Постанова № 32342678, 21.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 р. Справа № 2а-13947/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-13947/12/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0006312202 від 06.08.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" (надалі Позивач), не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», ст.ст.1,9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч.1 ст.181, 207 ГК України, прийняття судового рішення на підставі доказів , які не досліджувалися судом першої інстанції, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа розглянута в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ЗАТ "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "Промислова група Авітек" за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р., за результатами якої складно акт перевірки №2764/2202/32030654 від 13.07.2012 р.

За висновками акту перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено:

- податковий кредит з ПДВ на загальну суму 340 099 грн.;

- показник рядка 22 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р. на загальну суму 14 545 грн. (т. 1, а.с. 18-26).

06.08.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0006312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 425 123,75 грн. (340099 грн. - основний платіж, 85 024,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. 1, а.с. 27).

Підставою для донарахування оспорюваних сум податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про заниження Товариством бази оподаткування та податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським операціям з поставки товарів та послуг в рамках правовідносин з ТОВ « Промислова група АВІТЕК».

При цьому ДПІ , з посиланням на висновок спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області від 17.09.2009р. № 373 та від 11.03.2010р. № 95, зазначає, що первинні документи (податкові та видаткові накладні, рахунки фактури за період з 01.03.2009р. по 30.11.2009р. від імені ТОВ « Промислова група АВІТЕК» підписані від імені керівника Чикина Є.С. іншою особою, що на думку податкового органу свідчить про не можливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відмовляючи у задоволенні даного позову, суд першої інстанції підтримав зазначені доводи податкового органу та визнав наведені факти належним підтвердженням безтоварності спірних операцій. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано письмових угод про поставку ТМЦ; підписи директора ТОВ "Промислова група АВІТЕК" Чикина Є. С. в податкових та видаткових накладних, рахунках фактури за період 01.03.2009 по 30.11.2009 р. виконані іншою особою, не надано доказів подальшої реалізації отриманих позивачем ТМЦ до податкової перевірки, та відсутність належних доказів транспортування товару, оскільки договір оренди транспортного засобу, укладений між позивачем та ОСОБА_2 від 02.02.2009 р., укладено в простій письмовій формі, а не нотаріальній, як передбачає закон.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивачем подавалася податкова звітність з ПДВ за період березень-листопад 2009 рік.

До податкового кредиту вказаних періодів та скорегованого від'ємного значення різниці поточного звітного періоду по р.22 декларації позивачем віднесено ПДВ по операціям з ТОВ "Промислова група Авітек" на загальну суму 340 099 грн.

Судом встановлено, що 01.07.2009 р. між ЗАТ "НВО "Аерокосмоекологія України" (замовник) та ТОВ "Промислова група Авітек" (виконавець) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт обладнання, за переліком згідно додатку до договору (т.1, а.с.230-234).

Вказаний договір укладено позивачем з метою виконання зобов'язань по договору від 20.01.2009 р. між позивачем, в якості виконавця, та ДП «Факмакопейний Центр» в якості замовника, предметом якої є виконання робіт з обслуговування та ремонту технічного обладнання, перелік якого визначено в додатку до угоди. (т.1, а.с.234-236).

Переліки робіт та об'єктів технічного обслуговування за угодами від 20.01.2009 р. та 01.07.2009 р. є ідентичними.

Крім того, в період з березня 2009 по листопад 2009 року ЗАТ "НВО "Аерокосмоекологія України" укладено договори поставки технічної продукції (кабель, пошукач, манометр тощо) з ТОВ "Промислова група Авітек".

На підтвердження виконання угод поставки та виконання робіт (послуг) позивачем, як до перевірки так і до суду надано копії рахунків-фактур, акти приймання-здачі робіт, видаткових та податкових накладних, виписку по оборотно-сальдовій відомості рахунку 281 по підприємству позивача за 2009 рік, банківські виписки по рахунку позивача (т. 1 а.с. 29-89, 123-155, 238- 239, 241б - 241в).

Фактичне переміщення ТМЦ за від ТОВ "Промислова група Авітек" до позивача підтверджено товарно-транспортними накладними (т.2, а.с. 6-21, 22-24).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача із його контрагентом), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету, а з огляду на положення п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товарів (послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Колегія суддів зазначає, що угоди щодо поставки товарів укладені між позивачем та його контрагентом, у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що не суперечить вимогам закону.

Наявність податкових, видаткових накладних, доказів оплати та подальшої реалізації тощо кореспондуються змістом ч. 1 ст. 181 ГК України, і свідчить про реальність господарських операцій.

Позивачем як до податкового органу, так і до суду по операціям з ТОВ "Промислова група Авітек" за угодами поставки надано видаткові та податкові накладні, в яких зафіксовано вартість ТМЦ з урахуванням ПДВ; довіреності на отримання товарів вповноваженими особами позивача, якими підтверджується факт отримання позивачем поставок; оборотно-сальдова відомість (оприбуткування ТМЦ по підприємству позивача); виписки по банківському рахунку позивача, які засвідчують часткову оплату поставленого товару за період березень-листопад 2009 року шляхом списання банком коштів позивача на користь ТОВ "Промислова група Авітек" (т1, а.с. 29-89, 96-155).

Реальність операцій за угодою про технічне обслуговування та ремонт обладнання від 01.07.2009 р. підтверджена наданими суду рахунками-фактурами, актами приймання здачі виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками (т.1, а.с. 237-241в).

Суд першої інстанції не врахував зазначених доказів, посилаючись на їх дефектність, з огляду на виконання підпису від імені керівника ТОВ "Промислова група АВІТЕК" Чикина Є. С. іншої особою. Такий висновок судом першої інстанції зроблено з посиланням на висновки НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області від 17.09.2009р. № 373 та від 11.03.2010р. № 95.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи та журналу судового засідання не вбачається, що висновки спеціаліста надавалися суду першої інстанції та досліджувався ним в судовому засіданні, а тому суд першої інстанції безпідставно врахував докази, які не досліджувалися судом.

При цьому, пункт 83.1 статті 83 ПК України, на який посилається суд, і яким передбачено коло джерел отримання відомостей, що мають значення для висновків податкової перевірки, стосується лише осіб, що таку перевірку здійснюють, однак не суду.

Колегія суддів зазначає, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Недійсність податкових накладних та інших первинних документів, складених та підписаних від імені ТОВ "Промислова група АВІТЕК" податкова інспекція обумовлює висновком спеціаліста щодо почеркознавчого дослідження.

Втім обов'язок зі складення податкової накладної, яка є підставою для формування покупцем податкового кредиту, та відображення у ній відомостей, визначених у підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог щодо оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

А відтак у розглядуваному випадку та обставина, що первинні документи від імені контрагента підписані невстановленими особами, не є беззаперечною та достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ.

Ненадання до податкової перевірки ТТН та доказів подальшого використання в господарській діяльності ТМЦ за договорами поставки не свідчить про нереальність операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група АВІТЕК», крім того в акті перевірки податковий орган не зазначав про наявність зауважень з приводу транспортування придбаного позивачем товару, докази переміщення та подальшого використання в господарській діяльності позивача товарів, отриманих від ТОВ «Промислова група АВІТЕК», податковим органом в межах перевірки не досліджувалися.

Суду не надано доказів, що відповідачем витребовувалися у позивача будь-які документи з метою всебічного та об'єктивного проведення податкової перевірки.

Так, товарно-транспортні накладні за операціями поставок надані суду, їх форма та зміст відповідає вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363.

При цьому, недотримання нотаріально-посідченої форми договору оренди легкового автомобіля від 02.02.2009 р. між ЗАТ "НВО "Аерокосмоекологія" та ОСОБА_2 не свідчить про ненадання послуг транспортування .(т.2, а.с. 22-24).

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано первинні документи (видаткові, податкові накладні, довіреності), якими підтверджено факт реалізації іншим особам ТМЦ, придбаних позивачем у ТОВ «Промислова група АВІТЕК», і які безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції (т.1, а.с. 156-229).

Посилання суду першої інстанції на п. 44.7 ст. 44 ПК України , а саме не направлення позивачем під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки змістом цієї статті таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа конотролючого органу , яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків. В акті перевірки не зазначено, що податковим органом перевірялися докази транспортування товару.

Колегія суддів вважає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання угод поставок та договору надання послуг від 01.07.2009 р. між позивачем та ТОВ "Промислова група Авітек", відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами.

Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Суми ПДВ, сплачені позивачем в сумі отриманих ТМЦ та послуг, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту, а також до скорегованого показника від'ємного значення по р.22 декларацій.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на обґрунтування протилежного, за таких умов, висновок відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про додаток на додану вартість" внаслідок завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 340 099 грн., завищення показника рядка 22 «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ за період з 01.03.2009 р. по 30.11.2009 р. на загальну суму 14 545 грн. є безпідставним.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0006312202 від 06.08.2012 р., скасуванню.

Відповідно до п. 1,4 ст. 202 КАС України підставами для скасування або суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 р. та винесення нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 1,4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-13947/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Аерокосмоекологія України" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0006312202 від 06.08.2012 р.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.