Рішення № 32346012, 02.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2013 р. Справа № 911/2174/13

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», м. Львів

до Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД», м. Львів

та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС», с. Хотів, Київської області

про стягнення 5000,00 грн. штрафу за порушення умов договору

за зустрічним позовом Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД», м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», м. Львів

про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

від відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом): Горбатенко Ю.В., Королевич Ю.П.

від відповідача 2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» (далі - позивач) до Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД» (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС» (далі - відповідач 2) про стягнення 5000,00 грн. штрафу за порушення умов договору.

Провадження у справі №911/2174/13 порушено відповідно до ухвали суду від 05.06.2013 року та призначено справу до розгляду на 18.06.2013 року.

Відповідач 2, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.06.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 18.06.2013 року подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, який прийнято судом для спільного розгляду з первісним позовом відповідно до ст. 60 ГПК України. Розгляд справи відкладався до 02.07.2013 року.

В судовому засіданні 02.07.2013 року позивач підтримав позовні вимоги за первісним позовом, відповідач 1 проти первісного позову заперечив, підтримав свої вимоги за зустрічним позовом та подав уточнення до зустрічного позову, відповідач-2 проти первісного позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Київської області, встановив наступне:

16.10.2012 року між СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» (відповідачем за первісним позовом), як замовником, та ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» (позивачем за первісним позовом), як підрядником, укладено Договір на реконструкцію комплексу (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 цього Договору позивач зобов'язувався власними силами і засобами виконати роботи по реконструкції об'єкта нерухомого майна - нежитлового комплексу, розташованого на території Військового містечка № 11, м. Вишгород, Лебяжий, Військова частина А-2860 (далі-нежитловий комплекс).

Згідно п. 7.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін, і діє до 24.05.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому Договору.

Сторони Договору визначили, що протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього Договору, замовник зобов'язується передати підряднику для здійснення реконструкції нежитловий комплекс, про що складається відповідний акт приймання-передачі.

При цьому п. 2.1.1. Договору передбачено, що передача підряднику нежитлового комплексу за цим договором не тягне за собою переходу прав власності на цей нежитловий комплекс.

На виконання умов Договору, 18.10.2012 року ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» підписано Акт приймання-передачі майна, згідно якого, відповідач-1 передав, а позивач прийняв для здійснення реконструкції нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород, Лебяжий, Військова частина А-2860, що складається з двох дерев'яних будівель, артезіанської свердловини та тенісного корту.

Позивач, посилаючись на п. 2.1.2. Договору зазначає, що СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» зобов'язувалося протягом 10-ти робочих днів з моменту підписання цього Договору сплатити аванс у сумі 50 000,00 грн. шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника.

В свою чергу, підрядник зобов'язувався розпочати роботи не пізніше наступного дня після виконання замовником своїх зобов'язань по передачі нежитлового комплексу для здійснення реконструкції та сплати авансу, у розмірі визначеному договором, та якісно і у призначені терміни виконувати всі роботи, передбачені Договором, а також здійснювати матеріально технічне забезпечення виконання робіт.

Умовами Договору було передбачено терміни та порядок здачі робіт.

Згідно п. 4.1. Договору, підрядник у порядку, визначеному умовами цього Договору, зобов'язується здати замовнику виконані роботи у термін до 16.05.2013 року.

Відповідно до п.4.2. Договору, по закінченню виконання робіт, підрядник повідомляє про це замовника.

Як вбачається з п. 4.3. Договору, після повідомлення замовника підрядником про готовність виконаних робіт до здачі, замовник протягом двох днів з дня одержання такого повідомлення, приймає такі, що оформляється Актом здачі-приймання виконаних робіт, в якому фіксують характер, загальний зміст виконаних робіт та їх вартість.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що загальна вартість (договірна ціна) робіт, які доручаються виконати підряднику за цим договором, становить 298 000,00 грн.

Для забезпечення виконання Договору на реконструкцію нежитлового комплексу від 16.10.2012 року, 16.10.2012 року між ТзОВ «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС» (далі-відповідач-2), як поручителем, ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», як кредитором, та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД», як боржником, укладено Договір поруки, згідно якого ТзОВ «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС» поручалося перед ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», як кредитором, за виконання СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» своїх зобов'язань за Договором на реконструкцію нежитлового комплексу.

Позивач стверджує, що він зобов'язувався розпочати роботи після виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо передачі для здійснення реконструкції нежитлового комплексу та сплати, у порядку та в строки, передбачені Договором, авансу у сумі 50 000,00 грн., проте, СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» так і не перерахувало відповідних коштів на рахунок ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», порушивши при цьому своє зобов'язання по сплаті авансу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначена норма кореспондується із ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на п. 6.3. Договору, яким передбачено, що у випадку несплати замовником авансу у розмірі, в строки та в порядку, передбаченому Договором, підрядник має право розірвати цей Договір та стягнути із замовника штраф у розмірі 10 % від розміру авансу.

Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач-1 не виконав свого зобов'язання щодо сплати авансу у строки, в розмірі та в порядку, що визначені договором, відтак вважає, що СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД», відповідно до умов п. 6.3. Договору, зобов'язане сплатити позивачу штраф у розмірі 10 % від розміру авансу, передбаченого договором, а саме 5 000, 00 грн.

При цьому позивач посилається на ст. 553 Цивільного кодексу України та 554 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України, позивач просить стягнути штраф за порушення умов Договору на реконструкцію нежитлового комплексу від 16.10.2012 року у сумі 5000,00 грн. із СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» та його поручителя - ТзОВ «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС», як із солідарних боржників.

Відповідач 1 проти первісного позову заперечив, подавши зустрічний позов про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном, зазначивши, що після передачі нежитлового комплексу необхідність у проведенні його реконструкції відпала, відтак СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» звернулося до відповідача за зустрічним позовом з вимогою повернення майна, переданого відповідно до Акту приймання-передачі майна від 18.10.2012 року, проте нежитловий комплекс позивачу за зустрічним позовом так і не повернено, у зв'язку з чим його права порушені.

Представник відповідача-2 проти первісного позову заперечив, зазначивши, що позивачем порушено передбачену Договором поруки процедуру виставлення вимоги до поручителя, така вимога взагалі не виставлялася, відтак зобов'язання ТзОВ «УКРЖИТЛОКОМУНБУДСЕРВІС», враховуючи положення п. 4.3. Договору поруки, як поручителя за Договором поруки від 16.05.2012 року, припинені, у зв'язку з чим просить у задоволенні первісного позову в частині солідарного стягнення з відповідача-2 суми штрафу за порушення умов договору відмовити.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги по первісному позову не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду (Договір на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року, по суті, і є договором підряду) не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду, в т.ч. і договір на реконструкцію комплексу, як один з його різновидів, може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

В силу ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України повідомило ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» про відмову від Договору на реконструкцію від 16.10.2012 року, зазначивши, що у СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» відпала необхідність у проведенні реконструкції нежитлового комплексу. При цьому, враховуючи відсутність факту виконання позивачем за первісним позовом будь-яких робіт за Договором, у відповідача 1 не було жодних підстав для оплати ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» будь-яких грошових сум, в т.ч. й авансового внеску за Договором.

Жодних доказів, які підтверджували б наявність у позивача за первісним позовом збитків, завданих розірванням Договору, ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з відповідачем (підрядником), то договір на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року є припиненим.

Отже, названі норми закону та обставини справи, а саме наявність односторонньої відмови відповідача 1 за первісним позовом від Договору на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року та її одержання позивачем - ТзОВ КОМПАНІЄЮ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» свідчать про припинення зобов'язань сторін, які виникли в силу укладеного між ними договору на реконструкцію комплексу від 16.10.2012 року.

Аналогічну позицію викладено в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 18.02.2013 року №01-06/374/2013 та постанові Вищого господарського суду України від 23.05.2012 року №5010/1495/2011-18/65.

З наявного в матеріалах справи Договору поруки, зокрема п. 3.2. такого Договору вбачається, що у разі порушення боржником зобов'язання, передбаченого п.5.2. Договору на реконструкцію, кредитор протягом десяти календарних днів після спливу строку, передбаченого для сплати боржником авансу за Договором на реконструкцію, вправі звернутися до поручителя із вимогою про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3. Договору на реконструкцію.

Згідно п. 4.3. Договору поруки, якщо кредитор не звернувся з письмовою вимогою до поручителя про стягнення штрафу, передбаченого п. 6.3. Договору на реконструкцію, у порядку та в строки, встановлені цим договором, зобов'язання поручителя за цим договором поруки припиняються.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникає з підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини, а також юридичні факти.

Таким чином, відповідно до умов договору поруки та норм чинного законодавства України, зобов'язання відповідача-2 (поручителя за договором поруки) перед позивачем за первісним позовом (кредитором) щодо сплати обумовленої договором поруки суми грошових коштів виникає за умови настання певного юридичного факту, а саме: пред'явлення письмової вимоги позивача щодо виконання такого зобов'язання.

У матеріалах справи відсутні докази складання та направлення такої письмової вимоги позивачем до (на адресу) відповідача-2 відповідно до умов Договору поруки, відтак суд дійшов висновку щодо недотримання позивачем процедури виставлення вимоги до поручителя.

Тому відповідно до умов п. 4.3. Договору поруки та ст.ст. 11, 509, 554 Цивільного кодексу України, зобов'язання поручителя за цим договором поруки припинені.

Крім того, згідно з п. 5.1. Договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 03.04.2013 року, відтак на момент подання первісним позивачем позову до суду, договір поруки від 16.10.2012 року вже не був чинним.

Отже, будь-які підстави для стягнення з відповідача-2, як із солідарного боржника, грошових коштів у сумі 5000,00 грн. за Договором поруки відсутні, відтак відповідні вимоги позивача за первісним позовом також не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.11.1997 року між Міністерством оборони України, як орендодавцем, та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД», як орендарем, укладено договір оренди нежитлового комплексу № 181/9-347 р., розташованого на території Військового містечка № 11, м. Вишгород, Лебяжий, Військова частина А-2860, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитловий комплекс, який знаходиться на балансі Міністерства Оборони України, розташований в Військовому містечку № 11 (м. Вишгород, Лебяжтий), Військова частина А-2860. Згідно п. 9.1. договору оренди, цей договір діє строком на 49 років.

27.04.1998 року Міністерством Оборони України та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» підписано доповнення до договору оренди нежитлового комплексу, розташованого на території Військового містечка № 11, м. Вишгород, Лебяжий, відповідно до п. 6.4. якого, капітальне будівництво, здійснене орендарем за рахунок власних коштів за згодою орендодавця, залишається у власності орендаря.

Як вбачається із зустрічного позову та пояснень позивача за зустрічним позовом, 09.10.2001 року СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» звернулося до головнокомандувача сил протиповітряної оборони Збройних сил України, генерала - полковника Ткачова В.В. з проханням надати дозвіл на проведення нового капітального будівництва за рахунок власних коштів СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» споруд будинку відпочинку № 1, будинку відпочинку № 2, лазні, котельні з насосною, альтанки, інженерної мережі та благоустрою території.

Згідно наявної в матеріалах справи відповіді Міністерства оборони України від 10.10.2001 року № 181/24/29/547, Міністерство оборони України надало згоду на здійснення (проведення) реконструкції та технічного переобладнання орендованого майна з метою його поліпшення.

Враховуючи уточнення до зустрічного позову, подане представником відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом), а також беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що 25.06.2007 року на замовлення СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» ПП «Архітектурне бюро «Новицький» розроблено Екскізний проект багатофункціонального комплексу (нежитлового) у Військовому містечку № 11 Військової частини 27309 Вишгородського р-ну Київської області .

В матеріалах справи наявний договір підряду № 7с від 18.07.2007 року, укладений між ТзОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП», як підрядником, та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД», як замовником, згідно п. 1.1. якого підрядник взяв на себе зобов'язання виконати реконструкцію нежитлового комплексу, розташованого на території Військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, Військова частина 27309, а саме, здійснити будівництво основної будівлі багатофункціонального комплексу, бані, бесідки, гаража, альтанки та колодязя, а також здійснити ряд супровідних робіт для забезпечення функціонування такого нежитлового комплексу, відповідно до робочої документації.

Судом встановлено, що 27.11.2007 року ТзОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, за листопад 2007 року, згідно якої вартість будівельних робіт загалом становила 3 418 244, 76 грн. Окрім цього 27.11.2007 року ТзОВ «С.ДЖ.Р.ГРУП» та СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» підписано акти приймання виконаних робіт №1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, №7, № 8, № 9, №10.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» виникло право власності на реконструйоване майно - майно, що виникло в результаті проведення нового капітального будівництва, зокрема на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48.3 кв.м., бесідку площею 27, 6 кв.м., гараж площею 8, 2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п, у зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання за СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» права власності на нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, Військова частина 27309, а саме на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48.3 кв.м., бесідку площею 27, 6 кв.м., гараж площею 8, 2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п.

В матеріалах справи також наявний технічний паспорт на багатофункціональний (нежитловий) комплекс у Військовому містечку № 11, Військова частина 27309 в м. Вишгород Київської області, виготовлений СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» 03.04.2013 р.

Відтак, нежитловий комплекс, переданий ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» на підставі акту приймання-передачі майна від 18.10.2012 р. належить СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД», а відповідач за зустрічним позовом, не повертаючи позивачу за зустрічним позовом таке майно, створює власнику перешкоди у користуванні нежитловим комплексом.

Відповідно до ст.329 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 321 Цивільного кодексу України гарантує непорушність права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У разі порушення цього права, власник має право на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зважаючи на те, що ТзОВ КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ», як відповідач за зустрічним позовом, всупереч вимог чинного законодавства не повертає СП ТзОВ «ГАЛЕВ ЛТД» нежитловий комплекс, переданий йому для виконання робіт по реконструкції нежитлового комплексу, вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання відповідача (за зустрічним позовом) не чинити йому перешкод у користуванні власністю, а саме багатофункціональним комплексом загальною площею 172,5кв.м., банею площею 48.3 кв.м., бесідкою площею 27, 6 кв.м., гаражем площею 8, 2 кв.м., альтанкою площею 12, 7 кв.м. та колодязем об'ємом 3 м/п, що знаходяться на території військового містечка № 11, військова частина 27309 м. Вишгород Київської області, є доведеними та підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) повернути спірне майно власнику.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, позовні вимоги за зустрічним позовом доведені та обґрунтовані, відповідачем за зустрічним позовом не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача (відповідача за зустрічним позовом).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити повністю.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати за Українсько-канадським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД» (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) право власності на нежитловий комплекс, розташований на території Військового містечка № 11 м. Вишгород Київської області, Військова частина 27309, а саме на багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5 кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12,7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДРПОУ 23884237) повернути Українсько-канадському спільному підприємству у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД» (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) багатофункціональний комплекс загальною площею 172,5кв.м., баню площею 48,3 кв.м., бесідку площею 27,6 кв.м., гараж площею 8,2 кв.м., альтанку площею 12, 7 кв.м. та колодязь об'ємом 3 м/п, що знаходяться на території Військового містечка № 11, Військова частина 27309, м. Вишгород Київської області.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ «ГАЛНАФТОІНВЕСТ» (79016, м. Львів, вул. Замкнена, 3/2, код ЄДРПОУ 23884237) на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ ЛТД» (79013, м. Львів, вул. Вербицького, 5/1, код ЄДРПОУ 20774324) 2867,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.