Рішення № 32341804, 08.07.2013, Апеляційний суд Херсонської області

08.07.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц/791/2099/2013 Головуючий в І інстанції Хоменко В.Г. Категорія 52 Доповідач: Цуканова І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року липня місяця 08 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Цуканової І.В.Суддів:Вейтас І.В. Склярської І.В.При секретарі:Благовещенській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_5 до державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

17.10.2012 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила поновити її на роботі на посаді бухгалтера у відокремлений підрозділ «Портопункт Генічеськ» державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» (далі ВСП БМТП «Генічеський портопункт») та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, поновивши строк звернення до суду, як пропущений з поважної причини. При цьому покликалася, що її незаконно звільнено з вказаної посади наказом №490 від 10.04.2012 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України, оскільки вона не відмовлялася від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці та має право на обов'язкове працевлаштування як жінка, яка має дитину віком до 6 років, потребуючу домашнього догляду.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 21.02.2013 року позов задоволено.

Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_5 строку на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору та поновлено даний строк.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_5 на підставі наказу від 10.04.2012 року №490 та поновлено на роботу на посаді бухгалтера ВСП БМТП «Генічеський портопункт», робоче місце 5416, код КП3433, з 10.04.2012 року.

Стягнуто з ВСП БМТП «Генічеський портопункт»на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 13 980 грн. 96 коп.

Стягнуто з ВСП БМТП «Генічеський портопункт» на користь ОСОБА_5 витрати по сплаті наданої їй правової допомоги в розмірі 2 270 грн. 80 коп.

Стягнуто з ВСП БМТП «Генічеський портопункт» в дохід держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

В частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 1 085 грн. 26 коп. допущено негайне виконання.

В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповне та неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, порушення норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду відповідач двічі не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 1.07.2008 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу бухгалтером - фахівцем у відокремлений підрозділ «Портопункт Генічеськ» ДП «Бердянський морський торговельний порт» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України по переводу з Генічеського МТП згідно наказу №1006 від 27.06.2008 року. 1.07.2010 року згідно наказу №772 від 15.06.2010 року вона переведена на посаду бухгалтера ВП «Портопункт Генічеськ» ДП «Бердянський морський торговельний порт» /а.с. 10-12,60/.

05.01.2012 року відповідачем було видано наказ №07 «Про внесення змін до штатного розкладу ВСП БМТП «Генічеський портопункт», згідно якого було внесено зміни до штатного розкладу ВСП БМТП «Генічеський портопункт» та виключено з 10.04.2012 року 0,25 одиниці бухгалтера з посадовим окладом згідно штатного розкладу, код КП 3433, робоче місце 5416, на якому працювала позивач /а.с. 13/.

02.02.2012 року відповідачем було видано наказ №148 «Про попередження працівників ВСП БМТП «Генічеський портопункт» про зміну істотних умов праці - часткове скорочення посад, згідно якого було вказано персонально повідомити позивача про зміну істотних умов праці - часткове скорочення посад з 10 квітня 2012 року - 0,25 ставки бухгалтера на робочому місці, на якому працювала ОСОБА_5 /а.с. 14/.

07.02.2012 року позивача ознайомили із вищевказаними наказами. Від підпису про ознайомлення з наказами ОСОБА_5 відмовилася, вважаючи їх несправедливими відносно себе /а.с. 47/. З метою врегулювання спору 20 березня 2012 року позивач звернулася з заявою на ім'я начальника ВСП БМТП «Генічеський портопункт», голови комісії по трудовим спорам та до голови профкому /а.с. 17/. Зазначена заява була направлена вказаними особами до адміністрації відповідача для прийняття рішення по суті звернення ОСОБА_5 Станом на час розгляду справи в суді відповіді на свою заяву позивач не отримала.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Встановивши, що ОСОБА_5 отримала трудову книжку 12.04.2012 року, а в суд з даним позовом звернулася 17.10.2012 року, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячного строку, суд вважав, що строк пропущено з поважних причин, а саме: у зв'язку з відсутністю відповіді на її заяву з комісії по трудовим спорам та у зв'язку із станом здоров'я її дочки-інваліда і необхідністю проведення із нею в весняно-літній період певних профілактично-реабілітаційних заходів.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що при звільненні позивача на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, відповідач навів мотиви для звільнення, яких цей пункт статті 36 КЗпП України не містить, а саме: мотив незгоди із зміною істотних умов праці. Діюче трудове законодавство не забороняє працівнику висловлювати свою незгоду із зміною істотних умов праці і таке висловлювання не може бути підставою для звільнення. Єдиною підставою для звільнення відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України є відмова від продовження роботи. Такої відмови з боку ОСОБА_5 не було.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що звільнення відбулося без законних підстав, тому ОСОБА_5 слід поновити на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за її розрахунком, правильність якого відповідач не оспорює /а.с. 67,68/.

Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, підтверджуються дослідженими судом доказами, ґрунтуються на вимогах закону.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, за думкою судової колегії, суд помилково вважав, що фактично мало місце звільнення за ініціативою адміністрації, тому відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 184 КЗпП України, яка забороняє звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу жінок, які мають дітей віком до 6 років, потребуючих домашнього догляду.

При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідач звільнив ОСОБА_5 за п. 6 ст. 36 КЗпП України без наявних для цього підстав, що не надає звільненню ознак його здійснення за ініціативою адміністрацією, передбаченого ст.ст. 40,41 КЗпП України.

Відповідно, таку оцінку суду щодо характеру звільнення позивача слід виключити з мотивувальної частини рішення шляхом його зміни.

Інші доводи апеляційні скарги до уваги не приймаються, оскільки вони тотожні запереченням відповідача проти позову, яким суд дав належну юридичну оцінку.

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303,316, п. 3 ч. 1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 21 лютого 2013 року змінити.

Виключити з його мотивувальної частини висновок суду про оцінку звільнення ОСОБА_5 як здійсненого з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: