Постанова № 32343115, 11.07.2013, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа № 220/908/13-а Провадження № 2-а/220/26/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.07.2013 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі: головуючої судді - Кучеренко О.А., при секретарі Кірпічніковій Н.Є., розглянувши у порядку письмового провадження в смт Велика Новосілка адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області про стягнення недоплаченої суми щомісячного грошового утримання та зобов'язання його cплати у відповідності з законодавством, -

В С Т А Н О В И В :

12.06.2013 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно наказу № 442-к Територіального управління державної судової адміністрації від 01.12.2006 р. він був звільнений з посади голови Великоновосілківського районного суду Донецької області 08.12.2006 р. в відповідності з Постановою Верховної Ради України від 02.11.2006 р. на підставі ст.. 126 Конституції України у зв'язку з виходом у відставку. Відповідно до п. 3 даного наказу, йому повинні сплачувати щомісячне довічне утримання в розмірі 90 % місячного заробітку голови суду, що відповідає п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів». Виплати щомісячного грошового утримання здійснюються Управлінням пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на підставі довідки Донецької державної судової адміністрації, у якій зазначається посадовий оклад судді, доплата за знаходження на адміністративній посаді - 10%, надбавка за вислугу років - 60% окладу. Підставою для нарахування посадового окладу є мінімальна заробітна плата (з січня 2012 р. - 8 мінімальних заробітних плат). Таким чином вважає, що нарахування щомісячного грошового утримання відбувається не у відповідності з діючим законодавством, загальна сума недоплати складає 150707 грн. 42 коп. Просить примусити Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області зробити перерахунок йому щомісячного довічного утримання з 01.01.2012 р. по 01.06.2013 р. та стягнути на його користь суму недоплати в розмірі 150707 грн. 42 коп. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області з 01.06.2013 р. здійснювати йому виплати у відповідності з законодавством «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 % заробітку голови суду.

Від сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 46,47) на підставі п. 10 ч. 1 ст. 3, ч.4 ст.122 КАСУ суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2, згідно Постанови Верховної Ради України на підставі п. п. 2 та 9 ч. 5 ст.126 Конституції України (254к/96-ВР) був звільнений з посади голови Великоновосілківського районного суду Донецької області у зв'язку з виходом у відставку (а.с. 8).

Після виходу у відставку позивачу у відповідності до вимог ст. 43 Закону України "Про статус суддів" призначено довічне грошове утримання (а.с. 16,34, 38).

ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області із заявою про перерахунок з 01 січня 2012 року довічного утримання судді у відставці, на що листом № 29/Б-39-01-03 від 30.05.2012 р. управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області відмовило позивачу у перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання з підстав непередбачуваності такого перерахунку ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів". Аналогічне вбачається й з заперечень відповідача проти позову (а.с. 35-37).

Вказана відмова послугувала підставою звернення позивача до суду із зазначеними позовними вимогами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Як встановлено судом, щомісячне довічне грошове утримання виплачувалось позивачеві у відповідності до норм Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, яким не передбачено перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.

Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, суд вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" прямо передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, зазначений порядок не може бути застосований у спірних правовідносинах як такий, що прийнятий раніше, ніж Закон України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру довічного грошового утримання позивача як судді (голови суду) у відставці застосуванню підлягають положення ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не наведена вище постанова правління Пенсійного фонду України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаною постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, не заборонено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

У свою чергу, норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов`язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України (а.с. 35-37), судом не беруться до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як до Законів України, так і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Згідно п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23 березня 20212 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно зі ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у частині вимог про зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області зробити перерахунок йому щомісячного довічного утримання з 01.01.2012 р. по 01.06.2013 р. та стягнути на його користь суму недоплати. Проте, до компетенції суду не відноситься визначення конкретної суми недоплачених сум, оскільки вимоги щодо їх перерахунку покладаються на Управління пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) загального суду з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на користь ОСОБА_2 утворену заборгованість з виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року.

Проте, суд вважає за необхідне у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області з 01.06.2013 р. здійснювати йому виплати у відповідності з законодавством «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 90 % заробітку голови суду відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. На момент звернення до суду позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутнє порушення прав позивача, отже підстав для задоволення позову в частині покладення на відповідача зобов'язання і в подальшому нараховувати та проводити відповідні виплати в розмір визначеному ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" немає.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 1507 грн. 07 коп. за квитанцією № 90/130 (а.с. 1). Таким чином, з Державного бюджету України слід стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1507 (одна тисяча п'ятсот сім) грн.. 07 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 10, 69 -71, 79, 86, 87, 94, 98, 102, 104, 105, 158-163,185,186,254 КАС України , суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області про стягнення недоплаченої суми щомісячного грошового утримання та зобов'язання його cплати у відповідності з законодавством задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) загального суду з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року та стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області на користь ОСОБА_2 утворену заборгованість з виплат щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2012 року по 01.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1507 (одна тисяча п'ятсот сім) грн. 07 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду України через Великоновосілківський районний суд Донецької області з одночасним надсиланням її копії особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : О.А. Кучеренко