Ухвала суду № 32344891, 12.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1018/7586/12 Головуючий у І інстанції Степанова О.СПровадження № 22-ц/780/2983/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д.О.Категорія 26 12.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

при секретарі: Бобко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому просить у рахунок погашення заборгованості відповідача перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором № КІО0АК04070332 від 13.10.2006 року в розмірі 143 216,10 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також надання всіх повноважень ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», необхідних для здійснення продажу автомобіля.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.10.2006 року, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та гр. ОСОБА_2 уклали кредитний договір № КІО0АК04070332, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на строк до 11.10.2013 року на придбання транспортного засобу у розмірі 161 234,41 грн., зі сплатою за користування кредитом відсотків та інших виплат передбачених умовами договору, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно даним договором у повному обсязі.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 13.10.2006 року уклали договір застави автотранспорту, згідно з яким відповідач надав у заставу автомобіль TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності заставодавцю. У зв'язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2, умов кредитного договору, станом на 29.11.2011 року утворилася заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 143 216,10 грн., яка на момент розгляду справи у суді не погашена.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2012 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13 листопада 2012 року заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 03.12.2012 року звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про розірвання кредитного договору №КІО0АК04070332 від 13.10.2006 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначила, що дійсно 13.10.2006 року між нею та ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») було укладено кредитний договір №КІО0АК04070332. Разом з тим, враховуючи положення ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.12 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вона не могла усвідомлювати, що при укладенні кредитного договору її вводять в оману та не зазначають істотні умови, що мають значення для її свідомого вибору. Вона зобов'язалась виконувати зобов'язання, а дострокове повернення всієї суми кредиту, про яке просить банк, є суттєвою зміною обставин договору, на яку згоди позивач не давав, і яке обумовлено обставинами непереборної сили - світовою фінансовою кризою, яка не могла бути передбачена сторонами, так як в кредитному договорі вона не врегульована. На думку ОСОБА_2, вимагаючи стягнення суми кредиту в умовах фінансової кризи, відповідач за зустрічним позовом змінює зміст договору щодо прав та обов'язків сторін та його строку дії, а тому договір підлягає розірванню, як такий, що не має права на існування у зв'язку із можливим стягненням на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всієї суми кредиту. Крім того, внаслідок зміни істотних обставин, якими сторони керувалися під час укладення кредитного договору, ОСОБА_2 не знала і не могла передбачити, що така зміна настане внаслідок всесвітньої економічної кризи. Крім цього, вважає, що на правовідносини, що виникли між нею та банком, розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кредитним договором №КІО0АК04070332 від 13 жовтня 2006 року в розмірі 143 216,10 грн., звернуто стягнення на предмет застави - легковий автомобіль марки TOYOTA, модель Corolla, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в МРЕВ м. Обухів ДАІ ГУ-УМВС України 03.10.2006 року, який праві власності належить ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з укладанням договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень для здійснення продажу вказаного автомобілю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1 432, 16 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального і процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 відмовити.

Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстнації не було перевірено її доводів щодо ненаправлення їй банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів. У зв'язку з цим, вважає, суд помилково дійшов висновку про порушення прав банку, адже таке порушення не виникло, та права банку не потребували захисту. Крім того, вважає, що розрахунок заборгованості, наданий банком, не міг бути взятий судом до уваги, оскільки банк не надав усіх первинних документів, на підставі яких був здійснений цей розрахунок. Зазначає, що заборгованість у неї перед банком взагалі відсутня, оскільки вона нарахована за збільшеною в односторонньому порядку відсотковою ставкою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2006 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КІО0АК04070332 - далі Кредитний договір (А.с. 11-14).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування коштів на поточний рахунок продавця на строк до 11.10.2013 року включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 161 234,41 грн. на наступні цілі: придбання автомобіля TOYOTA Corolla у розмірі 110 418, 41 грн. , а також у розмірі 50 816, 00 грн. на сплату страхових платежів у сумі, у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3,2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору. Періодом сплати вважати період з « 14» по « 20» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 2 378,00 грн., для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Згідно п.1.2, п.1.3 Кредитного договору, для виконання даного договору банк відкрив позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості, кредитний рахунок, рахунок по відсотках та рахунок по обліку комісій. Кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди і комісії в зазначені даним договором строки. Забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за даним договором виступає застава автомобіля TOYOTA Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1, а також всі інші види застави, поруки й т.п., надані банку з метою забезпечення зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.2.2 Кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на цілі зазначені в п.1.1. даного договору; сплатити відсотки за користування кредитом, винагороду і комісію на умовах і в строки передбачені кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 525, 526, 572, 589, 590, п. 3 ч. 2 ст. 592, ч. 2 ст. 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про заставу» та прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки відповідачка належним не виконує зобов'язання перед банком щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, має прострочену заборгованість, а тому вимоги банку щодо повернення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави є цілком обгрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та грунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи апелянта щодо незаконного збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки є безпідставними. Вказані обставини були предметом дослідження в суді першої інстанції і суд дав їм відповідну правову оцінку. Зокрема, судом вірно було встановлено, визначена Кредитним договором (п. 2.3) процедура підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року була вчинена до набрання законної сили Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", в межах та строки визначені Кредитний договором. Судом встановлено, що банк направляв повідомлення про збільшення відсоткової ставки на адресу ОСОБА_2 у строки, передбачені Кредитним договором. В той же час, відповідачка належних та допустимих доказів висловлення своєї незгоди із зміненими умовами кредитування або ж погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі суду не надала.

Так само, відповідачкою не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування розрахунку заборгованості, який був представлений суду позивачем.

В якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 13.10.2006 року був укладений договір застави автотранспорту, згідно з яким відповідач надав у заставу автомобіль TOYOTA Corolla, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві приватної власності заставодавцю (Том № 1, а.с. 15-18, Том №2 а.с.44-47).

Враховуючи п. 3 Договору застави автотранспорту, укладеного між сторонами 13.10.2006 року, банк не заявляє позовних вимог щодо погашення всієї суми заборгованості в розмірі 225 909,80 грн., оскільки вартість автомобілю після його продажу не покриє всього боргу, який утворився станом на 29.01.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором позики встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, при порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати , а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з порушенням зобов'язань за Кредитним договором відповідачка станом на 29.11.2011 року має заборгованість в розмірі 143 216, 10 грн., яка на момент розгляду справи у суді не погашена, з яких:

- 71 534,79 грн. - заборгованість за кредитом;

- 46 607,77 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом;

- 3 400,98 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 21 672,56 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Дана обставина підтверджується Розрахунком заборгованості за Кредитним договором складеного станом на 29.11.2011 року (Том № 1, а.с. 7).

Листом від 11.08.2011 року № 30.1.0.0/2 відповідачка ОСОБА_2 попереджалася про існуючу заборгованість перед банком, їй пропонувалося у 30 денний строк погасити заборгованість та попереджалася про намір звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу або будь-яким іншим чином, передбаченим договором або законом.

З матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 не була повернута заборгованість за кредитним договором як в розмірі 143 216, 10 грн. так і в розмірі 225 909,80 грн., предмет застави також не був переданий у володіння заставодержателя.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 60, 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: Таргоній Д.О.

Голуб С.А.

Приходько К.П.