Ухвала суду № 32333194, 08.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року м. Київ К/9991/78161/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012

та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011

у справі № 2а-1216/10/0970

за позовом Приватного підприємства «Агроресурс»

до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агроресурс» звернулось до суду з позовом, з урахуванням змін позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби) від 23.04.2009 № 0000292301/0, № 0000302301/0, від 09.07.2009 № 0000292301/1, № 0000302301/1, від 18.09.2009 № 0000292301/2, № 0000302301/2, від 04.12.2009 № 0000292301/3, № 0000302301/3.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Агроресурс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.12.2008, складено акт №190/23/31465882 від 08.04.2009, в якому зафіксовані порушення пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10 700 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 333 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000292301/0 від 23.04.2009, № 0000292301/1 від 09.07.2009, № 0000292301/2 від 18.09.2009, № 0000292301/3 від 04.12.2009 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28 999,50 грн., в т.ч.: 19 333 грн. основного платежу та 9 666,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000302301/0 від 23.04.2009, № 0000302301/1 від 09.07.2009, № 0000302301/2 від 18.09.2009, № 0000302301/3 від 04.12.2009 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32 765,20 грн., в т.ч.: 10 700 грн. основного платежу та 22 065,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також судами встановлено, що згідно з видатковою накладною від 15.06.2007 № РН-6-15003 позивач придбав у ПП «Фірма АМК» полістирол вартістю 116 000,04 грн., в т.ч. ПДВ 19 333,34 грн., на що видано податкову накладну від 15.06.2007 № 6150000003 на суму ПДВ 19 333,34 грн. Придбання полістиролу згідно з податковою накладною від 15.06.2007 відображено у бухгалтерському та податковому обліку позивача, оплачено платіжним дорученням №130 від 14.06.2007 на суму 116 000,04 грн.

Оприбуткування полістиролу відображено позивачем по дебету рахунку 281 «Товари на складі» та кредиту 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2007 року.

Згідно з видатковою накладною № РН-000002 від 15.06.2007, полістирол передано ТОВ «Інвестбуд» для проведення робіт з переробки.

Відповідно до акту № П-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.06.2007 №СпТ-000016 списано на будівництво по утепленню даху, стін, стяжки 10 тон полістиролу на загальну суму 96 666,70 грн. (без ПДВ) з відображенням його по кредиту рахунку 281.

Донараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідач виходив з того, що свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ПП «Фірма АМК» анульовано; завищено суму амортизаційних відрахувань за рахунок нарахування амортизації на основні фонди, які не використовувались у господарській діяльності протягом перевіряємого періоду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Фірма АМК» анульоване лише 24.07.2009, тобто після здійснення спірних господарських операцій, а факт здійснення господарських операцій підтверджено наявними в матеріалах справи документами; ТОВ «Інвестбуд» забезпечений управлінським та технічним персоналом, виробничими активами та складськими приміщеннями для проведення робіт з переробки полістиролу; придбання аналогічної продукції (полістиролу) в інших суб'єктів господарювання для подальшого його використання в господарській діяльності позивачем не проводилось.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В даному випадку, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем правомірно, у відповідності до зазначених норм, визначені валові доходи та витрати у спірному періоді, що підтверджено також висновком судово-економічної експертизи № 1804 від 11.01.2011 Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно положень пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За встановлення в судовому порядку формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентом, який на момент їх видачі був зареєстрований платником ПДВ за результатами реально вчинених господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма АМК», висновок податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість є безпідставним.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 та постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний