Ухвала суду № 32342665, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 2а-14281/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-14281/12/2070

за позовом Дочірного підприємства "Харківспецгасіння" Колективного підприємства "Харківспецсервіс"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. позов ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецсервіс" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000492211 від 27.09.2012 р., № 0000832211 від 07.12.2012 р. Західної Міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області ДПС .

Західна Міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області ДПС (надалі Відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції п. 43.3 ст. 43, п. 102.5 ст. 102, п. 198.3 ст.198, п. 200.4 , 200.6, 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, неповне з'ясування обставин по справі, що привело до невірного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецсервіс" з питання підтвердження взаємовідносин з підприємствами ТОВ "ТВО "Східбуд" за грудень 2011 року, ТОВ "Самай-10" за червень - липень 2011 року, ТОВ "Центргаз" за лютий 2012 року, ТОВ "Костарика - 10" за серпень - жовтень 2011 року, ТОВ "Металург - 2010" за грудень 2011 року та ТОВ "Домострой" за липень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.09.2012 р. № 2015/22-104/34470916.

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.5.1, п. 5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44,п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення валових витрат по взаємовідносинам з: ТОВ "Домострой" за 3 квартал 2010 р. на загальну суму 1 685 825,00 грн., ТОВ "ТВО "Східбуд" за 4 квартал 2011 р. на загальну суму 1 150 990,00 грн., ТОВ "Металург-2010" за 4 квартал 2011 р. на загальну суму 215 124,00 грн., ТОВ "Центргаз" за 1 квартал 2012 р. на загальну суму 65 509,00 грн., внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 749 420 грн., у т.ч.: 3 квартал 2010 р.- 421 456 грн., 4 квартал 2011 р. - 314 206 грн.; 1 квартал 2012 р. - 13 757 грн.;

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України та "Порядку заповнення податкових накладних", затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р., "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р., внаслідок завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Домострой" за липень 2010 р. на загальну суму 337 165,00 грн.; ТОВ "ТВО "Східбуд" за грудень 2011 р. на загальну суму 230 198,00 грн.; ТОВ "Металург-2010" за грудень 2011 р. на загальну суму 43 025,00 грн.; ТОВ "Центргаз" за лютий 2012 р. на загальну суму 13102,00 грн., в наслідок чого позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 623 490,00 грн., у т.ч.: липень 2010 р. -337 165,00 грн., грудень 2011 р. - 273 223,00 грн., лютий 2012 р. - 13 102,00 грн.

На піставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №000492211від 27.09.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 858 223,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 749 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 803,00 грн.

- №0000832211 від 07.12.2012 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 850 944,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 623490,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 227 454,00 грн.

Подані позивачем в порядку адміністративного узгодження скарги, залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стало невизнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту та на зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за операціями з придбання товарів в рамках господарських правовідносин з ТОВ «ТВО Східбуд,», ТОВ «Центрогаз», , ТОВ «Металург-2010», ТОВ « Домострой»», у зв'язку з фіктивністю цих операцій, оскільки позивачем не доведено факт транспортування та передачі товару.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з висновку, що доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства внаслідок формування податкових зобов'язань підприємства з операцій, що не мали реального характеру, не підтверджені належними доказами, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом господарської діяльності, зареєстрований як суб'єкти господарювання, є платником податкову на додану вартість, основним видом діяльності його господарської діяльності є монтаж систем пожежної сигналізації, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою управління статистики в Харківські області, (т.1. а.с.57-58)

Судом встановлено, що 17.06.2011р. між позивачем та ТОВ « Клампфер-Україна» укледено договір підряду № 170611 17 /68 ЕР, за умовами якого позивач зобов'язався виконати комплекс монтажних робіт по монтажу та наладці установи автоматичної пожежної сигналізації та сповіщенню про пожежу на об'єкті замовника, що знаходиться за адресою вул. Сумська, 10 в м. Харкові.

07.11.2011р. між позивачем та ТОВ « Керам Деко» укладено договір підряду № 9/12 за умовами якого позивач зобов'язався виконати монтаж на наладку установки автоматичної пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу в адміністративно-побутових приміщенням виробничого цеху № 8 , що розташований за адресою м. Харків, вул.Плиточна,12-в.

Також, для виконання зобов'язань по зазначеним договорам, 26.10.2011р. (договори № 610,611,612,613,614,615,616), 10.11.2011р. (договори № 640,641,642), 11.11.2011р. (договори № 643,644,645,646), 15.11.2011р. (договори № 650,651,652,653) 17.11.2011р. (договори № 657,658,659,660) , 01.12.2011р. (договори № 662,663), 02.12.2012. (договори № 667,668,669), 05.12.2012р. (договори №670,671) , 06.12.2012р. (договори № 675,676,676,678,679), 07.12.2011р. (договори № 680,681,682,683), 08.12.2011р. (договори № 684,685,686) позивач уклав угоди з ТОВ « Східбуд» за умовами яких ТОВ «Східбуд» зобов'язався виконати будівельно-монтажі роботи по монтажу автоматичної установки порошкового пожежегасіння в цеху по виробництву полімерних матеріалів житловому будинку в м. Харкові, на перехресті О. Яроша та вул. Клинскьої, промплощадки ВАТ «Евроцемент-Україна», по вул. Курчатова,1-а в м. Харкові, по вул.. Римарській,21 в. м.Харкові, Харківська область, Ізюмській районі, с. Кам'янка, вул. Ульяновська,12,Харківська область, Дергачівський район, с. Подворки, в супермаркеті « Восторг» по пр. Московському в м. Харкові, в приміщенням культурно-комерційного комплексу по вул. Сумська,10 в м. Харкові.

В підтвердження отримання послуг надав копії договорів, договірні ціни, довідку о вартості виконаних робіт КБ-3, акт приймання виконаних робіт КБ-2, відомості ресурсів, розрахунок витрат, копії платіжних доручень.(т. 1 а.с.89-249, т.2 а.с.1-248, т.3.а.с. 1-67)

Крім цього, між позивачем (покупець) та ТОВ « Металург-2010» укладено договори № 43 від 15.12.2011 р.; № 44 від 19.12.2011 р.; № 45 від 21.12.2011 р. з за умовами яких позивач придбав комплектуючі для монтажу пожежної сигналізації( вентелі, дюбелі, кабелі, гайки тощо.)

Проведення поставок за угодами суду підтверджено специфікаціями, видатковими, податковими накладними, банківськими виписками, журналом реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (т.3 а.с. 67-86, т.6 а.с. 107-109).

Використання ТМЦ підтверджено відомостями по рахункам 202, 631 позивача.

Транспортування товарів , за умовами договорів, проведено силами контрагента позивача.

Крім того, між позивачем та ТОВ "Центргаз" укладено договори № 2,3 від 05.02.2012 , № 4,5 від 06.01.2012 р. за умовами яких позивач доручив ТОВ « Центрогаз» виконати будівельно-монтажні роботи по монтажу автоматичної установки пожежної сигналізації по вул. Сумській,10, житловому будинку м. Харків, перехрестя вул. О. Яроша та вул.Клинської.

Проведення робіт за вказаними договорами підтверджено копіями договорів, актами прийому - передачі, договірної ціною, відомістю ресурсів, довідками про вартість виконаних робіт, податковими накладними. (т.3 а.с. 86-144)

Розрахунки за вказаними договорами проведено у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 58-102, т. 6).

Також 03.05.2010р. (договори № 161,162), 04.05.2010р. (договори № 164,165,), 05.05.2010р. (договір № 167), 06.05.2010р. договір № 169, 07.05.2010р. договір № 171, 24.05.2010р. договір № 195, 29.05.2010р. договір № 211, 03.06.2010р. (договір № 221),07.06.2010р. (договори № 226,227), 08.06.2010р. (договори № 228,229), 09.06.2010р. (договір № 231), 10.06.2010р. (договір № 233), 11.06.2010р. (договір № 235), 14.06.2010р. (договір № 237),15.06.2010р. (договори № 239,240), 16.06.2010р. (договір № 242),17.06.2010р. (договори № 244,245,246), 18.06.2010р. (договори № 247,248), 21.06.2010р. (договір № 249),22.06.2010р. (договори № 253,254) , 23.06.2010р.(договір № 255), 29.06.2010р. (договори № 260,261,262), 30.06.2010р. (договори № 263,264) між позивачем та ТОВ « Домострой» укладено угоди, за умовами яких позивач доручив, а ТОВ «Домострой» зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи спринклерної установки, монтаж системи пожежної сигналізації .

Виконання робіт за договором підтверджено копіями договору, локального кошторису,, довідки про вартість робіт КБ-3,, актом приймання виконаних робіт, податковими накладними, виписками з банку щодо оплати послуг. (т.3,т.4,т.5 а.с. 1-167))

Судом встановлено, що фактичної підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток слугували висновки податкового органу про не підтвердження факту реального виконання договорів. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача, в яких зазначено про відсутність реального характеру/нікчемність угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами (по ланцюгу постачання до вигодонабувача), а також відсутність у субпідрядників, залучених позивачем, належних технічних, організаційних, трудових, матеріально-технічних умов для проведення будь-якої фінансово-господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції актів перевірок податковим органом контрагентів позивача колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 283/97-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідні положення містить Податковий кодекс України.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений ст. 138 ПК України, зокрема, у п.п. 138.1.1 п.138.1 вказаної норми передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 ПК України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, і доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків.

Акти податкових перевірок контрагентів позивача не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність господарських операцій позивача, за умови, що висновки податкового органу про порушення (дотримання) платником вимог законодавства не ґрунтуватися на безпосередньому дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів такого платника за відповідний період.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що оцінка документам первинної бухгалтерського обліку та податкової звітності позивача в межах перевірки не надавалася.

Між тим, надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності згідно ст. 44 Податкового кодексу України.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено наявності таких обставин.

Крім того судом встановлено та не спростовано відповідачем, що на момент укладення та виконання угод позивач та його контрагенти мали правосуб'єктність юридичних осіб і були платниками податків.

Так судом встановлено, що видами діяльності ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецсервіс" є електромонтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Позивач має ліцензію на право надання послуг та виконання робіт протипожежного призначення серія АГ № 595717 від 18.11.2011 р. Діюче законодавство не забороняє суб'єкту господарювання здійснювати свою діяльність з залученням третіх осіб.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що контрагенти позивача (ТОВ "ТВО "Східбуд", ТОВ "Центргаз", ТОВ " Домострой"), які залучалися ним до субпідряду, на момент проведення господарських операцій мали відповідні ліцензії на здійснення робіт протипожежного призначення (а.с. 51-57, т.6).

Посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача (інших суб'єктів по ланцюгу) об'єктивної можливості для виконання поставок товарів (проведення робіт, (надання послуг) в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності господарських операцій.

Господарська діяльності контрагентів позивача, не вимагає від них безумовної наявності виробничих активів, матеріалів, обладнання, транспорту. Виробничі ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових та господарських угод. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт постачальником.

Тим більше, на жодну зі сторону господарської угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності господарських відносин свого контрагента з іншими особами та його податкової звітності вимогам податкового та іншого законодавства.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами його безпосередніх контрагентів порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи ДПІ на відсутність у зазначених контрагентів об'єктивної можливості для виконання робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були об'єктивно відхилено судом. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Щодо посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції обставини відсутності у ланцюзі постачання первинного виробника товару, колегія суддів зауважує, що у покупця відсутній обов'язок встановлення наявності виробника та подальших контрагентів такого ланцюгу.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В процесі розгляду даної справи, відповідачем не надано доказів у підтвердження фактів, про які він стверджує в акті податкової перевірки позивача, крім відхилених судами обох інстанцій в силу ч. 4 ст. 72 КАС України.

З цих підстав, висновок суду першої інстанції щодо законності віднесення (декларування) позивачем сум ПДВ до податкового кредиту відповідного періоду та сум витрат, понесених ним у зв'язку із оплатою робіт за угодами з ТОВ "ТВО "Східбуд", ТОВ "Центргаз", ТОВ "Металург - 2010" та ТОВ "Домострой" до сукупної величини валових витрат підприємства, та внесення відповідних показників до декларації з податку на прибуток, колегія суддів вважає вірним.

Доводи апелянта про не підтвердження позивачем факту транспортування ТМЦ за угодами поставок, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, (постанова Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207) Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, зокрема, є обов'язковою наявність, зокрема, товарно-транспортна накладна.

Як встановлено судом, поставки ТМЦ згідно договорів № 43 від 15.12.2011 р.; № 44 від 19.12.2011 р.; № 45 від 21.12.2011 р. на склад підприємства позивача здійснено силами постачальника (ТОВ "Металург-2010"), право власності на поставлену продукцію згідно договорів до позивача перейшло саме з моменту безпосередньої передачі комплектуючих на складі покупця (а.с. 67-68, 72-73, 79-80, т. 3).

З огляду на це, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не спростовує факту здійснення перевезення товару його постачальником та не може бути підставою для не включення позивачем витрат, понесених на придбання товарно-матеріальних цінностей, до складу валових витрат та відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів зазначає, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження висновків податкової перевірки позивача, крім відхилених судами обох інстанцій.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача є правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі № 2а-14281/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Русанова В.Б.