Рішення № 32346103, 11.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 липня 2013 року Справа № 910/6235/13

Провадження № 30/913/1611/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтех», м. Київ

до Приватного підприємства «Укртехпостач», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 99230 грн. 74 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання Сипачова С.О.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 230 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перерахував відповідачу передплату у розмірі 99230 грн. 74 коп. за товар згідно виставлених останнім рахунків – фактур № УТ-0000683 від 14.06.2012, № УТ-0000684 від 14.06.2012, № УТ-0000954 від 09.07.2012. Проте, відповідач на вимогу товар не поставив, грошові кошти не повернув.

Через канцелярію суду від представника позивача надійшла телеграма від 11.07.2013, у якій міститься клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю квитків на потяг та неможливості прибути у дане судове засідання. Дане клопотання судом відхиляється, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню даного спору на підставі наявних матеріалів (п. п. 3.9.2 п. 3.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

25.06.2013, 11.07.2013 відповідач у судові засідання не з’являвся, явку повноважного та компетентного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення, про що свідчать відповідні штампи суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 19 Інформаційного листа від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями), … дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Луганської області, які направлялися відповідачу за належною юридичною адресою: м. Лисичанськ Луганської області, вул. Гайдара, буд. 78, поверталися підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата за вказаним адресом.

Відповідно до п. п. 3.9.1 п. 3.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2012 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач не надав до матеріалів справи відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом документи, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Відповідач виставив позивачу для оплати за товар рахунки – фактури № УТ-0000683 від 14.06.2012 на суму 29963 грн. 20 коп., № УТ-0000684 від 14.06.2012 на суму 29267 грн. 34 коп., № УТ-0000954 від 09.07.2012 на суму 40000 грн. 20 коп. (а. с. 11-12, 14). Загальна сума рахунків складає 99230 грн. 74 коп.

Позивач оплатив виставлені рахунки на фактичну суму 99230 грн. 54 коп. з призначенням платежу: «передплата за товар згідно вищевказаних рахунків» згідно виписок з рахунку позивача, які завірені печаткою банку (а. с. 13, 15).

Відповідач не виконав свої зобов’язання щодо поставки товару.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 18/08-2012 від 28.08.2012 про поставку оплаченого товару або повернення сплачених коштів у розмірі 99230 грн. 74 коп. протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги.

29.08.2012 відповідач отримав вимогу, яку залишив без відповіді та задоволення (а. с. 16).

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення з відповідача сума заборгованості у розмірі 99230 грн. 74 коп.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (п. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт перерахування позивачем відповідачу передплати за товар у розмірі 99230 грн. 54 коп. (виписки з рахунку позивача, а. с. 13,15) згідно рахунків – фактур № УТ-0000683 від 14.06.2012, № УТ-0000684 від 14.06.2012, № УТ-0000954 від 09.07.2012 (а. с. 11-12, 14).

Відповідач на письмову вимогу № 18/08-2012 від 28.08.2012 позивача товар не поставив, грошові кошти не повернув у встановлений вимогою строк.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 99230 грн. 54 коп.

Доказів про сплату вказаної суми або доказів поставки товару сторонами до матеріалів справи не надано.

Відповідачем ніяким чином не спростовано позовні вимоги.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості у розмірі 99230 грн. 54 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укртехпостач», м. Лисичанськ Луганської області, вул. Гайдара, буд. 78, код 32251589, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтех», м. Київ, провулок Бородянський, будинок 3, код 38204927, заборгованість у розмірі 99230 грн. 54 коп., судовий збір у розмірі 1984 грн. 61 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано – 12.07.2013

Суддя І.П. Голенко