Ухвала суду № 32349151, 04.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"04" липня 2013 р. Справа № 0670/5145/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Чернишової Н.А., Шпірук Л.П. - представників за довіреностями,

від відповідача: Шафранського Д.С., представника за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" квітня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2012 р. за № 0000232301 та № 0000222301.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на безпідставність висновків контролюючого органу в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ "Бердичівзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. перевіряючі не врахували зданих уточнюючих декларацій з податку на прибуток за 2 та 2 - 3 квартали 2011р. , крім того, позивач вважає, що висновок відповідача про нікчемність угоди з ТОВ МПК "ГСМ" є безпідставним, оскільки дана господарська операція є реальною, спрямованою на настання правових наслідків обумовлених нею, її реальність та виконання підтверджується первинними документами, а тому підприємством податковий кредит сформовано правомірно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2013року позов задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 26.01.2012 р. № 0000232301 та № 0000222301.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить вказану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що Бердичівською ОДПІ, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бердичівзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р.

За наслідками проведення перевірки складено акт №6225/23-01/33767410 від 30.12.2011р. В акті перевірки вказано про допущення Товариством таких порушень:

1. пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.94р № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями) та п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137, пп. 138.4 п. 138.1, п.138.2 ст. 138 Розділу III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 77959грн., у тому числі за:

- за 2010р. на суму 19139 грн.;

- за 2-3квартали 2011р. на суму 58820грн.;

2. п.1.7 ст. 1, пп..7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. на 15311грн., а саме:

- жовтень 2010р. - на суму 7700 грн..;

- листопад 2010р. - на суму 7611 грн..;

Крім того вказано, що ТОВ „Бердичівзернопродукт" порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: по правочинах учинених за жовтень 2010р, листопад 2010р. з ТОВ „МПК ГСМ" .

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення - рішення № 0000222301 26.01.2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні податкового повідомлення - рішення №0000222301 26.01.2012 року про донарахування податку на прибуток відповідачем не враховано факти заниження показників собівартості 2 кварталу 2011р. на 436371грн. та 2-3кв.2011р. на 239580грн. та право платника податків, встановлене ст.50.1 Податкового кодексу України на внесення змін до податкової звітності шляхом надіслання до податкового органу уточнюючого розрахунку до податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше : або дати списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.2. підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Згідно Положення про порядок подання та заповнення Декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженого наказом ДПА України від 28.02.2011 №114 показники декларації за 3 квартал 2011р. подаються наростаючим підсумком за 2 та 3 квартали 2011р.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" подало декларації за 2 квартал 2011 року, що містить показники 2 кварталу 2011р., а за 2 - 3 квартали 2011р. наростаючим підсумком.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, «значених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених (цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Бердичівзернопродукт» провело коригування завищених у 2 кв. 2011р. показників декларації у складі показників декларації за 2 - 3 кв.2011р.

Вказані декларації не були визнані податковою звітністю через невідповідність встановленій формі.

Позивач оскаржив таке рішення податкового органу в судовому порядку.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.09.12р. у справі №0670/5391/12, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволено - визнано протиправним та скасовано рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 07.12.2011 р. № 18940/10/15-01 про невизнання податкової декларації.

Не зважаючи на вказане рішення суду в акті перевірки №6225/23-01/33767410 від 30.1.2011р. податковим органом наведені данні доходу підприємства лише виключно за 3 кв. 2011р. в розрізі бухгалтерських проводок, а висновок зроблено про заниження доходу за 2-3 квартали 2011р. без урахування приписів п.2. підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України щодо формування показників Декларації 2-3кв.2011р. наростаючим підсумком та поданої позивачем уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2-3 кв.2011р.

Відповідно до п. 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України при обчисленні об`єкта оподаткування враховуються суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання (п.138.11 ст.138 ПКУ). Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Крім того, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що при формуванні валових витрат 4 кварталу 2010р. позивачем до їх складу безпідставно включено вартість пічного палива на суму 76555грн. та відповідно завищено податковий кредит за жовтень 2010р. на суму 7700грн. за листопад 2010р. на суму 7610грн. з огляду на відсутність довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно вказав, що до перевірки подані видаткові накладні, товарно-транспортні та податкові накладні, які відповідають вимогам первинного документа та підтверджують факт здійснення господарської операції, а тому підприємством правомірно включено вартість пічного палива до валових витрат.

Підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 26.01.2012 року №0000232301 став висновок відповідача в акті перевірки про встановлення порушення позивачем п.1.7 ст. 1, пп..7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р. на 15311грн., а саме:

- жовтень 2010р. - на суму 7700 грн..;

- листопад 2010р. - на суму 7611 грн.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Судом встановлено, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ТОВ "МПК ГСМ" та інших первинних документів формував податковий кредит.

Невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам відповідач не довів. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально. Усі вище перелічені суми підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам податкового законодавства.

На час видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в органах державної податкової служби як платники податку на додану вартість, фактів виписки податкових накладних особою, що не є платником податку на додану вартість в ході перевірки не встановлено.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів та послуг, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про завищення від'ємного значення податку на додану вартість з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, слід зазначити, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним-засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин. якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

В ході розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст.234 ЦК України фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому наполягає ДПІ в Акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України

Також відповідачем не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що операції між ТОВ "Бердичівзернопродукт" та ТОВ МПК ГСМ" документально підтверджені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ та Податкового кодексу України та не мають ознак нікчемного правочину.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні послуг ТОВ МПК ГСМ" у розмірі 15311грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 26.01.2012 №0000232301 та №0000222301.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "16" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) (підпис) Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" липня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" ул.Леніна,84,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу Бердичівська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул. Б. Хмельницького,24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312