Рішення № 32339669, 28.01.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 28.01.2013

Справа № 815/14104/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого -судді Притуло Л.В.

при секретарі -Луценко П. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсь до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRC01730002 від 07.02.2007 року, відповідачка 07.02.2007 року отримала кредит у розмірі 1309 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.02.2008 року. Договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за договором тривалістю 5 років. У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала. Станом на 27.08.2012 року відповідачка має заборгованість за кредитним договором у розмірі 11967,53 гривень, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 1103,26 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 3536,21 гривень, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 28,80 гривень, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 6253,19 гривні, а також штрафи: фіксована частина -500 гривень, процентна складова - 546,07 гривень. Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 11967,53 гривень, а також суму сплачених судових витрат у розмірі 214,60 гривень.

06.12.2012 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої позивач зменшує розмір позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № ZPXRRC01730002 від 07.02.2007 року, відповідачка 07.02.2007 року отримала кредит у розмірі 1309 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.02.2008 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між нею та позивачем договір, про що свідчить підпис відповідачки у заяві. Відповідачка зобов'язувалась виконувати всі умови договору. Договором встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за договором тривалістю 5 років. У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала. у зв'язку з цим за кредитним договором 17.06.2008 року до суду була направлена заява про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості, яка станом на 17.06.2008 року складала 1937,28 гривень. 03.07.2008 року Мелітопольським міськрайонним судом виданий судовий наказ про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 1937,28 гривень та судові витрати в розмірі 40 гривень. Судовий наказ набрав чинності 29.07.2008 року та був пред'явлений до виконання до ВДВС Мелітопольського МРУЮ Запорізької області. Постановою державного виконавця Ільєнко А. В. від 16.10.2008 року, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, судовий наказ було повернено стягувачу без виконання. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє права на отримання сум, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином. У зв'язку з чим, за період з 18.06.2008 року по 28.11.2012 року відповідачка має заборгованість 10476,94 гривень, яка складається з наступного: 2847,70 -проценти за користування кредитом, 6654,15 -пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штраф -500 гривень -фіксована частина, 475,09 гривень -процентна складова. Позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 10476,94 гривень, а також суму сплачених судових витрат у розмірі 321,90 гривень.

Представник позивача Колодій Ю. А. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 10476,94 гривень, а також суму сплачених судових витрат у розмірі 321,90 гривень.

Відповідачка ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що вона вважає, що розмір пені не може перевищувати суму заборгованості за кредитом, а також сума штрафу складається з двох сум, тобто за одне й теж порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. Крім того, законом передбачена позовна давність тривалістю 3 роки, а тому вона не може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності складається у письмовій формі. Вважає, що трирічний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором сплив 07.02.2011 року. В зв'язку з цим, просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № ZPXRRC01730002 від 07.02.2007 року.

Вислухавши представника позивача, відповідачку, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

07.02.2007 року був укладений договір між сторонами по справі № ZPXRRC01730002, відповідно до якого ОСОБА_2 07.02.2007 року отримала кредит у розмірі 1309 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.02.2008 року. (а.с.7-10).

Відповідно до п. 3.2.2. та 3.2.3. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), відповідачка зобов'язувалась погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п. 4.1., 4.2. даних умов та тарифів.

Згідно до п. 3.2.7. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), відповідачка зобов'язувалась погасити заборгованість по кредиту в повній сумі, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки, винагороду й неустойку (штраф, пеню), не пізніше дати, зазначеної в повідомленні банку, передбаченого п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 даних умов.

Пунктом 5.5. Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) встановлена позовна давність за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Договором тривалістю 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язнаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У порушення норм закону та умов договору Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, 17.06.2008 року до суду була направлена заява про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача заборгованості, яка станом на 17.06.2008 року склала 1937,28 гривень.

03.07.2008 року Мелітопольським міськрайонним судом виданий судовий наказ, згідно якого з Відповідача стягнута заборгованість в розмірі 1937,28 гривень та судові витрати в розмірі 40 гривень (а.с.25).

Судовий наказ набрав чинності 29.07.2008 року та був пред'явлений до виконання до відділу ДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції.

Постановою державного виконавця Ільєнко А.В. від 16.10.2008 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вищевказаного судового наказу (а.с.26).

Постановою держвиконавця Ільєнко А.В. від 25.12.2008 року, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, і заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними, судовий наказ було повернено стягувачу без виконання (а.с.46).

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Таким чином, навіть після ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора, зобов'язання залишається невиконаним, а відповідачка продовжує не виконувати належним чином зобов'язання за кредитним договором.

У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_2 за період з 18.06.2008 року по 28.11.2012 року має заборгованість -10476,94 грн., яка складається з наступного:

- 2847,70 гривень - проценти за користування кредитом;

- 6654,15 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штраф відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500,00 гривень - фіксована частина штрафу та 475,09 гривень - процентна складова штрафу, а всього 975,09 гривень (а.с.42-43).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 611 ЦК України зазначається, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно заяви позичальника, відповідачка отримала кредит, ознайомилась і згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, а також тарифами Банку, які були надані їй в письмовій формі та складаюсь кредитний договір. Своїм підписом вона підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування у Банку.

Відповідачка не оскаржувала у встановленому законом порядку договір або окремі його положення.

В зазначених Умовах встановлені розмір та порядок сплати неустойки відповідачкою у разі порушення нею зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п.п. 5.1 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), при порушенні відповідачкою будь-якого із зобов'язань, Банк має право нарахувати, а відповідачка зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки платежу, а згідно п. 5.3 Умов -при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів, відповідач зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості.

Зі змісту вказаних умов договору вбачається, що штраф має разовий характер, для його визначення береться дві складові -фіксована та процентна, які разом й складають суму штрафу. З розміру стягуваної суми штрафу видно, що його нараховано не за всі порушення, а лише один раз. Тоді як нарахування пені здійснюється за кожен день прострочки платежу.

Отже, штраф і пеня за кредитним договором нараховуються за різні порушення, а тому не є подвійною цивільно-правовою відповідальністю.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За своєю сутністю заборгованість за кредитом не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а тому до правовідносин, що виникли, не застосовуються норми ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» N 5 від 30.03.2012 року, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, вбачається, що відповідачка не здійснила жодної проплати на погашення тіла кредиту та відсотків з 18.06.2008 року і до пред'явлення позову. Судовий наказ від 03.07.2008 року повернутий стягувачу без виконання. Крім того, не було будь-яких проплат з боку відповідачки й протягом слухання справи. Тому Банк позбавився того, на що розраховував за умовами договору, тобто повернення поточними платежами тіла кредиту та нарахованих відсотків в строк до 07.02.2008 року, які не повернуто і через 4 роки після спливу визначеного сторонами строку погашення всієї суми кредиту.

Крім того, відповідачка в резолютивній частині свого заперечення не просить суд зменшити суму неустойки, а тому відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Тому суд вважає, що вказаний закон не регулює кредитні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачкою, яка при укладанні Договору діяла як фізична особа, а не як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно вимог ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони, та якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Своїм підписом на Заяві позивальника № ZPXRRC01730002 від 07.02.2007 року, відповідачка підтвердила, що ознайомлена та згодна із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), які були надані їй у письмовій формі, та згодна, що ця заява разом із запропонованими ПриватБанком зазначеними Умовами, Тарифами складає між нею та Банком кредитно-заставний договір.

Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт") викладені на електронному сайті Банку у вільному доступі.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, відповідачка приєдналась до Умов надання споживчого кредиту, шляхом підписання Заяви позичальника, яка містить всі суттєві умови договору; погодилась, що Умови та Заява позичальника складають кредитно-заставний договір, а отже договір про збільшення позовної давності укладений у письмовій формі відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") ("Стандарт"), терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно положень ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

03.07.2008 року Мелітопольським міськрайонним судом за заявою Банку виданий судовий наказ про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № ZPXRRC01730002, яка станом на 17.06.2008 року склала 1937,28 гривень. Судовий наказ набрав чинності 29.07.2008 року.

Вказані дії позивача свідчать про переривання перебігу позовної давності.

У зв'язку з тим, що право кредитора пред'явити вимогу про виконання зобов'язання за період з 18.06.2008 року по 28.11.2012 року виникло 18.06.2008 року, строк позовної давності спливає 18.06.2013 року.

Позовна заява подана до суду 02.10.2012 року.

Тому суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності.

Таким чином, суд вважає, що позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості законна, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 549-552, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Мелітополя Запорізької області, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за кредитним договором № ZPXRRC01730002 від 07.02.2007 року в розмірі 10476 (десять тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки, а саме:

- заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки;

- пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором у розмірі 6654 (шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок;

- штраф -975 (дев'ятсот сімдесят пять) гривень 09 (дев'ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Мелітополя Запорізької області, що мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, суму сплаченого судового збору в розмірі 321 (триста двадцять одна) гривня 90 (дев'яносто) копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: