Постанова № 32335247, 19.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 р. Справа №801/5348/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю. С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., представника позивача Комедової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромснаб"

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агропромснаб" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0003632201, №0003492201 та №0003642201, винесені 13.05.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агропромснаб" з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 рік, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 126092 грн., завищення від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 13245 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 106843 грн., внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Позивач вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції відбулись реально, отримання та оплата товару підтверджено всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, а отже валові витрати та податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин були сформовані правомірно.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Надав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що в провадженні управління з розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Отже, як свідчать зібрані матеріали по контрагенту - постачальнику ТОВ «Саноіл Торг», перевіркою не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ «Саноіл Торг», у зв'язку з відсутністю у нього об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.22, 188 Податкового кодексу України.

Таким чином встановлено, що усі операції з купівлі-продажу за участю ТОВ «Саноіл торг» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (а.с.160-161).

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Агропромснаб" зареєстроване у якості юридичної особи 18.05.1999 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.167-168).

Відповідно до Свідоцтва №00891780 від 31.10.2006 року, ТОВ "Агропромснаб" зареєстроване у якості платника податку на додану вартість у ДПІ м.Сімферополь з 16.06.1999 року (а.с.166).

На підставі направлень №973/22.1 від 09.04.2013 року та №974/22.1 від 09.04.2013 року ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агропромснаб» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Саноіл Торг» за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 рік, за результатами якої було складено Акт №2364/22.1/30395605 від 22.04.2013 року (а.с.13-35).

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що в липні та серпні 2012 року ТОВ «Агропромснаб» мало взаємовідносини з ТОВ «Саноіл Торг», за рахунок яких до складу скоригованих валових витрат позивачем було включено суму 600440 грн., та сформовано податковий кредит на суму 120088 грн.

Під час проведення перевірки було встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Саноіл торг» має ознаки «фіктивності», його діяльність спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином було встановлено, що ТОВ «Саноіл торг» безпідставно формувало податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг) які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні на мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги Цивільного та Податкового кодексів України.

Аналізом та проведеною перевіркою ТОВ «Агропромснаб» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «Саноіл торг» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 рік. ТОВ «Агропромснаб» обмінювались документами на товари, зокрема з ТОВ «Саноіл торг», який має ознаки фіктивного підприємництва. Всі суб'єкти господарювання працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані стосовно один одного.

У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні, що видані від імені ТОВ «Саноіл торг» не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення сум за цими операціями до податкового кредиту та валових витрат підприємства.

Встановивши ці обставини, ДПІ у м.Сімферополі АР Крим ДПС дійшла висновку про порушення ТОВ «Агропромснаб»:

- п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, п.138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 126092 грн.

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення по ПДВ на загальну суму 13245 грн., та заниження ПДВ у сумі 106843 грн. а саме:

- липень 2012 року - від'ємне значення 4957 грн., ПДВ - 75046 грн.;

- вересень 2012 року - від'ємне значення 8288 грн., ПДВ - 31797 грн., за період перевірки де відбувались взаєморозрахунки з ТОВ «Саноіл торг».

На підставі цих висновків Акту, Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0003632201 від 13.05.2013 року, яким ТОВ «Агропромснаб» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13245 грн. (а.с.10).

- №0003492201 від 13.05.2013 року, яким ТОВ «Агропромснаб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 157615 грн., з яких 126092 грн. - основний платіж та 31523 грн. - штрафні санкції (а.с.11).

- №0003642201 від 13.05.2013 року, яким ТОВ «Агропромснаб» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 160264,50 грн., з яких 106843 грн. - основний платіж та 53421,50 грн. - штрафні санкції (а.с.12).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з контрагентом, господарська діяльність якого на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ТОВ «Саноіл торг» зареєстроване у якості юридичної особи 30.09.2010 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.169-170).

Судом встановлено, що 15.06.2012 року між ТОВ «Агропромснаб» (Комітент) та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер) було укладено договір комісії №1506К, відповідно до умов якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язаний від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду виконати одну або декілька зовнішньоекономічних угод з поставки на експорт товар, найменування, кількість та вартість якого перераховується у відповідному додатку до цього договору комісії.

Товар є власністю Комітента до моменту його реалізації Покупцю-нерезиденту та оформлення митної декларації на експорт товару. Датою поставки товарів (переходу права власності) є дата оформлення у встановленому порядку митної декларації, яка засвідчує факт перетину митного кордону України (а.с.99-102).

Додатковою угодою №1 від 18.08.2012 року до договору комісії №1506К від 15.06.2012 року сторони дійшли угоди викласти зміни до п.12 «Адреса та юридичні реквізиті сторін» з додатками майна, переданого Комітентом Комісіонеру, а саме (а.с.103, 104, 105, 106):

- додаток №1 від 20.07.2012 року до договору комісії №1506К від 15.06.2012 року, згідно з яким Комітент передає до Комісіонера шрот соняшниковий українського походження у кількості 217,100 т.

- додаток №2 від 30.07.2012 року до договору комісії №1506К від 15.06.2012 року, згідно з яким Комітент передає до Комісіонера мелясу бурякову російського походження у кількості 187,700 т.

- додаток №3 від 01.08.2012 року до договору комісії №1506К від 15.06.2012 року, згідно з яким Комітент передає до Комісіонера масло соняшникове нерафіноване у кількості 24,400 т.

Судом встановлено, що 15.06.2012 року між ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) та ТОВ «Агропромснаб» (Покупець) було укладено договір №15-06-12, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію та матеріали (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного договору.

Загальна вартість договору визначається на підставі сум, зазначених у Специфікаціях (а.с.36-37).

18.08.2012 року між ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) та ТОВ «Агропромснаб» (Покупець) було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-прдажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, якою було додано до основного договору п.9 «Адреси та реквізити сторін» (а.с.38).

Відповідно до Специфікації №1 до договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) та ТОВ «Агропромснаб» (Покупець) погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Продавцем Покупцю у відповідності до умов Договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, а саме:

- шрот соняшниковий українського походження у кількості 217.100 т., на загальну суму 360060,35 грн., у тому числі ПДВ у сумі 60010,06 грн.

Умови поставки - EXW - м.Миколаїв, вул.Проектна, 1А

Термін поставки - до 30.08.2012 року (а.с.39).

На виконання умов договору ТОВ «Саноіл торг» було поставлено позивачу шрот соняшниковий українського походження у кількості 217.100 т., на загальну суму 360060,35 грн., у тому числі ПДВ у сумі 60010,06 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000435 від 20.07.2012 року (а.с.41).

Фактична передача товару у власність ТОВ «Агропромснаб» підтверджується Актом приймання-передачі №1, відповідно до якого шрот соняшниковий українського походження у кількості 217.100 т., на загальну суму 360060,35 грн., у тому числі ПДВ у сумі 60010,06 грн. по факту оплати було передано у власність ТОВ «Агропромснаб» 20.07.2012 року.

Місце приймання-передачі товару - м.Миколаїв, вул.Проектна, 1А.

Сторони не мають претензій по кількості та якості товару (а.с.40).

За фактом закупівлі товару, ТОВ «Саноіл торг» виписало позивачу податкову накладну №530 від 20.07.2012 року на загальну суму 360060,35 грн., у тому числі ПДВ у сумі 60010,06 грн.(а.с.124).

Судом встановлено, що 20.07.2012 року ТОВ «Агропромснаб» (Комітент) та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер) було складено Акт №1 про приймання товару по якості та кількості, який складений сторонами згідно умов договору комісії №1506К від 15.06.2012 року.

Відповідно до договору, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт шрот соняшниковий українського походження у кількості 217.100 т., з мінімальною експортною вартістю товару у сумі 333173,82 грн., згідно курсу НБУ 7,993 грн. за 1 долл.США станом на 20.07.2012 рік (а.с.42).

Судом встановлено, що 05.07.2012 року між ТОВ «Югекотоп» та «OREXIM LIMITED» було укладено зовнішньоекономічний контракт №0426/12, яким шрот соняшниковий було відправлено на експорт (а.с.43-50).

Відправлення товару також підтверджується митною декларацією від 25.07.2012 року, згідно з якою було відвантажено та відправлено на експорт шрот насіння соняшнику у кількості 182,478 т.(а.с.51-52).

Судом встановлено, що звітом Комісіонера ТОВ «Югекотоп» від 27.08.2012 року було повідомлено Комітента ТОВ «Агропромснаб» про те, що шрот соняшниковий у кількості 182,478 т. було продано за зовнішньоекономічним контрактом по ціні 192 долл.США за тону, на загальну суму 35035,78 долл.США. Комісіонером валюту у сумі 35035,78 долл.США було продано, та отримано суму від продажу валюти, за мінусом комісії банку у розмірі 282348,06 грн. (а.с.53-54).

Залишок шроту у кількості 34,622 т. було повернуто ТОВ «Агропромснаб», що підтверджується Актом від 26.07.2012 року про повернення товару по кількості та якості, відповідно до якого ТОВ «Югекотоп» повернуло позивачу шрот соняшниковий українського походження у кількості 34,622 т., з мінімальною експортною вартістю товару 53132,86 грн.(а.с.55-56), який в свою чергу повернув залишок товару ТОВ «Саноіл торг», що підтверджується Актом повернення від 26.07.2012 року до договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року та видатковою накладною №ВП-0000001 від 26.07.2012 року на загальну суму 57420,59 грн., у тому числі ПДВ у сумі 9570,10 грн. (а.с.57).

За фактом повернення частини товару ТОВ «Саноіл торг» був зроблений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до виданої позивачу податкової накладної №530 від 20.07.2012 року (а.с.126).

Грошові кошти від продажу шроту, отриманого від ТОВ «Саноіл торг» були перераховані позивачу у сумі 282348,06 грн. ТОВ «Югекотоп» 31.07.2012 року, про що свідчить звіт по валюті Комісіонера (а.с.61) та банківська виписка за рахунком позивача від 31.07.2012 року (а.с.62).

За фактом реалізації товару, а саме його продажу, ТОВ «Агропромснаб» виписало компанії «OREXIM LIMITED» податкову накладну №16 від 25.07.2012 року на загальну суму 280040,99 грн.(а.с.119).

Відповідно до Специфікації №2 від 30.07.2012 року до договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) та ТОВ «Агропромснаб» (Покупець) погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Продавцем Покупцю у відповідності до умов Договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, а саме:

- меляса бурякова російського походження у кількості 187,700 т. на загальну суму 177376,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 29562,75 грн.

Умови поставки - EXW - м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117.

Термін поставки - до 31 серпня 2012 року включно (а.с.63).

На виконання умов договору ТОВ «Саноіл торг» було поставлено позивачу мелясу бурякову у кількості 187.700 т., на загальну суму 177376,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 29562,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000443 від 30.07.2012 року (а.с.64).

Фактична передача товару у власність ТОВ «Агропромснаб» підтверджується Актом приймання-передачі №2, відповідно до якого мелясу бурякову у кількості 187.700 т., на загальну суму 177376,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 29562,75 грн. по факту оплати було передано у власність ТОВ «Агропромснаб» 30.07.2012 року.

Місце приймання-передачі товару - м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117.

Сторони не мають претензій по кількості та якості товару (а.с.65).

За фактом закупівлі товару, ТОВ «Саноіл торг» виписало позивачу податкову накладну №540 від 30.07.2012 року на загальну суму 177376,50 грн., у тому числі ПДВ у сумі 29562,75 грн.(а.с.123).

Судом встановлено, що 30.07.2012 року ТОВ «Агропромснаб» (Комітент) та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер) було складено Акт №2 про приймання товару по якості та кількості, який складений сторонами згідно умов договору комісії №1506К від 15.06.2012 року.

Відповідно до договору, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт мелясу бурякову у кількості 187.700 т., з мінімальною експортною вартістю товару у сумі 166531,76 грн., згідно курсу НБУ 7,993 грн. за 1 долл.США станом на 30.07.2012 рік (а.с.66).

Судом встановлено, що 30.07.2012 року між ТОВ «Югекотоп» та «OREXIM LIMITED» було укладено зовнішньоекономічний контракт №0434/12, яким мелясу бурякову було відправлено на експорт (а.с.71-77).

Відправлення товару також підтверджується митною декларацією від 21.08.2012 року, згідно з якою було відвантажено та відправлено на експорт мелясу бурякову у кількості 187.700 т. (а.с.67-69).

Судом встановлено, що звітом Комісіонера ТОВ «Югекотоп» від 27.09.2012 року було повідомлено Комітента ТОВ «Агропромснаб» про те, що мелясу бурякову у кількості 187.700 т. було продано за зовнішньоекономічним контрактом по ціні 111 долл.США за тону, на загальну суму 20834,70 долл.США, та отримано суму від продажу валюти, за мінусом комісії банку у розмірі 168611,95 грн. (а.с.70).

Грошові кошти від продажу меляси бурякової, отриманої від ТОВ «Саноіл торг» були перераховані позивачу у сумі 168611,95 грн. ТОВ «Югекотоп» 17.09.2012 року, про що свідчить звіт по валюті Комісіонера (а.с.78) та банківська виписка за рахунком позивача від 17.09.2012 року (а.с.79).

За фактом реалізації товару, а саме його продажу, ТОВ «Агропромснаб» виписало компанії «OREXIM LIMITED» податкову накладну №5 від 21.08.2012 року на загальну суму 166531,76 грн.(а.с.125).

Відповідно до Специфікації №3 від 01.08.2012 року до договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, ТОВ «Саноіл торг» (Продавець) та ТОВ «Агропромснаб» (Покупець) погодили асортимент, ціну та кількість товару, який буде поставлений Продавцем Покупцю у відповідності до умов Договору купівлі-продажу №15-06-12 від 15.06.2012 року, а саме:

- олія соняшникова нерафінована у кількості 24,400 т. на загальну суму 240510,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 40085,13 грн.

Умови поставки - EXW - м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117.

Термін поставки - до 31 серпня 2012 року включно (а.с.80).

На виконання умов договору ТОВ «Саноіл торг» було поставлено позивачу олію соняшникову нерафіновану у кількості 24,400 т. на загальну суму 240510,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 40085,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000451 від 01.08.2012 року (а.с.81).

Фактична передача товару у власність ТОВ «Агропромснаб» підтверджується Актом приймання-передачі №3, відповідно до якого олію соняшникову нерафіновану у кількості 24,400 т. на загальну суму 240510,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 40085,13 грн. по факту оплати було передано у власність ТОВ «Агропромснаб» 01.08.2012 року.

Місце приймання-передачі товару - м.Миколаїв, вул.Громадянська, 117.

Сторони не мають претензій по кількості та якості товару (а.с.82).

За фактом закупівлі товару, ТОВ «Саноіл торг» виписало позивачу податкову накладну №548 від 01.08.2012 року на загальну суму 240510,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 40085,13 грн.(а.с.120).

Судом встановлено, що 01.08.2012 року ТОВ «Агропромснаб» (Комітент) та ТОВ «Югекотоп» (Комісіонер) було складено Акт №3 про приймання товару по якості та кількості, який складений сторонами згідно умов договору комісії №1506К від 15.06.2012 року.

Відповідно до договору, Комітент передав, а Комісіонер отримав для подальшої реалізації на експорт олію соняшникову нерафіновану у кількості 24,400 т., з мінімальною експортною вартістю товару у сумі 203610,48 грн., згідно курсу НБУ 7,993 грн. за 1 долл.США станом на 01.08.2012 рік (а.с.83).

Судом встановлено, що 14.06.2012 року між ТОВ «Югекотоп» та «OREXIM LIMITED» було укладено зовнішньоекономічний контракт №0418/12, яким олію соняшникову нерафіновану було відправлено на експорт (а.с.87-93).

Відправлення товару також підтверджується митною декларацією від 17.08.2012 року, згідно з якою було відвантажено та відправлено на експорт олію соняшникову нерафіновану у кількості 24,400 т. (а.с.84-86).

Судом встановлено, що звітом Комісіонера ТОВ «Югекотоп» від 14.09.2012 року було повідомлено Комітента ТОВ «Агропромснаб» про те, що олію соняшникову нерафіновану у кількості 24,400 т. було продано за зовнішньоекономічним контрактом по ціні 1044 долл.США за тону, на загальну суму 25473,60 долл.США. Комісіонером валюту у сумі 25473,60 долл.США було продано, та отримано суму від продажу валюти, за мінусом комісії банку у розмірі 204652,36 грн.

Грошові кошти від продажу олії соняшникової нерафінованої, отриманої від ТОВ «Саноіл торг» були перераховані позивачу у сумі 204652,36 грн. ТОВ «Югекотоп» 28.08.2012 року, про що свідчить звіт по валюті Комісіонера (а.с.94) та банківська виписка за рахунком позивача від 28.08.2012 року (а.с.95).

Оплата товару на користь ТОВ «Саноіл торг» було проведено в повному обсязі впродовж строку, встановленого у договорі. Факт повної оплати товару підтверджується банківськими виписками за рахунком позивача та Актами звірок взаємних розрахунків (а.с.96-98).

За фактом реалізації товару, а саме його продажу, ТОВ «Агропромснаб» виписало компанії «OREXIM LIMITED» податкову накладну №4 від 17.08.2012 року на загальну суму 203610,48 грн.(а.с.121).

Видача та отримання податкових накладних підтверджуються реєстром виданих та отриманих податкових накладних позивача (а.с.107-112).

Таким чином, позивач ТОВ «Агропромснаб» надав суду повне підтвердження реальності вироблених закупівель товару та його використання у власній господарській діяльності.

Відповідач вважає ці господарські операції між підприємствами нікчемними, оскільки перевіркою було встановлено, що діяльність контрагента позивача спрямована на отримання податкової вигоди шляхом порушення вимог податкового законодавства та ці відносини мали безтоварний характер.

01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, яким встановлено наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст.135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п.135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

В судовому засіданні були досліджені всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з придбання у ТОВ «Саноіл Торг» товарів, оприбуткування цих товарів, їх використання в господарській діяльності підприємства шляхом їхнього продажу на експорт та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів до валових.

Відносно формування позивачем за рахунок цих взаємовідносин податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 ПК України, який набув чинності з 01.01.2011 року, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, відповідачем не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагентом та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п.201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими податкове законодавство пов'язує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.201 ПК України.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Агропромснаб», які підтверджують фактичне здійснення ним операції з придбання товарів у ТОВ «Саноіл Торг» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведеної операції або висновку про її нездійснення.

Більш того, правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за фактом продажу придбаного у ТОВ «Саноіл Торг» товару на експорт відповідач не оспорює.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача, як на доказ безтоварності та нікчемності угоди ТОВ «Агропромснаб» з його контрагентом на кримінальну справу за фактом встановлених чисельних порушень Податкового та Цивільного кодексів України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання ТОВ «Саноіл Торг» до реальних вигодонабувачів виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Тобто, підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірок контрагентів платника податку та процесуальними документами кримінальної справи.

В той же час, відповідно до ст.204 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Жодних фактів, які б свідчили про порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладення та виконання позивачем з ТОВ «Саноіл Торг» правочину, відповідачем при проведенні перевірки не встановлено та суду також не надано.

Також, згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність вини у формі наміру у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладається і суперечність її мети інтересам держави і суспільства і прагнули або завідомо припускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Отже, вина юридичної особи у формі наміру повинна бути доведена через вину відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладення угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю, що тягне за собою кримінальну відповідальність, передбачену відповідними статтями Кримінального Кодексу України, а тому такі обставини повинні бути доведені остаточним рішенням по кримінальній справі із встановленням вини фізичної особи у вчиненні таких дій.

Тобто, суд зазначає, що такі обставини не можуть бути доведені постановою про порушення кримінальної справи, протоколами допиту осіб по кримінальній справі та іншими документами до винесення по справі обвинувального вироку або іншого остаточного рішення.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не відповідає зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст.4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп.36.1, 36.5 ст.36; п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, а тому висновки податкової інспекції щодо заниження податку на прибуток на суму 126092 грн., завищення від'ємного значення по ПДВ на загальну суму 13245 грн. та заниження ПДВ у сумі 106843 грн., що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень є протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Агропромснаб» є обґрунтованими та винесені на підставі акту перевірки №2364/22.1/30395605 від 22.04.2013 року податкові повідомлення-рішення №0003632201 від 13.05.2013 року, №0003492201 від 13.05.2013 року, №0003642201 від 13.05.2013 року є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 19.06.13 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 25.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб» - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені 13.05.2013 року Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим ДПС №0003632201, №0003492201 та №0003642201.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова