Постанова № 32338988, 03.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

6.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2013 року Справа № 812/3623/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисельової Є.О.,

при секретарі судового засідання Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5, позивачі) звернулися до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.

Квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1.

17.03.2006 вищевказана квартира була незаконно продана ОСОБА_6.

07.07.2006 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

06.08.2007 ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

08.02.2008 Сєвєродонецький міський суд прийняв рішення про визнаня договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2,ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_6, недійсним.

22.11.2010 судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, розглянувши справу за апеляційною скаргою апелянта ОСОБА_6 на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.02.2008 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, в частині рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 08.02.2008 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 - залишила без змін.

07.04.2011 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_4, комунального підприємства «Сєвєродонецькеє бюро технічної інвентаризації» про витребування квартири та зобов'язання скасувати реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_6 та здійснити державну реєстрацію права власності цієї квартири на ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3

03 травня 2012 Сєвєродонецький міський суд прийняв рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за вищенаведеним позовом задовольнив частково. Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, оскільки на час прийняття рішення по справі спірна квартира належала не ОСОБА_6, а ОСОБА_4

09 серпня 2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області зазначене рішення Сєвєродонецького міського суду від 03 травня 2012 року змінила. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна у ОСОБА_4 рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Позивачі зазначили, що зі змісту рішення Апеляційного суду від 09 серпня 2012 року дізнались про наявність такого листа від 13.02.2013 року Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції за № 35/02-2.13, у якому остання відмовила у скасуванні державної реєстрації ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та реєстрації її за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та за ОСОБА_3

12.02.2013 позивачі звернулися до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції з заявою про скасування державнох реєстрації за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та реєстрації її за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та за ОСОБА_3

13.02.2013 відповідач направив лист № 35/02-2.13, у якому відмовлено у скасуванні державної реєстрації за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 та реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та за ОСОБА_3

З огляду на положення ст. 19, 27 Закону України від 01 липня 2004 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», позивачі вважають вищезазначену відмову Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції №35/02-2.13 незаконною та просять зобов'язати Реєстраційну службу Сєвєродонецького міського управління юстиції скасувати реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 здійснену на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 2007 року та зобов'язати Реєстраційну службу Сєвєродонецького міського управління юстиції здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право власності №5282 від 05.02.1997.

Позивачі в судове засідання не прибули, ОСОБА_1, ОСОБА_2 причини неявки суду не повідомили, від ОСОБА_3 Олексівїни на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, де також позивач зазначила, що позов підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути за наявними у матеріалах справи доказами.

Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеному у адміністративному позові, просив вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, однак від нього до канцелярії суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутністю, в якій додатково пояснив, що за реєстрацією права власності на квартиру, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 - будь-які особи не звертались, реєстраційна справ щодо вищевказаного об'єкта нерухомого майна не заводилась, тому на вимогу суду надати матерали реєстраційної справи для огляду в судовому засіданні надати не може за їх відсутністю. Також пояснив, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13.02.2013 зи вих. №35/02-2.12 було направлено лист роз'яснення, який представник відповідача вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - ОСОБА_4 адміністратративний позов не підтримав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - ПАТ комерційний банк «Приватбанк» надав суду письмові заперечення, на підставі викладеного просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів та заперечень, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на органи державної реєстрації покладено обов'язок з проведення державної реєстрації прав. В своїй діяльності органи державної реєстрації керуються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 703 від 22.06.2011 року (далі - Порядок), Положенням про Державну реєстраційну службу України, затвердженим Указом Президента України № 401/2011 від 06.04.2011 року та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Систему органів державної реєстрації прав визначає ст. 6 Закону № 1952, відповідно до ч. 1 якої, систему органів державної реєстрації прав складають становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Порядок проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначає перш за все ст. 15 Закону № 1952, згідно з ч.ч. 1 та 2 якої державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно п. 27 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

Відповідно до п. 12 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону.

Згідно п.п. 92, 93 Порядку під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно. Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 22 червня 2011 р. № 703, заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. Разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Судом встановлено, що 06 серпня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі - продажу квартири, відповідно до змісту якого, ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 (п.1 договору купівлі - продажу) та відповідно до п. 2 вказаного договору відчужувана квартира належить продавцю (ОСОБА_6.) на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 17 березня 2006 року за реєстровим №1107, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 17 березня 2006 року за №1199041 та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Сєвєродонецького БТІ 21 червня 2006 року (а.с.112).

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області 03 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_9, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» про витребування майна, зобов'язання скасувати та здійснити державну реєстрацію права власності задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.10-14). Відповідно до змісту зазначеного рішення позивачі та треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору заявляли вимоги про скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, здійснену на підставі договору купівіл - продажу від 17 березня 2006 року.

09 серпня 2012 року колегія суддів з судової палати у цівільних справах апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнила частково. Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_11, третіх осіб, які заявляють самостіні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, комунального підприємства «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» про витребуваня майна, зобов'язання скасувати та здійснити державну реєстрацію права власності змінено. В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна у ОСОБА_4 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с.16-18).

Як вбачається зі змісту заяви позивачі звернулись до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції із вимогою скасувати реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4, здійснену на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі №2364 від 06.08.2007 та здійснити державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі рішення Сєвєродонецького міського суду від 03 травня 2012 року по цивільній справі №2-1566/11 (а.с.19-20).

Листом від 13.02.2013 за №35/02-2.13 відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції повідомив про неможливість виконання зазначених у заяві вимог, оскільки згідно рішення Сєвєродонецького міського суду від 03.05.2012 року винесено рішення про витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_12 квартири АДРЕСА_1

У якості підстави для відмови у реєстрації права власності відповідачем вказано, що згідно рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 09.09.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, та ОСОБА_13 про витребування у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 відмовлено. Також у вирішенні питання щодо скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру та реєстрацію її за ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_13 рекомендовано звернутися вказаним особам до суду з такими вимогами, оскільки при вирішенні вказаної справи, позивачі з такими позовними вимогами до суду не звертались.

Також у відмові зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» до повноважень Реєстраційної служби віднесено виключно реєстрацію речових прав власності на нерухоме майно, до яких не входить повернення або витребування майна (а.с.21).

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем на адресу позивачів направлено роз'яснення від 13.02.2013 № 25/02-2.13, в якому вказано, що для здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно, згідно ст.ст. 3-5,8-9,15-17,19,29 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», необхідно звернутись до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції особисто для підписання заяви, при собі мати паспорт, ідентифікаційний код, правовстановлюючі документи на нерухоме майно, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та документ про сплату державного мита (а.с.137).

Крім того, ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.03.2013 надано роз'яснення рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.05.2012 по справі № 1566/11 за позовом ОСОБА_1, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_14, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Комунального підприємства «Сєвродонецьке бюро технічної інвентаризації» про витребування майна, зобов'язання скасувати та здійснити державну реєстрацію права власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пердмет спору, - ОСОБА_6, Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», з якоого вбачається, що рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.05.2012 в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про витребування квартири АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 слід розуміти як позбавлення ОСОБА_4 права власності на неї.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Тобто, до повноважень реєстратора прав власності на нерухоме майно не входить скасування рестрації прав власності, про що просили у своїй заяві позивачі.

Таке скасування реєстрації прав власності може відбутися за рішенням суду, проте, рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від від 03.05.2012 та рішенням апеляційного суду Луганської області від 09.08.2012 було відмолено в задоволенні вимог про скасування державної реєстрації за ОСОБА_4 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З огляду на матеріали справи, на теперішній час вирішено питання щодо витребування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, а у своїй заяві від 12.02.2013 позивачі ставлять питання про здійснення державної реєстрації за усіма особами, а саме: за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. При цьому, позивачами як на підставу державної реєстрації вказаної квартири було надано лише копії рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від від 03.05.2012 та рішенням апеляційного суду Луганської області від 09.08.2012, проте, ними не було дотримано порядку подання заяви про реєстрацію права власності, а саме: не було подано заяви про реєстрацію права власності від імені кожного позивача, не було надано паспортів, ідентифікаційних кодів, правовстановлюючих документів на нерухоме майно, документів, що підтверджують внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та документів про сплату державного мита, про що відповідача надав позивачам лист роз'яснення від 13.02.2013 № 35/02-2.13 (а.с.137).

Під час розгляду справи представником вказаний факт не заперечувався.

Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від від 03.05.2012 та рішенням апеляційного суду Луганської області від 09.08.2012 було відмовлено в задовленні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 анатолійовичем та здійснення державної реєстрації на вказану квартиру за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та судом апеляційної інстанції було зазначено, що питання щодо скасування державної реєстрації ОСОБА_4 на вказану квартиру та реєстрацію її за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_15 може бути розглянуто у разі звернення вказаних осіб до суду з такими позовними вимогами, а тому відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову в скасуванні державної реєстраці на вказану квартиру за ОСОБА_4 та реєстрації права власності на квартиру за позивачами.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником позивачів, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростували правову позицію представника відповідача, а останнім не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 94 КАС України питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивачів.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_4, приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 08.07.2013.

Суддя Є.О. Кисельова