Рішення № 32346119, 10.07.2013, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2013 р.Справа № 924/678/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Олійник Ю.П., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс і Ко" м.Шахтарськ смт.Московське Донецька область

до Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт.Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область

про стягнення 15982,22грн , у т.ч. 7041,60грн. неоплаченого залізничного тарифу за перевезення, 5394,75 грн. пені, 2045,87 грн. 3% річних, 1500грн. збитків

Представники сторін:

Від позивача - не приймав участі,

Від відповідача - не приймав участі

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 80674,28 грн., у т.ч. 59684,98 грн. суми боргу за поставлений товар, 12048,68 грн. суми неоплаченого залізничного тарифу за перевезення, 5394,75 грн. пені, 2045,87 грн. 3% річних, 1500,00 грн. суми збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки №12 від 14.05.12 щодо оплати вартості поставленого товару, посилаючись на ст.ст.623, 625, 623 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України .

У наданих суду письмових поясненнях по справі позивач зазначає, що за договором про надання юридичних послуг №9 від 08.05.13 позивач сплатив ПП "Юридична фірма "Евіденс" кошти у сумі 1500,00грн. за юридичні послуги з оформлення та подання позовної заяви до суду, представництва інтересів у суді. Оскільки дані витрати були спричинені невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, то вони повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача згідно з ст. 623 ЦК України.

У заяві від 14.06.13 та повторно у клопотанні від 27.06.13 позивач просить розглянути справу без участі представника. При цьому зазначає, що у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу у розмірі 59684,98грн. заборгованості за поставлений товар та 5007,08грн. заборгованості по залізничному тарифу за перевезення підтримує позовні вимоги в частині стягнення 7041,60грн. неоплаченого залізничного тарифу за перевезення, 5394,75 грн. пені, 2045,87 грн. 3% річних. При цьому просить відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати у розмірі 1500,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50грн. на підставі ст. ст.44, 49 ГПК України. Посилається на те, що 1500грн. позивачем сплачено у зв'язку з оплатою юридичних послуг ПП "Юридична фірма "Евіденс" відповідно до договору №9 від 08.05.13, наданих адвокатом фірми Шульгою О.М. згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Ззаначає, що загальна сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача становить 15982,22грн. та 1720,50грн. судового збору.

Відповідач повторно представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позов не подав. При цьому ухвали суду надіслані на юридичну адресу відповідача, зазначену в ЄДР, повідомлення про вручення від 20.06.2013р., тому відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідно неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає розгляду справи за його відсутності, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи згідно з ч.1 ст.77 ГПК України. Така ж правова позиція викладена у п.п.3.9.3, п.п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11. Відповідно спір вирішується на підставі наявних доказів.

Ухвалою суду від 10.07.13 провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України припинено в частині позовних вимог щодо стягнення 59684,98грн. заборгованості за поставлений товар та 5007,08грн. заборгованості по залізничному тарифу за перевезення.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між сторонами укладений договір поставки №12 від 14.05.12, згідно якого позивач (постачальник), зобов'язується поставити та передати у власність відповідача ( покупця) вугільну продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов договору (п.1.1.). Згідно з п.3.1. договору сторони узгодили та підписали Специфікацію№1 до договору, в якій погодили, що поставляють вугілля марки АКО (40-80) в кількості 69 тон, ціна за 1 тону становить 865,00 грн. з ПДВ, строк оплати - 15 календарних днів з дня поставки.

Згідно з п.6.1. договору поставка здійснюється на умовах FCA (Франко - станція Вантажовідправника) відповідно правилам „Інкотермс" в редакції 2010 року, якщо в специфікації не обговорено інші умови поставки. Залізничний тариф за перевезення товару до станції вантажоотримувача сплачує постачальник, якщо інше не передбачено специфікацією, і відшкодовується покупцем на основі виставлених рахунків. (п. 6.3. договору). Згідно п.7.2.2 договору покупець зобов'язаний оплатити повну вартість продукції на умовах, визначених в договорі.

Позивачем підтверджується факт поставки відповідачу товару (вугілля марки АКО 40-80) в кількості 69 тон накладною №6 від 16.05.12 на суму 49737,48грн. (без ПДВ), до якої включений залізничний тариф у розмірі 10040,57грн. (без ПДВ), всього на суму 71733,66грн. з ПДВ.

16.05.12 сторонами було підписано Акт №1 приймання - передачі вугільної продукції по договору поставки на суму 49737,48грн. (59684,98грн. з ПДВ).

Позивачем виставлений рахунок №6 від 16.05.12 на оплату вартості вугілля та залізничного тарифу на суму 71733,66грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача. Під час розгляду справи позивачем повідомлено, що відповідачем погашено основний борг у розмірі 59684,98грн. заборгованості за поставлений товар та 5007,08грн. заборгованості по залізничному тарифу. У зв'язку з чим ухвалою суду від 17.06.13 провадження у справі в цій частині припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Відповідно, на дату вирішення спору заборгованість за поставлений товар відсутня, заборгованість по тарифу за перевезення склала 7041,60грн.

За прострочення оплати товару позивачем нарахована пеня за період з 01.06.12 по 30.11.12 у розмірі 4488,63грн. та 3% річних за даний період у розмірі 1702,24грн., за прострочення оплати залізничного тарифу за перевезення нарахована пеня за період з 01.06.12 по 30.11.12 у розмірі 906,12грн. та 3% річних за даний період у розмірі 343,63грн. Всього- 5394,75 грн. пені та 2045,87 грн. 3 % річних.

Позивачем в матеріали справи наданий договір про надання юридичної допомоги з ПП "Юридична фірма "Евіденс" по стягненню заборгованості з ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" з додатковою угодою №1 від 08.05.13, платіжне доручення від 14.05.13 №207 про оплату юридичних послуг згідно даного договору у розмірі 1500,00грн. , наказ директора ПП "Юридична фірма "Евіденс " від 08.05.13 №73-ОД на виконання робіт адвокатом фірми Шульгою О.І., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1401 від 18.11.99 та акт виконаних робіт від 18.06.13 №18/06-2013 з ПП "Евіденс".

Досліджуючи надані по справі докази та пояснення сторін, суд бере до уваги таке :

1. Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом враховується, що позивачем відповідно до умов договору поставки №12 від 14.05.12 здійснено поставку товару ( вугілля марки АКО 40 - 80) на суму 49737,48грн. без ПДВ (59684,98грн. з ПДВ), що підтверджується накладною №6 від 16.05.12 та Актом №1 приймання - передачі вугільної продукції від 16.05.12. До накладної включено також оплату залізничного тарифу у розмірі 10040,57грн. без ПДВ (12048,68грн. з ПДВ), що відповідачає п.6.3 договору. Всього на суму 71733,68грн.

Підпунктом 5.1. договору поставки та специфікацією №1 встановлено, що строк оплати товару - 15 календарних днів з дня поставки. Відповідно до Акту №1 приймання - передачі продукції та залізничної накладної №52031556 дата поставки - 16.05.12, відповідно строк оплати - 31.05.12. Позивачем виставлений до оплати рахунок №6 від 16.05.12 на суму 71733,66грн.

Відповідач у визначені договором строки не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару та залізничного тарифу, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 71733,66грн. (59684,98грн. за поставлений товар та 12048,68грн. по тарифу). Під час розгляду справи позивачем повідомлено, що відповідачем погашено основний борг у розмірі 59684,98грн. заборгованості за поставлений товар та 5007,08грн. заборгованості по залізничному тарифу. У зв'язку з чим ухвалою суду від 17.06.13 провадження у справі в цій частині припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Відповідно, на дату вирішення спору заборгованість за поставлений товар відсутня, заборгованість по тарифу за залізничні перевезення становить 7041,60грн. та підтверджується наданими в матеріали справи доказами. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2. Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.12.3 договору випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених умовами договору, останній зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача за поставлене вугілля у розмірі 59684,98грн. позивачем за період з 01.06.12 по 30.11.12 (183 дні) нарахована пеня у розмірі 4488,63грн.

Однак, у наданому суду розрахунку даної пені позивачем не враховано, що кількість днів у 2012 році - 366, а не 365, що має значення для обрахунку пені. Тому згідно проведеного судом перерахунку правомірно заявленою до стягнення є пеня за прострочення оплати за поставлене вугілля у розмірі 4476,37грн., відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, в решті стягнення зазначених сум пені необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю.

У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості відповідача за поставлене вугілля у розмірі 12048,68грн. позивачем за період з 01.06.12 по 30.11.12 нарахована пеня у розмірі 906,13грн.

Однак, при цьому позивачем не враховано кількість днів у 2012 році - 366 та те, що п. 3.1 договору та специфікацією до договору строк проведення розрахунку - 15 днів в моменту поставки визначений для оплати вартості поставленого товару, а не залізничного тарифу, строк оплати якого передбачений п.6.3 договору на підставі виставленого рахунку.

Відповідно, оплату вартості залізничного тарифу відповідач повинен був оплати 16.05.12, тобто в момент отримання рахунку, накладної та акту приймання-передачі товару. Відповідно, з врахуванням положень ст.232 ГК України правомірно нарахованою є пеня за прострочення оплати залізничного тарифу за період з 17.05.12, по 16.11.12. Судом враховується, що позивач просить стягнути пеню, починаючи з 01.06.12, тому періодом правомірного стягнення пені є період з 01.06.12 по 16.11.12 , а сума пені - 834,52грн. У зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню, в решті пені за прострочення стягнення залізничного тарифу необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю.

3. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення оплати поставленого товару та залізничного тарифу проведені нарахування 3% річних за період з 01.06.12 по 14.05.13 у розмірі 2045,87грн.

Судом враховується, що дані нарахування проведені в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства, тому позов в цій частині належить задовольнити.

4. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1500,00грн. збитків, пов'язаних з оплатою юридичних послуг у розмірі 1500,00грн., то судом враховується таке.

Згідно договору про надання юридичної допомоги між позивачем та ПП "Юридична фірма "Евіденс" останнім виконані роботи по наданню юридичних послуг по поверненню заборгованості з ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", що підтверджуються актом виконаних робіт від 18.06.13 №18/06-2013. Оплата правової допомоги проведена на користь ПП "Юридична фірма "Евіденс"платіжним дорученням від 14.05.13 №207 на суму 1500,00грн.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 15 Цивільного Кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, крім інших, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ст. 22 ЦК України врегульовано відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, зокрема, передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками визначено втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 20 ГК України також передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються , крім інших, шляхом відшкодування збитків.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судом враховується , що відповідальність у вигляді відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди, у т.ч стягнення шкоди, заявленої позивачем, настає за наявності таких умов як неправомірна поведінка особи, негативний результат такої поведінки, причинний зв'язок між неправомірною поведінкою та негативним наслідком.

Всупереч ст. 33 ГПК України позивачем не доведено і не надано доказів, які з безспірністю підтверджували причинний зв'язок між неправомірною поведінкою відповідача та наслідком у вигляді одержання позивачем юридичної допомоги від ПП "Юридична фірма "Евіденс", а відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням, причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім, або прямим. При цьому надані позивачем копії договору про надання юридичної допомоги та платіжного доручення на суму 1500,00грн. не свідчать про наявність прямого безпосереднього зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки, оскільки дії по стягненню заборгованості та представництву інтересів у суді могли вчинятися безпосередньо самим позивачем або іншими представниками..

На підставі вищевикладеного позов в частині стягнення 1500,00грн. збитків задоволенню не підлягає.

5. Щодо судових витрат , то позивач просить відшкодувати судові витрати на оплату юридичних послуг у розмірі 1500,00грн. та сплачений судовий збір 1720,50грн. В обґрунтування зазначеного позивач посилається на те, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00грн. понесені ним згідно договору про надання юридичної допомоги з ПП "Юридична фірма "Евіденс" , виконання яких підтверджується актом виконаних робіт від 18.06.13 №18/06-2013 з ПП "Евіденс" та платіжним платіжним дорученням від 14.05.13 №207 на суму 1500,00грн. При цьому згідно наказу директора фірми від 08.05.13 №73-ОД виконання робіт доручено адвокату Шульзі О.І., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1401 від 18.11.99.

Судом враховується, що відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічна позиція викладена у п.6.3. постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" .

У зв'язку з неподанням позивачем угоди про надання правової допомоги з адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", та відповідно доказів сплати коштів саме адвокату, судові витрати на оплату послуг адвоката не можуть бути віднесені до судових витрат.

Згідно з ст.49 ГПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача судові витрати по сплаті судового збору розмірі 1720,50грн., сплачені позивачем згідно платіжного доручення №206 від 14.05.13, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог. При цьому на відповідача покладються судові витрати по сплаті судового збору і в тій частині позовних вимог, провадження по яких припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України , оскільки спір доведено до суду з його винних дій. Вього- 99,89 % задоволених позовних вимог та вимог, по яких провадження у справі припинено.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс і Ко" м.Шахтарськ смт. Московське Донецька область до Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область про стягнення 15982,22грн, у т.ч. 7041,60грн. суми неоплаченого залізничного тарифу за перевезення, 5394,75 грн. пені, 2045,87 грн. 3% річних, 1500грн. збитків задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь Теофіпольський район Хмельницька область (вул. Жовтнева,12, код 05394995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякс і Ко" м.Шахтарськ смт. Московське Донецька область ( вул. Зелена,33, код 31762410) 7041,60грн. (сім тисяч сорок одна гривня 60 коп.) суми неоплаченого залізничного тарифу за перевезення, 5310,89грн. (п'ять тисяч триста десять гривень 89 коп. ) пені, 2045,87 грн. (дві тисячі сорок п'ять гривень 87 коп. ) 3% річних, 1686,09грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість гривень 09 коп.) відшкодування сплаченого судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Суддя Ю.П. Олійник

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу ( 86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, смт. Московське, вул. Зелена, буд. 33) реком. з вручення,

3 - відповідачу( 30600, Хмельницька обл., Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева,12) реком. з врученням.