Рішення № 32350563, 02.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.2013р. Справа № 905/3800/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (в формі товариства з обмеженою відповідальністю), м.Суми,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», Донецька обл., м. Макіївка,

про: стягнення 31500грн.00коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Батура А.М. (довіреність №4450/14 від 17.06.2013р.);

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» (в формі товариства з обмеженою відповідальністю), м.Суми звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», Донецька обл., м. Макіївка про стягнення 31500грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 212/12 від 22.07.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

З метою надання відповідачу права на захист, розгляд справи відкладався на 02.07.2013р.

20.06.2013р. позивач надав супровідним листом №б/н від 19.06.2013р. витребувані ухвалою суду документи, зокрема акт звірки розрахунків за яким кінцеве сальдо станом на 06.06.2013р. становить 26500грн.00коп, банківські виписки у підтвердження часткової оплати поставленого товару.

01.07.2013р. відповідач надав пояснення №4684/14 за змістом яких зазначив, що предметом договору № 212/12 від 22.07.2011р. є постачання продукції виробничо-технічного призначення, вказаний договір не містить умов що крім поставки товару позивач зобов'язаний виконати певні роботи.

01.07.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивач не надав будь-яких доказів того, що відповідач недобросовісно перешкоджав настанню події за результатом якої повинен був бути здійснений остаточний розрахунок, як і доказів односторонньої відмови відповідача від договору №212/12 від 26.02.2010р. За позицією відповідача, так як акт виконаних робіт між сторонами не підписаний, інструктаж та пусконалагоджувальні роботи позивачем не виконані, то у відповідача відсутні і підстави для перерахування заявленої до стягнення суми.

В судовому засіданні 02.07.2013р. представник відповідача підтримав позицію, викладену письмово, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Позивач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні 02.07.2013р., хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.06.2013р. явка представників сторін у судове засідання 03.07.2013р. не була визнана обов'язковою.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

26.02.2010р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір постачання № 212/12 (далі - договір) із протоколами розбіжностей до нього, відповідно до умов якого продавець зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення, котра іменується у подальшому товар, номенклатура, кількість, ціни, строки та умови постачання та оплати якого узгоджуються сторонами у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, за взаємною згодою сторін у процесі виконання цього договору можуть бути змінені конкретні данні (кількість, сортамент, ціна, строки та умови постачання) внесені у положення цього договору. Зміна основних умов договору здійснюється шляхом підписання додатків, які є невід'ємною частиною цього договору. Відмова однієї із сторін за цим договором від отримання товару на змінених умовах є підставою для розірвання цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на умовах, зазначених у додатках до цього договору.

Згідно із п. 8.1 договору, договір набирає законної сили з дати підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010р., а за невиконаними обставинами до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Матеріали справи містять протокол погодження розбіжностей до договору від 14.05.2010р. до договору №212/12 від 26.02.2010р., за змістом якого сторони дійшли згоди щодо редакції п.7.2 та п.7.4 договору.

На виконання п. 1.1 договору сторони у якості додатку № 1 до договору уклали Специфікацію № 1 до договору № 212/12 від 26.02.2010р., якою визначили найменування матеріальних цінностей, рік випуску, виробника, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, загальну суму з ПДВ. Так поставки підлягає генератор азота мембранного типу произ. Q=50м3/ч, давл.азота на виході Pu=0,7 МПа у кількості однієї штуки, виробництва ВАТ «НПАО Компрессормаш» м. Суми, рік випуску 2010, загальна вартість з ПДВ складає 315000грн.00коп. Вказана Специфікація є невід'ємною частиною договору № 212/12 від 26.02.2010р. та набирає чинності з дати підписання обома сторонами, що безпосередньо вказано у самій специфікації. Як свідчить наявна в матеріалах справи засвідчена копія Специфікації № 1 остання підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін.

Також сторони у вказаній специфікації дійшли згоди, що оплата за поставлений за цим договором товар здійснюється покупцем у наступному порядку: 20% передоплата, 30% по факту повідомлення про готовність до відвантаження, 40% по факту поставки не пізніше 45 днів, 10% по факту підписання акту виконаних робіт. Також специфікацією передбачено, що у вартість генератора входить інструктаж та пусконалагоджувальні роботи.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до умов договору та специфікації до нього за видатковою накладною №РН-0002007 від 30.09.2010р. здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 315000грн., в свою чергу відповідач поетапно здійснив часткову оплату товару: 25.06.2010р. у розмірі 20% вартості товару (63000грн.00коп.); 30.09.2010р. у розмірі 30% вартості товару (94500грн.00коп.); 29.12.2010р. у розмірі 40% вартості товару (126000грн.00коп.), тобто у розмірі 90% вартості товару (283500грн.00коп.). Однак позивач стверджує, що остаточний розрахунок за товар у розмірі 10% (31500грн.00коп.) відповідачем здійснений не був, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 31500грн.00коп.

31.07.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/09-009282 від 27.07.2012р. про сплату суму боргу, яка на день звернення позивача з позовом до суду залишилась без задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив повну вартість отриманого товару), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 31500грн.00коп. Підставою позову є договір №212/12 від 26.02.2010р.

Договір №212/12 від 26.02.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Позивач, керуючись п. 1.1 договору №212/12 від 26.02.2010р., здійснив поставку обумовленого сторонами в Специфікації № 1 до вказаного договору товару відповідачу за видатковою накладною № РН-0002007 від 30.09.2010р.

Факт отримання товару відповідачем за видатковою накладною № РН-0002007 від 30.09.2010р. підтверджується підписом його представника за довіреністю №5412 від 30.09.2010р. та також відбитком печатки ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» в графі „Отримав". Отже поставка товару відповідачу фактична відбулася.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Відповідач не заперечує проти поставки та отримання товару від позивача загальною вартістю 315000грн.00коп., тобто спір між сторонами відносно поставки товару відсутній.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання з постачання товару позивач виконав у відповідності з умовами договору №212/12 від 26.02.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Саме підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.1 договору оплата за кожну партію поставленого товару здійснюється покупцем у гривнях, шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на умовах, зазначених у додатках до цього договору.

Враховуючи визначені Специфікацією № 1 до договору умови щодо оплати поставленого товару, оплата здійснюється покупцем у наступному порядку: 20% передоплата, 30% по факту повідомлення про готовність до відвантаження, 40% по факту поставки не пізніше 45 днів, 10% по факту підписання акту виконаних робіт.

Як стверджує позивач та встановлено судом із наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідач виконав свої зобов'язання щодо здійснення оплати вартості товару у загальному розмірі 283500грн.00коп., що складає загалом 90% вартості від загальної суми товару. Як вбачається зі змісту позову сутність спору між сторонами полягає у здійсненні остаточного розрахунку за поставлений товар у розмірі 10% вартості отриманого товару, що складає 31500грн.00коп.

Відповідач вважає, що строк оплати 10% вартості отриманого товару для нього не настав, так як акт виконаних робіт між сторонами не підписаний, інструктаж та пусконалагоджувальні роботи позивачем не виконані.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо нібито обумовленості сторонами необхідності складання акту виконаних робіт, виходячи з наступного.

Специфікацією №1 від 26.02.2010р. до договору № 212/12 від 26.02.2010р. зазначено, що у вартість генератора входить інструктаж та пусконалагоджувальні роботи. Таким чином, у даному випадку підписання акту виконаних робіт є лише складовою порядку здійснення оплати, до якої вже входять вартість інструктажу та пусконалагоджувальних робіт.

Разом з цим, обумовлені роботи не входять до предмету договору № 212/12 від 26.02.2010р., оскільки за вищевикладеними висновками суду вказаний договір є лише договором поставки і відповідно не встановлює будь-яких зобов'язань позивача в частині здійснення будь-яких пусконалагоджувальних робіт, як в тому числі не визначає строків їх проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, договір №212/12 від 26.02.2010р. укладений між сторонами у добровільному порядку, без заперечень та зауважень в частині виникнення у відповідача обов'язку оплатити повну вартість отриманого товару. Обумовлення сторонами в Специфікації № 1 до вказаного договору додаткових послуг, що входять до вартості генератора, не змінює предмет договору, який визначений сторонами саме як постачання товару та прийняття і оплата його вартості. Обов'язок позивача здійснити ці роботи у будь-який строк умовами договору не передбачений, в тому числі договір не встановлює будь-яких зобов'язань для позивача відносно оформлення акту виконаних робіт.

Як свідчать матеріали справи, позивач 17.04.2012р. направив на адресу відповідача лист №02/09-004708 від 12.04.2012р., яким просив повідомити про дату, на яку необхідно направити фахівців для проведення пусконалагоджувальних робіт, в свою чергу ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» листом №219/12 від 26.04.2012р. надав відповідь про те, що пуск генератору азотного мембранного типу планується у другому кварталі 2012р., про дату пуску генератору буде повідомлено додатково.

Матеріали справи не містять жодних повідомлень, листів щодо повідомлення позивача про дату пуску генератору.

Крім того суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст. 251 та ч.2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

За висновками суду, умови Специфікації № 1 щодо здійснення оплати у розмірі 10% по факту підписання акту виконаних робіт пов'язують строк оплати з певною подією - підписанням акту виконаних робіт, а тому вказані умови не можна розцінювати як узгодження сторонами конкретного строку оплати остаточної вартості товару у розмірі 10% від його вартості, оскільки це суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1. ст. 252 Цивільного кодексу України.

Доказів узгодження сторонами строку оплати залишку оплати 10% вартості поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що роботи не є подією яка має неминуче настати, суд застосовує до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.07.2013р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/09-009282 від 27.07.2012р. про сплату суму боргу, яка на день звернення позивача з позовом до суду залишилась без задоволення. Направлення відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком №2513 від 31.07.2012р. та описом вкладення у цінний лист від 31.07.2012р.

Оскільки відповідач не оплатив залишок вартості отриманого товару у розмірі 31500грн.00коп. протягом 7 днів з дня отримання вимоги, станом на час звернення позивача з позовом строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за отриманий товар наступив та вже почалося прострочення виконання вказаного зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи позивач через канцелярію суду 20.06.2013р. надав банківські виписки, відповідно до яких вбачається, що відповідач 31.05.2013р., тобто вже після порушення провадження по справі, здійснив перерахування позивачу грошових коштів у розмірі 5000грн.00коп. з призначенням платежу «за поставл.ТМЦ- генератор азоту мембр. типа согл. договора №212/12 от 26.02.2010р. спец.№1, счет №01-11/06-10 от 11.06.10», тим самим частково оплатив заявлену до стягнення заборгованість.

Як вбачається з представленого позивачем 20.06.2013р. суду акту звірки розрахунків сума сальдо за договором №212/12 от 26.02.2010р. станом на 06.06.2013р. на користь позивача складає 26500грн. 00коп., враховуючи здійснену 31.05.2013р. оплату у розмірі 5000грн.00коп.

Як вбачається з представленого відповідачем 01.07.2013р. суду акту звірки розрахунків сума сальдо розрахунків між сторонами за договором №212/12 от 26.02.2010р. станом на 19.06.2013р. на користь позивача складає 26500грн. 00коп., враховуючи здійснену 31.05.2013р. оплату у розмірі 5000грн.00коп.

Сплата суми основного боргу у розмірі 5000грн. 00коп., яка є предметом судового розгляду за змістом п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є підставою припинення провадження у справі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази сплати суми заборгованості в розмірі 26500грн.00коп. суду не надані, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині суми основного боргу є такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Приймаючи до уваги, що часткова оплата відповідачем суми основного боргу у розмірі 5000грн. здійснена відповідачем вже після подання позову, понесені позивачем судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України в повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (в формі товариства з обмеженою відповідальністю), м.Суми до Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод», Донецька обл., м. Макіївка про стягнення суми боргу у розмірі 26500грн.00коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ясинівський коксохімічний завод» (86110, Донецька обл., м. Макіївка, вул. 50 років Утворення СРСР, будинок 5, код ЄДРПОУ 00191035) на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) (40020, м. Суми, пр-т. Курський, будинок 6, код ЄДРПОУ 21127532) суму основного боргу в розмірі 26500грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.50коп.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000грн.00коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині вимог.

У судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2013р

Суддя Ю.В. Макарова