Ухвала суду № 32342910, 11.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/455/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мурги С.С.

представника позивача Диба М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 820/455/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 р. позов "Торгівельний Дім "Ресурс" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 13.12.2012 р. №0001840221.

Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС (далі-відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в позові відмовити, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування вимог скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138, п. 138.2. ст. 138, п. 138.6. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139ПК України, ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, у зв'язку із неврахуванням обставини формування позивачем складу валових витрат по операціям, що не мали реального характеру.

Позивач подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "РЕСУРС" щодо правомірності включення до складу валових витрат вартість придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Компанія Бітіком" за період з 01.10.2011р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт передвіки №2739/221/33206799 від 28.08.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1.1 3.1.2 акту перевірки постачальниками та покупцями, у зв'язку із неможливістю реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіреному періоді;

- пп.138.1.1. п.138.1 ст.138, п.138.2, ст. 138, п.138.4 ст.138, п.138.6 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 775 750,00 грн. (за IV квартал 2011р. на суму 1 386 000,00 грн., за І квартал 2012р. на суму 1 389 750,00 грн.) та заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 610 627,50 грн., (за IV квартал 2011р. на суму 318 780,00 грн., за І квартал 2012р. на суму 291 847,5 грн.) (т.1.а.с.7-17).

19.09.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001310221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 915 941,25 грн. з яких 610 627,5 грн. - основний платіж, 305 313,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1, а.с.25).

22.11.2012 р. за наслідками розгляду поданої позивачем скарги ДПС у Харківській області скасовано податкове повідомлення - рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 19.09.2012 р. №0001310221 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафні санкції) з податку на прибуток у розмірі 332 351,87 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін (т.1, а.с.31-35)

13.12.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0001840221 на зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 683589,38 грн., з яких 610 627,5 грн. - основний платіж, 72 961,88 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (т.1, а.с.40).

Підставою для нарахування спірних сум податку на прибуток підприємств та висновків про завищення позивачем суми валових витрат є висновки податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "КОМПАНІЯ БІТІКОМ", формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств на підставі господарських операцій позивача з вказаним контрагентом в межах угоди від 05.09.2011 р. №126.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, фіктивність операцій поставок, на підставі яких підприємством сформовано валові витрати і визначено податок на прибуток, не підтверджений належними доказами, тому податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі таких суджень, підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ "ТД "РЕСУРС" здійснює оптово-роздрібну торгівлю алкогольними напоями, яка пов'язана з перевезенням напоїв у скляній тарі та необхідністю забезпечення цілісності товару при перевезенні.

05.09.2011 р. позивач (покупець) і ТОВ "Компанія Бітіком" (постачальник) уклали договір №126, за яким позивачу поставлено товар (пакети, штопори, коробки сувенірні, плівка тощо) (т.1, а.с.56-57).

На підтвердження реальності проведених операцій суду надано податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортною накладною, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 63 за період 01.01.2011р. - 31.12.2012 р., журналом реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т.1.а.с.58-69, 128-136).

Отримані від контрагента товари позивачем використано у власній господарській діяльності, під час реалізації алкогольних напоїв, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 902, накладними на внутрішнє переміщення, бухгалтерською довідкою про залишки ТМЦ станом на 05.09.2011 р., наданими на вимогу апеляційного суду.

На момент укладення та здійснення операцій, сторони мали належний обсяг правосуб'єктності юридичних осіб, були платниками податків.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав у користуванні нежитлові приміщення, що підтверджується договорами оренди. (т.1, а.с. 177- 250, т. 2, а.с. 1-46).

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст.і 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 02.04.2012 року №75/22-6/36698188 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КОМПАНІЯ БІТІКОМ" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.02.2011 року по 31.12.2011 року, в якому зазначено про відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, не знаходження платника за місцезнаходженням, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність, зокрема фінансова, має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акт податкової перевірки контрагента позивача не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, за умови, що висновки податкового органу про порушення (дотримання) платником вимог законодавства не ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів такого платника за відповідний період.

Між тим, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що оцінка документам первинної бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача в межах перевірки не надавалася.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди не ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат, оподаткування податком на прибуток.

Так, господарська діяльності контрагентів позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки.

На жодну зі сторону господарської угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки законності господарської діяльності свого контрагента та відповідності його податкової звітності вимогам податкового та іншого законодавства.

Крім того, обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкової звітності та об'єкту оподаткування у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, в тому числі щодо перебування за юридичною адресою на момент перевірки, що відбулася пізніше господарських операцій між сторонами угоди, суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Посилання Основянської МДПІ на відсутність у ТОВ « Компанія Бітіком»» об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилено судом. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в процесі розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів у підтвердження фактів, про які він стверджує в акті податкової перевірки позивача, крім відхилених судами обох інстанцій в силу ч. 4 ст. 72 КАС України

З цих підстав, висновок суду першої інстанції щодо законності формування позивачем валових витрат за угодою позивача з ТОВ "КОМПАНІЯ БІТІКОМ" від 05.09.2011 р. №126 до сукупної величини валових витрат підприємства, та внесення відповідних показників об'єкту оподаткування до декларації з податку на прибуток, колегія суддів вважає вірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Застосування до платника фінансових наслідків на підставі ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не належить до повноважень контролюючого органу. Надання оцінки угодам позивача на відповідність положенням цивільного законодавства є виключною прерогативою суду, однак не органу ДПС.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Підстав, з якими закон пов'язує недійсність (нікчемність) договору, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено, судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентом визнані недійсними судом обох інстанцій не надано. Доказів наявності умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства, безпідставне отримання податкової вигоди, встановлених судовим рішенням у кримінальній справі за звинуваченням працівників контрагентів постачальника позивача не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження висновків податкової перевірки позивача, крім відхилених судами обох інстанцій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013р. по справі № 820/455/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.