Постанова № 32346293, 08.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2013 р. Справа № 5008/436/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марка Р.І.

суддів Бойко С.М. Малех І.Б.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

за участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився;

третьої особи: не з’явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транскарпатбуд’’, с. Ляхівці, Ужгородський район № б/н від 14.06.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11.06.13 року

у справі № 5008/436/2012

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Транскарпатбуд’’, с. Ляхівці, Ужгородський район,

до відповідача: публічного акціонерного товариства ,,Готельно-туристичний комплекс ,,Інтурист-Закарпаття’’, м. Ужгород,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ясени’’, м. Ужгород,

про: стягнення 22 412,05 грн.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 11.06.2013 року (суддя Мокану В.В.) заяву ПАТ «Готельно – туристичного комплексу «Інтурист - Закарпаття» про розстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року у справі № 5008/436/2012 задоволено частково.

Розстрочено виконання рішення суду на один рік відповідно до наступного графіку: до 12 липня 2013 року – 2001,80 грн.; до 12 серпня 2013 року - 2001,80 грн.; до 12 вересня 2013 року - 2001,80 грн.; до 12 жовтня 2013 року - 2001,80 грн.; до 12 листопада 2013 року - 2001,80 грн.; до 12 грудня 2013 року - 2001,80 грн.; до 12 січня 2014 року - 2001,80 грн.; до 12 лютого 2014 року - 2001,80 грн.; до 12 березня 2014 року - 2001,80 грн.; до 12 квітня 2014 року - 2001,80 грн.; до 12 травня 2014 року - 2001,80 грн.; до 12 червня 2014 року - 2001,80 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 11.06.2013р. у справі № 5008/436/2012, позивач - ТзОВ ,,Транскарпатбуд’’ - подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про надання розстрочки виконання рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що господарським судом першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали порушено ст. 4 ГПК України та порушено принцип рівності сторін перед законом та судом шляхом позбавлення його можливості заперечити доводи відповідача та подати докази на спростування його доводів щодо наявності підстав для розстрочення виконання судового рішення.

Окрім того, на переконання скаржника, винесенням оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд фактично позбавив позивача права розпоряджатися власними коштами, що на його думку, є протиправним втручанням в господарську діяльність товариства.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.13р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 08.07.2013р.

В судове засідання 08.07.2013р. учасники судового процесу явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 174-176).

8 липня 2013 року на розгляд суду поступило клопотання позивача (телеграма) про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 5008/977/2012, що розглядається Вищим господарським судом України, яке мотивоване тим, що ухвалою місцевого господарського суду було затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якої позивача було включено до реєстру конкурсних кредиторів, а ухвалою ЛАГСу провадження у праві було зупинено до винесення рішення Вищим господарським судом України.

Судова колегія відмовила у задоволенні клопотання, оскільки таке документально не підтверджене.

Окрім того, суд апеляційної інстанції обмежений п’ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду

Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників учасників судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, судова колегія дійшла висновку про відповідність ухвали господарського суду Закарпатської області від 11.06.2013 року нормам чинного законодавства, матеріалам та дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року позовні вимоги ТзОВ ,,Транскарпатбуд’’ до відповідача ПАТ ,,Готельно-туристичний комплекс ,,Інтурист-Закарпаття’’, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТзОВ ,,Ясени’’ про стягнення 22 412,05 грн. задоволено частково.

З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 12 931 (дванадцять тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн. 17 коп., в т.ч. 12 075 (дванадцять тисяч сімдесят п’ять) грн. заборгованості за договором № 14/2 від 06.07.2009 року, 522 (п’ятсот двадцять дві) грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 333 (триста тридцять три) грн. 54 коп. 3 % річних, а також 928 (дев’ятсот двадцять вісім) грн. 64 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2012 року рішення господарського суду Закарпатської області від 25.06.2012 року скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення з ПАТ “Готельно-туристичний комплекс “Інтурист-Закарпаття” на користь ТзОВ “Транскарпатбуд” 9 200,00 грн. - основного боргу, 242,25 грн. - інфляційних витрат, 38,63 грн. - 3 % річних, прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

В решті рішення залишено без змін.

З відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 1609,50 грн. судового збору та 340,43 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

12 листопада 2012 р. на виконання рішення видано судовий наказ.

22 листопада 2012 року міським ВДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35354012.

Зважаючи на свій майновий стан боржник, 24.04.2013 року подав заяву про розстрочку виконання рішення суду терміном на 7 років.

Розглянувши вказану заяву відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення такої. Судове рішення у даній справі розстрочено на один рік рівними щомісячними платежами.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов’язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).

За приписом частин другої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Згідно зі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об’єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що при прийнятті такої місцевий господарський суд правомірно взяв до уваги важкий фінансовий стан та майнові інтереси обох сторін, зважаючи на детальний фінансовий план та складений відповідно до нього реальний графік погашення заборгованості, також те, що негайне виконання рішення спричинить арешт коштів та майна, призведе до банкрутства товариства з припиненням його господарської діяльності, а часткове помісячне погашення боргу буде в інтересах обох сторін, оскільки забезпечить діяльність підприємства, отримання ним прибутків та можливість погашення боргу.

Доводи скаржника щодо позбавлення його можливості подати відповідні докази та спростувати доводи відповідача, не знаходять свого підтвердження, оскільки як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи відкладався неодноразово, відтак скаржник не був позбавлений права подати всі докази та навести доводи на спростування вищевказаної заяви про розстрочку судового рішення, в порядку ст. 33 ГПК України.

Не подано таких доказів й суду апеляційної інстанції.

Крім того, слід зазначити, що суд першої інстанції врахував й інтереси позивача, оскільки зменшив час розстрочки з 7 до 1 року з гарантованими щомісячними проплатами суми боргу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 11.06.13р. у справі № 5008/436/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 11 липня 2013р.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Малех І.Б.