Ухвала суду № 32344482, 10.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 32 Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.

Доповідач Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю.,

суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

при секретарі Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 06 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 на відшкодування шкоди заподіяної здоров'ю пов'язану з лікуванням 6323грн. 60коп. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» на користь держави судовий збір у сумі 229грн. 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди пов'язаної з ушкодженням здоров'я 17 450грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000грн. В іншій частині позовних вимоги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в частині стягнення з нього моральної шкоди та ухвалити нове, зменшивши розмір морального відшкодування, оскільки вважає рішення в цій частині не відповідає вимогам закону через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення порушив вимоги ст.61 ЦПК України щодо звільнення сторін від доказування обставин, які визнані сторонами або іншими особами, а саме: оцінюючи докази по справі, суд не врахував, що висновок судово-медичної експертизи, не зважаючи на доведеність його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, не встановлює однозначно наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та травмами отриманими позивачкою; суд необґрунтовано відхилив його доводи про необхідність врахування під час визначення розміру відшкодування ту обставину, що ОСОБА_2 під час ДТП не була пристебнута ременем безпеки, оскільки не використання останнього знаходиться у причино-наслідковому зв`язку з виникненням та збільшенням завданої шкоди.

Суд при визначення розміру моральної шкоди, не прийняв до уваги принцип розумності та справедливості, визначений п.3 ст.23 ЦК України, а саме: не врахував наявність у нього другої групи інвалідності, яка перешкоджає забезпеченню постійним доходом та знаходження на його утриманні дружини та неповнолітньої доньки.

В апеляційній скарзі ПрАТ «СК «ВУСО», поданій через представника Киричук Г.В. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «СК «ВУСО», через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування обґрунтованих, документально підтверджених медичним закладом витрат на лікування. Приватне акціонерне товариство «СК «ВУСО» під час визначення суми, яка підлягає відшкодуванню позивачці, враховувало та співвідносило надані копії чеків та накладних з виписками з історії хвороби. Проте, суд першої інстанції зробивши висновок про доведеність витрат на лікування, не врахував, що позивачем надано страховику копії чеків, на багатьох з яких не вказані назви ліків, а лише група належності медичних препаратів, що позбавило ПрАТ «СК «ВУСО» можливості об`єктивно встановити їх відношення до витрат, пов`язаних з лікуванням внаслідок ДТП.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, рішення суду просив змінити.

Представник ПрАТ «СК «ВУСО» - Киричук Г.В. в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги ПрАТ «СК «ВУСО», просив її задовольнити.

Позивач та її представник ОСОБА_5, а також третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційних скарг, просили їх відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.08.11р., приблизно о 19год. 30хв. ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем ВАЗ-210430-20 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по проїзній частині вулиці Малинича в Калінінському районі м.Горлівки. Наближаючись до перехрестя проїзних частин вул.Малинича та вул.Шепелева водій ОСОБА_1, діючи в порушення вимог п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України заздалегідь не зайняв відповідне крайнє положення на проїжджій частині призначеній для руху в цьому напряму та приступив до виконання маневру повороту ліворуч, під час якого не надав дорогу автомобілю «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку по проїжджій частині вул.Малинича та допустив зіткнення вищевказаних транспортних засобів. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди була травмована пасажир автомобіля «Ford Escort» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 та їй спричинені тілесні ушкодження - закритий гвинтовий оскольчатий перелам нижньої третини правої плечової кістки зі зміщенням, посттравматичний неврит правого променевого нерву, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що потребують тривалого строку лікування, - більш ніж 21 день (а.с.73-78).

Вироком Калінінського районного суду м.Горлівки від 14.09.12р., ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України, який в цій частині ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11.12.12р. залишено без змін (а.с.83-88).

Судом першої інстанції також встановлено, що 14.09.12р. ОСОБА_6 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю та здоров'ю (витрати пов'язані з лікуванням, реабілітацією та стійкою втратою працездатності) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.08.11р. за участі застрахованого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 210430-20 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а.с.144).

22.04.13р. ПрАТ СК «ВУСО» складено страховий акт №1557-24 відповідно до якого ушкодження здоров'я ОСОБА_6 у ДТП кваліфіковано як страховий випадок та розмір страхового відшкодування визначено у сумі 1716,87 гривень (а.с.70).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.08.11р. ОСОБА_2 заподіяна шкода здоров`ю, тому ПрАТ СК «ВУСО» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на лікування у сумі 8 040грн. 47коп.

Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 (в межах заявлених вимог) моральну шкоду у сумі 17 450грн., суд врахував глибину і тривалість фізичних і душевних страждань ОСОБА_2, вимоги розумності і справедливості, а також врахував ліміт розміру страхового відшкодування моральної шкоди, визначеного п. 9.3. ст.9 п.22.3 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час настання страхового випадку).

Також судом стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 2 000грн., які понесла ОСОБА_2 на консультацію, складання позову та представництво інтересів у суді.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальним правилом, встановленим ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) в редакції, яка була чинною на час настання страхового випадку, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 22.1. ст.22 Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «ВУСО» 26.07.11р. укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6343014 (далі страховий Поліс) відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, реєстраційний номер НОМЕР_1 з лімітом відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю на одного потерпілого - 100 000грн. (а.с.62, 89). Строк дії страхового Полісу з 27.07.11р. до 26.07.12р.

Згідно пп.1 ч.1 ст.23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана з лікуванням потерпілого.

Статтею 24 Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

За змістом роз'яснень підпункту «в» п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір витрат на ліки, лікування визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно виписок з амбулаторної картки ОСОБА_6 та виписних епікризів (а.с.7-15, 113-115, 120-126) позивач внаслідок травми отриманої у ДТП 20.08.11р. знаходилась:

- на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні №2 м.Горлівки з 20.08.11р. по 15.09.11р., де їй було проведено дві хірургічні операції (а.с.125-126);

- з 16.09.11р. по 25.10.11р. під наглядом лікарів хірурга та невропатолога;

- з 26.10.11р. по 18.11.11р. та з 21.11.11р. по 13.12.11р. на амбулаторному лікуванні у фізіотерапевтичному відділенні міської лікарні №1 м.Горлівки (а.с.121, 122);

- з 18.01.12р. по 10.02.12р. на амбулаторному лікуванні в поліклініці №3 міської лікарні №1 м.Горлівки (а.с.123);

- з 29.02.2012 року по 28.09.2012 року під наглядом лікарів хірурга та невропатолога;

- з 28.09.2012 року по 06.10.2012 року на денному стаціонарі центра первинної медичної допомоги №1 м.Горлівки.

При проходження вищевказаного лікування ОСОБА_6, останній призначалися лікарські препарати та медикаменти, а саме: дексалгін, анальгін, цефограм, метрогил, прозерин, вітаміни групи В, що вбачається з виписки з історії хвороби №7487 (а.с.120).

Крім того, головним лікарем міської лікарні №2 м.Горлівки на адресу ПрАТ «СК «ВУСО» на запит останнього, направлено відповідь №3584 від 25.10.12р., згідно якої ОСОБА_2 у період знаходження на лікуванні в травматологічному відділенні призначалися наступні лікарські препарати: прозерин, вітаміни В6, В1, цефазолін, метрогіл, шприци, система ПР, система ПК, фіз. розчини, димедрол, спирт, гіпсові бінти, вата та інше. (а.с.129).

З копій та оригіналів чеків, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_2 після ДТП, придбалися лікарські препарати відповідно до призначень лікарів, що підтверджується довідками з історії хвороби та рахунками про їх вартість.

Посилання апелянта на не співпадіння призначених ОСОБА_2 лікарських препаратів, зазначених в чеках та накладних з виписками з історії хвороби, з тих підстав, що вони (чеки) містять назву груп приналежності медичних препаратів - є безпідставними та спростовуються вказаними вище доказами.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи про те, що цивільна-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована з лімітом страхового відшкодування, тому страховик має відшкодувати потерпілій (позивачу) шкоду, заподіяну здоров`ю, яка складається з витрат на лікування у розмірі 6 323грн. 60коп. (з урахуванням фактично виплаченої ПрАТ «СК «ВУСО» суми).

Частиною 1 ст.1167 Кодексу передбачено підстави відповідальності за завдану моральну шкоду - «моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті».

Частина 2 закріплює, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.3 даної статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, врахував те, що дорожньо-транспортна пригода та ушкодження здоров`я позивача ОСОБА_2 призвели до втрати останньою нормальних життєвих та виробничих зв'язків, нервової напруги, що вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також часу та зусиль, необхідних для відновлення стану здоров`я, та обґрунтовано, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначив суму відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 17 450грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо не врахування судом того, що висновок судово-медичної експертизи, не встановлює однозначно наявність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та травмами отриманими позивачкою, є неспроможними, оскільки висновку експерта суд надав оцінку відповідно до ст.212 ЦПК України, а до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

Інші доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду в частині визначеного розміру моральної шкоди фактичним обставинам справи, не містять правових підстав на підтвердження незаконності рішення.

В іншій частині ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувалося.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 06 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: