Ухвала суду № 32333333, 04.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 року м. Київ К/9991/65870/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012

у справі № 2а-1670/598/12

за позовом Публічного акціонерного товариства „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія „Укртатнафта" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0009762301/214 від 20.04.2011.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року та складено акт №7023/23-209/00152307 від 07.10.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0009762301/214 від 20.10.2011, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1532902 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп. 5.3.9, п. 5.3, пп. 5.4.2, пп. 5.4.4, п. 5.4 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся за 1 квартал 2011 року на суму 1532902 грн.

Відповідач ставить під сумнів реальний характер господарських операцій з ПрАТ „Делойт енд Туш ЮСК" та ТОВ „Телерадіокомпанія „Студія 1+1" та правильність формування валових витрат результатами даних господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій досліджено, записки про оформлення та продовження пропуску, а також дозвіл на носіння з території підприємства ноутбуку співробітників аудиторської фірми ЗАТ „Делойт Туш ЮСК", відповідно, з 19.04.2010 по 30.04.2010, та з 29.03.2010 по 30.04.2010, копії зазначених пропусків; договір з ТОВ „ЕС комюнікейшн груп" про замовлення рекламного ролику; акт від 28.12.2010 здачі-приймання робіт (послуг); розрахунок №670 від 09.12.2010; платіжне доручення; факс повідомлення про розміщення реклами; час програм та їх розміщення телеканалу „Студія 1+1".

Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача та були направлені на отримання доходу.

Окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

У відповідності із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5).

Таким чином, з огляду на наведені законодавчі приписи юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму здійснених витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У справі, що переглядається є факти яки підтверджують реальність виконання спірних операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 у справі № 2а-1670/598/12 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекція у Полтавській області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2012 у справі № 2а-1670/598/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко