29.04.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав доповнення до заперечень на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач не може довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи №910/4017/13.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. визначено склад суду для розгляду справи №910/4017/13 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Куркотова Є.Б., Грєхова О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. колегією суддів у складі: Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Куркотова Є.Б., Грєхова О.А. справу №910/4017/13 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.06.2013 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 20.06.2013 р. судом оголошувалася перерва до 09.07.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

01.07.2013 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав пояснення, в яких зазначає, що позивачем здійснено повну та своєчасну оплату страхових внесків, в розмірах, передбачених договорами добровільного страхування майна, а також вчасно надано відповідачу всі матеріали, необхідні для проведення страхового відшкодування, що в свою чергу свідчить про повне та належне виконання позивачем умов договорів добровільного страхування.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. змінено склад суду для розгляду справи №910/4017/13 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Марченко О.В., Нечай О.В.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.07.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Фізичною особою-підприємцем Шобей Іваном Івановичем укладено договір добровільного страхування майна серії 212/01 №01/47, відповідно до якого було застраховано будівлю хлібопекарні, що знаходиться за адресою: смт Буштино, вул. Б. Хмельницького, 4, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Згідно п. 6 договору страхова сума визначена у розмірі 394 043,00 грн.

Пунктом 7 договору встановлено, що страховим випадком є втрата, знищення (загибель) або пошкодження майна внаслідок обраних нижче страхових ризиків, зокрема, пожежа, удар блискавки, що викликав пожежу, вибух, пошкодження димом.

У п. 10 договору зазначено, що безумовна франшиза становить 1 % від страхової суми, зазначеної в п. 6 договору.

06.06.2011 р. між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Фізичною особою-підприємцем Шобей Іваном Івановичем укладено договір добровільного страхування майна серії 212/01 №48, відповідно до якого було застраховано обладнання хлібопекарні, що знаходиться за адресою: смт Буштино, вул. Б. Хмельницького, 4, яка належить позивачу на праві приватної власності (Свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно №7 від 19.06.2006р.)

Згідно п. 6 договору страхова сума визначена у розмірі 1 336 192,00 грн.

Пунктом 7 договору встановлено, що страховим випадком є втрата, знищення (загибель) або пошкодження майна внаслідок обраних нижче страхових ризиків, зокрема, пожежа, удар блискавки, що викликав пожежу, вибух, пошкодження димом.

У п. 10 договору зазначено, що безумовна франшиза становить 1 % від страхової суми, зазначеної в п. 6 договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 20.04.2012 р. на території хлібопекарні, що знаходиться за адресою: смт Буштино, вул. Б. Хмельницького, 4, сталася пожежа, в результаті якої було частково зруйноване майно пекарні. Ймовірною причиною пожежі було самозаймання парів олії.

Вищезазначені факти відображені в акті про пожежу від 20.04.2012 р. (копія в матеріалах справи).

При цьому, в результаті пожежі було частково знищене обладнання пекарні та пошкоджено саме приміщення, яке було застраховане у відповідача.

23.04.2012 р. позивачем було повідомлено відповідача про настання події, що має ознаки страхової, що підтверджується копією повідомлення (в матеріалах справи).

07.09.2012 р. відповідач листом №7064 повідомив позивача про відсутність підстав для визнання події, що відбулась, страховим випадком і виплати страхового відшкодування, оскільки причиною пожежі було самозаймання парів олії, що п. 3.7.6. правил страхування не визнається страховим випадком.

Так, положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

21.04.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріалті-О», яке являється суб'єктом оціночної діяльності згідно сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №8524/09 від 28.04.2009 р., було складено розрахунок вартості ремонтно-будівельних робіт по ліквідації наслідків пожежі, що сталася 20.04.2012 р. у будівлі міні-пекарні за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4, смт. Буштино, Тячівський р-н, Закарпатська обл.

Згідно даного розрахунку, загальна вартість робіт була визначена у розмірі 195 869,00 грн., з яких ремонтно-будівельні роботи по ліквідації наслідків пожежі становлять 172 995,00 грн., ремонт пожежної сигналізації і системи оповіщення про пожежу становить 16 134,00 грн., вогнезахисна обробка дерев'яних конструкцій становить 6 740,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Фізична особа-підприємець Шобей Іван Іванович зазначає, що всупереч вимог чинного законодавства у сфері страхування та порушуючи умови договору добровільного страхування майна, відповідач відмовив позивачу у визнанні пожежі, яка виникла 20.04.2012 р. в будівлі хлібопекарні, страховим випадком і у виплаті страхового відшкодування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом вище, на момент виникнення пожежі 20.04.2012 р. будівля хлібопекарні та її обладнання, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4, смт Буштино, Тячівський р-н, Закарпатська обл., яка належить позивачу на праві приватної власності були застраховані у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» за договорами добровільного страхування майна.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відмовляючи позивачу у визнанні пожежі, яка відбулась 20.04.2012 р. у приміщенні хлібопекарні, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4, смт Буштино, Тячівського р-ну, Закарпатської обл., страховим випадком та виплаті страхового відшкодування, відповідач виходив з того, що з висновку по рапорту о/у СКР Тячівського РВ мол. с-нт. Міліції Веклинець М.М. від 27.04.2012 р., затвердженим начальником Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області вбачається, причина пожежі міні пекарні, яка належить Шобей Івану Івановичу є самозаймання парів олії, що відповідно до пп. 3.7.6. п. 3.7. Правил страхування не є страховим випадком.

Як вбачається з п. 18.1. укладених договорів, відповідач не несе зобов'язань щодо виплати страхового відшкодування, зокрема за збиток, який спричинений подією, причинами, обставинами, що визначені у п. 3.7 та 3.8 Правил.

Згідно Правил добровільного страхування майна Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» пожежа - це процес горіння з відкритим полум'ям або без нього (тління) поза місцями, які спеціально для цього призначені, що може розповсюджуватися в часі та просторі.

Відповідно до п. 3.7.6. п. 3.7. вказаних правил не визнаються страховими випадками втрата, знищення (загибель) або пошкодження застрахованого майна, якщо інше не передбачено умовами договору страхування, що сталося внаслідок корозії, гниття, зносу, окислювання, бродіння, самозапалення та інших природних властивостей (процесів) окремих предметів.

Проте посилання відповідача на висновок по рапорту о/у СКР Тячівського РВ мол. с-нт. Міліції Веклинець М.М. від 27.04.2012 р., затвердженим начальником Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області для встановлення причин пожежі 20.04.2012 р. у приміщенні хлібопекарні не є обґрунтованим, оскільки висновок дільничого інспектора міліції не є правовим документом, яким встановлюються причини виникнення пожежі, а дільничий інспектор не являється фахівцем в галузі пожеж та причин їх виникнення, оскільки в своїй діяльності дільничий інспектор міліції керується положеннями Конституції України, Закону України «Про міліцію», Положеннями та Посадовими інструкціями, у відповідності до яких в обов'язки дільничого інспектора міліції входить забезпечення правопорядку під час пожежі, недопущення випадків мародерства та встановлення осіб, винних у виникнення пожежі, якщо є такі підозри. Встановлювати причини виникнення пожежі не являється обов'язком дільничого інспектора міліції і не може бути правовою підставою для кваліфікації причини виникнення пожежі, окрім випадків наявності умисного підпалу (в даній справі наявність ознак умисного підпалу з матеріалів не вбачається).

При цьому, у акті про пожежу, складеного старшим інспектором Тячівського РВ УДТБ майором служби цивільного захисту Горбан М.М., зазначено, що причиною пожежі сталося ймовірне самозаймання парів олії.

Таким чином, суд позбавлений можливості дійти однозначного висновку, що причиною пожежі, яка відбулась 20.04.2012 р. у приміщенні хлібопекарні, що знаходиться за адресою: вул. Б. Хмельницького, 4 смт Буштино, Тячівського р-ну, Закарпатської обл. є самозаймання парів олії, а тому обґрунтованих підстав для відмови у визнанні пожежі 20.04.2012 р. страховим випадком та виплати відшкодування у відповідача немає.

Щодо твердження відповідача про те, що до розрахунку вартості відновлювальних робіт міні пекарні після пожежі було включено витрати, пов'язані з покращенням його характеристик, ремонтом системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, так як останні відповідно до договорів та правил страхування не застраховані, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку вартості ремонтно-будівельних робіт по ліквідації наслідків пожежі, що сталася 20.04.2012 р. у будівлі міні-пекарні за адресою: смт. Буштино, вул. Б. Хмельницького, 4, до вартості робіт було включено ремонтно-будівельні роботи по ліквідації наслідків пожежі вартістю 172 995,00 грн., ремонт пожежної сигналізації і системи оповіщення про пожежу вартістю 16 134,00 грн., вогнезахисна обробка дерев'яних конструкцій вартістю 6 740,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Правил добровільного страхування майна Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на страхування приймаються наступні види майна, зокрема обладнання будівель, споруд приміщень, включаючи системи пожежогасіння.

Так, з акту прийняття виконаних робіт з монтажу установки пожежної сигналізації від 30.03.2006 р. вбачається, що позивачем було установлено систему пожежогасіння та станом на день укладення договорів страхування була застрахована такими договорами як обладнання приміщення міні-пекарні, а тому включення витрат на ремонт пожежної сигналізації і системи оповіщення про пожежу вартістю 16 134,00 грн. до вартості відновлювальних робіт позивачем є правомірним.

Відносно наявності вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій у приміщенні міні-пекарні на момент укладення договорів страхування у матеріалах справи відсутні жодні відомості, а тому проведення таких робіт після пожежі є поліпшенням приміщення, що суперечить Правилам страхування та умовам договорів, а тому така сума не повинна враховуватися у вартість відшкодування наслідків пожежі за страховим випадком.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обґрунтованою вартістю відновлювальних робіт приміщенні хлібопекарні, що знаходиться за адресою: смт Буштино, вул. Б. Хмельницького, 4 - є сума в розмірі 189 129,00 грн. (з вирахуванням вартості вогнезахисної обробки дерев'яних конструкцій).

Пунктом 18 ст. 10 Закону України «Про страхування» встановлено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

З договорів добровільного страхування майна серії 212/01 №01/47 від 25.05.2011 р. та №48 від 06.06.2011 р. вбачається, що франшиза становить 1% від страхової суми, що разом за двома договорами становить 17 302,35 грн., яка відповідачем в цій частині не відшкодовується.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд визнає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 171 826,65 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати на адвокатські послуги в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв адвокат Ребар М.М., який являється директором Тячівської філії адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Цікало, Домашовець, Оприско», однак суду не надано доказів представництва інтересів позивача в суді саме адвокатом, оплата послуг якого відноситься до судових витрат, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 15 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шобей Івана Івановича" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тячівського районного відділення Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця Шобей Івана Івановича (90556, Закарпатська обл., Тячівський р-н, смт. Буштино, вул. Комарова, буд. 27, ідентифікаційний код - 2317102552) 171 826 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 65 коп. та 3 436 (три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 53 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 10.07.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.