Постанова № 32346235, 10.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 р. Справа № 904/1622/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.

при секретарі судового засідання Євстигнеєвій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С., довіреність №14-69 від 22.03.2013р., представник

від відповідача: Талан О.Л., довіреність №1718 від 27.08.12, представник;

Чікіньов Д.М., довіреність №1717 від 27.08.12, представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. у справі №904/1622/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські

теплові мережі", м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 903 996 грн 54 коп

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 725 599,87 грн, 3% річних - 2063181,68 грн, інфляційні втрати - 299 577,26 грн та суму судового збору - 68820,00 грн. В частині стягнення пені у розмірі 303 202,20 грн відмовлено на підставі ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, в решті - на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд не мав права застосовувати до спірних відносин ст. 233 Цивільного кодексу України, не з`ясувавши всі обставини справи та не врахувавши фінансові результати та баланс Позивача, що були ним подані. Зазначив, що закуповує імпортований природний газ, а внаслідок неналежного виконання зобов`язань своїх контрагентів (таких як Позивач) змушений залучати комерційні кредити, погашення яких можливе лише шляхом стягнення пені з боржників у розмірі, передбаченому договорами. Крім того, Відповідачем не було доведено винятковість обставин, за яких суд мав право зменшувати пеню. Вважає, що суд прийняв рішення не враховуючи інтереси Позивача.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість судового рішення. Зазначив, що надав суду достатньо доказів, що підтверджують винятковість випадку несвоєчасної сплати за газ, зокрема, наголосив на значній дебіторській заборгованості населення, бюджету та бюджетних установ, а також на тому, що повністю розрахувався за основним зобов`язанням. Крім того вказав на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між залученими кредитними коштами та нарахуванням штрафних санкцій на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" - постачальник та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" - споживач (надалі - Позивач) був укладений типовий договір №7809/21/128626 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (надалі - Договір) строком дії з 01.01.2012р. до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Позивача, а Позивач зобов`язався оплатити Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

На виконання умов Договору протягом січня - серпня 2012 року Постачальник поставив, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 143 317 653,97 грн, що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу та актами виконаних робіт (а.с. 46 - 65, т.1)

Відповідно до п.4.7 та п 4.6 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Позивачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 8:00 години першого дня місяця до 8:00 години першого дня наступного місяця включно. Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим ( п 4.6 Договору).

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав неналежним чином, оскільки допустив порушення встановленого Договором строку остаточного розрахунку. Перерахував на рахунок постачальника грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 58227904,99 грн, що підтверджується оборотною відомістю по рахунку 361/72 за 01.09.2011р. - 30.09.2012р., довідкою про операції та довідкою про сальдо, а також актом звіряння.

26.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Позивач) був укладений договір №9814/21/132668 про відступлення права вимоги. Відповідно до п.1.1. та п.1.2. зазначеного договору Позивач прийняв на себе право вимоги до Відповідача за Договором у сумі 85 089 748,98 грн. та стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником (Відповідачем) своїх зобов'язань за Договором. Відповідно до п.2.2. договору про відступлення права вимоги, акту приймання - передачі документів від 01.11.2012р. право вимоги вважається переданим Позивачу до Відповідача 1 листопада 2012 року. У відповідності з п.2.3. договору про відступлення права вимоги та ст.516 Цивільного кодексу України, відповідача було належним чином повідомлено про відступлення права вимоги (лист від 01.11.2011р. №590, а.с. 15 т.1).

Таким чином, відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора (Позивача) перейшли права первісного кредитора (постачальника) у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу прав.

Станом на 27.12.2012р. Відповідач повністю сплатив за використаний природний газ новому кредиторові. Проте, оплата була здійснена з порушенням строків, визначених Договором, внаслідок чого Позивач просить стягнути з відповідача пеню - 7 541 237,60 грн, інфляційні втрати - 299 577,26 грн та 3% річних - 2 063 181,68 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Як встановлено п. 6.2.2. Договору у разі порушення Відповідачем строків оплати відповідно до розділу 4 Договору він зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до поданого розрахунку Позивач просив стягнути пеню за період з 04.02.2012р. по 27.12.2012р. у сукупності по кожному періоду в сумі 7 541 237,60 грн. З урахуванням приписів ст. 258, ч.1 ст. 267, заяви відповідача про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с. 123, т.1), а також дати звернення із позовом до суду - 18.02.2013р., господарським судом Дніпропетровської області застосовано строк позовної давності та відмовлено у позовних вимогах про стягнення пені за період з 04.02.2012р. по 18.02.2012р. у сумі 303 202,20 грн. Щодо решти суми пені у розмірі 7238035,40 грн. зазначено про правомірність та правильність її нарахування, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з ним, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за лютий - березень 2012р. складають 299 577,26 грн, 3% річних за заявлений Позивачем період прострочення з 04.02.2012р. по 27.12.2012р. становлять 2 063 181,68 грн, та правомірно стягнені судом першої інстанції.

Відповідач просив суд зменшити пеню до 699 104,22 грн, посилаючись на те, що за спірним договором газ постачався виключно для потреб населення, фактичні витрати на виробництво теплової енергії перевищують встановлений тариф, субвенції із державного бюджету надходять несвоєчасно, низьку платоспроможність населення та повну сплату основного боргу.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно положень підпункту 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18, які вказують на те, що вирішуючи питання про зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків),тощо.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Як вбачається із доказів, наданих відповідачем, заборгованість за договором виникала у зв'язку з різницею в тарифах на послуги з теплопостачання внаслідок невідповідності фактичної вартості цих послуг тарифам, що затверджені в установленому порядку для відповідача. Вказана різниця повинна відшкодовуватися з державного бюджету, та була відшкодована несвоєчасно; кошти в сумі 85 071 748,97 грн надійшли в грудні 2012р. та невідкладно були перераховані позивачу. Крім того, відповідачем підтверджено належними доказами, що заборгованість виникла також в зв'язку з низькою платоспроможністю населення, заборгованість якого становить 149798351,55 грн, вжиття ним необхідних правових заходів щодо стягнення цих боргів (9 558 позовних заяв знаходяться у провадженні судів).

Враховуючи те, що зобов`язання по оплаті за газ виконано у повному обсязі, хоч і з порушенням строків, несвоєчасна оплата Відповідачем за поставлений газ сталася внаслідок значних боргів за спожитий природний газ населення; Відповідач надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються державою та є нижчими собівартості закупленого Відповідачем газу; несвоєчасне надходження субвенцій з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені до 725 599,87 грн (10% суми, що підлягала стягненню). Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах №5011-35/1533/2012 від 12.11.2012р. та №5011-22/1511/2012 від 11.12.2012р.)

При цьому, колегія суддів також враховує те, що з наданих позивачем доказів про своє скрутне фінансове становище не вбачається саме причинного зв'язку між простроченням оплат з боку відповідача та таким становищем позивача, а також, що ймовірні збитки від знецінення грошових коштів компенсуються за рахунок стягнених судом втрат від інфляції та річних за користування чужими грошовими коштами, що в загальній сумі становлять 2 362 758,94 грн.

Зважаючи на викладене, порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права не вбачається, судом в повному обсязі досліджено обставини справи, надані докази та вірно застосовані норми права, підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2013р. у справі № 904/1622/13-г залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 11.07.2013р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна