Ухвала суду № 32344473, 10.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції Любчик В.М.

Доповідач Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

при секретарі Жарій Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 15 000 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів про заподіяння такої шкоди, який не надано позивачем під час розгляду справи. Також зазначає, що позивач, укладаючи договір, був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, тому важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванню чи іншому ушкодженню здоров`я працівника при виконанні ним трудових обов`язків.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював у ДП «Добропіллявугілля», яке в подальшому реорганізовано через приєднання до ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля». З 25.04.05р. працював в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем в шахті.

27.12.12р. позивачу ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання -

вертеброгенна поперекова-крижова радикулопатія з вираженим больовим м`язово-тоничним синдромами, корінцевим синдромом справа, вираженими статикодинамічними порушеннями функції хребта та ходи, що підтверджується копією акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання П-4 від 27.12.12р. (а.с.17-20).

Згідно п.17 даного акту професійне захворювання виникло у зв'язку з важкими та шкідливими умовами праці.

Згідно висновку МСЕК від 15.01.13р. позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 50% через професійну хворобу та 3-тя група інвалідності (а.с.15).

Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 15 000грн., яку стягнув з відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 р. N1-рп/2004р. громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п.4.1 цього ж Рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні і фізичні страждання.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що по даній справі ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» є належним відповідачем та з нього підлягає стягненню моральна шкода у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивача, заподіяного професійним захворюванням.

Колегія суддів вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими доказами.

При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини справи.

Доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, колегія суддів не приймає, оскільки вони не впливають правильність висновків суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач укладаючи договір, був повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, що виключає відповідальність підприємства по відшкодуванню моральної шкоди є безпідставними, оскільки ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: