Рішення № 32340389, 28.01.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/378/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Кіхтенко Н.І. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В.І. суддівПономаренко В.В., , Гончар Н.І.при секретаріКотулуп А.В. представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 21.05.2007 року на підставі кредитного договору №СSК0АК00020328 відповідач ОСОБА_7 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 49185,50 грн. зі сплатою 19% річних з кінцевим строком повернення кредиту до 21.05.2010 року. Згідно з п.3.2. договору передбачено повернення кредиту щомісячно до 10 числа кожного місяця, згідно з графіком, який зазначений в додатку №1 до договору кредиту. Відповідач порушив графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, має прострочену заборгованість по кредиту 39005,25 грн.

Крім того, відповідач не виконує обов'язку по сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до п.2.2.2 договору кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом складає 74182,46 грн., прострочена заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування кредитом складає 1446,06 грн. Відповідно до п.4.1 договору у випадку прострочення відповідачем строків повернення кредиту, сплати процентів та комісій, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,15% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. За несвоєчасне повернення вказаних вище коштів відповідачу нарахована пеня на сумі 75654,37 грн.

Заочним рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по кредиту в сумі 114633,77 грн. ( заборгованість по тілу кредиту 39005,25грн., 74182,46грн, заборгованість за процентами; заборгованість за комісійною винагородою по кредиту 1446,06 грн., заборгованість за простроченою комісійною винагородою по кредиту 4605 грн.) та судовий збір в сумі 1146,33 грн., 120 грн. витрат за оголошення в пресі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.01.2010 року змінити, вважаючи що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувавши його у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити їх позовні вимоги.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в строк і на умовах, визначених в договорі, а так як позичальник не виконує умови договору кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість по погашенню тіла кредиту та відсотків по кредиту, то боржник, відповідач по справі, повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення виконання зобов'язання. Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку що строк позовної давності по стягненню пені є пресічним, а тому відмовив позивачу в задоволенні позову про стягнення пені.

Проте з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Колегією суддів встановлено, що 21.05.2007 року на підставі кредитного договору №СSК0АК00020328 відповідач ОСОБА_7 отримав в ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 49185,50 грн. зі сплатою 19% річних з кінцевим строком повернення кредиту до 25.08.2023 року. Згідно з п.3.2. договору передбачено повернення кредиту щомісячно до 10 числа кожного місяця, згідно з графіком, який зазначений в додатку №1 до договору кредиту. Відповідач порушив графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, має прострочену заборгованість по кредиту 39005,25 грн.

Відповідач не виконує обов'язку по сплаті відсотків за користування кредитом відповідно до п.2.2.2 договору кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом складає 74182,46 грн., прострочена заборгованість по сплаті комісійної винагороди за користування кредитом складає 1446,06 грн. Відповідно до п.4.1 договору у випадку прострочення відповідачем строків повернення кредиту, сплати процентів та комісій, останній сплачує позивачу пеню в розмірі 0,15% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. За несвоєчасне повернення вказаних вище коштів відповідачу нарахована пеня на сумі 75654,37 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так як ОСОБА_7 порушив умови договору кредиту, то позивач у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України обґрунтовано звернувся до суду з вимогою про дострокове повернення частини кредиту, що залишилась, та сплати процентів, за користування кредитом і штрафних санкцій.

Заочне рішення суду першої інстанції про стягнення заборгованості по тілу кредиту, процентів за користування кредитом відповідає вимогам закону, розрахунок заборгованості наданий банком колегією суддів визнано вірним.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у частині стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про сплив позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в позові.

Однак із цим висновком не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Однак позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).

Застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності, суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, яка мала бути ним порушена до ухвалення рішення суду першої інстанції; що позовна давність за основним зобов'язанням не закінчилась; що в разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов'язання, в межах строку позовної давності за основним зобов'язанням.

Розмір неустойки за останній рік невиконання основного зобов'язання становить 28968,47 гривни, який і підлягає до стягнення з відповідача.

Так як суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення неустойки невірно застосував норми матеріального права, то рішення суду першої інстанції підлягає до зміни в частині відмови в стягненні пені (неустойки) з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_7 на користь позивача пені в сумі 28968,47 гривень.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року задоволити частково.

Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду від 05 грудня 2012 року змінити.

Заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення пені, скасувати.

Позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення пені в сумі 75653,37 гривни задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пеню по кредитному договору за останній рік невиконання основного зобов'язання в сумі 28986,47 гривень. .

В іншій частині заочне рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2012 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :