Вирок № 32337469, 12.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3870/13-к

Провадження № 1-кп/265/175/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Мельник І.Г.,

при секретарі - Тушкановій Л.В.,

за участю прокурора - Кулік А.В.,

захисника - ОСОБА_1

законного представника обвинуваченого - ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

законного представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження № 12013050790000942 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, із неповною середньою освітою, не працюючого, який навчається в Маріупольському професійному ліцеї № 52, не одруженого, не судимого в силу ст..89 КК України, який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1, в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2013 року приблизно о 13.00 годині, неповнолітній ОСОБА_5, знаходячись біля центрального входу Маріупольського професійного ліцею № 2, розташованого по вулиці Лепорського, 2 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, з метою відкритого викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, шляхом ривка з рук неповнолітнього ОСОБА_3, відкрито викрав мобільний телефон Самсунг GT-C3010, залишкова вартість якого становить 154,00 грн., в якому знаходилася карта пам'яті «Micro SD 4 GB», яка матеріальної вартості для неповнолітнього не становить, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 154,00 грн., після чого викраденим з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_5 спочатку свою провину в скоєнні саме відкритого викрадення чужого майна не визнав, пояснював, що потерпілий, якого він раніше знав на його прохання сам передав йому свій мобільний телефон, який він пообіцяв повернути, але не зробив цього. В послідуючим після допиту свідка ОСОБА_6, змінив свої пояснення, вказуючи, що визнає провину повністю та пояснював, що дійсно спочатку просив у потерпілого його мобільний телефон, але той не віддавав, тоді він шляхом ривка вирвав телефон із руки потерпілого, після чого вставив свою сім-карту та став користуватися даним телефон. Після того, як потерпілий написав заяву в міліцію, була порушена кримінальна справа, телефон у нього був вилучений та переданий потерпілому. В скоєному розкаюється, просив не позбавляти його волі.

Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 - його мати ОСОБА_2 - у судовому засіданні показала, що очевидцем події вона не була, але всі обставини знає зі слів робітників міліції. Пояснила, що крім ОСОБА_2 в неї ще двоє дітей, і сина виховує вітчим. Син навчається в ліцеї, має не дуже хорошу успішність, іноді пропускає заняття, стипендію не отримує. Дійсно син раніше був судимий, але засудили його вперше незаконно. Для сина вона не є авторитетом, батько у нього не має, авторитета теж, однак вони сином розуміють один одного.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 спочатку в судовому засіданні пояснював, що на прохання обвинуваченого віддав йому свій мобільний телефон, той пообіцяв його повернути через три дні, але не зробив цього. При цьому обвинувачений казав йому, якщо він не віддасть телефон, то він сам його забере. Наполягав, що сам передав телефон обвинуваченому.

Судом відповідно до ст..95, ч.5 ст.225 ч.5 КПК України, з метою перевірки правдивості показань потерпілого ОСОБА_3 у ході судового слідства та з'ясування розбіжностей з показаннями, наданими у ході досудового слідства були вивчені його пояснення, які він надавав у ході досудового слідства слідчому у присутності своїх батьків.

У ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_3 пояснював, що на прохання ОСОБА_5 не давав свій мобільний телефон. Той став казати, що все рівно забере його, підійшов до нього і вихватив з руки мобільний телефон. Після чого ввинув сім-карту вставив свою, яку ввинув зі свого мобільного телефону, після чого свій телефон передав йому, а його залишив собі та пішов. На всі його прохання повернути телефон, не відреагував.

Потерпілий ОСОБА_3, пояснюючи протиріччя в своїх поясненнях вказував, що боїться обвинуваченого, так як той може побити його, так як раніше це робив. Також пояснював, що дійсно обвинувачений коли він добровільно не віддавав йому свій мобільний телефон, вихватив його з руки.

Законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_4 пояснила, що потерпілий її син, він перебуває на обліку у невропатолога. 26 березня 2013 року коли син прийшов з навчання додому, то не с ким не розмовляв, на слідуючий день їй стало відомо, що ОСОБА_5 забрав у сина його телефон, а йому залишив свій. Телефон їм повернув слідчий, коли вони звернулися до правоохоронних органів із заявою.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що потерпілий ОСОБА_3 його племінник, про події які сталися 26 березня 2013 року йому стало відомо зі слів самого потерпілого, який пояснював, що обвинувачений забрав у нього мобільний телефон, вихватив його з руки. Після чого ввинув сім-карту вставив свою, яку ввинув зі свого мобільного телефону, після чого свій телефон передав племіннику, а його телефон залишив собі та пішов. Вони зверталися до директора ліцею, той викликав ОСОБА_5, який розповів при яких обставинах забрав телефон племінника та пообіцяв повернути через три дні. Через три дні телефон не повернули, і вони звернулися до міліції. Саме слідчий повернув мобільний телефон племіннику.

Вина обвинуваченого у вчиненні грабежу доведена окрім показань обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідженими документами, що перевірені в судовому засіданні, а саме:

- висновком судово-товарознавчої експертизи, відповідно до якого залишкова вартість представленого на дослідження мобільного телефону Самсунг моделі GT-C3010 на час скоєння правопорушення - 26 березня 2013 року з урахуванням зносу та наявних пошкоджень, становить 154,00 грн.

Таким чином, оцінивши всі в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст.186 КК України, оскільки він скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При призначенні покарання суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_5 раніше судимий, але судимість встановленому законом порядку знята та погашена, посередньо характеризується за місцем проживання та навчання, повністю відшкодував потерпілому заподіяну шкоду шляхом повернення викраденого майна.

Обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченого ОСОБА_5 не має.

До пом'якшуючих обставин суд відносить: скоєння злочину в неповнолітньому віці.

Згідно ст..65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст..50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

З урахуванням наведеного суд вважає, що неповнолітньому ОСОБА_5 слід призначити покарання у вигляді громадських робіт в межах санкції статті 100 КК України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.

У ході судового розгляду справи потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов заявлений не був.

Речові докази: мобільний телефон Сансунг, карта пам'яті, коробка з-під мобільного телефону, передані під розписку потерпілому, необхідно залишити останньому, як належне майно, міні гарнітуру «Самсунг» та мобільний телефон «Нокіа», які належать обвинуваченому та передані останньому під розписку, необхідно йому залишити, як належне майно.

На підставі ст.ст.124-126 КПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь експертного закладу витрати на проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 293,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання за ст. 186 ч. 1 КК України у вигляді громадських робіт строком 120 годин.

Строк покарання відраховувати з початку відбуття покарання.

Речові докази: мобільний телефон Сансунг, карта пам'яті, коробка з-під мобільного телефону, передані під розписку потерпілому, залишити останньому, як належне майно, міні гарнітуру «Самсунг» та мобільний телефон «Нокіа», які належать обвинуваченому та передані останньому під розписку, йому залишити, як належне майно.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНД НОМЕР_1) на користь НДЕКЦ в Донецької області суму 293,40 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи, яку перераховувати за реквізитами: отримувач платежу НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, ЕДРПОУ 25574914, розрахунковий рахунок 31253272210095 в ГУГКСУ в Донецькій області МФО 834016 (витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні № 12013050790000942).

На вирок протягом тридцяти діб з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області.

Суддя