Рішення № 32335153, 03.06.2013, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/579/13-ц

Провадження №2/743/123/13

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2013 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.

за участю секретаря Нерус Н. І.

позивача,

представника позивача ОСОБА_1,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Лоби А. М.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки справу за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору іпотеки та договору про внесення змін та доповнень до нього, недійсними,

встановив:

Звернувшись до суду з означеним позовом до відповідача позивач обґрунтувала його тим, що 31 травня 2008 року між нею і відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - Банк), правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", відповідач по справі, без її відома було укладено іпотечний договір № 1478, за умовами якого позивач через свого представника, як поручитель сина, - третьої особи, яка у справі виступає на стороні позивача і не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, передала в іпотеку Банку належне їй нерухоме майно (готель «ІНФОРМАЦІЯ_1»), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а договором від 24 квітня 2009 року, реєстровий № 881, про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного договору іпотеки, без її відома були внесені зміни та доповнення, які погіршували її становище як Іпотекодавця. Ці договори просила визнати недійсними в судовому порядку, оскільки своєму представнику, ОСОБА_6, надала повноваження укласти договір іпотеки у забезпечення кредиту сина на суму не більше 20 000 доларів США, при цьому іпотекодержателем повинен був виступати «Приватбанк». В оспорюваних договорах ОСОБА_6 виступав як працівник Банку та її представник, отже мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною. Приватний нотаріус Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4, - у справі третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на час посвідчення первісного оспорюваного договору не мала в своєму розпорядженні оригіналу довіреності позивача на право представлення ОСОБА_6 її інтересів, тому під час посвідчення договору іпотеки сторонами не було додержано вимог законодавства. Про порушення своїх прав власника нерухомості дізналася у червні 2011 року з позовної заяви Банку про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому просила про судовий захист у спосіб нею обраний.

В судовому засіданні позовна сторона заявлені вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Сторона відповідача письмово і у засіданні позовні вимоги не визнала і просила в їх задоволенні відмовити через правомірність своїх дій, одночасно просила про застосування наслідків закінчення строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників, допитавши свідка, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні юридично значимі факти і відповідні до них правовідносини.

Сторонами визнається а тому не підлягає доказуванню, що готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» до судового втручання належав на праві власності позивачеві, а відповідач є правонаступником Іпотекодержателя.

31 травня 2008 року нотаріально посвідченою довіреністю позивач уповноважила гр. ОСОБА_6 бути, без права передоручення, її представником з питання укладення від її імені на умовах на свій власний розсуд іпотечного договору щодо належної позивачеві на праві особистої приватної власності нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованої за адресою: АДРЕСА_1, під забезпечення зобов'язань ОСОБА_2. Будь - яких застережень та обмежень ні що до суми зобов'язання яка забезпечується іпотекою, ні що до контрагента договору іпотеки, як і інших, довіреність не містить. Строк її дії визначено в три роки (а. с. 4).

З пояснень в суді позивача вбачається, що ОСОБА_2 її син і довіреність вона видала на його прохання і в його інтересах вказаній сином особі, розуміючи що є власником нерухомості яку передає в іпотеку і розраховуючи що цим допоможе сину.

31 травня 2008 року приватний нотаріус Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_4, встановивши особи громадян, які підписали договір, перевіривши їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ «Універсал Банк», повноваження представників та належність нежитлової будівлі готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивачеві, посвідчила договір іпотеки, відповідно до основних положень та пункту 1.1 якого іпотекою забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генерального Договору про надання кредитних послуг від 30 травня 2008 року N BL4776, укладеного між Банком (іпотекодержателем) та боржником (ОСОБА_2). Нотаріус договір зареєструвала в реєстрі за № 1478 та наклала заборону відчуження зазначеного в договорі майна (а. с. 5 - 8). Через відсутність законодавчих заборон та достатність первісних документів 24 квітня 2009 року нею також між тими ж сторонами було посвідчено договір, реєстровий № 881, про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного договору іпотеки (а. с. 9 - 13). В суді нотаріус пояснила, що діяла у відповідності до законодавства яким регламентоване нотаріальне посвідчення договорів іпотеки, особисто знімала ксерокопії з усіх наданих сторонами договорів документів, у тому числі і довіреності ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, який у договорах виступав не як представник Банку, а як фізична особа, громадянин України, уповноважений представник Іпотекодавця. Суд визнає, що досліджені ним договори, укладені між сторонами, містять усі належні істотні умови.

В суді як свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_2 його кум, тому сприяв останньому в отриманні кредиту в установі відповідача запропонувавши більш вигідні умови кредитування, ніж тому пропонували інші банківські установи. На той час був службовцем регіонального відділення відповідача, але коли підписував оспорювані договори діяв виключно в інтересах позивача, а інтереси відповідача представляли інші службовці Банку, які від свідка не перебували у службовій залежності. 31 травня 2008 року на прохання ОСОБА_2 прибув в Ріпки, де у приватного нотаріуса, яка провела перевірку усіх наданих документів, підписав оспорюваний договір.

З рішення Ріпкинського районного суду від 06 лютого 2013 року (а. с. 49 - 52) убачається, що позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 1420423 (один мільйон чотириста двадцять тисяч чотириста двадцять три ) грн. 90 коп., в рахунок заборгованості за кредитним договором. Звернуте стягнення заборгованості ОСОБА_2 в сумі 1420423 (один мільйон чотириста двадцять тисяч чотириста двадцять три ) грн. 90 коп., визначеної станом на 04.10.2011 року за кредитним договором №BL4776 від 30 травня 2008 року на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1478 від 31 травня 2008 року - нежитлову будівлю готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 1250, 9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1) на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області 08 листопада 2007 року за реєстровим №3267, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 08 листопада 2007 року за №2476749, та Договору про внесення змін та доповнень до Договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області 16 січня 2008 року за реєстровим № 74 та Договору про внесення змін та доповнень до Договору купівлі - продажу, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області 27 травня 2008 року за реєстровим №1411, право власності на предмет іпотеки зареєстровано у Комунальному підприємстві «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради 30 травня 2008 року за реєстраційним №7831991, номер запису №3, в книзі №1, - шляхом продажу майна з прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною Державною виконавчою службою відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Питання розподілу судових витрат вирішене. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 25 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена та зазначене рішення місцевого суду змінене в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки (а. с. 43 - 48).

Відповідач клопотав про застосування строків позовної давності до заявлених вимог, пославшись на те, що у досудовому порядку 12 березня 2010 року, в порядку визначеному Договором та Законом, звертався з вимогою до позивача та вимога 26 квітня 2010 року повернута підприємством «Укрпошти» не врученою за закінченням строків зберігання (а.с. 28 - 30).

У відповідності до ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з вимогами частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ст. 238 ЦК України визначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За ст. 257 - ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено у ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Статтею 18 Закону України "Про іпотеку", в редакціях, що діяли на моменти виникнення спірних правовідносин, визначалися істотні умови, які повинен містити договір іпотеки (договір про його зміну та доповнення), а у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

У листі від 08. 06. 2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про обов'язкові для усіх судів України правові позиції" звертає увагу місцевих судів на те, що у випадку підписання особою з банком іпотечного договору від імені товариства як головою правління, за умови, що така особа одночасно є генеральним директором концерну і уклала із банком кредитний договір, суд неправильно дійшов висновку про порушення положень ч. 3 ст. 238 ЦК України, яка передбачає, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Указана норма права встановлює заборону на укладення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів. Незважаючи на те, що іпотечний договір був укладений в інтересах концерну, сторонами в ньому є банк і товариство (постанова від 16 травня 2011 року N 3-31гс11).

Як встановлено судом, 31 травня 2008 року між сторонами через уповноважених представників було укладено договір іпотеки (реєстровий № 1478), який містив усі істотні умови визначені Законом для договорів цього виду і був посвідчений нотаріально через відповідність законодавству та добровільність волевиявлення право- і дієздатних сторін на його укладення, які діяли через уповноважених представників, а 24 квітня 2009 року за відсутністю викладених вище обмежень, нотаріусом було посвідчено і зареєстровано договір (реєстровий № 881), про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного договору іпотеки. Оскільки договір іпотеки є похідним договором від договору кредиту, дійсність якого на разі не оспорюється і передбачених законом підстав в силу судового рішення, яке набрало законної сили, для розірвання кредитного договору та визнання недійсним договору іпотеки по справі не встановлено, то підстави для задоволення позову у суду відсутні. Рішення суду відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом України у справі від 22. 11. 2010 р., № 3-26гс1022, у відповідності до якої, у відповідності до якої «між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницьк-Петрол" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір N 199/Zin-07-3, відповідно до умов якого забезпечувалися вимоги іпотекодержателя за генеральним договором N 199-07. Зазначеним договором сторонами було визначено зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та його реєстраційні дані відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про іпотеку", якою встановлено істотні умови договору іпотеки. Отже, оспорюваний іпотечний договір N 199/Zin-07-3 містив всі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечував вимогу товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (як іпотекодержателя) за чинним генеральним договором N 199-07, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 3 вказаного Закону.

Приймаючи рішення суд бере до уваги те, що жодного належного і допустимого доказу у підтвердження своїх вимог позовна сторона в розпорядження суду не надала. Останні є припущеннями, можуть свідчити про намагання позивача уникнути виконання судового рішення яким вона позбавлена права власності на об'єкт нерухомості, відносно якого й виник спір, шляхом вільного тлумачення законодавства, яке регулює спірні відносини. Рішення ніяким чином не порушує законні права відповідача, який зробив заяву про застосування до заявлених вимог строків позовної давності виходячи з того, що позивач повинен був дізнатися про невиконання зобов'язання забезпеченого договором іпотеки і договором про внесення змін та доповнень до договору іпотеки у строк до 26 квітня 2010 року, а до суду звернувся 09 квітня 2013 року, оскільки інша дата відповідачем не зазначена та потреба її застосування судом відповідачем не підтверджена через відсутність відомостей коли про наявність поштового відправлення повинна була дізнатися позивач отримавши від підприємства «Укрпошта» повідомлення про надходження на її адресу листа - вимоги, надісланого з м. Чернігова 12 березня 2010 року, які «де - юре» не є тотожними датами для визначення дати початку перебігу строку позовної давності.

На підставі ст. ст. 14, 203, 215, 238, 257, 627 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 35 Закону України, від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку", керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 80; 88; 208 - 209; 212- 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

ОСОБА_5 у задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», про визнання недісними договору іпотеки реєстровий № 1478 від 31 травня 2008 року, предметом якого є нежитлова будівля - готель «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та договору від 24 квітня 2009 року, реєстровий № 881, про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного договору іпотеки, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати відсутні.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 червня 2013 року.

Суддя В. І. Шляхов