Рішення № 32342384, 04.07.2013, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2/330/312/2013

Справа № 330/1345/13-ц

"04" липня 2013 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

при секретарі - Корнієнко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ " Дельта Банк", в інтересах якого діє Романченко Алла Станіславівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договром,

В С Т А Н О В И В:

Позивач представник ПАТ "Дельта Банк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи це тим, що 18.12.2007 року Публічне Акціонерне Товариство «Дельта Банк» (правонаступник відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта»), - позивач, та фізична особа - резидент України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., - відповідач, уклали кредитний договір № 006-07076-181207, надалі за текстом - Договір. Відповідно до пункту 1.2. вищевказаного Договору, Позивач (за Договором - Банк) відкриває Відповідачеві (за Договором - Держатель) картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, надалі за текстом - Рахунок, випускає та надає Держателю платіжну картку, надалі за текстом - Картка, а також ПІН-код до картки; здійснює обслуговування Держателя на умовах, викладених в Тарифному пакеті Visa Класичний, що міститься в Додатку № 1 до Договору, надалі за текстом - Тарифи та умовах викладених в Правилах здійснення операцій за картковими рахунками, надалі за текстом -Правила. Банк надає Держателю Кредит шляхом відкриття відновлюваної відкличної Кредитної лінії, що передбачена п. 1.3 кредитного Договору. Відповідно до вказаного пункту банк відкриває Держателю кредитну лінію на загальну суму 30000 гривень та на день укладання кредитного Договору встановлює ліміт кредитної лінії на Рахунку в сумі 2000,00 гривень. Банк самостійно один раз на місяць може змінювати розмір ліміту Кредитної лінії в межах Кредитної лінії, при цьому сторони погодили, що у даному випадку угода не складається. Відповідно до п. 15.5 кредитного Договору кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари чи послуги, які придбані Держателем у суб"єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед банком за Договором, та вчинення інших операції передбачених Договором. Відповідно до пункту 2.1. моментом надання Банком Держателю Кредиту є день здійснення операції за допомогою Картки або день утримання платежів за умови відсутності на Рахунку власних коштів Держателя. У відповідності до Договору, Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітний місяць, та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом. Також, відповідно до п. 2.13 Держатель доручає банку здійснювати договірне списання грошових коштів з Рахунку в рахунок погашення сум заборгованості, яка виникає за кредитним договором. Станом на 18.12.2012 р. відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість. ОСОБА_2 була повідомлена про виникнення заборгованості по оплаті передбачених Договором платежів перед ТОВ " Комерційний банк " Дельта". Однак на даний час кредитна заборгованість позичальником погашена не була. Таким чином, станом на 18.12.2012 року за відповідачем по укладеному з ТОВ " Комерційний банк " Дельта" Кредитному договору № 006-07076-181207 від 18.12.2007 року рахується заборгованість на загальну суму 3020,00 гривень, яка складається з : тіло кредиту: 710,00 грн., прострочене тіло кредиту: 0,00 грн.; заборгованість за відсотками: 0,00 грн.; заборгованість за комісіями: 2310,00 грн. У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін) Згідно ч. 4 ст. 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Таким чином представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АТ " Дельта Банк" ( р/р НОМЕР_2, МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 3020,00 гривень., окрім того стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ " Дельта Банк" судовий збір в розмірі 229,40 гривень.

В судове засідання представник позивача не з"явився, в своїй позовній заяві просить розглянути дану справу без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та надала письмове заперечення, в якому зазначила, що у провадженні Якимівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовною заявою ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 3 020,00 грн. за договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №006-07076-181207 від 18 грудня 2007 року. Щодо фактичних обставин справи, то ПАТ „Дельта Банк", що є правонаступником ТОВ „ Комерційний банк „Дельта" (далі - Банк) звернувся до суду з позовом, датованим 18.04.2013 року, посилаючись на невиконання нею, ОСОБА_2 (далі - відповідач), договірних зобов'язань, взятих за договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки № 006-07076-181207 від 18 грудня 2007 року та просить суд на підставі ст.ст. 526, 530, 1049, 1054 ЦК України стягнути заборгованість у сумі 3 020,00 грн., у тому числі 710,00 грн. заборгованість по погашенню кредиту (тіло кредиту) та 2310,00 грн. заборгованості за комісіями. Так дійсно, між відповідачем та Банком був укладений договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №006-07076-181207 від 18 грудня 2007 року (далі - Договір). Відповідно до пункту 1.2 Договору, банк відкриває Держателю (який є відповідачем) картковий рахунок № НОМЕР_2 в національній валюті України - гривні, випускає та надає їй платіжну карту, а також ПІН - код до картки; здійснює обслуговування Держателя карти на умовах, викладених в тарифному пакеті Vіsa Швидкі гроші, що міститься в додатку №1 до Договору, надалі -„Тарифи" та згідно з умовами цього Договору і Правил. Такими правилами є - Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, затверджені головою Ради Директорів ТОВ «Комерційний банк «Дельта» 12 квітня 2007 року, що розміщені на стендах Банку та на сайті Банку (що слідує із п. 1.1. Договору). Пунктом 1.3 передбачено, що банк відкриває Держателю кредитну лінію на загальну суму 30 000,00 грн. та на день укладання договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2 000,00 грн. Згідно із п. 1.5 Договору, кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари, які придбаваються нею у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед банком за Договором та вчинення інших операцій, які не заборонені діючим законодавством України. Із пункту 3.4. слідує, що Держатель доручає банку здійснювати договірне списання грошових коштів з Рахунку в рахунок погашення сум заборгованості, яка виникає за цим Договором та /або Кредитними договорами, укладеними Сторонами, в тому числі і плати за надані Банком послуги з розрахунково-касового обслуговування в розмірі та строки, передбачені Правилами та Тарифами. Відповідно до анкети позичальника від 18.12.2007 року, наданої позивачем додатком до позовної заяви, строк дії картки становить 12 місяців. Щодо строку проведення розрахунку за Договором, то Сторони за пунктом 3.6. Договору визначили, що Держатель картки зобов'язаний щомісяця, в строки, визначеними Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді обов'язкового мінімальною платежу (ОМП), складові якого зазначаються Тарифами. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, Овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов Тарифів до складу ОМП можуть включатись інші платежі. Строк дії Договору сторони визначили у пункту 5.2. Договору, а саме - Договір набуває чинності з дати його укладання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. 1.2. Відповідач 24.12.2007 року зняла з платіжної карточки грошові кошти в сумі 2 000,00 грн. в межах ліміту, встановленому Договором. Після цього, з 17.01.2008 року по 18.03.2010 року на виконання умов Договору регулярно (щомісяця) здійснювала всі платежі за Договором, що також підтверджується розрахунком ціни позову, наданого Банком додатком до позовної заяви. Окрім того Відповідач постійно зв'язувалась з менеджерами Банку про стан заборгованості. 18.03.2010 року відповідач здійснила останній платіж за Договором у сумі 70,00 грн. та припинила оплату за Договором, оскільки відповідачу Банк в телефонному режимі повідомив про повне погашення заборгованості за кредитом. Всього, Відповідач, на виконання Договору в період 17.01.2008 року по 18.03.2010 року сплатила Банку 3 180,00 грн., що підтверджується квитанціями (копії надаються), а отже, з огляду на повідомлення Банку про відсутність боргу, відповідач належним чином виконала свої зобов'язання за Договором та сплатила 2 000,00 грн. як тіло кредиту та 1 180,00 грн. банківських послуг. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а свої зобов'язання за Договором відповідач виконала належним чином, тому відповідач вважає, що всі зобов'язання за Договором припинені. 1.3. Твердження Банку в позові про те, що відповідач був повідомлений про виникнення заборгованості по оплаті передбачених Договором платежів є хибними, оскільки таких повідомлень відповідач не отримувала, а ці обставини не підтверджені у порядку ст.ст. 57-60 ЦПК України належними та допустимими доказами. За весь час (з дати укладання Договору до дати подачі цього позову) відповідач не отримувала ані повідомлення, ані претензій (вимог тощо), ані позовів про стягнення (виконання) ніби-то існуючої заборгованості за Договором. 1.4. Банк за позовом зазначає, що за Договором утворилась заборгованість, яка станом на 18.12.2012 року становить 3 020,00 грн. і складається з 710,00 грн. тіла кредиту та 2310,00 грн. заборгованості за комісіями. По-перше, Банк не підтвердив факт наявності заборгованості належними та допустимими доказами, якими в розумінні ст.ст. 57-59 ЦК України можуть бути банківські виписки, первинні документи, які містять відомості про операцію та підтверджує її здійснення, інші бухгалтерські документи тощо. Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Договір, тарифи банку та анкета позичальника не є доказами, що підтверджують факт часткового виконання за Договором, заборгованості за Договором та її розмір. Інших доказів Банк, в порушення ст.ст. 57, 60 ЦПК України, не надав. По-друге, за розрахунками відповідача остання повністю розрахувалась з Банком ще 18,03.2010 року, сплативши за час дії договору 2 000,00 грн. як тіло кредиту та 1 180,00 грн. в оплату банківських послуг (комісій тощо), всього 3 180,00 грн., а тому не має заборгованості, простроченої тощо. По-третє, Банк не надав розрахунку боргу, не зазначив, з чого він виходив при його визначенні, з чого складається заборгованість за комісіями, яким чином вона була розрахована та за який період, яким чином розподілялись і в рахунок яких платежів зараховувались сплачені відповідачем грошові кошти за Договором, не навів арифметичний розрахунок тощо. Наданий Банком розрахунок ціни позову не відображає зазначених позицій, не може вважатись доказом у справі, а лише обґрунтуванням позовних вимог, до того ж розрахунок містить помилки - за розрахунком Банк зазначає іншу заборгованість та ціну позову ніж за позовом, а саме 3 170,00 грн. замість 3020,00 грн., включаючи до ціни позову додатково ще й пеню в сумі 150,00 грн. 1.4.1. Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. ст. 58-59 ЦІЖ України. Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦІЖ України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.61 ЦІЖ України. Отже, всі доводи Банку про наявність заборгованості та її розмір, про ухилення відповідача від виконання Договору, що викладені в позовній заяві, окрім доводів про укладання між Банком та відповідачем Договору, є припущеннями, оскільки ці доводи не підтверджені жодним доказом в порядку ст.ст. 10, 57, 60 Цивільного процесуального кодексу України, а тому є недоведеними, спростовуються та не можуть бути прийняті судом до уваги, що робить позовну заяву в частині наявності заборгованості необгрунтованою та надуманою. А тому з огляду на належне виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, зворотнього позивач не довів, в задоволенні позовних вимог належить відмовити Банку повністю у зв'язку з безпідставністю цих вимог та їх не доведеністю. 2. Щодо пропуску строку позовної давності та заява про її застосування Навіть якщо і припустити, що відповідач не здійснив повного розрахунку за Договором та зобов'язання не були припинені, та не зважати на все вищевикладене, все одно у задоволенні позову слід відмовити, оскільки у спірних правовідносинах Банк пропустив строк позовної давності (що є самостійною та основною підставою для відмови у позові), що підтверджується таким. 2.1. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена за ст. 257 ЦІЖ України та становить три роки. За ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 цієї статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Відповідно до ч. І ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. І ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України). 2.1.1. З огляду на те, що картка відповідачу була видана 18.12.2007 року, строк її дії становив 12 місяців, а тому картка припинила свою дію 18.12.2008 року. А отже термін повного погашення заборгованості по картці відповідачки (остаточного розрахунку за Договором) був до 18.12.2008 року. Станом на 18.12.2008 року відповідач повністю за Договором не розрахувалась відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України, п. 3.6 Договору та п. 5.13 Правил право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло вже було 18.12.2008 року. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку (ч. І ст.264 ЦК України). Після 18.12.2008 року відповідач щомісячно здійснювала ще платежі за Договором аж до 18.03.2010 року, після чого більше жодних розрахунків за Договором не здійснювала. А тому строк позовної давності був перерваний платежами відповідача, почав свій перебіг від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто 18.03.2010 року (від дня, коли відповідач перерахував останній платіж в сумі 70,00 грн. на погашення заборгованості за Договором та не здійснив повний розрахунок за Договором. Отже, названа дата (18.03.2010 року) є початком перебігу позовної давності, тобто строку, у межах якого Банк має звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного цивільного права у судовому порядку. Таким чином вбачається, що трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України для захисту Банком свого порушеного права шляхом звернення з позовом до суду, закінчився 18.03.2013 року. 2.1.2. Що стосується дії договору до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором, що встановлено пунктом 5.2 Договору, то, по-перше, це не є встановленим сторонами строком припинення дії договору, оскільки це суперечить ч.І ст. 251 та ч.І ст. 252 ЦК України, та сама по собі умова про дію договору до повного виконання сторонами всіх зобов'язань, не є строком договору, по-друге, належних і допустимих доказів, які б свідчили про визначення сторонами строку дії договору, як того вимагає закон, позивачем не надано, а, по-третє, зазначений у п.5.2. строк дії Договору не скасовує строків позовної давності, які стосуються і кредитних правовідносин, не пов'язаний зі строком звернення до суду (строком позовної давності), оскільки це різні по своїй правовій природі строки, що регулюються різними нормами матеріального права та мають різні правові наслідки їх пропуску/порушення/припинення тощо. 2.2. До суду ж ПАТ «Дельта Банк» звернувся після 18.03.2013 року з позовною заявою, підписаною 18.04.2013 року. Дата підписання позовної заяви - це день фактичного підписання, а не складення (чи реєстрації) позовної заяви. Разом з тим, днем подання заяви до суду є не дата, написана на позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду (що співпадає з датою реєстраційного штампу суду, у якому зазначено дату надходження матеріалу в суд і реєстраційний номер згідно з журналом реєстрації вхідної кореспонденції) або день відправлення заяви на адресу суду поштою, засобами кур'єрського зв'язку, що співпадає з відміткою (штемпелем) на поштовому конверті (Банку або датою подачі позовної заяви через канцелярію суду. Оскільки провадження у даній справі було порушено 07.06.2013 року, а з огляду на дію ст. 12 2 ЦПК України (відповідно до якої питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, який в силу дії ч. 1 ст. 121 ЦПК України не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали), тому припускаю, що позовна заява була подана тільки в кінці травня 2013 року. З огляду на це, суд для встановлення обставин пропуску позовної давності повинен оцінити документи, що підтверджують подачу позовної заяви по цій справі, та встановити її фактичну дату подачі. Проте, в будь-якому випадку, Банк звернувся до суду з пропуском позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Окремо зазначаю, що між Банком та відповідачем не було домовленості про збільшення строків позовної давності при застосуванні до правовідносин, що випливають з кредитного договору. Договору про збільшення позовної давності між позивачем та відповідачем не укладався, а тому до спірних правовідносин не може застосовуватись збільшена позовна давність за домовленістю сторін. Положення п. 5.2. Договору також не можна вважати таким, що сторони домовилися про збільшенні строку позовної давності (ст. 259 ЦК України) - сама по собі умова договору про його дію до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії кредитного договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Те, що пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові в аналогічних справах підтверджується і судовою практикою, зокрема рішенням Апеляційного суду Сумської області від 06.06.2013 року у справі №583/1167/13-ц (номер провадження 22-Ц/788/1117/13), розміщеним в Єдиному державному реєстрі судових рішень України. Даним рішенням відмовлено ПАТ «Дельта Банк» у задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості за аналогічним договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки з підстав пропуску трирічного строку позовної давності. Такої позиції притримується і Апеляційний суд Донецької області у рішенні від 07.05.2013 року у справі № 0519/7944/12, і Апеляційний суд Луганської області у рішенні від 15.05.2013 року у справі № 1214/6960/2012, і Апеляційний суд Одеської області у рішенні від 19.03.2013 року у справі з провадженням № 22-Ц/785/3189/13 та інші. Посилання на ці рішення здійснюється відповідачем у порядку Закону України „Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005 року № 3262-ІV з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства. Оскільки: строк позовної давності був пропущений позивачем без поважних причин, противного позивач не довів. Банк довідався про порушення свого права при неотриманні повного погашення заборгованості за карткою 18.12.2008 року, а тому строк дії позовної давності був з 18.12.2008 року по 18.12.2011 року, перебіг строку позовної давності після його переривання платежами відповідача припадає на 18.03.2010 року, тобто на день нездійснення відповідачем повного розрахунку за договором. Банк звернувся до суду з пропуском трирічної строку позовної давності, тобто після 18.03.2013 року, питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду Банком не ставилося, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності, яку„відповідач просить застосувати. Даний пункт є заявою (клопотанням) про застосування строків позовної давності. Таким чином відповідач ОСОБА_2, враховуючи вищевикладене, керуючись наведеними вище нормами права та ст.ст. 27, 57 Цивільного процесуального кодексу України, просить врахувати дані заперечення при ухваленні рішення у справі. Застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПАТ „Дельта Банк". Відмовити у задоволенні позовної заяви ПАТ „Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 3 020,00 грн. за договором на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №006-07076-181207 від 18 грудня 2007 року повністю у зв'язку з пропуском позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та Банком був укладений Договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки №006-07076-181207 від 18 грудня 2007 року. Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена за ст. 257 ЦІЖ України та становить три роки. За ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч. 4 цієї статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Відповідно до ч. І ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. І ст. 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України). Так картка відповідачу ОСОБА_2 була видана 18.12.2007 року, строк її дії становив 12 місяців, а тому картка припинила свою дію 18.12.2008 року. А отже термін повного погашення заборгованості по картці відповідачки (остаточного розрахунку за Договором) був до 18.12.2008 року. Станом на 18.12.2008 року відповідач повністю за Договором не розрахувалась відповідно до ч. 5 ст.261 ЦК України, п. 3.6 Договору та п. 5.13 Правил право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості у позивача виникло вже 18.12.2008 року. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку (ч. І ст.264 ЦК України). Після 18.12.2008 року відповідач щомісячно здійснювала ще платежі за Договором аж до 18.03.2010 року, після чого більше жодних розрахунків за Договором не здійснювала. А тому строк позовної давності був перерваний платежами відповідача, почав свій перебіг від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, тобто 18.03.2010 року (від дня, коли відповідач перерахував останній платіж в сумі 70,00 грн. на погашення заборгованості за Договором та не здійснив повний розрахунок за Договором. Отже, названа дата (18.03.2010 року) є початком перебігу позовної давності, тобто строку, у межах якого Банк має звернутись з позовом до суду за захистом свого порушеного цивільного права у судовому порядку. Таким чином вбачається, що трьохрічний строк, передбачений ст. 257 ЦК України для захисту Банком свого порушеного права шляхом звернення з позовом до суду, закінчився 18.03.2013 року. До суду ж ПАТ «Дельта Банк» звернувся після 18.03.2013 року з позовною заявою, підписаною 18.04.2013 року. Дата підписання позовної заяви - це день фактичного підписання, а не складення (чи реєстрації) позовної заяви. Позовна заява була подана позивачем 05.06.2013 року, тобто Банк звернувся до суду з пропуском позовної давності. Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності між позивачем та відповідачем не укладався, а тому до спірних правовідносин не може застосовуватись збільшена позовна давність за домовленістю сторін. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи). Банк довідався про порушення свого права при неотриманні повного погашення заборгованості за карткою 18.12.2008 року, а тому строк дії позовної давності був з 18.12.2008 року по 18.12.2011 року, перебіг строку позовної давності після його переривання платежами відповідача припадає на 18.03.2010 року, тобто на день нездійснення відповідачем повного розрахунку за договором. Банк звернувся до суду з пропуском трирічної строку позовної давності, тобто після 18.03.2013 року, питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду Банком не ставилося, а тому суд приходить до висновку, що у задоволенні позову має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256-267,526,530,599,631,1049,1054 ЦК України, ст.ст. 10,11,27,57,60,212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк"", в інтересах якого діє Романченко Алла Станіславівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі за спливом строку позовної давності.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя : Т.В. Нестеренко