Постанова № 32339198, 09.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа № 914/808/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ" б/н від

25.05.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 13.05.2013 року

у справі № 914/808/13-г

за позовом: ТОВ "ШИННА КОМПАНІЯ", с.Петропавлівська Борщагівка, Києво-

Святошинський район, Київська область

до відповідача-1: ДП "Транспорт" ТзОВ "ТКС-Євробуд", м.Трускавець

до відповідача-2: ТзОВ "Кварталбуд", м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 107 027,91 грн.

за участю представників:

від позивача: Чухрай В.З. (довіреність б/н від 05.11.2012 року);

від відповідачів: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.05.2013 року у справі №914/808/13-г (суддя О.Шпакович) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" не погоджуючись із прийнятим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, оскільки вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та за невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні дійсним обставинам справи. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, зокрема, що з метою конкретизації солідарного стягнення з відповідачів заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі, надав суду першої інстанції відповідні пояснення, що відображено в ухвалі господарського суду Львівської області від 22.04.2013 року, а тому, вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відмову в позові. При цьому, стверджує, що при поданні позовної заяви, допущено технічну описку, а саме: замість слів «стягнути солідарно з відповідачів» було зазначено «стягнути з відповідача».На підтвердження розміру заборгованості відповідачів перед позивачем покликається на наявні в матеріалах справи видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків, довідку з АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України та зазначає, що відповідачами не заперечується факт здійснення позивачем поставки товарів на суму 191 300,00 грн.

Відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що доводи апелянта про допущення технічної описки в позовній заяві є необґрунтованими, а заяву позивача про уточнення позовних вимог, слід розцінювати як зміну предмета або підстав позову. Покликаючись на приписи п.3.1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року зазначає, що право позивача на зміну предмета або підстав позову може бути реалізоване до початку розгляду справи по суті. Враховуючи визначений позивачем склад відповідачів у позовній заяві та формулювання предмету позовних вимог вважає, що в даному випадку відсутня можливість встановити сторону, з якої, у випадку повного та/або часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути кошти.

Відповідач-1 - Дочірнє підприємство "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" правом, наданим ст.96 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 18.06.2013 року у складі колегії суддів: Юрченка Я.О. (головуючий), Матущака О.І. та Гриців В.М., відклав розгляд даної справи на 02.07.2013 року.

Розпорядженням голови суду від 01.07.2013 року в склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Матущака О.І. та Гриців В.М., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

02.07.2013 року в судовому засіданні оголошено перерву до 09.07.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення по суті вимог апеляційної скарги, зазначивши при цьому, що в прохальній частині апеляційної скарги, допущено технічну описку в частині дати оскаржуваного рішення, а тому, просив вважати оскаржуваним рішенням саме рішення господарського суду Львівської області у справі №914/808/13-г від 13.05.2013 року.

Відповідачі явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча, належним чином повідомлялись про час і місце розгляду даної справи, а тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності їх уповноважених представників, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення у даній справі.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального права та процесуального права, виходячи з наступного.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 14.07.2011 року між Приватним підприємством «Шина-Плюс» (постачальник), правонаступником якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИННА КОМПАНІЯ» та Дочірнім підприємством «Транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС - Євробуд» (покупець) укладено договір поставки №2ЛП195 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник на умовах, передбачених цим договором, зобов'язується передавати (поставляти) у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку встановленому цим договором автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (далі по тексту «товар»).

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що поставка товару здійснюється на підставі цього договору, а також видаткових накладних, як і складаються на кожен товар окремо.

Відповідно до п.2.5. договору підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за цим договором.

У відповідності до п.п.3.1., 4.1., 4.6. загальна кількість товару, що підлягає поставці визначаються видатковими накладними за згодою сторін. Поставка товару здійснюється за попередньою письмовою заявкою покупця. Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних. Згідно із п. 7.1. договору ціна товару, його кількість та асортимент наведені у видаткових накладних.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що рахунок на оплату є попереднім документом стосовно погодження між сторонами цін, кількості, асортименту (номенклатури), умов поставки товару, строків та умов оплати.

У пункті 8.2. договору сторони погодили, що покупець проводить оплату за товар згідно документів та на умовах, що надаються продавцем.

Відповідно до п. п. 9.2., 9.3. договору покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п.8.2. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого за кожний день прострочення.

Пунктами 11.1 та 11.2 договору сторони передбачили, що такий вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012 року включно, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Вищевказаний договір поставки, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками, є діючим, що сторонами не заперечується.

В силу вимог ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою виникнення господарських зобов'язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ст.193 ГК України), і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, п.7 ст.193 ГК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

20.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кваталбуд» (поручитель), Товариством з обмеженою відповідальністю «ШИННА КОМПАНІЯ» (кредитор) та Дочірнім підприємством «Транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» (боржник), укладено договір поруки згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати в повному обсязі власним майном та коштами перед кредитором за своєчасне і повне виконання боржником своїх грошових зобов'язань по договору поставки №2ЛП195 від 14.07.2011 року, як існуючих в момент укладення договору поставки, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (п.1.1. договору поруки).

Відповідно до п. 1.3 договору поруки поручитель підписанням цього договору засвідчує, що йому відомі всі умови договору поставки, укладеного між кредитором і боржником.

Пунктом 1.4. договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно за невиконання зобов'язань боржником по договору поставки, в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату боргу, штрафних санкцій, відшкодування судових та інших витрат по стягненню боргу та інших збитків кредитора, що виникли у зв'язку із невиконання або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань по договору поставки.

Згідно із п.3.1 договору поруки у разі порушення покупцем своїх зобов'язань за договором поставки поручитель зобов'язується не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання письмового повідомлення від кредитора про невиконання боржником прийнятих на себе грошових зобов'язань сплатити кредитору відповідну грошову суму на його рахунок у відповідності до письмового повідомлення.

Відповідно до п.4.1 договору поруки, порука набирає сили з моменту підписання цього договору сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Приписами ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із абзацом другим частини другої статті 543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, в силу вимог чинного законодавства та з урахуванням умов укладених між сторонами догорів поставки та поруки, відповідач-2 разом із відповідачем-1 несе солідарну відповідальність перед позивачем за невиконання зобов'язань відповідачем-1 по договору поставки від 14.07.2011 року №2ЛП195, в тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату боргу, штрафних санкцій, відшкодування судових та інших витрат по стягненню боргу та інших збитків позивача, що виникли у зв'язку із невиконання або неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань по вказаному договору поставки.

На підтвердження факту виконання умов договору, в частині здійснення поставки товару відповідачеві-1, позивач покликається, зокрема, на видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: видаткова накладна №Ш00015887 від 21.12.2011 року про поставку товару на суму 118 450,00 грн., в тому числі ПДВ; видаткова накладна №Ш00015892 від 21.12.2011 року про поставку товару на суму 2 530,00 грн., в тому числі ПДВ; видаткова накладна №Ш00016310 від 28.12.2011 року про поставку товару на суму 20 220,00 грн., в тому числі ПДВ; видаткова накладна №94 від 04.01.2012 року про поставку товару на суму 16 000,00 грн., в тому числі ПДВ; видаткова накладна №137 від 06.01.2012 року про поставку товару на суму 34 100,00 грн., в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару згідно із вищевказаними накладними становить 191 300,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанцій, належним чином повідомлялися про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи, повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.4-7, 117, 132, 195 - т.1; а.с.5,6, 27-29 - т.2). Тобто, судом забезпечена відповідачам можливість в порядку статтей 22, 59, 96 ГПК України подати власні документально - обґрунтовані заперечення по суті позовних вимог. Натомість, з аналізу правої позиції відповідача-2, викладеної в клопотаннях б/н від від 02.04.2013 року, 07.05.2013 року (а.с.109,184-186 - т.1) та у відзиві на апеляційну скаргу б/н від 27.06.2013 року (а.с.31-33 - т.2) вбачається, що здійснення позивачем поставки товару на підставі укладеного договору останнім не заперечується, не подано жодних документальних доказів на спростування обставин, покладених в основу заявлених позовних вимог. Документальні докази, що спростовують наведене в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами, доводи позивача, викладені, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, щодо здійснення останнім поставки на підставі укладеного між сторонами договору на загальну суму 191 300 грн.

Більше того, з'ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що на підставі пунктів 7.2, 8.2 договору, позивачем складені рахунки на оплату поставленого та відповідно отриманого товару відповідачем-1, копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: рахунок на оплату по замовленню №Ш00014699 від 28.12.2011 року на суму 20220 грн. (дійсний до сплати на протязі 14 днів), рахунок на оплату по замовленню №Ш00014396 від 21.12.2011 року на суму 2530 грн. (дійсний до сплати на протязі 14 днів), рахунок на оплату по замовленню №Ш00014393 від 21.12.2011 року на суму 118450 грн. (дійсний до сплати на протязі 14 днів), рахунок на оплату по замовленню №110 від 06.01.2012 року на суму 34100 грн. (дійсний до сплати на протязі 14 днів), рахунок на оплату по замовленню №69 від 04.01.2012 року на суму 16000грн. (дійсний до сплати на протязі 14 днів).

В матеріалах справи міститься лист відповідача-1 за вих.61/03/12 від 23.02.2012 року, адресований позивачу, із змісту якого вбачається, що відповідач-1 визнає факт поставки товару, наявність заборгованості перед позивачем та просить відстрочити оплату заборгованості на термін 15 робочих днів.

На підтвердження факту здійснення часткової оплати відповідачами вартості отриманого товару в розмірі 91 000,00 грн., позивачем долучено до матеріалів справи копії виписок по розрахунковому рахунку.

Наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 100 300,00 грн., з урахуванням часткової оплати, визнається відповідачем-1 згідно із двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2011 року по 15.11.2012 року (а.с.75,76-т.1), який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відповідними печатками. Докази, що спростовують викладене в матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 16.1.2. ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Пунктом 201.4. ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Враховуючи наведені норми законодавства, висновки місцевого господарського суду про те, що включення позивачем спірних податкових накладних до податкових зобов'язань не може вважатись доказом здійснення поставки продукції відповідачу-1 та недоведеність позивачем поставки товару на суму 168 550,00 грн., є необґрунтованими, оскільки, такі спростовується матеріалами справи та не відповідають вимогам, зокрема, податкового законодавства.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно із укладеним договором поставки, позивач надіслав останньому претензію за вих.№133 від 17.07.2012 року (а.с.80,81 - т.1) із вимогою про сплату заборгованості у розмірі 101 300,00грн. на підставі договору поставки від 14.07.2011 року №2ЛП195. Факт надсилання претензії та її отримання відповідачем-1 не заперечується, навпаки, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу-1 та поштовою квитанцією, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.16 - т.1).

З огляду на невиконання відповідачем-1 вимог вищевказаної претензії позивача, останній надіслав відповідачу-2 претензію по договору поставки від 14.07.2011 року №2ЛП195 та договору поруки від 20.04.2012 року за вих.№18 від 05.02.2013 року із вимогою про сплату заборгованості у розмірі 100 300,00грн. (а.с.82,83 - т.1). Факт надсилання претензії та її отримання відповідачем-2 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу-2 та поштовою квитанцією, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.17 - т.1).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачами суду на надано докази, виконання вимог позивача, викладених у вищевказаних претензії, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовна вимога про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 100 300,00 грн. є обґрунтованою, підтверджується належними і допустимими доказами та підлягає задоволенню.

При цьому, у зв'язку з порушенням відповідачем-1 строків виконання зобов'язань по договору поставки від 14.07.2011 року №2ЛП195 щодо проведення оплати за отриманий товар, позивач у відповідності до вимог ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України, ст. ст. 611, 612, ч. 1 ст. 624 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі п.п.9.2,9.3 договору заявив вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 3 313 грн.82 коп., інфляційні втрати в сумі 100 грн. 27 коп., пеню в сумі 3 313 грн.82 коп.

Однак, перевіркою правильності нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені у відповідному розмірі, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, колегією суддів встановлено, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 100 грн. 27 коп. Оскільки, із долученого позивачем розрахунку пені та 3 % річних не можливо встановити період, за який здійснюється відповідне нарахування.

Поряд з цим, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, який обґрунтовано відсутністю у позовній заяві вимоги про покладення на відповідачів солідарної відповідальності, колегія суддів вважає таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

З матеріалів справи вбачається, що згідно із протоколом судового засідання, яке відбулося 02.04.2013 року, представник позивача надав суду пояснення про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів спірних сум коштів (а.с.43-т.1). Аналогічні пояснення також надавалися представником позивача в судовому засіданні 22.04.2013 року, що підтверджується протоколом судового засідання від 22.04.2013 року, ухвалою місцевого господарського суду від 22.04.2013 року(а.с.126-131-т.1).

13.05.2013 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено наступне: «у позовних вимогах, викладених позивачем в п.1, слова «стягнути з відповідача» викласти «стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму боргу у розмірі». Тобто, за своєю правовою природою така заява спрямована на усунення невідповідності позовної заяви вимогам, встановлених ст.54 ГПК України, шляхом визначення змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів та не передбачає зміну кількісних показників позовної вимоги - предмета позову. А тому, підстави для відмови в задоволенні позову у зв'язку відсутністю конкретизації особи - відповідача в даному випадку відсутні.

У відповідності до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду Львівської області від 13.05.2013 року у справі №914/808/13-г слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково, стягнувши солідарно з відповідачів основний борг в розмірі 100 300,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 100,27 грн.

Доводи відповідача-2 про неможливість здійснення позивачем зміни предмета або підстав позову до початку розгляду справи по суті не розцінюються колегією суддів як такі, що спростовують обставини викладені у апеляційній скарзі, оскільки, не відповідають дійним обставин даної справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи .

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Місцевий господарський суд ухвалою від 27.02.2013 року зобов'язав позивача надати суду платіжні документи на підтвердження оплати юридичних послуг фізичній особі Біленку О.В., а також копію свідоцтва зазначеної особи на право зайняття адвокатською діяльністю. Однак, позивачем зазначені вимоги суду не виконано, витребувані документи не подано. Відтак, підстави для стягнення з відповідачів 4 500,00 грн. витрат за отриману юридичну допомогу позивачем відсутні.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44,48,49,91,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" б/н від 25.05.2013 року задоволити частково.

2.Рішення господарського суду господарського суду Львівської області від 13.05.2013 року у справі №914/808/13г скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (код: 34672744; адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5), Дочірнього підприємства "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" (код: 33088244; адреса: 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" (код: 30367798; адреса: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б) основний борг в розмірі 100 300 грн.00 коп., втрати від інфляційних процесів в розмірі 100 грн.27 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (код: 34672744; адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5), Дочірнього підприємства "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" (код: 33088244; адреса: 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" (код: 30367798; адреса: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б) судовий збір в розмірі 2 008,06 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварталбуд" (код: 34672744; адреса: 79053, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Княгині Ольги, будинок 1-5), Дочірнього підприємства "Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Євробуд" (код: 33088244; адреса: 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШИННА КОМПАНІЯ" (код: 30367798; адреса: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 4-Б) судовий збір в розмірі 1004,03 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Доручити місцевому господарському суд видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 12.07.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.