Ухвала суду № 32346349, 09.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 р.Справа № 2а-7935/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-7935/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕР-ПЛАСТ СЕРВИС"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 р. позов ТОВ "ИНТЕР-ПЛАСТ СЕРВИС" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 30.05.2012 р. № 0000082220.

Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (далі-відповідач), не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2012 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень п. 198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, неврахування висновків актів податкових перевірок контрагента позивача, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова суду першої інстанції переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ИНТЕР-ПЛАСТ СЕРВИС» з питання взаємовідносин з ТОВ «Промспец консалтинг» за період січень-листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 729/22-207/3163520 від 16.05.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено п.198.3, п.198.6 ст.198ПК України, внаслідок заниження ним податку на додану вартість всього у сумі 234 556 грн., у тому числі по періодах:

січень 2011 р. - 20 102,60 грн.,

лютий 2011 р. - 4 805,38 грн.,

березень 2011 р. - 19 739,16 грн.,

квітень 2011 р. - 20 083,77 грн.

травень 2011 р. - 21 425,56 грн.,

липень 2011 р. - 30 013,75 грн.,

серпень 2011 р. - 34 335,91 грн.,

вересень 2011 р. - 27 673,66 грн.,

жовтень 2011 р. - 17 013,68грн.,

листопад 2011 р. - 39 372,67 грн. (т. 1,а.с. 28-61).

30.05.12 р. Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 293 198,00 грн. (234 556,00 грн. -основний платіж, 58 642,00 грн. - штрафні санкції) (т. 1, а.с. 9).

Підставою нарахування позивачу спірних податкових зобов'язань є висновок відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій за угодами позивача з ТОВ «Промспец-консалтинг», з посиланням на акти податкових перевірок контрагента позивача та неможливості проведення зустрічної звірки по господарським відносинам вказаного суб'єкта з іншими підприємствами за період січень 2011 року - листопад 2011 року, якими встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, в зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, тобто господарські операції ТОВ «Промспец консалтинг» не мають реального товарного характеру.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок формування податкових зобов'язань підприємства з операцій, що не мали реального характеру, не підтверджені належними доказами, тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі таких доводів, підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом встановлено, що ТОВ "ИНТЕР-ПЛАСТ СЕРВИС" є юридичною особою та платником податків, що підтверджується свідоцтвом і довідкою (т.1, а.с.68,70).

02.09.2010 р. ТОВ «ИНТЕР-ПЛАСТ СЕРВИС» (покупець) та ТОВ «Промспец-консалтинг» (продавець) укладено договір, за умовами якого позивачу постановлено товар, а саме, гуму, техпластини, асбокартон, набивку сальн., асбошнури тощо (т.1, а.с. 78-80).

Реальність проведення операцій за угодою суду підтверджено податковими накладними, рахунками фактурами, видатковими накладними, (т.1, а.с. 40, 81-. 83,103,117-118,139,163-164,194-195,215-216,237-238; т. 2, 19-20, 42-43, 59-60, 70-71, 83-84, 116-117, 137-138, 156-157, 179-180, 212-213, 223-224, 231-232; т.3, а.с. 17-18, 27-28).

Транспортування ТМЦ здійснено позивачем з залученням третіх осіб, підставі договору про надання транспортних послуг, що підтверджується копією договору, актами виконаних робіт, ТТН (т. 4, а.с. 4-8, 5, 9-32).

Придбаний товар зберігався на складі позивача, що перебуває в його користуванні на підставі договору оренди від 04.01.2011 р. (т. 4,а.с. 102).

Розрахунки з ТОВ «Промспец консалтинг» за отриманий товар позивачем проведено у безготівковий спосіб, що підтверджується виписками по рахунку позивача (т.3, а.с. 195-249в).

ТМЦ, отримані позивачем за угодою від 02.09.2010 р., в подальшому використані у господарській діяльності позивача - реалізовані підприємства-замовникам, що підтверджено видатковими, податковими накладними, копіями договорів (т.1, а.с. 86-101,105-115,119-137,141-161,165-192,196-213, 217-235,239-250; т.2, а.с. 10-17, 21-40,44-57,61-68,72-81,85-114,118-135,139-154,158-177,181-210,214-221,225229,233-250, т.3, а.с. 10-15,19-25, 29-42).

Також судом встановлено, що між 01.07.2011 р. позивачем, в якості замовника, та ТОВ «Промспец-консалтинг», в якості виконавця, укладено договір про надання послуг, а саме, консультації по складанню, оформленню журналів-ордерів, книг придбання та продажу товарів (робіт, послуг) головної книги відомості обліку валових доходів і звітів за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. (т.3, а.с. 43).

Вартість послуг сторонами договору узгоджено в протоколі узгодження ціни від 01.07.2011 р. (т.4, а.с. 44).

В підтвердження виконання угоди позивачем як до перевірки, так і до суду надано акт виконаних, податкову накладну (т.3, а.с. 45,т.4 а.с. 46).

Необхідність укладення вказаного договору обґрунтована позивачем відсутністю на підприємстві бухгалтера.

На час укладення та виконання угод позивач і його контрагент були наділені необхідним обсягом правосуб'єктоності, були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується довідками та витягами Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми ПДВ за спірними господарськими операціями позивач відніс до податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових накладних.

Первинні бухгалтерські документи по операціям позивача з ТОВ «Промспец консалтинг», надавалися позивачем до податкової перевірки та до суду, та перевірялися податковим органом. Заперечення з приводу їх належності в акті податкової перевірки відсутні.

Колегія суддів також вважає, що вказані документи, зокрема податкові накладні, які в силу приписів податкового закону є підставою для нарахування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Промспец консалтинг» податкових накладних.

Отже, суми ПДВ, сплачені позивачем в ціні ТМЦ (послуг) за угодами з ТОВ «Промспец консалтинг" від 02.09.2010 р. та 01.07.2011 р. законно віднесено ним до податкового кредиту відповідних періодів.

Судом встановлено, що підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства є дані актів документальних позапланових невиїзних перевірок № 546/18-011/37091549 від 07.04.2011 р., № 1253/15-05-14/37091549 від 01.06.2011 р., № 1482/15-05-14/37091549, та актів про неможливість проведення зустрічних звірок № 61/23-03-05/37093551 від 07.10.2011 р., р. № 112/23-03-05/37091549 від 21.10.2011, № 219/23-03-05/37091549 від 07.11.2011 р., № 251/23-03-05/37093551 від 13.12.2011 р., № 140/15-02-36/37091549 від 29.02.2012 р., складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо ТОВ "Промспец консалтинг" за звітні періоди січень 2011 року-листопад 2011 року, в яких міститься висновок про відсутність факту реального вчинення контрагентом позивача господарських операцій та нікчемність укладених з іншими особами угод, з посиланням на те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, транспортні засоби; правовідносини ТОВ «Промспец консалтинг» з іншими контрагентами порушують п.п. 1, 5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу, не спричиняючи реального настання правових наслідків, відповідно є нікчемними; ТОВ «Промспец консалтинг» не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Акти податкових перевірок контрагента позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання податкового кредиту позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем , предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки по не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Пояснення осіб, опитаних податківцями на предмет знаходження підприємства контрагента позивача за юридичною адресою не є належними доказами в підтвердження висновків податкової перевірки позивача, тому як згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб- підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит і з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача про реальність вчинених угод позивача з ТОП «Промспец консалтинг».

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача, податковим органом не наведено.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. У справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належних доказів в підтвердження своїх доводів про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між контрагентами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової перевірки, і суд першої інстанції з даного приводу прийшов до правильних висновків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-7935/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.