Рішення № 32350506, 04.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/13848-2012 04.07.13

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалова А.І. (головуючий), Босий В.П., Удалова О.Г., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 5011-73/13848-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Флариш ЛТД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест»

про стягнення 314532,94 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс

Кепітал Інвест»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Флариш ЛТД»

про визнання договору недійсним

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Лепишко О.І., довіреність б/н від 04.01.2013р.;

Хім`як Т.Я., довіреність б/н від 12.06.2013р.;

Блажко Н.М., директор, довідка ЄДРПОУ № 145110 від 16.07.2008р.

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Флариш ЛТД» (надалі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 314532,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за перісним позовом посилається на те, що відповідач в порушення укладеного між сторонами Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 200 000,00 грн. За несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару позивачем додатково нараховані пеня в сумі 54224,18 грн. 3% річних - 13450,23 грн. та інфляційні - 46858,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2012р. (суддя Баранов Д.О.) порушено провадження у справі № 5011-73/13848-2012 та призначено розгляд справи на 26.10.2012р.

25.10.2012р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, 26.10.2012р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в сумі 10 000,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 26.01.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та витребувані судом докази не подав.

Ухвалою від 26.10.2012р. суд відклав розгляд справи на 16.11.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

15.11.2012р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній позов не визнає, а також зустрічна позовна заява про визнання Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. недійсним.

В обґрунтування вимог за зустрічним позовом позивач посилається на те, що недійсність договору зумовлена недосягненням сторонами в момент його укладення згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, а саме: не визначено кількість та асортимент товару, його якісні показники, ціну за одиницю товару. Крім того, сторонами не досягнуто згоди щодо строку поставки товару. Визначаючи правову підставу недійсності, позивач посилається на ч. 5 ст. 203 ЦК України, вважаючи, що вищенаведені обставини свідчать про те, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, недотримання істотних умов при укладанні договору поставки є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою від 16.11.2012р., на підставі ст. 60 ГПК України, суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом та призначив розгляд справи на 30.11.2012р.

28.11.2012р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли заперечення на відзив та на зустрічну позовну заяву з додатковими доказами.

Присутній у суовому засіданні 30.11.2012р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 19.12.2012р.

Крім того, ухвалою від 30.11.2012р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням представників сторін, поданого в судовому засіданні.

10.12.2012р. на адресу Господарського суду міста Києва від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 190 000,00 грн., інфляційні - 7416,84 грн., 3% річних - 14622,82 грн. та пеню в сумі 56566,94 грн.

Також, 19.12.2012р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення щодо порядку розрахунку індексу інфляції.

В засіданні суду 19.12.2012р. суд ухвалив про призначення справи до колегіального розгляду.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 20.12.2012р. визначено склад колегії суддів, для розгляду даної справи у складі: Баранов Д.О. (головуючий), Стасюк С.В., Ониськів О.М.

Ухвалою суду від 21.12.2012р. справу прийнято колегією суддів до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2013р.

16.01.2013р. від відповідача за первісним позовом надійшли додаткові заперечення щодо порядку розрахунку індексу інфляції.

Присутній у судовому засіданні 18.01.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги за первісним позовом з урахуванням раніше поданих заяв про зменшення позовних вимог та заперечив проти задоволення зустрічного позову.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

В подальшому, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданнях суду оголошувались перерви до 06.02.2013р., до 13.02.2013р. та до 25.02.2013р.

Проте, судове засідання 25.02.2013р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у справі Баранова Д.О. на лікарняному.

З метою дотримання процесуальних строків, на підставі розпорядження Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 25.02.2013р., справу № 5011-73/13848-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), судді Ониськів О.М. та Стасюк С.В.

Ухвалою суду від 28.02.2013 р. справу № 5011-73/13848-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалова А.І. (головуючий), Ониськів О.М., Стасюк С.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.03.2013 р.

26.03.2013р. на адресу Господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 190000,00 грн., інфляційні - 7416,84 грн., 3% річних - 16245,86 грн. та пеню в сумі 56566,94 грн.

Крім того, 27.03.2013р. суддя Стасюк С.В. звернувся до голови Господарського суду міста Києва із заявою про вивід його зі складу колегії суддів, яка розглядає справу № 5011-73/13848-2012, у зв'язку із великою завантаженістю.

З метою дотримання процесуальних строків, на підставі розпорядження Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 27.03.2013р., справу № 5011-73/13848-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), судді Босий В.П. та Ониськів О.М.

Присутній в судовому засіданні від 27.03.2013р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, проте документи, витребувані судом, не надав.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, проте 27.03.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути в засідання повноважного представника.

Ухвалою від 27.03.2013р. суд відклав розгляд справи на 11.04.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Присутній в судовому засіданні від 11.04.2013р. представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, а також заперечив проти задоволення зустрічного позову, проте документи, витребувані судом, не надав.

Представник відповідача заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити зустрічний позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 29.04.2013р.

Судове засідання 29.04.2013р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням суддів Привалова А.І та Ониськів О.М. у відпустці.

З метою дотримання процесуальних строків, на підставі розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 29.04.2013р., справу № 5011-73/13848-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Котков О.В. (головуючий), судді Босий В.П. та Удалова О.Г.

Ухвалою суду від 29.04.2013р. справу № 5011-73/13848-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Котков О.В. (головуючий), Босий В.П., Удалова О.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2013 р.

Беручи до уваги, що суддя Привалов А.І. вийшов з відпустки, згідно розпорядження Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 29.04.2013р., справу № 5011-73/13848-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Босий В.П., Удалова О.Г.

Ухвалою від 15.05.2013р. справу № 5011-73/13848-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Босий В.П., Удалова О.Г. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2013р.

19.06.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Дане клопотання мотивоване тим, що позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на видатковій накладній № 518 від 25.10.2011р., проте відповідач ставить під сумнів справжність зазначеної видаткової накладної, оскільки підписи особи на видатковій накладній № 518 від 25.10.2011р. та на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 001217 від 21.10.2011р. є різними.

До початку розгляду справи від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 20.06.2013р. через загальний відділ господарського суду надійшли додаткові заперечення на зустрічний позов та клопотання про зменшення позовних вимог, згідно з яким позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача 190000,00 грн. боргу, 7499,91 грн. інфляційних втрат, 53549,79 грн. пені, 17050,14 грн. 3% річних та відшкодувати витрати по сплаті судового збору в розмірі 6290,66 грн.

Присутні в судовому засіданні 20.06.2013р. представники позивача за первісним позовом підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача просив задовольнити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представники позивача за первісним позовом заперечили проти призначення експертизи.

З метою вирішення питання щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів у справі та виклику в судове засідання працівника відповідача Мудрика Ярослава Миколайовича, як особу, яка повинна була отримувати товар за спірною видатковою накладною, для відібрання вільних зразків підпису.

Ухвалою від 20.06.2013р. суд відклав розгляд справи на 04.07.2013р., у зв'язку з витребуванням нових доказів у справі.

03.07.2013р. через загальний відділ господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням юриста та працівника відповідача Мудрика Ярослава Миколайовича у відпустці.

Крім того, 04.07.2013р. до початку розгляду справи від позивача за первісним позовом надійшли пояснення, в яких останній заперечує проти призначення судової експертизи, просить задовольнити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Присутні в судовому засіданні 04.07.2013р. представники позивача за первісним позовом підтримали заявлені позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог, заперечили проти відкладення розгляду справи, призначення судової почеркознавчої експертизи та задоволення зустрічного позову.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової експертизи, оскільки не надання відповідачем витребуваних судом доказів та не забезпечення в судове засідання явки Мудрика Ярослава Миколайовича робить для суду неможливим визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів, а також здійснення перевірки (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зі змінами та доповненнями).

Фактично подання відповідачем клопотання без доказів, достатніх для проведення експертних досліджень, свідчить про намір останнього лише затягнути вирішення спору по суті, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Також, суд відхилив клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про відкладення розгляду справи з наступних підстав.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання 04.07.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача відмовлено.

Отже, оскільки відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, проте не зазначив поважних причин, з яких не виконав вимоги суду та не подав, витребувані в ухвалі від 20.06.2013р., документи, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2009р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 384/06/09, у відповідності до п.п. 1.1., 1.4. якого, постачальник зобов'язується передату у власність покупцеві продукцію, цукор-пісок білий, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Поставка продукції за договором може здійснюватись партіями.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що у випадку поставки продукції партіями загальна кількість продукції складається із кількості всіх партій продукції, поставлених за договором.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору, строк поставки, умови поставки та місце поставки погоджуються сторонами або у додаткових угодах або визначаються у заявках покупця.

Продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з усіма необхідними та передбаченими законодавством України супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.3. договору, загальна вартість продукції за договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за договором. Строки розрахунків та суми платежів можуть бути змінені за взаємною згодою сторін.

У п. 10.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1. договору, та закінчується 31.12.2010р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена (п. 10.2. договору).

Підж час розгляду справи сторони не надали суду доказів розірвання Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., а, отже, на день розгляду справи, договір є чинним.

Відповідно до п. 10.3. договору, закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно п. 12.6. договору, додаткові угоди та додатки до договору, є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Судом встановлено, що 20.10.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., в якій визначили, що позивач поставляє відповідачу цукор-пісок білий з буряка у кількості 200 000 кг, загальною вартістю 1 280 000,00 грн. Термін поставки: 21.10. - 25.10.2011 року. Термін оплати: 25 календарних днів з дати поставки. Продукція передається покупцеві на умовах «FCA - франко-перевізник» за адресою: Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, м. Старокостянтинів, вул. заводська, 1», згідно Офіційних правил тлумачень міжнародних торгових термінів МТП (Інкотермес), в редакції 2010 року» В інших питаннях сторони керуються умовами основного договору.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору та Додаткової угоди № 3 до Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 280 000,00 грн., згідно видаткових накладних № 514 від від 20.10.2011р. на суму 364800,00 грн., № 515 від 22.10.2011р. на суму 128000,00 грн., № 517 від 24.10.2011р. на суму 544000,00 грн., № 518 від 25.10.2011р. на суму 243200,00 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт отримання товару представником відповідача також підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 001217 від 21.10.2011р. (Типова форма № М-2), копія якої залученя до справи.

Натомість, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 090 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем за отриманий товар на день розгляду справи становить 190000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем за первісним позовом не спростовано факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару.

Також, відповідачем за первісним позовом не доведено належними та допустими доказами, що поставка товару здійснювалась не навиконання умов Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., зокрема Додаткової угоди № 3 від 20.10.2011р.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 190000,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 53549,79 грн., 3% річних у сумі 17050,14 грн. та інфляційні - 7499,91 грн., які нараховані за час прострочення платежу окремо за кожною видатковою накладною № 514 від від 20.10.2011р., № 515 від 22.10.2011р., № 517 від 24.10.2011р., № 518 від 25.10.2011р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.8. договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наведений у клопотанні про зменшення позовних вимог, який поданий в судовому засіданні 20.06.2013р. позивачем, розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, оскільки нарахування пені здійснено позивачем з врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та того, що 2012 рік мав 366 днів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 53549,79 грн.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Як вбачається з розрахунків позивача, наведених у клопотанні про зменшення позовних вимог, поданого в судовому засіданні 20.06.2013р., останнім здійснено нарахування інфляційних втрат з урахуванням вищезазначених вимог.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, задовольняє їх у сумі 7499,91 грн. та 17050,14 грн. відповідно, згідно з розрахунками позивача які є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розгляду позовних вимог за зустрічним позовом, то суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. недійсним, у зв'язку з невідповідністю договору вимогам законодавства та недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов господарського договору, а саме: предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів такого виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно абз. 3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., не є укладеними правочини (договори), в яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Як вбачається зі змісту Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р., у п. 1.1 сторонами було погоджено предмет договору, а саме поставку цукру-піску білого.

Згідно п. 4.2. договору, загальна вартість продукції за договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за договором.

Також, у п.п. 10.1., 10.2. договору визначено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк договору закінчується 31.12.2010р. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір не продовжувати його, то строк дії цього договору буде автоматично продовжено на 1 календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору не обмежена.

Отже, здійснивши аналіз умов договору поставки, суд дійшов висновку, що при укладенні Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, наявність яких передбачена вимогами чинного законодавства, а тому договір є укладеним.

Крім цього, суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом прийняв продукцію від відповідача у повному обсязі без зауважень або застережень, що підтверджується відповідними видатковими накладними, частково розрахувався за неї та підтвердив факт наявності грошових зобов'язань перед позивачем за прийняту продукцію (акти звірки розрахунків від 05.12.2011р. та гарантійні листи від 0612.2011р., від 17.04.2012р.). Тобто позивач своїми конклюдентними діями (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення, але не у формі усного чи письмового волевиявлення, а своєю поведінкою, щодо якої можна зробити певний висновок про конкретний намір) підтвердив факт укладення Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. та факт його реального виконання сторонами.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (абз. 1 п. 8 зазначеної вище постанови Пленуму).

З огляду на викладене, суд зазначає, що недотримання сторонами в момент укладення договору вимог щодо погодження істотних умов договору може слугувати підставою для визнання його неукладеним, а неналежне виконання сторонами умов договору під час його дії може бути підставою для його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнано судом недійсним.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивачем не надано суду доказів, в порядку ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, про те, що умови Договору поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, як вбачається з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір поставки № 384/06/09 від 03.06.2009р. укладений в письмовій формі, підписаний керівниками сторін, містить відтиски печаток сторін

З огляду на викладене, та те, що позивачем не доведено наявності передбачених ст. 203 ЦК України, підстав недійсності правочину, суд приходить до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ. А, код ЄДРПОУ 34047146) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Флариш ЛТД» (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченка, 2; код ЄДРПОУ 32024153) 190 000,00 грн. боргу, 7499 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 53549 грн. 79 коп. пені, 17050 грн. 14 коп. 3% річних та 5362,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.07.2013 р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя В.П. Босий Суддя О.Г. Удалова А.І. Привалов